Міжнародна торгівля фінансовими послугами

4. Концентрація міжнародних  фінансових ринків. Під концентрацією  понімають процесс злиття як  організацій-кредиторів (банків, інвестиційних  фондів, страхових компаній), так  і організацій-позичальників (транснаціональних  компаній і т. д.). У результаті величезні обсяги фінансових ресурсів концентруються в руках обмеженої кількості глобальних гравців, котрі не тільки здійснюють операції на багатьох сегментах ринку боргового капіталу, але й виступають ｫмаркет-мейкерамиｻ визначають вартість фінансових ресурсів на ринку на базі їхньої пропозиції і попиту на них. Процеси концентрації торкнулися всіх розвинених країн світу.

5. Комп'ютеризація та  інформатизація фінансових ринків  полягає в широкому використанні  учасниками міжнародних фінансових  ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями. Для інших факторів глобалізації безпосередньо залежить від розвитку інформаційних технологій. Так, комп'ютерні системи широко використовуються в світовій торгівлі борговими цінним паперами, управління ризиками і т. д. Деякі міжнародні банки інвестують суми до 25% своїх загальних щорічних операційних витрат тільки на розвиток своїх інформаційних технологій. Розвиток міжнародних фінансових ринків за останні десятиліття перебуває в безпосередній залежності від динаміки глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі. У сучасних умовах з ідеальної точки зору капітал має вільно переміщуватись із внутрішніх до світового фінансового ринку і навпаки. Він має спрямовуватись туди, де дохідність вища за той її рівень, що існує всередині країни. Тому традиційна точка зору на подальший розвиток міжнародного руху капіталу полягає в тому, що мобільність капіталу буде підвищуватись доти, доки світова економіка не розвиватиметься відносно рівномірно і ставки дохідності в різних країнах не стануть приблизно однаковими. Процес глобалізації фінансових ринків характеризується найбільш високими темпами. [11,13]

Узагальнюючи його сучасні  особливості, визначені вітчизняними економістами, можна сформулювати такі стратегічні тенденції його подальшого розвитку:

1. Нарощування темпів  конкуренції на міжнародних фінансових  ринках між кредиторами і позичальниками, що стало результатом дії таких  двох факторів, як постійний пошук  вигідних напрямів вкладення капіталу транснаціональними фінансовими організаціями та потреба споживачів фінансових ресурсів у значних обсягах фінансування (причому потреба в коштах перевищує їх пропозицію).

2. Відчутна інтеграція  міжнародних ринків капіталу, поштовхом до якої стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів і позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем.

3.Конвергенція міжнародних фінансових ринків, яка стала можливою за умов послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу, а також створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій гнучкої спеціалізації.

4. Концентрація міжнародних фінансових ринків, тобто процес злиття як організацій- кредиторів, так і позичальників.

5. Комп’ютеризація та  інформатизація фінансових ринків, яка полягає в широкому використанні  учасниками міжнародних фінансових  ринків новітніх інформаційних  систем, глобальних баз даних та інтегрованих систем управління операціями. Деякі міжнародні банки інвестують до 25 % своїх

Наслідки глобалізації:

1 стрімким зростанням  світових фінансових потоків,  різким збільшенням обсягів міжкраїнного  переливу капіталу, гігантським розширенням масштабів міжнародних кредитних та фондових ринків.

2 В міжнародному обігу з'являються нові фінансові інструменти, які розробляються транснаціональними банками

3 за останні 20 років виникла справді світова мережа фінансових центрів.

4 поширення фінансових та валютних криз диспропорції національних фінансових ринків, а це також стає чинником виникнення міжнародних фінансових криз

5 вигоди фінансової глобалізації розподіляються між окремими країнами не нарівно

6 вільний рух фінансового капіталу

7 сформувався очевидний соціально-економічний розрив між невеликою групою постіндустріальних країн (“глобальними лідерами”) та іншими країнами світу (“глобальними аутсайдерами”)

8 Загальне підвищення  складності фінансових ринків  і непрогнозованість розвитку глобальної фінансової системи підвищує нестабільність цієї системи та збільшує кількість ризиків, притаманних цій складній системі.

