Правовое государство

       У Новий час бiльш чи менш прийвятне вирiшення даної проблеми було знайдено на шляху створення правової держави. Держава грунтуеться на силi, однак у правовiй державi ця сила узаконена, бiльше того, ця сила строго пiдпорядкована нормам права. Таким чином, концепцiя правової держави стала результатом теоретичних пошуків.б Вiдповiдгю, уявления про правову державу асоцiюється iз двома основоположними принципами : порядок у державi i захист громадян.

         У правовiй державi влада i право взаємно передбачають i доповнюють один одного. Держава стає правовою саме тому, що вона пiдпає  пiд владу права. З цiєї точки зору можна стверджувати, що праву належить прiоритет перед державою i держава є органiзованою “силою, вiдданою на служiння праву”.

        У правовiй державi чiтко i вичерпно визначенi їх форми, шляхи i механiзми дiяльностi держави, так i межi свободи громадян, гарантії правом. Це означає, що держава з правом; може розробляти чи приймати той чи iнший закон, але сама, у свою чергу, зобов’язана дiяти в рамках цього закону, пiгпорядковуючись йому. Iнакще кажучи, держава, що видала закон, зобовязана поважати його до тих пiр, допоки вiн iскує й продовжує дiяти, хоча вона повноважена його переглянути ти чи навiть скасувати. Бiльш того , вона підсудна своеєу власному суду i може буги осуджена ним.

      Основоположникам котщепцій правової держави належить iдея про те, що в державi повиннi панувати не окремі особистостi, а право i закон. Завдання держави полягас в тому, в регулювати вiдносини мiж вiльними громадинами на основi строгого дбтримання права i законiв, якi покликанi гарантувати свободу особистостi, недоторка власності  тощо.

Влада у правовiй державi повинна бути достатньо сильною й ефективною. Часто для бiльшостi людей важливiшими є ефективнiсть i дiєздатлiсть влади забезпеченнi порядку в суспiльствi, нiж її легiткмнiсть i демократичнiстъ.

            У даному контекстi правова держава покликана досягнуги необхiдного балансу між владою держав i принципом правова громадян. Влада, оскiльки вона здiйснюеться людьми, завжди тяжiє до виродження у свавiлля, а тому завжди може протистояти праву. Проте це зовсiм не означас, що вдада 1 право несумiснi і виключаюгь один одного.Досягнення стану рiвноваги мiж началами сил i права у правовiй державi забезпечуэться конституцiйним правосуддям, покликаним оспорювати будь-який акт державних органiв, якщо вiн суперечить конституцiъ чи обмежуэ права i свободи особи. При цьому конституцiйне судочинство слугуэ захистом не тiльки особистих прав, эле й державних iнтересiв.

              Сучасна правова держава - це демократична держава, у якiй забезпечуються права i свободи, участь народу в здiйсненнi влади (безпосередньо або через представникiв). Це припускаэ високий рiвень правовоъ i полiтичноъ культури, розвинуте цивiльне суспiльство. У правовiй державi забезпечусться можливiсть у рамках закону вiдстоювати i пропагувати своъ погляди i переконання, що знаходить своэ вираження, зокрема у формуваннi та  функцiонуваннi полiтичних партiй, суспiльних обэднань, у полiтичному плюралiзмi, у свободi преси i т.д[12,с.6-8].

           Правова держава передбачаэ, що пiдзаконнiсть державної влади (принцип верховенства закону) доповнюється визнанням за окремою особою невiд’емних i невiдчужуваних прав, якi передують самiй державi. Тому у правовiй державi принцип верховенства закону доповнюеться принципом верховенства права. Принцип верховенства права означає , що для правової держави необхiдно але зовсiм не достатньо, щоб усi, зокрема i сама держава, дотримувались законiв. Необхiдно , щоб цi закони були правовими нормами, щоб закони мали загальну i рiвну для всiх мiру (норму) свободи .

           Таким чином, правова держава — це держава, яка функцiонує на пiдставах і в межах правового закону. Така держава повинна виходити iз принципу свободи особистостi у процесi здiйснення усiх iнших своїх функцiй.Остаточна мета теорiї i практики правової держави полягає в утвердженнi правової форми i правового характеру взаємовідносин (взаємних прав i обов’язкiв) мiж державною владою i пiдвладних структур як суб’єктів права, у визнаннi й надежному гарантуванні формальної рiвностi та свобода всiх iндивiдiв, прав i свобод людини i громадянина[15,с.410].

