Сюжети “Панчатантри” в “Шукасаптаті”

Як і більшість творів стародавньої індійської літератури, збірка складається з самостійних  розповідей, об'єднаних обрамляючою  розповіддю, зміст якої таке.

У купця Харідатти був безпутний син Маданавінода, що захоплювався азартними іграми, полюванням, гетерами і що не слухав повчань отця. Друг Харідатти приніс чарівну папугу, що говорить людським голосом. Маданавінода повісив клітку з папугою в спальні. Під впливом розповідей папуги молодий купець відправився в подорож. Залишившись одна, його дружина Прабхаваті почала нудьгувати. Спонукувана легковажними подругами, вона побажала вступити в зв'язок з якимсь Гуначандрой, але, коли зібралася йти до коханця, папуга почала розповідати цікаву історію, і Прабхаваті з цікавості залишилася. До повернення Маданавіноди з подорожі лякай кожен вечір затримував Прабхаваті удома своїми розповідями, і вона таким чином зберегла чесноту.

У це обрамлення включено всі сімдесят розповідей збірки. Дійовими особами виступають представники самих різних шарів індійского суспільства – селяни, джайнские ченці, ремісники, купці, царі і так далі Розповіді стосуються різних сторін побуту, взаємин між подружжям. Знайомство з цією пам'яткою індійського фольклору, поза сумнівом, дуже важливе для розуміння особливостей життя середньовічної Індії. Кожна розповідь, викладена в прозі, супроводжують вірші, що виражають життєву мудрість. Багато хто з них приведений на народній мові (пракрите). Ось деякі характерні вислови:

«Вогонь, що виник від жару мук народу, не згасне, поки не спалить сім'ю, щастя і життя царі».

(Розповідь 3)

«Люди чисті скрізь спокійні і горді через свої прекрасні справи. А що творять зло всегда-прячутся від страху, наробивши поганого». (Розповідь 70)

«Немає на світі ні дружби, ні довіри до кого-небудь, ні любові, ні спорідненості, тим більше з раджей підступним».

(Розповідь 5)

«Царі подібні до змій: хижі, закуті в луску панцирів, жорстокі, такі, що не йдуть прямо, такі, до яких не підступитися».

(Розповідь 5)

Хоча твір носить в  справою розважальний характер, проте  в нім виразно помітна класова спрямованість, В різних розповідях, наприклад, висміюються царі, які виставляються незмінно дурними, жорстокими і підступними. Разом з цим в творі підкреслюється майнова нерівність і мовиться про владу багачів. Цікаві сатиричні розповіді» в яких висміюється святенництво брахманів і джайнских ченців.

Мова пам'ятки, не дивлячись на лаконічність, характерну для фольклорних творів, дуже виразна, а деякі описання виділяються своєю поетичністю.

 

 

 

 

 

 

 

ІV.Сюжети «Панчатантри» в «Шукасаптаті»

Досить розповсюджена  жанрова характеристика «Панчатантри»  як збірника байок, але це далеко неточно  й несправедливо. Звичайно, тут, як і  в байках, читач зустрічається  і з алегоричним змістом, і  з «баєчними» звірами, але все  це торкається окремих сюжетів. Не можна не помітити, що книга в цілому має характер сатири, що раз у раз цитовані вірші з ортодоксальних правових збірників набувають іншого смислу, пародіюються.

Хоч загальний фон  книги має індуїстське забарвлення, однак у ній явно виступає антиклерикальна тенденція, глузування, часом жорстоке, з брахманів, зіткнення здорового глузду з нормами індуїстської моралі, Що підносить цю книгу на загальнолюдський рівень. Крім того, «Панчатантра» задала тон цілій серії творів, у яких певною мірою виявлялись народна опозиція феодальній державі з її інститутами, осуджувались війни, святенництво, лицемірство, жадібність. Серед них - «Шукасаптаті», тобто «Сімдесят оповідок папуги», ще одна народна книга, що народилася в Індії і розселилась по багатьох країнах або цілком, або окремими історіями аж до мотиву «Трістана та Ізольди».

Якщо «Панчатантра»  під маскою звірів сатирично інтерпретує  політичні й соціальні проблеми ранньофеодальної Індії, то «Шукасаптаті»  звернена здебільшого до питань побутової, повсякденної моралі й передусім [7] на прикладі людського суспільства. Це збірка сатиричних та гумористичних новел про жінок-витівниць, які спритно вибираються з досить складних і небезпечних ситуацій. Однак не слід гадати, що їхні вчинки виправдуються. Тон творові задано рамкою: купець Харідатта дарує своєму синові Маданасені папугу й майну. Син мусить їхати у торговій справі й залишає молоду дружину під опікування птахів. Нудьгуючи без чоловіка, вона, за порадою своїх подруг, хоче завести собі коханця, і тоді папуга, до якого жінка звертається за дозволом, зупиняє її. Власне, не так зупиняє, як попереджає, що жінка, мовляв, може йти куди хоче, аби зуміла хитро уникнути неприємностей, як та чи інша героїня. Жінка цікавиться, як саме це було, а мудрий папуга починає розповідати їй відповідну історію, і таким чином сімдесят ночей підряд затримує дружину купця удома, аж поки й повернувся її чоловік. Все закінчується щасливо.