У зв’язку з зазначеним вище можна зробити такі виноски:

1. Одним з наслідків  глобалізації є економічне розшарування між країнами та регіонами світу. Найбільший виграш від глобалізації фінансових ринків зможуть одержати ті держави і компанії, які мають більш високий рівень організації, володіють значними фінансовими ресурсами, а також опановують сучасні знання і технології ведення бізнесу, зокрема інформаційні.

2. Електронна комерція  та інформаційні технології економічного  впливу стають сьогодні домінуючою  ланкою у розвитку бізнесу. 

3.В основу діяльності  транснаціональних компаній необхідно  покласти принцип соціальної відповідальності, згідно з яким у довгостроковій перспективі ті корпорації, які не використовують наявні ресурси в такому напрямі, щоб суспільство розглядало їх як відповідальні, матимуть тенденцію до втрати цих ресурсів.

4. Проблеми глобалізації  можуть бути вирішені на засадах широкого міжнародного співробітництва, посилення ролі діючих і створення нових міжнародних інструментів, посередництвом світових інститутів управління, до яких відносяться система ООН, МВФ тощо.

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні

Проаналізовано ринок фінансових послуг України; досліджено станні проблеми функціонування страхового, лізингового, факторингового ринків та діяльність  кредитних спілок, а також визначено перспективи їхнього розвитку.

В Україні організований ринок фінансових послуг було започатковано з прийняттям Закону України "Про лізинг" (1997), а також набранням чинності Законом "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2001 p.).      

Розглянемо найважливіші складові ринку фінансових послуг України. Вагоме місце у цій сфері посідає страховий ринок. Досвід багатьох країн доводить, що добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвиткові бізнесу, розв'язанню соціальних проблем, гарантує високий рівень життя населення.

В Україні існує стійка динаміка розвитку ринку страхових послуг (див.табл 4).

Як видно з таблиці, упродовж 2006—2010 років спостерігається зростання майже за всіма наведеними показниками діяльності страхових компаній. Так приблизно у 1,5 разів збільшилися страхові премії у 2009 році порівняно з 2006-им, виплати за страхуванням зросли у 2,6 рази, збільшилася кількість страховиків та зменшилася кількість страхових брокерів.

Є низка проблем, які гальмують розвиток страхового ринку в Україні та не забезпечують розкриття його потенціалу для зростання економіки. Це, зокрема: низький рівень доходів у суспільстві; недостатньо розвинені моделі страхування життя та медичне страхування; процес реформування пенсійного страхування; низька інвестиційна активність страхових компаній; невеликий попит на страхові послуги; недовіра до страховиків; недостатня мережа страхових посередників тощо; недосконалість не тільки власне страхового, а й у цілому законодавства; відсутність державних преференцій на страховому ринку; недостатній розвиток інструментів фондового ринку для ефективного розміщення страхових резервів; відсутність незалежної системи підготовки висококваліфікованих фахівців зі страхування і т. ін.

З огляду на це державна політика у сфері розвитку страхування в Україні має бути спрямована на створення сприятливих умов для забезпечення довіри населення, юридичних осіб до страхової діяльності, розширення фінансових можливостей страхувальників, збільшення асортименту страхових послуг, забезпечення конкурентоспроможного національного страхового ринку.

Лізинг — перспективний фінансовий інструмент, що сприяє ефективному розвитку виробництва, активізації інвестиційних процесів. Однак частка лізингу в загальному обсязі інвестицій в Україні становить лише 1 %, тоді як у країнах континентальної Європи приблизно 25%.

Серед українських підприємств, які зверталися до лізингових компаній 8% таких, що потребують технічного переустаткування, з них 12% справді хотіли укласти угоду про лізинг, і лише 1,5% з них фактично готові її підписати. Лізингові послуги надаються лише деякими лізинговими компаніями, оскільки, незважаючи на прийняття змін до Закону України "Про лізинг", дещо у цій статті лишилося неузгодженим. Не визначений,  юридичний статус лізингових компаній, не обумовлено законом лізинг інтелектуальної власності га прав. Крім того, немає належної державної підтримки розвитку лізингу, не визначено податкові пільги, на які лізингові компанії можуть претендувати, оскільки їхні послуги дають змогу підприємствам швидше, ніж при використанні банківських кредитів, оновлювати основні засоби. До того ж страхові компанії не мають наміру страхувати фінансові ризики при лізингових операціях, не практикують пулове страхування (наприклад, страхування усього автопарку, а не окремих машин). Для лізингових компаній зависока вартість кредитів комерційних банків, незручна їхня короткостроковість, хоча саме банківські кредити могли б стати джерелом дешевих фінансових ресурсів для лізингу.

