Контроль якості транспортно-експедиційних послуг в Україні

РОЗДІЛ  І. ЗАСАДИ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1. Основні положення стосовно транспортно-експедиційного обслуговування

Російський спеціаліст із комерційної логістики Ю.М. Неруш  деталізує окремо транспортне і  експедиційне обслуговування. Згідно його тверджень, транспортне обслуговування визначається як діяльність транспортно-експедиторських  підприємств, що пов’язана з процесом переміщення вантажів у просторі і часі з наданням транспортуючих, завантажувально-розвантажувальних послуг і послуг зберігання. Експедиційне обслуговування він визначає як складову частину процесу руху товарів від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких процес транспортування є неможливим [1]. 

Правові та організаційні  засади транспортно-експедиторської  діяльності в Україні визначаються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV.

Згідно цього  Закону, транспортно-експедиторська послуга  – це робота, що безпосередньо пов’язана  з організацією та забезпеченням  перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів [2].

Дія Закону поширюється  на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Крім вищезазначеного  закону відносини в галузі транспортно-експедиторської  діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт» (232/94-ВР), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (959-12), «Про транзит вантажів» (1172-14), іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання  різних форм власності,  які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть  мати:  склади, різні види транспортних засобів,  контейнери, виробничі приміщення тощо.

Згідно нормативних  документів експедитор визначається як суб’єкт господарювання, яких за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт являє собою споживача послуг експедитора, який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Клієнтом може бути як фізична так і юридична особа.

Експедитори для  виконання доручень клієнтів  можуть  укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність  можуть  здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації),  так  і  інші  суб'єкти господарювання.

Основним завданням  державного регулювання транспортно-експедиційної  діяльності є захист економічних  інтересів України, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських  послуг.

До основних завдань  експедитора в процесі надання  даного виду послуг можна віднести:

• Забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів);
• Фрахтування національних, іноземних суден;
• Своєчасне відправлення вантажів;
• Здійснення робіт, пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробко, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
• Ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів;
• Організація охорони вантажів під час їх перевезення, зберігання;
• Організація експертизи вантажів;
• Оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;
• Надання заявок на відправлення вантажів та нарядів на відвантаження;
• Здійснення страхування вантажів;
• Підготовка та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;
• Оптимізація руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;
• Здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;
• Оформлення документів та організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;
• Надання підготовленого транспорту з додатковим обладнанням;
• Надання інших допоміжних транспортно-експедиторських послуг, що передбачені договором транспортної експедиції та не суперечать законодавству.

2. Договір транспортного експедирування та його виконання

Відповідно до «Правил  планування перевезень вантажів», затверджених Наказом Міністерства  транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873 [2], перевезення вантажів здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням – експедиторських організацій). У разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею і відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів. Одноразове ж перевезення може здійснюватися також за окремим замовленням без укладення договору на умовах, погоджених залізницею і відправником.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона, або експедитор, зобов’язується  за плату і за рахунок другої сторони, клієнта, виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, які пов’язані з перевезенням вантажу.

Договір даного виду укладається у письмовій формі, а також передбачає ряд важливих обов’язкових умов. До таких істотних умов договору відносяться:

1. відомості про сторони договору:
1. для юридичних осіб – резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
2. для юридичних осіб – нерезиденті України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
3. для фізичних осіб – громадян України: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;
4. для фізичних осіб – іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;
2. вид послуги експедитора;
3. вид та найменування вантажу;
4. права та обов’язки сторін;
5. відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
6. розмір плати експедитору;
7. порядок розрахунків;
8. пункти відправлення та призначення вантажу;
9. порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
10. строк (термін) виконання договору;
11. усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори або, як їх ще називають, контракти  транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Крім того, експедитори  можуть укладати довгострокові, генеральні, договори транспортного експедирування у разі систематичного надання послуг клієнтові.

У разі залучення  експедитором до виконання його зобов’язань  за договором іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором  транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник чи вантажоодержувач.

Платою експедитору  вважаться кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання  договору. У плату не включаться витрати експедитора на оплату послуг або робіт інших осіб, залучених  до виконання договору експедирування, на оплату зборів, обов’язкових платежів, що сплачуються при виконанні договору.

Підтвердженням  витрат експедитора є документи, які являть собою різного виду рахунки, накладні тощо, видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними  документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

До таких документів відносяться:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Landing);
• накладна ЦІМ (СІМ);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.

Факт надання  послуги експедитора при перевезенні  підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до його призначення.

Для організації  міжнародних вантажних перевезень транспортно-експедиторськими компаніями необхідне виконання ряду умов [3]:

• здійснення реєстрації транспортних засобів;
• отримання відповідної ліцензії (дозволу) на здійснення перевезень;
• забезпечення необхідної сертифікації транспортних засобів;
• виконання необхідних митних процедур;
• страхування вантажів та відповідальності перевізника;
• забезпечення відповідних умов праці та відпочинку для екіпажів транспортних засобів;
• візове забезпечення водіїв.

Крім того, до міжнародних  перевезень вантажів допускаються резиденти України, що мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше, ніж три роки. При виконанні міжнародних перевезень резиденти України повинні мати дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень у випадку перевезення вантажів.

3. Права та обов’язки експедитора і клієнта відповідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»

Законом передбачені  основні права та обов’язки перевізників та клієнтів, що забезпечує відповідальність учасників експедиційних відносин за недотримання умов договору чи у зв’язку з порушенням законодавства.

Таким чином експедитор (перевізник) має право обирати  або змінювати самостійно вид транспорту та маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиційних послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором; відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором. Він має право на відшкодування додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору, але в погоджених з клієнтом обсягах, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. Перевізник може притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта. А також експедитор має право не приступати до виконання обов’язків експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та всієї необхідної інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, та іншої інформації необхідної для виконання експедитором своїх обов’язків, що передбачені законом транспортного експедирування.