Сучасний стан та проблеми функціонування ринку ділової інформації України

На цьому ж етапі  в Україні з'явилася комп'ютерна преса, яка почала відігравати значну роль у розвитку ринку ділової інформації, у формуванні суспільної думки, орієнтованої на купівлю ІПП у протидію їх несанкціонованому копіюванню та використанню. До найбільш поширених і популярних періодичних видань належать: Chip(Україна), ComputerWeek-Moscow(СНД), HotLine(Україна), PCWorldUkraine(Україна), Банковские технологии (СНД), Компьютерное обозрение (Україна, Росія), Компьютеры+Программы (Україна, Росія). На телебаченні створено спеціальні програми («Комп'ютер X» та ін.) [9, 213].

На ринку надання Internet-послуг спостерігається певна активізація діяльності, а саме:

• кількість користувачів українського сегмента мережі Інтернет за останній рік зросла більш ніж  у 4 рази і на сьогодні налічує 3,8 мільйона осіб. Однак на постійній основі послугами мережі Internetкористується лише 4,5% населення, переважно студенти та особи, яким це необхідно у професійній діяльності;

• кількість Wfeb-сайтів зросла у зоніна 4,2% та становить 28,8 тисячі; кількість провайдерів послуг Інтернет зросла на 10,5% і складає понад 300 організацій, де 80% ринку контролюється 10 найбільшими підприємствами, серед яких експерти називають "Укртелеком", "Ай Пі Телеком", "Лаки Нет" та "Ел Вісті".

Ринок ділової інформації неможливий без демонстрування нових технологій і продуктів. Його динамічний розвиток і постійне оновлення підтверджується великою кількістю різноманітних виставок, конференцій, презентацій. Кількість виставок в Україні та за її межами зростає, зростає й кількість фірм, що беруть у них участь. Виставки проходять не лише у Києві, а й у регіонах. Це є підтвердженням зростання та динамічного розвитку українського ринку ділової інформації.

Беручи до уваги потенціал  України, в близькій перспективі  можна очікувати створення в  країні ринку інформаційних продуктів  і послуг, аналогічного за значущістю та прибутковістю відповідним ринкам країн Європи.

 

 

 

2.3 Проблеми функціонування  ринку ділової інформації України.

 

У наш час зростає потреба  дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують, як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних  і комунікаційних технологій та зростання  кількості інформації все більше визначають сутність нашого часу. Новітні  інформаційно-комунікаційні технології мають величезний вплив на всі  сфери сучасного суспільства  як у межах України, так і у  світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес  до інформаційного суспільства й  вивчення впливу ринку інформаційно-комунікаційних технологій на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

У розвинених країнах сфера  інформаційно-комунікаційних технологій виступає запорукою соціального, економічного і політичного благополуччя. Починаючи  з 90-х років ХХ століття розвиток ринку ділової інформації є пріоритетним напрямом державної політики в провідних країнах світу.

Теоретичне обґрунтування  розвитку ринку ділової інформації значно відстає від практичного використання інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, є доцільним розглянути інформаційний розвиток з позиції соціального, політичного і філософського аналізу. Створення наукової концепції, здатної синтезувати загальні проблеми ринку ділової інформації, а також перспективи розвитку інформаційного простору України, складає надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирішення якого дозволить соціальним суб'єктам всіх рівнів усвідомити свою роль і місце в нових умовах, обґрунтувати стратегію інформаційного розвитку нашої країни, з'ясувати особливості інформаційних процесів у транзитивних умовах, а також ефективно вирішувати суто практичні завдання створення і розвитку ринку ділової інформації в Україні [3].

Розробленню теоретичних  і практичних питань сучасного стану  і перспектив розвитку інформаційного простору України присвячені праці  відомих українських і зарубіжних дослідників, таких, як Ю.М.Арського, Ю.В.Мішалкіної, Н.Н.Єрмошенко, Р.С.Гиляревського та інших. Особливу увагу зосереджуємо на працях О.Ю.Чубукової, в яких детально проаналізовано питання сучасних носіїв інформації, їх впливу на структуру  інформаційного ринку і її вдосконалення. Автор вказує, що, хоча технічний  прогрес і забезпечує все нові й нові можливості для фіксації, збереження й поширення інформації (а це, у свою чергу, розширює арсенал  можливостей для оперування нею, поліпшує відповідні якісні показники), цілковитого витіснення новими носіями  вже традиційних не відбувається. Отже, на думку О.Ю.Чубукової, у питанні  перспектив наповнення системи сучасних інформаційних баз правильним є  розгляд усіх основних інформаційних  потоків на всіх носіях, що перебувають  у сучасному обігу. Це особливо важливо в освітній, науковій і культурологічній сферах, в утвердженні й розвитку духовних цінностей суспільства. Також у своїх працях вона наголошує на тому, що в умовах ринкових перетворень набувають актуальності дослідження, пов’язані з визначенням сучасного адресата для книги як повноправного продукту інформаційного ринку, відповідно – і проблеми організації законотворчої роботи, обстоювання інтересів національного виробника книжкової продукції [10, 695].