Для розв'язання цих проблем необхідно належним чином на законодавчому рівні захистити права лізингодавців та власників майна, що є об'єктом лізингових операцій; запровадити ефективну систему моніторингу лізингового ринку; знизити відсоткові ставки за кредитами тощо. Лише у цьому разі лізинг в Україні зможе виконувати свої функції — прискорювати розвиток стратегічно важливих галузей, сприяти широкому залученню інвестицій в економіку.

Ще одним  і досить новим для української економіки є ринок факторингових послуг. У багатьох країнах у цьому сегменті ринку головну роль відіграє невелика кількість факторингових компаній (або факторингових відділів банків), які охоплюють майже весь ринок і нерідко пов'язані з невеликими комерційними банками.

Факторинг за суттю  — це переуступка боргових прав підприємства іншому суб'єктові, який гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові кредити в банку. Все це має позитивний вплив на зміцнення фінансової безпеки суб'єктів господарювання.

В Україні факторингові послуги надають комерційні банки, серед яких Приватбанк, Укрсоцбанк, "Аваль", Правексбанк та інші. Факторингових компаній як таких не існує, а власне ринок факторингових послуг в Україні — ще на стадії зародження. Частка факторингу у балансах вітчизняних комерційних банків становить лише 0,5—5% бо факторингові послуги задорогі для українських підприємців та занадто ризикові для тих, хто їх надає.

Основний чинник, який стримує розвиток факторингу в Україні, — відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності суб'єктів господарювання.

Значну роль на ринку фінансових послуг в Україні відіграють спілки, громадські організації, створені на добровільних засадах з метою фынансового та соціального захисту своїх членів шляхом залучення ішв ошаджень для взаємного кредитування та надання фінансових послуг. Діяльність кредитних спілок в Україні регулюється Законом України "Про спілки'' (2001 р.).

За даними Держфінпослуг, на початок грудня 2009 року в Україні близько 755 кредитних спілок (для порівняння: у 2007 році їхня кількість становила понад 800 .

У 2009 році вплив фінансової кризи відчув і реальний сектор: рівень безробіття досяг 9,6 % у порівнянні з 6,7 % у 2008 році, а реальний ВВП обвалився на 15,1 %. У наслідок фінансової кризи, багато кредитних спілок припинили роботу й існування. З 2008 до 2010 обсяг кредитів скоротився на половину (на 51 %), а обсяг депозитів - на 60 %. Для підтримки ліквідності, кредитні спілки змушені покладатися в основному на своїх членів. Проте в нас є підстави вважати, що після кризи стан сектору кредитних спілок покращився. Ті кредитні спілки, які пережили кризу, продовжують роботу навіть за відсутності підтримки з боку Національного банку, Уряду й комерційних банків. Багато з них працюють у невеликих містах і селах. Ряд великих міських кредитних спілок, які мали значні ризики і побудували свої бізнес-моделі на споживчому кредитуванні або мінімізації податків у секторі з низьким рівнем правового регулювання, - не вистояли під час кризи. Скорочення кількості кредитних спілок є позитивним показником процесу їх консолідації.

Діяльність кредитний спілок досить перспективна оскільки ці об’єднання мають низку переваг порівняно з іншими суб'єктами ринку фінансових послуг. По-перше, механізм утворення та реєстрації кредитної спілки є дешевий. По-друге, статус неприбуткової організації дає пільги в оподаткуванні. По-третє, члени спілки мають змогу швидко отримувати кредит, а також заощаджувати кошти та мати з цього дохід.

Із сказаного вище можна зробити такі висновки:

Розвиток страхового ринку України є нагальною потребою, зумовленою зростанням рівня невизначеності та ризиковості економічних, політичних, соціальних та екологічних процесів.

Ще одним із важливих сегментів ринку фінансових послуг в Україні є лізинг. Діяльність лізингових компаній регламентується Законом України "Про лізинг"  від 11 грудня 2003 р. [20,24,25]