Право міжнародних договорів

Особлива  цінність принципу ефективного тлумачення у тому, що він дає можливість найкращим чином адаптувати мету захисту прав індивіда до змінних  соціальних умов і розвитку суспільства. Цей принцип необхідно передбачає так звану динамічну (або еволюційну) інтерпретацію, до якої міжнародні суди зверталися в основному при тлумаченні договірних зобов’язань у сфері прав людини. Еволюційне трактування деякі дослідники називають історичним, оскільки міжнародний договір, як і міжнародне пра- во, є історично обумовленим явищем і правильно розуміти їх можна лише в історичному контексті.

Найпоширенішими способами тлумачення міжнародних  договорів є граматичний, логічний, спеціально юридичний, історичний, систематичний. За змістом ці способи тлумачення мало чим відрізняються від аналогічних прийомів, що використовуються при тлумаченні внутрішньодержавних нормативних актів і описані в загальній теорії права.

Під історичним способом тлумачення в цілому розуміють з’ясування значення міжнародного договору шляхом вивчення історичної обстановки, конкретних обставин і взаємовідносин сторін під час його укладення з урахуванням мети, якої прагнули досягти останні.

Еволюційне  тлумачення забезпечує поступовий розвиток змісту міжнародного договору внаслідок  змін у житті суспільства.

З’ясування  об’єкта і мети міжнародного договору передбачає також телеологічна школа тлумачення. Вона виходить з того, що норма міжнародного права слугує встановленій меті, виконує певні функції, а тому повинна інтерпретуватися так, щоб забезпечити досягнення цієї мети і реалізацію таких функцій. Основні положення перерахованих вище принципів інтерпретації й увібрав у себе принцип динамічного тлумачення.

Голова Європейського  суду з прав людини JI. Вільдхабер зауважував, що лейтмотивом прецедентно! практики Суду завжди було дотримання лінії  еволюційної юриспруденції, що є продовженням динамічного тлумачення Конвенції, закладеного органами, що існували раніше.

Якщо тлумачення міжнародного договору призводить до результатів явно абсурдних або  нерозумних, а також залишає значення його положень двозначним або незрозумілим, то можна звернутися до додаткових засобів тлумачення: підготовчих матеріалів і до обставин укладення договору.

За суб’єктом  інтерпретації розрізняють офіційне і неофіційне тлумачення міжнародного договору. Тлумачення вважається офіційним, якщо воно здійснене державами (та їх органами) або міжнародними органами й організаціями. Тлумачення, здійснене  юридичними або фізичними особами, є неофіційним. Різновидом неофіційного вважається доктринальне тлумачення, яке здійснюють вчені або наукові організації.

Автентичне  тлумачення — найвищий рівень офіційної інтерпретації, оскільки здійснюється всіма його учасниками, тому воно має силу положень самого міжнародного договору.

Тлумачення  міжнародних договорів міжнародними організаціями й особливо ООН  — вельми авторитетний різновид офіційного тлумачення, хоча не має юридичної  обов’язковості.

При з’ясуванні дійсного значення і змісту міжнародного договору важлива роль також належить міжнародним судовим і арбітражним  органам, наприклад, Міжнародному Суду ООН і Європейському суду з  прав людини. Здійснюване цими органами тлумачення іменується судовим і  його авторитет останнім часом неухильно  зростає. Так, у результаті тлумачення Європейським судом з прав людини Конвенції 1950 р. і Протоколів до неї  утворюються прецеденти тлумачення, формою існування яких є рішення  й ухвали цього Суду, що сприймаються державами — членами Ради Європи як обов’язкові. Суд ЄС, покликаний забезпечити одноманітне розуміння і застосування права співтовариств, у порівняно короткі строки утвердився як високоавторитетний і неупе- реджений орган. Діючи в межах юрисдикції, він сформулював багато життєво важливих для розвитку інтеграційного процесу концептуальних положень. Така, наприклад, створена ним концепція незалежності і самостійності права ЄС як автономної правової системи. Суд ЄС сформулював основні кваліфікаційні ознаки права ЄС. За допомогою судового тлумачення він заповнив багато прогалин і уточнив зміст деяких постанов установчих договорів і актів вторинного права.