Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Января 2014 в 18:51, курсовая работа
Вивчення творчості письменника-шістдесятника В. Дрозда з її філософською глибиною і художньою своєрідністю передбачає виявлення та аналіз основних для художнього світу письменника мотивів, образів, символів. Одним із концептуальних елементів у прозі В. Дрозда є образ дому, що зумовлено увагою письменника до всього, що пов’язано зі світом життя людини. Образ дому закорінений у його дитячі спогади і є уособленням сім’ї, родини, куди неодмінно повертаєшся і в реальному світі, а також у пам’яті. До аналізу творчості письменника-шістдесятника В. Дрозда зверталися літературознавці.
1.Вступ:
«Дім» у творчості інших письменників
2.Основне положення курсової роботи:
Концепція «дому»
3.Пов’язаність твору з усною народною творчістю
4.Висновок
5.Список використаної літератури та джерел
відсутністю забобонності. Саме це й компенсувало для неї фізичні
вади старого залицяльника, вивершивши його над усіма іншими як
справжнього, благородного лицаря. А коли князь охолонув до неї, а
його винятковість і благородство насправді виявилися панською
нудьгою і на очах у Маланки перетворилися на протилежні якості,
тоді й настала пора Маланчиного відьмування. Власне, вона й сама
передчувала і навіть віщувала таку розв’язку, однак неспроможна
була запобігти трагедії. У В. Шевчука відьма не знаходиться у
стосунках з чортом. Лише князь подекуди перебирає на себе якості
нечистої сили, тому стосунки Маланки з ним можна трактувати як
взаємодію з чортом. Відьма постає в образі гарної дівчини (у
демонології є свідчення того, що відьми можуть бути молодими
дівчатами або старими бабами). Від неї зовсім не потрібно
оберігатися. Маланка нікому не чинила зла, що є особливим
баченням В. Шевчука. Відьмування героїні зображується автором
як світле і чисте, осяяне срібним місяцем дійство (місяць знаменує собою божество суто людської ідеї). В епізоді зґвалтування герої ніби міняються ролями. Інакше поводиться й місяць, він «почервонів», розкачуючись, заплутався в чорних гілках дерев – образ місяця, а також князя в цьому епізоді: чорна тінь, важкі чоботи і кроки, кощавість його статури (Кощей – одна із іпостасей чорта) набувають рис ірреальності. Маланка – відьма низького походження. Марновірність і забобонність селян не дають бідній
дівчині жити нормальним життям.
Висновок
Закінчуючи спостереження над інтелектуальною прозою Валерія Шевчука, слід зазначити, що проза – безперечно, новий, надзвичайно оригінальний крок у розвитку сучасної української романістики. Письменник, який майстерно володіє образно – пластичною культурою слова, вміло використовує елементи поетики «химерного» роману і водночас світоглядно тяжіє до екзистенціалізму, що знайшло вираз у проблематиці його творів – один з найталановитіших українських творців сучасності. Проза В.Шевчука, позначена сміливим новаторством, експериментом, продовжує водночас традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчутті до неї, а виявлення й боротьба в ній добра і зла стала одним з основних проблемних важелів. Саме у виваженій діалектиці спадкоємності і новаторства – оригінальність постаті В.Шевчука і його найбільший інтелектуальний здобуток. Творчий доробок письменника дає спонуку і не запереченні підстави для подальших роздумів про своєрідність сучасної української романістики, шляхи освоєння життєвого матеріалу, закономірності переходу його в неповторну художню форму, отже, - про здобутки й проблеми поетики й проблематики сучасної літератури. У підсумку це означає, що проза В.Шевчука має шанс звучати і сприйматись лише в національному контексті, а й в контексті світовому.
Список використаної літератури