Теория массовой коммуникации

людини. Кожна  людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути

абсолютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства  і її досвід не є

абсолютно повним щодо природи і життя; у людині бореться свідоме й не-

свідоме, увага  й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д. 

Усвідомлюючи  сугестивний вплив на себе, людина не може стовідсотко-

во протидіяти йому, бо їй не завжди вистачає інтелектуальних, розумових та

емоційних сил  відвернути той вплив; не на користь  людини складаються со-

ціально-політичні,  професійно-виробничі,  побутово-особистісні  обставини.

Людина часто  чинить так, як вимагають, через інтереси колективу, громади,

народу; заради збереження спокою або навіть заради ближнього вона йде на

компроміс, визнає конформізм як спосіб спілкування.

Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жес-

тово-рухова) — психічний вплив комуніканта  на членів маси у вигляді про-

хання, наказу, переконування,  демонстрування тощо, метою якого є поши-

рення масових  настроїв,  формування громадської  думки,  її корекція серед

членів маси. Масове навіювання також пов’язане  з актуалізацією, передачею

чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси.

Ефективність  навіювання визначається ступенем або  несвідомого насліду-

вання, або  рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслі-

дування керівника  маси чи одне одного в масі.

Різновидом  навіювання є переконання. Власне, будь-яке  навіювання по-

в’язане з  бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є словес-

но-логічним варіантом навіювання,  пов’язане  з раціональною аргументаці-

єю. 

Навіювання  визначають ще як словесне зараження.

На думку  російського вченого Б. Ф. Поршнєва,  який вивчав навіювання

як складний механізм психології мас, ефективність навіювання визначається

ступенем  контакту між сугестором і членами  маси; висока довіра до комуні-

канта дозволяє йому не застосовувати складних способів навіювання, впли-

вати більше на емоційному рівні,  ніж раціональному. І навпаки, зниженняЧастина друга 151

довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора

“працювати”  більш раціонально,  вдаючись до вищої форми навіювання — 

переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.

4.2.3. Масова  маніпуляція. 

Масова маніпуляція  —  прихований вербальний, зображальний, жесто-

во-руховий  вплив на членів маси, метою якого  є поширення масових настро-

їв, формування громадської думки,  її корекція серед   членів маси. Масова

маніпуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи

зміною їхніх  установок, ціннісних орієнтацій або  вчинків. Ефективність ма-

ніпуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлек-

сії й саморегуляції  членів маси на основі оманливих уявлень  про причини й

наслідки  того, що відбувається. Велике значення для ефективної масової ма-

ніпуляції має  масове зараження,  яке передує  маніпуляції або відбувається

паралельно  з нею.

Не будь-яке  втручання в психіку та людську  свідомість треба називати

маніпуляцією, або маніпуляційним впливом. Так, часто  способи формування

особистісних  структур, поведінкових норм і виховний процес теж розгляда-

ють часто  як маніпуляційні способи на тій  підставі, що за допомогою них

здійснюється  непідконтрольне людям втручання  у їхню психіку.

Основою, на якій треба відрізняти маніпуляцію  від інших видів упливу, є

здатність адресата впливу контролювати або не контролювати цей процес,

усвідомлювати чи не усвідомлювати його. Маніпуляційний вплив є некон-

трольований,  неусвідомлюваний,  прихований для  адресата процес уп-

ливу на нього, який відбувається поза його волею  та бажанням. Маніпу-

ляція відрізняється  від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що ма-

ніпуляція має  технологічно-професійну основу, планується і контролюється

комунікантом.

Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже  має маніпуляційний

сенс, бо вона передбачає механічний характер упливу: комунікат-об’єкт не

має волі та інтелекту для протистояння суб’єктові, він машинально виконує

те, що йому говорить суб’єкт.

Основною  ознакою, яка відрізняє маніпуляцію  від сугестії (навіювання) є

механістичність маніпуляцій,  коли світ людей і  людина розглядаються як

машини,  якими  можна керувати.  При цьому  передбачається,  що вплив на

об’єкт здійснюється поза свідомістю адресата спілкування.

Учень, що навчається і усвідомлює процес навчання та виховання,  не є

об’єктом  маніпуляційного впливу, він суб’єкт  навчання, суб’єкт сугестивно-

го впливу вчителя. Правда, це не виключає “майстерності” вчителя так впли-

вати на учня, що він цього і не розумітиме. 152                 Частина друга

Чи є маніпуляційний вплив неминучістю людської взаємодії? Очевидно,

так. Тим більше, коли мова йде про масу як емоційного, безвольного, неор-

ганізованого  суб’єкта поведінки. На думку С. Кара-Мурзи, “це — висхідний,

фундаментальний варіант взаємодії,  при якому  один учасник життєвої

драми змушує інших діяти в його інтересах  і за його програмою так, що це

не розпізнається  жертвами і не викликає у них супротиву…

Узагалі ж  немає вичерпності способам уплинути на поведінку членів еко-

логічної  спільноти, яка оточує живе утворення. Рослина оздоблює свої ти-

чинки й пестик розкішною привабливою декорацією — квіткою, яка виділяє

до того ж  ще ароматний нектар. Комахи ринуть на запах і колір, відплачу-

ючи за нектар працею з опилення” (Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознани-

ем.— К.: Оріяни, 2000.— С. 7).

Уся історія  людських взаємодій (і не тільки під  час спілкування!) — це

історія боротьби проти маніпуляцій з бажанням вирватися з обіймів суб’єкта

прихованого впливу. Успіх цієї боротьби залежав, залежить і залежатиме від

соціально-психологічних  та соціально-політичних умов тієї боротьби,  волі,

інтелектуальної сили її учасників.