Подібно до «Панчатантри»  «Шукасаптаті» представлена цілою  серією різних версій, що відрізняються  насамперед за обсягом і за композицією. Щоправда, в жодній з них, у тому числі і в найбільшій, анонімні автори не дотримувалися пропорційності в розмірах оповідок, хоча кожна з них закінчується констатацією: героїня заснула, деякі ж із історій такі короткі, що підстав для сну не було ніяких.

У «Сімдесяти оповідках  папуги» кілька сюжетів з «Панчатантри», однак дещо змінених. Джерела віршованих вставок по суті зовсім інші, ніж  у «Панчатантрі»: мають вони здебільшого пародійний характер, але й тут широкий спектр авторів і творів індійської класики першого тисячоліття н.е. Можна припустити, що «Шукасаптаті» як самостійний твір склався після XI сторіччя.

Популярність цієї книги  велика - в перекладах самою лише перською мовою існує три версії, а є також версії в перекладах арабською, турецькою, хіндустані, маратхі, раджастхані, малайською, монгольською та іншими мовами. Варіанти мають різну кількість історій і нерідко інші назви, але рамка й загальна структура твору залишаються недоторканими. Народний гумор забезпечив йому не лише тривале, невгасаюче життя, але й зберіг дивовижні, подібно до «Панчатантри», динамізм і вплив на інші літератури. В XIX й XX сторіччях «Шукасаптаті» було перекладено англійською, німецькою, французькою, російською та іншими європейськими мовами. Як і «Панчатантра», «Шукасаптаті» стала явищем світової літератури.

Явищем світової літератури стали також інші індійські книги. Якщо «Панчатантра» й «Шукасаптаті»  охоплюють увесь спектр - звичайно, у загальному розумінні - соціальних та побутових явищ і трактують їх з добре відчутної антиортодоксальної позиції, то «Бгаратакадватримшика» («Тридцять дві новели про ченців») спрямована проти жерців. На відміну від розглянутих вище народних книг тут рамка, власне, зведена до короткого вступу, а сполучною основою, на якій і тримається книга, [8] є сатиричний антиклерикальний пафос. Тут навіть не має значення, до якої конкретної віри належать ченці - автора, читача та й слухача не цікавили відмінності у віросповіданні, що, до речі, потонули у кричущому невігластві ченців. Вони були невід'ємною складовою частиною того соціального зла, проти якого виступала індійська народна книга.

Цілком можливо, що якнайдавніша редакція «Шукасаптаті» була джерелом, звідки деякі  розповіді,  наприклад  про невірних дружин, були запозичені «Панчатантрою». З іншого боку, окремі розповіді, особливо байки про  тварин, є  тією  або іншою версією, «Панчатантри», ймовірно, в джайнских редакціях.

Можна припускати, що версії «Шукасаптаті», які дійшли до нас, були складені не пізніше почала XIV в. н.е. У першій згадується назва країни Вангала (у східному произношения— Баягала) — пізня назва країни Ванга, нинішнього Бенгаза, яке зустрічається вперше в джерелах ХIII в. н.е. Це свідчить про те, що дана редакція «Шукасаптаті» не могла бути створена задовго до ХIII в., в усякому разі раніше ХII в. Відомо, що укладачем другої брахманом Чинтамані Бхаттой була використана редакція джайнской «Панчатантри» Пурнабхадри (кінець ХII в.).

 Як відзначає радянський літературознавець В. Г. Базанов-«Без художньої творчості народних низів були б немислимі не лише Уленшпігель (Ейленшпігель) у романі Шарля де Костера, але й Санчо Панса Сервантеса чи Сімпліціссімус Гріммельсгаузена»; народна книга «...має свою історію, вона широко використовує фольклорну спадщину, часто вбирається в фольклорну поетику і сама виступає на правах народного переказу чи легенди». Саме завдяки своїй життєздатності і народності «Панчатантра», «Шукасаптаті» та їхні численні брати й сестри в усіх літературах світу витримали випробування часом.

 

 

 

 

Використана Література

 

1. Панчатантра. Шукасаптаті. К.: Дніпро, 1988.

2. Литература древнего Востока. Иран. Индия. Китай. 1984 г.

• 3.Шукасаптаті. Сімдесят розповідей папуги. Пер. з санскриту М.А. Ширяєва. Ред. і перед. В.І. Кальянова. М: Видавництво східної літератури, 1960.

4.И.С.Рабинович: «Сорок веков индийской литературы».

5. И.Д.Серебряков: «Древнеиндийская литература».

6. Никитина В.Б.: «Литература древнего Востока». 1962г.

7. Гринцер П.А.: «Древнеиндийский эпос. Генезис и типология.»     1974 г.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки