Цивілізаційний підхід до типології держав

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. 3. Переваги і недоліки цивілізаційного підходу

Цивілізаційний підхід також як і формаційний має  певні переваги та недоліки. Давайте  розглянемо основні переваги цивілізаційного  підходу по відношенню до формаціонному.

 До числа найбільш  значущих переваг даної типології  слід віднести особливу увагу до культури, прояви якої розглядаються в якості важливих чинників державності.

 Цивілізаційний підхід  дозволяє розрізняти сферу взаємодії  класів і соціальних груп на  базі загальнолюдських цінностей,  спільність їх духовних принципів (а не тільки протистояння і суперечності між цими групами). Більш того, цивілізація формує такі норми співжиття, які, об'єднують всі культурні та соціальних групи в рамках єдиного цілого.

 Іншим плюсом цивілізаційного  підходу є те, що він дозволяє  побачити в державі найважливіший фактор соціально-економічного і духовного розвитку суспільства, консолідації людей, задоволення різноманітних потреб людини, а не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими.

 Тепер же давайте  розглянемо основні недоліки цивілізаційного підходу.

 При розгляді цивілізаційного  варіанта типології держав, можна  виділити три основні проблемні  моменти. По-перше, в даній типології  не виділяється те головне,  що характеризує державу, - приналежність  політичної влади. По-друге, це розмитість і аморфність кордону між поняттями «культури» і «цивілізації». [ 23, с. 90] І, нарешті, по-третє, це недостатня розробленість такої типології, про що свідчить, множинність підстав для виділення самих цивілізацій і відповідних їм типів держави. Не випадково, що в роботах, які базуються на такому підході, розгляд конкретних типів держави, їх зміни йде в конкретному ключі, заснованому на формаційному підході, а про «цивілізованих» типах говориться мимохіть [ 24, с. 56].

 Крім цих основних недоліків можна виділити і ще один так само не менш важливий. Основна увага в цивілізаційному підході приділяється культурі. Тому якщо формаціонная теорія починає осягнення суспільства "знизу", висуваючи на перше місце матеріальне виробництво, то прихильники цивілізаційного підходу починають осягнення суспільства, його історії "зверху", тобто з культури у всьому різноманітті її форм і відносин (релігія, мистецтво, моральність, право, політика та ін.). Присвячуючи аналізу культури всю свою увагу і енергію, прихильники цивілізаційного підходу часто взагалі не звертаються до матеріального життя. Таким чином, тут з'являється небезпечна можливість розвитку в даній теорії ознак монізму - жорсткої прив'язки до духовно-релігійною чи психологічному початку.

 Таким чином, цивілізаційний  підхід до типології держави,  також як і формаційний потребує  ретельного доопрацювання, доповнення  та удосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2. 4. Співвідношення формаційного і цивілізаційного підходів у сучасному світі.

Розглядаючи питання про співвідношення і суперництві цивілізаційного та формаційного підходів, необхідно відзначити, перш за все, що це дві різні категорії: перша - соціокультурна, друга - соціоекономічний. За формацією варто переривчастість, дискретність, історичного процесу, за цивілізацією - його наступність, безперервність. Формація розкриває природу суспільного ладу, цивілізація - повноту його історичного буття. Формація концентрує увагу, на універсальному, загальному, повторюючись, стійкому; цивілізація - на локально-регіональному, особливому, своєрідному, неповторному. Формація може бути якісно певним періодом або фазою в розвитку цивілізації: рабовласництво, феодалізм, капіталізм у рамках західної цивілізації. У той же час одна й та ж формація може об'єднувати різні цивілізації: США і Японія, наприклад, - різні цивілізації, але одна, єдина формація. [ 25, с.  74]

 Разом з тим треба  сказати, що цивілізація і формація  дуже близькі один до одного. В однаковій мірі вони можуть  бути застосовані як до людства  в цілому, так і до окремих континентах, регіонам, громадам. Цивілізація і формація багато в чому доповнюють і взаємно обмежують одне одного. Більш того, то скоріше, що формація є економічно структурованої (зведення всіх суспільних детермінацій до матеріального виробництва) цивілізацією. У даному плані вона здається навіть більш стрункою і послідовною, ніж цивілізація, яка крихка і аморфна щодо того, чим конкретно визначається її цілісність, де беруть початок силові лінії її інтеграції. У цій пухкості і аморфності, однак, є і своя перевага: вибираючи цивілізацію, ми відчуваємо себе більш вільними і розкутими - не взагалі, звичайно, а у вивченні або аналізі історії. І тому в даному відношенні вже цивілізаційний підхід, в порівнянні з формаційним, є більш привабливим, тому що в ньому більше методологічного потенціалу та дослідницької евристики.

 Таким чином, не  можна говорити про явну перевагу  будь-якого з підходів - формаційного  або цивілізаційного. Кожен з  розглянутих підходів необхідний  і важливий, але недостатній сам по собі. Цивілізаційний підхід не може сам пояснити причини і механізми переходу від однієї фази цивілізаційного розвитку до іншої, а в рамках формаційного підходу важко описувати відмінність країн Заходу і Сходу. Чітко видно, що кожен з них має свої переваги і недоліки по відношенню до іншого, але, як зазначалося вище, обидва підходи грають важливу роль в розумінні і розвитку типології держави.

 Ці два підходи  не виключають, а, навпаки, взаємно  доповнюють один одного і даний  час все більш посилюється тенденція, і здійснюються пошуки в напрямку їх взаємного синтезу. Однією з передумов такого синтезу формаційного і цивілізаційного підходів є складний, спіралевидний характер формаційної теорії суспільного розвитку (а не лінійно-стадіальний, як це багато хто собі уявляють). [ 26, с. 89] Вона може багато дати цивілізаційної теорії, вказуючи на єдність розвитку світової сукупності цивілізацій як цілісної системи, а також може бути плідно прикладена до завдань великомасштабного членування історичного процесу, і до аналізу історичної діяльності різних народів, що протікає в певних географічних, соціально-економічних і культурних умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

 

З огляду на це можемо констатувати, що перехід від одного цивілізаційного типу держави до іншого можливий за умов народження та дозрівання в надрах попереднього суспільства не тільки соціально-економічних, а й відповідних культурних, духовно-світоглядних передумов. Оскільки на практиці цей перехід здійснюється упродовж певного періоду, то можна говорити про наявність ще одного типу держави - перехідного, який сполучає у своєму змісті ознаки як не республіканського, так і республіканського історичних типів держави.

 Що ж стосується цивілізаційного підходу, то типологія держав, запропонована ним, отримала більше прикладів, на практиці й у світовій історії. Складність тут становить множинність критеріїв, за якими виділяють типи держав. Для прикладу, наведемо нижче кілька класифікацій типів держав з даного підходу.

 Візьмемо теорію  «трьох стадій» (Арон, Белл, Ростоу). Відповідно до неї виділяються три стадії розвитку суспільства (доіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна), яким відповідають, аналогічні типи держав. І дійсно, у світовій історії виділяються всі три вищевказаних стадії, причому остання з них (постіндустріальна) настала зовсім недавно (в останній чверті XX століття).

 Візьмемо іншу, найбільш  популярну, теорію класифікації  держав цивілізаційного підходу.  Відповідно до неї всі держави  можна розділити на два типи: первинні (в яких верховна влада зливається з духовно-релігійним комплексом) і вторинні (в яких ці дві організації існують окремо один від одного). У світовій історії до первинних країн можна віднести країни Стародавнього Сходу, а до вторинних європейські, північноамериканські та ін Цій теорії близька інша, що поділяє типи держав на східні (ті самі первинні), західні (ті ж вторинні) і змішані (до яких можна віднести Росію, Японію та інші країни). Однак тут у якості критерію лежить в основному шлях виникнення держави (на сході влада-власність, на заході власність-влада).

 Таким чином, обидва  підходи мають практичні приклади. Проте кожен з них має і  практичні недоліки або недоліки.

Підсумовуючи наведене, ми дійшли висновку, що якщо при типологізації  держави замість категорії "суспільно-економічна формація" узяти за основу категорію "суспільна формація" як певної системи соціально-економічних та духовно-світоглядних властивостей суспільства, котра визначає зміст і сутність такого надбудовного її елементу, як держава, то історичних типів держави як основних можна виділити два: нереспублі-канський та республіканський з ще одним - перехідним - типом. Оскільки ці історичні типи держави визначаються характерними для відповідної історичної епохи її внутрішніми та зовнішніми властивостям, іншими словами, її сутністю та формою, то для отримання більш глибокого уявлення про державу у цілому необхідно детальніше розглядати такі категорії, як "сутність" та "форма" держави, котрі мають стати предметом подальших спеціальних наукових розробок.