Розвиток інформатизації усіх сфер суспільного життя може спричинити те, що певні суб’єкти внутрішнього інформаційного ринку, маючи корисливу  чи якусь іншу мету, здійснюватимуть  виробництво, опрацювання, зберігання і поширення інформації, яка завдаватиме  шкоди особі, суспільству, державі. Тому становлення українського ринку  ділової інформації має пов’язуватися з розробленням необхідних заходів, спрямованих на створення інформаційної безпеки нашого суспільства. Це повинно нейтралізувати можливі загрози існуванню і розвитку України, забезпечувати захист її економічного і політичного суверенітету, власної соціокультурної ідентичності. При цьому важливо, розвиваючи демократичні процеси, дотримуватися балансу між відкритістю інформації і суспільно необхідними обмеженнями її поширення.

Забезпеченню загальнодержавної  системи інформаційної безпеки  має сприяти насамперед відповідна нормативно-правова база, у якій повинен бути  визначеним порядок  поширення та використання інформаційної  продукції іноземного виробництва  на території України, регламентовано питання закупівлі зарубіжних програмно-технічних  і телекомунікаційних засобів. При  цьому система нормативних актів  має передбачити безпечне використання таких засобів у стратегічно  важливих галузях, на об’єктах державного і суспільного значення. Обстоювання  національних інтересів України  потребує також організації постійного моніторингу, прогнозування зовнішніх  і внутрішніх загроз її інформаційній  безпеці, вироблення наукової стратегії  її входження у глобальний простір, інтеграції у міжнародні телекомунікаційні  мережі, освоєння міжнародних стандартів інформаційного обміну і захисту  інформації.

Стрімке зростання ефективності бібліотечних інформаційних баз  може бути досягнуте на основі розвитку кооперативних зв’язків між бібліотеками за допомогою електронних ліній  зв’язку. Цим самим досягаються  спеціалізація комплектування бібліотечних закладів, доступ до будь-яких масивів  інформації, сумірних із загальним  обсягом всієї інформації у бібліотечних закладах України, забезпечення глибинного, вузько тематичного інформаційного пошуку [7, 515].

Актуалізація нових важелів  розвитку економіки та посилення  ролі інформаційного забезпечення, використання інформаційних продуктів і технологій на базі розвинутого телекомунікаційного  зв'язку обумовлюють потребу у  розвитку ринку ділової інформації як на макро-, так і на мезорівні. Україна повинна прискорити цей процес, для чого необхідна дієва державна підтримка інформаційної сфери, зокрема відповідна податкова політика, нормативно-законодавча база, активізація заходів із боротьби з піратством. Потрібно не тільки визнати розвиток даної сфери одним із пріоритетних напрямів державної політики, а й активніше залучати науковців до дослідження проблем розвитку ринку ділової інформації і розробки пропозицій для їх вирішення [17, 37].

Суспільство повинно усвідомити роль інформації та ділової інформації для розвитку країни, зокрема її економіки.

Однак, на сьогоднішній день побудова ринку ділової інформації України не відповідає сучасним вимогам та нормам щодо його формування. В Україні цей процес носить хаотичний характер і не формується у векторі побудови єдиної інтегрованої ринкової інформаційної інфраструктури.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Курсова робота досліджувала одну з  актуальних проблем сучасності – ринок ділової інформації України. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Ринок ділової інформації - це сукупність організованих відповідним чином економічних відносин різних суб'єктів щодо купівлі-продажу інформаційних ресурсів, інформаційної продукції та послуг.

До основних груп факторів, що впливають на становлення і  розвиток ринку ділової інформації відносять такі, що характеризують передусім загальноекономічний стан країни та її привабливість для інвесторів: відкритість і прозорість ринку ІКТ та ступінь його монополізації і адміністративного регулювання; готовність населення країни до використання ІКТ у своєму повсякденному житті та обізнаність про переваги, які вони отримають від цього;співробітництво між державними, бізнесовими та громадянськими структурами, спрямоване на створення сприятливого середовища для розвитку ринку на території країни.

Здатність до співробітництва  представників бізнес-структур, урядових установ та громадського сектору - одна з базових умов забезпечення конструктивного  розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, оскільки тільки в процесі  тісної взаємодії трьох сторін можна  визначити такий баланс цілей, який би відповідав національній стратегії  розвитку країни.