          Отже, кажучи простими словами, правова держава — це держава, в якiй юридичними засобами реально забезпечусться максимальне здiйснення, охорона i захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначнiших загальнолюдських полiтико-юридичних iдеалiв,змістом якого є визнання прав людини.

          

  1. 2. Ознаки правової держави. 

        Виходячи iз сучасної правової думки про державу i право до основних ознак правової держави слiд вiднести наступнi:

     1. Верховенство закону у всiх сферах жипя суспiльства

     2. Дiяльнiсть органiв правової держави базується на принципi подiлу влади на законоданчу, виконавчу i судову.

     3. Взаємна вiдповiдальнiсть особистостi i держави.

     4. Реальнiсть прав i свобод громадянина, ( їх правова і соцiальна захищенiсть.

     5. Полiтичний та iдеологiчний плюралiзм, що полягає у вiльному функцiонуваннi рiзноманiтних партiй, органiзацiй, обєднань, що дiють у рамках конституцій, наявностi рiзноманiтних iдеологiчних концепцiй, течiй, поглядiв.

     6. Стабiльнiсть законностi i правопорядку в суспiльствi.

      До числа додаткових чинникiв i умов становлення правовот держави,

певне, можна вiднести такi:

     • подолання правового нiгiлiзму в масовiй свiдомостi;

     • виробiтка високої полiтико-правової грамотностi;

     • поява діючої  спроможностi протистояти сваволi;

     • розмежування партiйних i державних функцiй;

     • встановлення парламентської системи керування державою;

     • торжество полiтико-правового плюралiзму;

     • виробiтка нового правового мислення та правових традицiй, у тому числі :

а) подолання вузьконормативного сприйняття правової дiйсностi, трактування права як продукту владно-примусово нормотворчостi;

б) вiдмова вiд догматичного коментування й апологiї сформованого законодавства;

в) подолання декоративностi юридичних норм;

г) вихiд юридичної науки iз самоізоляцi i використання загальнолюдського досвiду.

          Суверенна правова влада повинна бути протипоставлена будь-яким проявам одержавлення. Вiдторгнення правової державності можливо по двох каналах: державно-владному та законодавчому.

          Правова держава - шлях до вiдродження природно-iсторичних прав i свобод, прiоритету громадянина в його вiдношеннi з державою, загальнолюдських початкiв у правi, самоцiнностi людини. Поняття “правова держава’ - це фундаментальна загальнолюдська цiннiсть, така ж, як демократiя, гуманiзм, права людини, полiтичнi й економiчнi свободи, лiбералiзм i iншi.

          Суть iдеї правової держави - у пануваннi права в суспiльному i полiтичному життi, наявностi суверенної правової влади. За допомогою подiлу влади держава органiзуэться i функцiонуэ правовим способом. Правова держава вiдчиняє юридично рiвний доступ до участi в полiтичному життi всiм напрямкам i рухам. У чому ж полягає вiдмiннiсть правової держави вiд держави як такої, держава як така характеризуеться й всевладдям, непов’язаннiстю правом, свободою держави вiд суспiльства, незахищенiстю громадянина вiд сваволi та насильства з боку державних органiв i посадових осiб. На вiдмiну вiд неї правова держава обмежена правом, виходить iз верховенства закону, дiє строго у визначених межах, установлених суспiльством, пiдпорядковуеться товариству, вiдповiдальна перед громадянами, забезпечуе соцiальну i правову захищенiсть громадян.

        Водночас правова держава як i всяка держава мае загальнi риси, що зводяться до таких:

     1. Їй властива державна влада як засiб проведення внутрiшньої i зовнiшньої полiтики.

     2. Вона являє собою полiтичну органiзацiю суспiльства, засновану на вiдповiдному соцiально-економiчному базисi суспільства.

     3. Має   у своему розпорядженнi спецiальний державний механiзм.

     4. Має визначену адмiнiстративно-територiальну органiзацiю на своїй території.

     5. Iснує завдяки податкам i iншим зборам.

     6. Має державний суверенiтет.

