Проективні техніки та дослідження міфічних уявлень

 

1.3. Міфи та "колективне підсвідоме"

 

Значним внеском в теорію психоаналізу Юнг вніс висловивши думку про існування більш глибокого прошарку в структурі особистості, якій він назвав "колективним підсвідомим". Колективне підсвідоме зберігає латентні відбитки пам’яті людства. В ньому відображені думки і почуття  загальні для всіх людських істот і які є результатом нашого загального емоційного минулого.

За словами Юнга: "в колективному підсвідомому міститься вся духовна спадщина людської еволюції, що відродилась в структурі мозку кожного індивідуума". Таким чином, зміст колективного підсвідомого складається завдяки спадковості і однаково для всього людства. Важливо відмітити, що концепція колективного підсвідомого була основною причиною розходжень між Фрейдом і Юнгом.

Юнг висунув теорію про те, що колективне підсвідоме складається з первинних психічних образів – архетипів. Архетипи це вродженні ідеї або спогади, які дають змогу людям сприймати, реагувати на обставини визначеним чином. В дійсності, це не спогади або образи я такі, а більш, можливі фактори, під впливом яких люди реалізують в своїй поведінці універсальні моделі сприйняття, мислення і дії у відповідь на який-небудь об’єкт або обставини. Вродженою тут є саме тенденція реагувати емоційно, когнетивно і поведінково на конкретні ситуації – наприклад, при зіткненні з батьками, коханою людиною, або незнайомцем та ін.

В ряду описаних архетипів є такі як – мати, дитина, герой, мудрець, божество Сонця, хитрун, Бог і смерть [9, c.196].

Юнг припускав, що кожен архетип пов’язаний з тенденцією виражати визначеного типу почуття та думки по відношенню до відповідних об’єктів  або ситуацій. Наприклад, в сприйнятті дитиною своєї матері присутні аспекти її актуальних характеристик, забарвлених неусвідомлюваними уявами про такі архетипові материнські атрибути, як виховання, плодючість і залежність. Надалі, Юнг припускав, що архетипові образи та ідеї часто відображаються в сновидіннях, а також нерідко зустрічаються в культурі у вигляді символів, які використовуються в живопису, літературі та релігії. В особливості він підкреслював, що символи характерні для різних культур, часто виявляють вражаючу схожість, тому що вони близькі до спільних для всього людства архетипам.

Кількість архетипів  в колективному підсвідомому може бути необмеженою. Але особливу увагу в теоретичній системі Юнга приділяється персоні, анімі і анімусу, тіні та самості.

Персона (від латинського "маска")  - це наше публічне обличчя, тобто, як ми проявляємо себе у відношеннях з іншими людьми. Персона означає багатство ролей, які ми програєм у відповідності з соціальними вимогами. Персона служіть цілі справляти враження на інших та приховувати від інших свою справжню сутність. Персона як архетип необхідна нам щоби взаємодіяти з іншими людьми в повсякденному житті. Але Юнг говорив про те що, якщо цей архетип стає дуже значущім, то людина може стати поверховою, користуючись тільки цією роллю та відчуженим від справжнього емоційного опиту.

Тінь – представляє собою архетип, що містить в собі  наші пригнічені темні і тваринні боки особистості. Тінь містить наші соціально неприйнятих сексуальні та агресивні імпульси, аморальні думки і пристрасті. Але у тіні є і позитивні якості. Юнг дивився на цей архетип як на джерело життєвої сили, спонтанність та творчий початок в житті індивідуума. Згідно Юнгу, функція его призначена для того, щоб спрямовувати в потрібне русло енергію тіні, приборкувати темні боки особистості до такої ступені, щоб ми мали можливість житті узлагодженно  з іншими, але в той же час відкрито проявляти свої імпульси і насолоджуватись здоровим та творчим життям.

В архетипах аніми та анімусу  знаходить ствердження Юнгом вродженої андрогинної природи людей. Аніма є внутрішнім образом жінки в чоловіку, його підсвідомий жіночій бік, в той час як анімус – це внутрішній образ чоловіка в жінці. Ці архетипи  ґрунтуються, можливо частково, на тому біологічному факті, що в організмі чоловіків та жінок виробляються і чоловічі і жіночі гормони. Цей архетип еволюціонував протягом багатьох віків в колективному підсвідомому як результат опиту взаємодії з протилежною статтю. Більшість чоловіків, до деякої ступені "фемінізувались" в результаті многолітнього сумісного життя  з жінками, а для жінок вірним є  зворотне.

Юнг наголошував на тому, аніма та анімус, як і всі  інші архетипи, повинні бути вираженні гармонійно, не порушуючи загального балансу, щоб не гальмувався розвиток особистості в спрямуванні самореалізації [9, c.196].

Самість – найбільш важливий архетип  в теорії Юнга. Самість являє собою серцевину особистості, навколо якої організовані і поєднані всі інші елементи. Коли досягнута інтеграція всіх аспектів душі, людина відчуває єдність, гармонію та цілісність . Таким чином розвиток самості – це головна мета людського життя. Основним символом самості є мандала та її численні різновидності (абстрактне коло, німб та ін.). Коли замість презентує єдність протилежностей вона виступає у вигляді об’єднань  дуальності, наприклад у вигляді дао, як взаємодія інь та янь або героя та його противника (ворога, дракона). Тому емпірично самість представлена як гра світла та тіні, хоча має вигляд як цілісність та союз в якому протилежності поєднанні. За Юнгом, цілісність та єдність "Я", символічно виражені в завершеності фігур, їх можливо виявити у снах, фантазіях, уявах, міфах, в релігійному і містичному досвіді [18, c.587].

Юнг говорив про те, що релігія є великою силою, яка допомагає людині в намаганні бути цілісною. В той же час, гармонізація всіх частин душі – складний процес. Справжній врівноваженості всіх частин душі, за Юнгом, досягнути фактично неможливо. Більш того, архетип самості не реалізується до тих пір, доки не настане інтеграція і гармонізація всіх аспектів душі, свідомих і несвідомих. Тому досягнення зрілого "Я" потребує постійності, наполегливості, інтелекту і багатого життєвого досвіду [9, c.198].

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРОЕКТИВНІ ТЕХНІКИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МІФІЧНИХ УЯВЛЕНЬ

 

2.1.Загальна характеристика проективних методик.

 

На розвиток проективного методу значний вплив здійснили класичний психоаналіз та холістична психологія. Ці течії в психології прийнято вважати теоретичним джерелом проективного методу.

Психоаналіз як головне теоретичне джерело вніс в проективний метод базові пояснювальні категорії: "принцип проекції" як "захисний механізм", "підсвідоме".

Проективні техніки, з точки зору психоаналізу, спрямовані на діагностику причин дезадаптації особистості, підсвідомих схилень, конфліктів і методів їх розрішення. Умовою проективного дослідження є невизначеність тестової ситуації. Це допомога зняти тиск реальності і особистість таким чином виявляє притаманні їй засоби поведінки. Процес взаємодії особистості з малоструктурованим  стимульним матеріалом несе характер проецирування, тобто винесення в зовнішнє підсвідомих схилень, інстинктів, конфліктів та ін.

Холистична психологія внесла в проективний метод розуміння особистості як цілісної унікальної системи. Пізнання суб’єктивного внутрішнього світу особистості повинно уникати її вивчення шляхом виявлення деяких загальних закономірностей та їх порівняння зі "середньою особистістю" (як в стандартизованих методах). Відношення особистості та її соціального оточення є процесом структурування  "життєвого простору"  з метою створення і підтримки "особистісного світу". Проективні техніки, з точки зору холистичної психології, моделює ці відносини: респондент перед обличчям невизначеної ситуації отримує свободу у виборі елементів "життєвого простору" і засобів їх конструювання.

Відносна неструктурована задача, яка припускає безмежність різноманітних відповідей, - одна з основних особливостей проективних технік. Тестування за допомогою проективних методик є замаскованим , так як респондент не може здогадатись, що саме в його відповідях є предметом інтерпретації експериментатора. Проективні методики менше фальсифікуються, ніж опитувальники, побудовані на відомостях про індивіда. Єдине що є великою проблемою для проективних методик, це їх стандартизація. Деякі методики не містять в собі математичного апарату для об’єктивної обробки отриманих результатів та не містять норм [5, c.154].

 

2.2. Експериментальне  дослідження міфічних уявлень

 

В ході експерименту учням 11-го класу була запропонована проективна методика "Неіснуюча тварина". Метою її проведення було: виділити елементи малюнку з міфологічним нахилом і таким чином дослідити наявність прояву "колективного підсвідомого".