ЗМК володіють  неперевершеною і неминучою як сугестивною, так і мані-

пулятивною  силою, про що треба відкрито говорити людям, аби вони розу-

міли, жертвою  чого може бути їхня психіка,  і вміли  протистояти ЗМК.  Ці

знання мають  бути основною складовою медіаосвіти  для людей.

Так, про телебачення  як “опіум для народу” необхідно  знати, що воно ви-

конує функцію  гіперкомпенсації маси,  тобто замінює  реальну участь у масі

на віртуальну, яка породжується сидінням перед  телевізорами, вгамуванням

емоцій й  отриманням задоволення від того, що всі це дивляться. 

Термін “маніпуляція”  є метафорою і вживається в  переносному значенні:

вправність  рук у користуванні речами перенесено на вправне керування лю-

дьми (лат. manus — рука; найближчим слов’янським словом до “маніпулю-

вати”  є  рос.  руководить,  від “рука”).  Звичайно, “РУКОводство” може бути

прихованим  і відкритим,  усвідомлюваним тими,  ким керують, “РУКОво-

дят”.

У нашій мові слово “маніпуляція”  вживається в значенні “вправного і

прихованого керування”. Отже, це приховане керування, факт якого не по-

винен бути помічений  комунікатом. Успіх маніпуляції  залежить від довіри

комуніката  і віри його в те,  що все,  що говорить комунікант,  є правдою.

Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:

• Чим менше  знає людина, тим більш вона маніпульована.

• Чим

 

23.Масовокомунікаційний ефект — це будь-який результат масового впливу.  Комунікаційні ефекти є обов’язковим результатом впливів,  які чинятькомуніканти;  через вивчення реакцій мас на ці впливи й визначаються

масові ефекти. Одну з найповніших типологій ефектів комунікації запропонував у 1979 р. радянський дослідник Б. Грушин. Він сформулював шість найважливіших, на його думку,  типологічних ознак та відповідні їм типи ефектів.

Пропонуємо типологію масовокомунікаційних ефектів за Б. Грушиним зізмінами та доповненнями. Ефекти бувають:

1) за предметною сферою впливу  — ефекти когнітивні (пов’язані зхарактеристиками мислення, обсягу знань, здатності

розмірковувати), емоційні (які викликають емоції); ціннісні(пов’язані з характером уподобань, смаків, ставленням до себе й

світу), організаційні (пов’язані з різноманітними практичнимидіями людей), тонізуючі (пов’язані з психофізіологічними

характеристиками людей); 2) за основними сферами прояву ефектів – розумові (думках,

судженнях) і діяльнісні та поведінкові; 3) за ступенем «належності» ефектів до  цілей джерела інформації –

функціональні (бажані для джерела інформації, очікувані) тадисфункціональні (небажані або не очікувані);

4) за ступенем усвідомлення ефектів  споживачем інформації – усвідомлювані реципієнтом та неусвідомлювані;

5) за часом виникнення та прояву  ефектів комунікації відповідно дочасу споживання інформації – прямі (виникають безпосередньо

після споживання інформації) й віддалені (виникають з часом, частовтрачається видимий зв’язок між ними та споживанням  інформації);

6) за ступенем відповідності  суспільним нормам, законам, традиціям— сприятливі, небезпечні, нейтральні;

7) за характером модальності відповідно до елементівкомунікаційного процесу — позитивні, негативні, нейтральні;

8) за здатністю бути підконтрольними мовцю або аудиторії — контрольовані й неконтрольовані; 9) за ступенем реалізації — часткові й повні; 10)за частотою виникнення — одиничні та повторювані;

11)за тривалістю — короткотривалі  й довготривалі.

Від споживання інформації може виникати не один, а кілька ефектів. Черезте їх поділяють на: основні та додаткові; первинні (початкові) та вторинні(похідні); проміжні та кінцеві. 

Види ефектів у масовій комунікації.Деякі з масовокомунікаційних ефектів сильно впливають на аудиторію або є

суспільно важливими результатами спілкування, що науковці 

виокремлюють їх в окремі види і  вибудовують стосовно них навіть окремітеорії. Такі ефекти отримують спеціальні назви. Розглянемо деякі з них.

Ефект гуртування.  Виникає в  періоди суспільної загрози.  Мас-медіапослаблюють критику відносно посадових осіб,  намагаються виконуватипросту роль посередника між владою і громадою з метою згуртувати людей

Ефект довіри.  ЗМІ намагаються  викликати довіру до себе чи предметаопису і застосовують для цього відповідні засоби та техніки і стратегіївпливу на людей. Ефект ореолу.  Цей ефект ще називають ефектом німба.  Ефект ореолу

виникає в результаті  “розкрутки”  медіазасобами того чи іншого образу, наприклад,  політика.  У масовій свідомості образ політика набуває великоїсуспільної значущості, незамінимості, важливості.

Ефект самодостатності у прийнятті рішень. Не можна виключити йтакої логіки роздумів:  чим більш показовою є незалежність та неу-

передженість і об’єктивність  ЗМК,  тим більш залежним у прийнятті свогоусвідомленого і добровільного рішення стає комунікат,  бо його віра дотакого ЗМК штовхає на прийняття саме того рішення, яке пропонується або

яке логічно випливає з інформаційного повідомлення. Та зважте, якщо це рі-шення ще й прийматиметься для задоволення власних потреб,  яким“підіграв”  ЗМК,  знаючи про ці потреби комуніката.  Середовище масовоїкомунікації завжди тисне на людину, робить її психологічно залежною черезте, що це середовище послаблює раціональне у поведінці людини, робить їїбільш емоційною і більш керованою та маніпульованою.  Але в такихситуаціях люди часто вважають,  що вони самостійно приймають рішення,