Суперечності та проблеми, що виникають зараз в процесі  функціонування ринку ділової інформації України, мають у своєму підґрунті як об'єктивні (стадія життєвого циклу ринку, нерівність у розвитку економіки країн світу тощо), так і суб'єктивні (відсутність координації між різними гілками влади, монополізація ринку зв'язку державними компаніями, нестабільна зовнішньоекономічна політика країни тощо) причини. Однак урахування існуючих тенденцій в економіках різних країн світу при розробці власної програми розвитку ринку ІКТ (мається на увазі, що воно буде поєднане з чітко визначеними пріоритетами внутрішньої економічної політики) дасть змогу Україні значно покращити свій рейтинг. Для цього в майбутньому необхідно приділити увагу вивченню механізмів функціонування ринків електронної комерції, розробці програмного забезпечення (як для потреб внутрішнього ринку, так і для офшорного програмування), засад та умов становлення мережевого навчання в США, країнах Євросоюзу та в Росії.

Актуалізація нових важелів  розвитку економіки та посилення  ролі інформаційного забезпечення, використання інформаційних продуктів і технологій на базі розвинутого телекомунікаційного  зв'язку обумовлюють потребу у  розвитку ринку ділової інформації як на макро-, так і на мезорівні. Україна повинна прискорити цей процес, для чого необхідна дієва державна підтримка інформаційної сфери, зокрема відповідна податкова політика, нормативно-законодавча база, активізація заходів із боротьби з піратством. Потрібно не тільки визнати розвиток даної сфери одним із пріоритетних напрямів державної політики, а й активніше залучати науковців до дослідження проблем розвитку ринку ділової інформації і розробки пропозицій для їх вирішення. Суспільство повинно усвідомити роль ділової інформації та інформаційного ринку для розвитку країни, зокрема її економіки.

Проблеми розвитку ринку  ділової інформації повинні розглядатися із урахуванням особливостей сучасного розвитку економіки та суспільства в цілому, які характерні для багатьох країн світу. Серед них необхідно відзначити: поглиблення процесів спеціалізації та кооперації на інформаційному ринку, глобалізаційні процеси всіх суспільних сфер, в т.ч. й економіки. З огляду на це та задля вирішення проблем формування і розвитку ринку ділової інформації в Україні, доцільно вивчити досвід розвинених країн світу, більшість з яких усвідомили важливість якісного інформаційного забезпечення для успішного розвитку економіки.

В Україні, хоча й зростає  роль інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет, відставання в  цьому напрямі від розвинутих країн світу є значним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Про інформацію: Закон України вiд 6 квiтня 2000 року N 1642-III // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 33. - С 315-345.
2. . Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. №3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 33. - С 345-353.
3. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р.№ 75/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1998. - № 27. - С. 181-191.
4. Гайванович Н.С. Стан та перспективи розвитку телекомунікаційної галузі України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 6. – С. 50-56.
5. Голиков В.І. Інформатизація як фактор постіндустріального розвитку // Економіка і прогнозування. -2003.-№1. – С. 9-22.
6. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки // http://www.president.gov.ua
7. Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. IVМіжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. / За ред. В.Й. Лажніка і С.В.Федонюка.- Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - 616 с.
8. Іванова В.В. Інформаційний ринок: зарубіжні та українські реалії // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 2. – С. 39-43.
9. Іванова В.В. Особливості формування та функціонування інформаційних ринків // Регіональна економіка. – 2008. - № 2. – С. 213- 219.
10. Інфраструктура товарного ринку: непродовольчі товари: підручник / За ред. О.О. Шубіна. -К.: Знання, 2009. - 702 с.
11. Інформаційний простір//http://others.referat.ws/008732-3.
12. Кулицький С.П. Основи організації інформаційної діяльностіу сфері управління. - К.: МАУП, 2002. - 224 с.
13. Лазарева С.Ф.Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 667 с.
14. Олійник О. В., Соснін О. В., Шиманський Л. Є. Політико-правові аспекти формування інформаційного суспільства суверенної і незалежної держави // http://www.niss.gov.ua/book/ Sosnin_2.htm.
15. Павленко Ю.В. Україна в системі глобального цивілізаційного простору // Економіка і прогнозування. - 2003. -№3. - С. 41-57.
16. Петрова Е.Л. Современный информационный рынок: микро- экономический анализ закономерностей формирования и развития. - М.: Гелиос АРВ, 2004. - 128 с.
17. Пономаренко Н.Ш. Особливості розвитку інформаційного ринку: Монографія / Н.Ш. Пономаренко, О.В. Фінагіна; НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток Лтд», 2006. - 193 с.
18. Український інформаційний простір//http://others.referat.ws/008732
19. Чубукова О.Ю. Економіка інформації: ринок продуктів і послуг- К.: Нора-Прінт, 2001. - 344 с.
20. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку //http://www.niss.gov.ua/book/eu2001.narod.ru/l/15/htm.