В результаті ми отримали наступні показники:

Майже кожен малюнок так, або інакше, мав в собі елементи міфологічних мотивів. Частіше це мало вираз у малюванні рогів (50%) та малюванні крил (60%) з загальної кількості. Значно менше зустрічалися такі деталі як: хвіст, гострих довгих вух, ніс у вигляді «п’ятачка», більше ніж двох рук та у одиничних варіантах мали місце курячи лапи, риб’яча луска на тулубі, шипи на спині третє око та німб.

Таким чином ми можна зробити висновок, що "колективне підсвідоме" на даній конкретній виборці мало прояв у символічних зображеннях агресивного стану та наявності творчого потенціалу особистості [таблиця 1]. Більш того, з посиланням на теорію Юнга, можна стверджувати, що ми маємо показник архетипу самості, коли в одному малюнку зустрічаємо зображення рогів та крил. Тому що емпірично самість представлена як гра світла та тіні, хоча має вигляд як цілісність та союз в якому поєднанні протилежності. А таких малюнків по кількості шість, також на одному малюнку ми зустрічаємо німб, який, за Юнгом є символом мандали, символом цілісності та гармонії.

В цілому, по кількісних показниках, в малюнках хлопців елементів міфічної спрямованості відмічено більше ніж у дівчат. В середньому на один малюнок хлопця приходилось по 3 деталі, а дівчини – 2.

Таблиця 1

№	голова					тулуб		кінцівки
	роги	третє око	німб	довгі гострі вуха	ніс у вигляді п’ятачку	луска	шипи на спині	курячі лапи	крила	хвіст	Більше 2-ох рук
	хлопці
1				+					+
2	+			+							+
3	+						+		+		+
4	+				+				+	+
5				+	+
	дівчата
1	+	+			+			+
2									+
3	+
4			+						+
5									+
6	+								+	+
7						+
8	+								+
9				+
10	+									+
11									+	+

 

Слід зазначити, що деякі малюнки були цілком з міфологічною тематикою (чорти, дракони). Найбільш інформативними частинами малюнків для нашого дослідження були голова та кінцівки неіснуючих тварин, і тільки в двох випадках – тулуб (луска, шипи на спині).

Виходячи з цього можна зробити висновок: "колективне підсвідоме", яке представляє собою збереження латентних відбитків пам’яті людства (і навіть  наших людиноподібних предків) та відображає думки і почуття, спільні для всіх людей в ході нашого дослідження мало прояв як символічну фіксацію агресивного стану (самозахисту, погрози) та символічну наявність творчих потенцій окремої особистості. Таким чином ми бачимо наявність реалізації універсальних моделей сприйняття, мислення та дії у відповідь на який-небудь об’єкт чи подію. Ці архітипічні образи та ідеї часто повторюються та є однаковими для різних людей, що і виявилось в ході нашого дослідження. На наш погляд, досить цікавим фактом є те,  що символічне відображення «колективного підсвідомого» більше мало прояв у роботах хлопців ніж дівчат. Це дає підстави у майбутньому для кращого дослідження цього аспекту у контексті даного питання.

В ході дослідження також учням запропоновувалось анкетування [додаток 1]. Метою якого було визначення обізнаності (рівня та глибини знань) щодо міфології взагалі та міфічних героїв.

В результаті ми отримали наступні данні:

На питання: "Чи знаєте ви назви міфів?" лише 27% учнів змогли пригадати назви, але тільки ті що входять до шкільної програми. Деякі учні пригадали «Одисею» та «Іліаду» хоча вони є літературними джерелами, хоча і містять в собі міфічних героїв.

З питанням: "Назвіть імена міфічних персонажів" із завданням впорались 91% учнів. Найбільш згадуваними персонажами були: Зевс, Геркулес, Геракл, Гера, Афродіта, Артеміда, Ахіллес, Циклоп та ін. Як ми бачимо, учні визначили лише героїв грецької міфології.

На питання: "Назвіть діячів мистецтва в творах яких наявні міфологічні мотиви" 27% учнів    змогли дати відповідь. Зниження рівню інтересу до читання не є новим фактом сьогодення, діти не вміють насолоджуватись процесом спілкування з книгою та іншими витворами мистецтва, бо більшість дітей виявляються непідготовленими до розуміння літературних та інших мистецьких образів. Це підкріплюється результатами відповідей наведених лише з програмної літератури.

На питання: "Які міфологічні назви зустрічаються в сучасному житті?" – 90% учнів змогли дати відповіді, але більшість з них зазнала труднощів у відокремленні міфічних назв та імен від імен і назв з історії найдавніших часів. Тому 80% учнів внесли Клеопатру і Нефертіті в категорію героїнь міфів.