         Особливостi механiзму правової держави полягають у наступному. Усi його структурнi частини й елементи функцiонують на основi принципу подiлу влади, строго у вiдповiдностi зi своїм цiльовим призначенням. Надiленi владними повноваженнями, структурнi частини й елементи правово держави у своїй специфiчнiй формi дiяльностi реалiзують волю суспiльства. Структурні частини й елементи правової держави усю свою дiяльнiсть строго поеднують iз чинним законодавством. Посадовi особи несуть персональну вiдповiдальнiсть за зазiхання на права i свободи громадян, гарантованi конституцiєю й iншими нормативно-правовими актами. Права i свободи громадян забезпечуються органами правової держави. Механізм правової держави є засобом її iснування а функцiї правової держави реалiзуються за допомогою її механiзму[20,с.57].

      У такий спосiб у правовiй державi її механізм вiльний вiд бюрократизму й адмiнiстративно-командних методiв керування. Його демократичний характер обумовлений вiдповiдальнiстю перед товариством на службi якого вiн знаходиться.

         Правова держава є концентроване вираження цивiльного суспiльства. У силу цього його етапи розвитку в цiлому i загальному збiгаються з етапами розвитку цивiльного суспiльства. Перший етап розвитку правового цивiльного суспiльства - це становлення ринкової економiки, пiдприємництва, гласностi, свободи засобiв масово iнформацiї, соціальної захищеностi громадян; другий етап - утвердження ринкової економiки рiзноманiтних форм пiдприємництва, забезпечення соцiальної захищеностi громадян, наявнiсть гласностi, вільної дiяльностi засобiв масової iнформацiї.

         Крiм цього iнодi видiляють також i iншi ознаки правової держави:

     1. Зосередження всiх прерогатив державно-владного регулювання в системi державних iнститутiв;

     2. Наявнiсть розвинутого цивiльного товариства;

     З.Створення антимонопольних механiзмiв, що перешкоджають зосередженню владних повноважень у якiйсь однiй ланцii або iнститутi;

     4. Встановлення в законi i проведення на дiлi суверенностi державної влади;

     5. Формування суспiльством на основi норм виборчого права законодавчих органiв і контроль за формуванням i вираженням законодавчої волi в законах;

     6. Відповідність внутрiшнього законодавства загальновизнаним нормам i принципам мiжнародного права;

     7. Правова захищенiсть усiх суб’ектiв соцiального спiлкування вiд довiльних рiшення будь-кого;

     8. Звеличення суду як эразка, моделi засобу забезпечення правової державностi;

     9. Вiдповiднiсть законiв праву i правовiй органiзацiї системи державної влади.

         Отже,аналiз ознак правової держави та напрямiв її формування засвiдчує, що, хоч у чиннiй Конституції, Україна проголошена правовою державою, насправдi це положення є дещо декларативним. Тому, незважаючи на певнi здобутки в справi побудови правово держави, нам необхiдно ще докласти чимало зусиль для вирiшення цiєї проблеми.

   

 

  1.3. Поравова держава та громадянське суспiльство   взаємозв’язок iнститутiв 

       Громадянське суспiльство — це сфера вiльної  активності в якiй дiють індивіди, що переслiдуютъ приватнi цiлi й iнтереси. Держава може лише координувати поведiнку учасникiв громадянського суспiльства а не безпосередньо її визначати. Розвинена, демократична правова держава виковує лише тi фуакції, якi визначає для неї громадянське суспiльство.

Вiдокремлення  держави вiд суспільства та їх розмежувалня вiдображаються в розрiзненнi структур, притнципiв оргавiзацiї i по будови цих iнститутiв.

         Інститут держави органiзований як керована єдиным центром вертикальна система,  iєрархiя державних органів i посадових осiб, зв’язаних вiдносинами пiдпорядкування та державної дисциплiни. Iмперативнi норми публiчного права, що регламентують порядок органiзацiї та дiяльностi механiзму державної влади, визначають чiткi завдання, цiлi i функції його складових. Завдання визначати цілi належать лише організації. Тому такi корми цiлком зайвi в середовищі громадянського суспiльства, де кожен реалiзує свої власнi iнтереси та знаходить iндивiдуадьнi форми взаємозв’язку i взаємодii з iншими суб’єктами[20,с.76].