Функціонування присудків різних видів у поезії Тараса Григоровича Шевченка циклу «В казематі»

        Наприклад, Шевченко зображує  у цих рядках сумно – мрійливий настрій у якому він перебував і написаний під враженням прогулянки в саду, де він не знайшов уже знайомої і дорогої йому за спогадами ‘стежечки’:

        В яру криниця завалилась,

        Верба усохла, похилилась,

        І стежечка, де ти ходила,

        Колючим терном поросла.

      Тарас Шевченко намагається привернути увагу читача до хвилювань матері за доньку:

        Чого ти ходиш на могилу? -

        Насилу мати говорила. -

        Чого ти плачеш ідучи,

        Чому не спиш ти уночі.

        Моя голубко сизокрила?

 

У вірші « За байраком байрак»  вжито присудки дійсного способу теперішнього часу:

          Та й замовк, зажуривсь

          І на спис похиливсь.

           Став на самій могилі,

         На Дніпро позирав,

         Тяжко плакав, рілав,[12;36]

У вірші « Не кидай матері!» розповідається про страждання покинутої матері.  У цьому вірші вжиті присудки дійсного способу минулого та теперішнього часу:

       «  Не кидайте матері!» - казали,

        А ти покинула, втекла.[13;39]

        Не чуть нікого, де ти гралась;

        Собака десь помандрувала,

        І в хаті вибито вікно.

        В садочку темному ягнята

        Удень пасуться. А вночі

        Віщують сови та сичі

       І не дають сусідам спати. [13;39]

       Ставочок  чистий висихає,

      Де ти купалася колись.

      І гай сумує, похиливсь.

      У гаї  пташка не співає –

      Й її  з собою занесла.

      В яру  криниця завалилась,

      Верба усохла, похилилась,

      І стежечка, де ти ходила,

     Колючим  терном поросла. [13; 40]

    Віщує серце, що в палатах

    Ти розкошуєш, і не жаль

    Тобі покинутої хати…

     Благаю Бога, щоб печаль

     Тебе до  віку не збудила,

      Щоб  у палатах не найшла…

     Щоб Бога  ти не осудила

    І матері не прокляла. [13; 40] 

У вірші « Мені однаково, чи буду» вжиті присудки дійсного способу майбутнього часу:

       І не пом яне батько з сином,

       Не скаже синові: « Молись.

      Молися сину: за Вкраїну

       Його замучили колись».[14; 51]

       Та  не однаково мені,

       Як  Україну злії люде

       Присплять, лукавії, і в огні

       Її, окраденую, збудять…

      Ох, не  однаково мені.[14; 52]

   Простий присудок може визначатися аналітичною формою майбутнього часу. Наприклад, у вірші «Мені однаково,чи буду…» Шевченко зображує байдужість до того де він буде жити і  чи будуть його пам’ятати люди після смерті.

         Мені однаково, чи буду

        Я жить в Україні, чи ні.

        Чи хто згадає, чи забуде… [13; 36]

       Не сон – трава

       Вночі процвітає,

       То дівчина заручена

        Калину саджає,

            І сльозами поливає,

       І  Господа просить. [13; 36]

           Вранці рано на калині

          Пташка щебетала;

          Під калиною дівчина

         Спала, не вставала:

          Утомилось молодеє,

         Навіки спочило…[13; 37]

У вірші «Ой три  шляхи широкії»  вжиті присудки теперішнього та майбутнього часу:

        Ой три шляхи широкії

        Докупи зійшлися

       На  чужину з України 

        Брати розійшлися

       Покинули стару матір.[14; 43]

       Посадила стара мати

    Три ясени  в полі.

    А невістка посадила

   Високу тополю.[14;43]

   Не прийнялись три ясени,

   Тополя всихала,

   Повсихали три явори,

   Калина зов яла.

   Не вертаються три брати.

   Плаче стара мати,

  Плаче жінка з діточками.[14;44]

  А дівчину заручену

  Кладуть в домовину.

  Не вертаються три брати,

  По світу блукають,

  А три шляхи  широкії

 Терном заростають.[14; 45]

У вірші « Рано-вранці новобранці» вжиті присудки теперішнього  та минулого часу:

      Рано-вранці  новобранці

      Виходили за село

      А за  ними, молодими,

      І дівча  одно пішло.

     Подибала стара мати

      Доню  в полі доганяти…

      І догнала, привела;

     Нарікала, говорила,

     Поки в  землю положила,

     А сама  в старці пішла.[15; 47]

      Коло  пустки на милиці

      Москаль шкандибає.

     На садочок позирає,

    В пустку заглядає.[15; 47]

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2.2.2. Складені присудки

        Значну роль відіграють у поезії  Тараса Шевченка складені присудки.

        Складений іменний присудок утворюється дієсловом – зв’язкою та іменною частиною. Іменна частина передає лексичне значення, дієслово – зв’язка – граматичне значення.

        Дієслово – зв’язка поділяється  на: неповнозначні (бути, являти собою,  становити), напівповнознічні (зватися, задаватися, робитися, залишатися, виявлятися) та повнозначні (дієслова, що позначають рух або перебування в якому – небудь стані). Ці слова зберегли своє лексичне значення та виступають як повноцінний присудок і в той же час здатні приєднувати до себе прикметник чи іменник.