 

 

 

СПИСОК   ВИКОРИСТАНОЇ   ЛІТЕРАТУРИ

1. Міма, І. В. Деякі аспекти  визначення типу держави залежно від релігійних норм  у правовій системі країни /  І. В.  Міма // Державо і право: Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 44. – С.  19- 20.
2. Общая  теория  права и государева :  учебное   пособие /  Под. ред..  В. В.  Лазарева . -  М. :  НОРМА , 1994. -  560c.
3. Проблемы  общей  теории  права  и государства /   под.   общей  ред.  В. С.  Нерсесянца . -  М. :  НОРМА, 2002. -  С. 620
4. Денисов А.И. Сущность и форма государства:   монография  /  А. И.   Денисов. – М:   Юрист, 1960.    456с.
5. Богушова,  І. В.   Теоретико -   правовий   аналіз   деяких  підходів   до типології  держав /  І. В.   Богушева //   Часопис Київського  університету   прав. – 2012. - №3. -  С. 29 – 35.
6. Нерсесянц В. С. История политических и правових учений:  учебное пособие /   В. С. Нерсесянц - М.:  Право, 1998. -   440с.
7. Ткаченко,   В. Принцип законності  як класифікаційний критерій типології держав /  В.  Ткаченко // Міжнародна поліцейська енциклопедія : У 10 т. / Відп . ред. Ю. І. Римаренко . – К :   Істина, 2003. – Т. 1. – С. 543.
8. Кельман М. С.   Загальна теорія    держави  і права.  Підручник /  М.  С.  Кельман,  О. Г.  Мурашин  – Львів,  Основа , 2000. – 585с.
9. Балинська О. М.  Проблеми  теорії  держави і права:  Навч. -  метод.  посібник  / О.  М.  Балинська,  Гарасимів Т.  3 . -  Львів:   Вид -  во Льв ДУВС,  2008. -  320  с.
10. Давиденко, В. В. Держава та економічні процеси: особливості перехідного періоду /  В. В. Довиденко // Часопис Київського  університету права . – 2004. - № 2. – С. 13  - 16.
11. Скакун  О.  Ф.  Обшее  сравнительное   проведение:  основне типы  (  семи )  правових  систем  мира :  ученик  для  студ.   вузов /  О.  Ф.   Скакун. -  К.  :  Ін  Юре, 2008. -  464  с.
12. Венгеров А. Б.   Теория  государства и права:  учебное пособие /  А. Б.  Венгеров. -  М. :  НОРМА, 1994. -  456с.
13. Сухонос,  В.  Аналіз державного   режиму: термінологія,  класифікація  та характеристика  в постіндустріальну епоху  /  В.   Сухонос  // Підприємство, господарство  і право . – 2002. - №12.    -  С. 23  -  26.
14. Скакун  О. Ф.  Теорія держави та права:   навчальний  посібник  / О. Ф.   Скакун. -  Х. :  Право.  – 2012. -     670 с.
15. Загальна теорія  держави  і права ( основні  поняття, категорії, правові  конструкції  та наукові  концепції): Навчальний посібник / За ред..  О. В.  Зайчук, Н. М.  Оніщенко. – К:  Юрінком  Інтер,   2008. –     456с.
16. Бостан, С. К. Типологізація держави: нові підходи /  С. К.   Бостан   Науковий вісник ДДУВС . – 2006. - №2. -   С.  67 – 69.
17. Котюк В. О.  Загальна теорія  держави і права : Навчальний посібник /  В. О.  Котюк . – К. :   Юринком   Інтер 2005. –    478с.
18. Богушова,  І. В.  Співвідношення формаційного  та цивілізаційного   підходів  до  типології  держав:  теоретико -  правовий   аналіз / В. І.    Богушова //     Часопис Київського  університету   права. – 2011. - №3. -  С. 43 -  51.
19. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : учебник / Р. Т. Мухаев. — М.: ПРИОР, 2001. — 464 с.
20. Загальна теорія  держави і права:  Навч.  посіб.    /  за ред..  М. В. Цвіка . – Харків,     Право,  2002. –   367с.
21. Черданцев В. Е. Исторические типы  государства и права:  монография /  В. Е.   Черданцев . – Свердловск, 1986. –     234с.
22. Оборотов Ю. М. Теорія держави і права:  навч. посіб /  Ю.   М.   Оборотов – Одеса,   Таврія, 2005. – 239с.
23. Федощева  Н. Н.  Форма  государственного   устройства:  Теоретические  и  исторические  аспекты:  Дис… канд.  юрид.  наук. -  М. , 2000. -  С. 29.
24. Джураева, Е. А.  К вопросу  о типологии современного  государства / Е. А. // Митна справа. – 2009. - №3. – С. 74 – 77.
25. Теорія держави і права: Навч . посіб  /   за ред.. Олійник А. Ю. , Гусарев С. Д. Слюсаренко О. Л – К.:   Либідь,  2001.  – 330с.
26. Теорія  держави  і права:  Навчальний посібник/  За ред..  В. В. Капєйчикова . -  К.:    Юринком   Інтер,  2002.  – 345с.