        Повнозначні дієслова – зв’язки  у творі не вживаються. Найбільш  часто використовуються неповнозначні:

Ой одна я, одна,

Як билиночка в полі,… [11;36]

       Складений дієслівний присудок виражається сполученням інфінітива з особовими формами дієслова. Крім граматичного значення, способу, часу та інших допоміжних дієслів, виражають значення початку, кінця, продовження дії, її можливості, неможливості, необхідності, обов’язковості. У циклі «В казематі» є приклади, коли складений дієслівний присудок вказує  на здатність героя до здійснення дії:

Думав жити, любитися

Та бога хватили! [18; 36]

Шукала мати – не найшла

Та вже й шукати перестала. [13;36]

І будемо щебетати

З милим на калині.

Будем плакать, щебетати,

Тихо розмовляти,[13; 37]

А мати й спати не лягала,

Дочку вечерять дожидала

І тяжко плакала ждучи[13; 37]

Що не в Україні  поховають,

Що не в Україні буду жить.

 Також цей член речення вказує на початку дії:

… А потім жити почнемо

Меж людьми, як люде. [11; 36]

Сестра плаче, йде шукати[13; 38]

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

        У творі переважають складні  дієслівні присудки з допоміжним  дієсловом «хотіти»

А мати хоче научати… [12;32]

        Значну частину складних дієслівних  присудків становлять присудки  зі значенням необхідності:

… Не наша мати,

А довелося поважати [20; 36].

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2.2.3. Складний присудок

        Складний присудок являє собою  комбінацію різних типів складених  присудків. Він може мати таку  структуру:

        складений дієслівний  + складений іменний;

        складений дієслівний + складений  дієслівний

Комбінації присудків  можуть бути і більш складними.

        У циклі «В казематі» Тарас  Шевченко не використовує такий  вид присудків, щоб не перевантажувати свої вірщі , щоб вони читались легко і були зрозумілі аудиторії читачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Висновки 

 

        Виконуючи курсову роботу, ми  дослідили призначення i стилістичні особливості присудків у мові, проаналізували місце різних видів присудків у системі сучасної української мови і з ясували, як вони використовуються у циклі «В казематі» Тараса Шевченка.

        Нами було опрацьовано наукову  літературу з даної проблеми, систематизовано види присудків у циклі «В казематі», досліджено i проаналізовано їх відповідно до плану.

         Таким чином, нами зроблені такі висновки:

         У поезії Тараса Шевченка широко  вжиті присудки різних видів.  Це пояснюється їх призначенням та стилістичними можливостями. Вони необхідні для зосередження уваги читача на дії, вони збагачують мову засобами художньої виразності. Ці присудки виконують функцію організації мовлення з метою ефективного впливу на читача та забезпечення найбільш правильного розуміння змісту сказаного.

         У циклі «В казематі» Тарас Шевченко найчастіше вживає прості  присудки. Вони притаманні художньому та розмовному мовленню. Автор використовує їх для привернення уваги читача до розвитку подій.

         Прості дієслівні присудки виражені:

        - дієсловом у формі теперішнього або в простій, складні чи складеній формах майбутнього часу та у формі наказового способу; такий присудок узгоджується з підметом тільки в числі;

       - дієсловом у формі минулого (давньоминулого) часу та в формі умовного способу. Такий присудок узгоджується з підметом у числі, а з підметом-іменником або з підметом-займенником третьої особи - у роді (в однині). Дієслівний присудок може бути виражений також формою давньоминулого часу в деформованому вигляді з часткою було, бувало;

       - вигуковим дієсловом. Такий присудок вживається, коли треба передати раптову дію в минулому.

        Складені присудки Шевченко використовує  менше, ніж прості. Складені дієслівні  присудки виконують функцію показу дії, її бажаності/небажаності, початку/кінця, волевиявлення.

        Допоміжними дієсловами у складеному  дієслівному присудку є тільки  ті дієслова, що належать до  певних семантичних груп, а саме;

         дієслова, що позначають початок,  продовження або кінець дії, вираженої інфінітивом (почати, починати, стати).

        дієслова, що надають складеному дієслівному присудку модального значення, тобто разом з інфінітивом виражають явище (дію або стан), яке мислиться як можливе, необхідне, бажане, або ж як явище, що його вимагають.

        До цієї  групи належать дієслова, що означають:

        а) можливість або неможливість, повинність, необхідність або передбаченість здійснення дії, вираженої інфінітивом, або здатність, схильність суб'єкта до її здійснення;

       б) волевиявлення: бажання або небажання, намір, спробу, готовість або рішення суб'єкта виконати дію, виражену інфінітивом (хотіти, бажати, воліти, жадати та ін.);

        в) процеси мислення, мовлення (думати, мріяти, забути, обіцяти та ін.). Автор використовує складені іменні присудки для поглиблення іменникового характеру висловлювання. Такі присудки відповідають на питання: хто є предмет? Який є предмет та ін. Складні присудки Тарас Шевченко не вживає у своїх віршах. Завдяки вживанню майже всіх  видів присудків Тарас Шевченко створив неперевершені вірші.

 

 

 

 

 

 

 

                                                ЛІТЕРАТУРА

1. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990.

Сучасна українська літературна  мова: Синтаксис / За заг. ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1972.

2. Бевзенко С. П., Литвин Л. П., Семеренко Г. В. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. пoci6. - К.: Вища шк., 2005