Аналіз художнього твору

 

Процес знесилення героя передають дотикові образи, які контрастують з його гарячими очима і лицем. Мирона охоплює відчуття холоду, яке поступово наростає і перетворюється у яскравий метонімічний образ «холодної руки», що стискає за горло (руки і ноги вже «похололи як лід»). Фізичне безсилля і «безмірне» напруження сили волі виражається у творі короткими і лаконічними неповними та еліптичними реченнями: «На боки! На боки! На Радичів і на Панчужну! А тут не смій!»

 

Жанровий синкретизм досягає такої довершеності, що читач не може виявити межі, яка розділяє реальне й уявне, дійсність і вигадку. Алегорична картина боротьби маленької людини з градовою бурею, що закінчується хоча психічним надривом, але все ж перемогою, вивершується багатозначним образом сміху. Сміх, спочатку «непритомний», переростає у божевільний регіт і зливається з шумом градової хмари, дощу і громовими ударами. Ці образи багатозначні, але втілюють безперечно історичний оптимізм письменника, ідею вічної єдності і боротьби з природою, потребу розумної перемоги людини в цій боротьбі.

 

Література

 

1. Дей О. І. Із спостережень  над образністю громадської та  інтимної лірики І. Франка // Іван  Франко — майстер слова і  дослідник літератури — К., 1981.

 

2. Денисюк І. О. Розвиток  української малої прози XIX —  поч. XX ст. — К., 1981.

 

3. Денисюк І. О. До проблеми  новаторства новелістики Івана  Франка // Українське літературознавство. — Вип. 46. — Львів, 1986.

 

4. Франко І. Я. Зібрання  творів: У 50-ти т. — К., 1976–1986.

 

5. Хропко П. Світ дитини  в автобіографічних оповіданнях  Івана Франка // Література. Діти. Час. — К., 1981.

 

6. Шаховський С. Майстерність  Івана Франка. — К., 1956.

Зразок аналізу ліричного твору: «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка

 

Минала петербурзька весна 1847 року. У підвалі будинку канцелярії так званого ІІІ відділу було холодно. Не затишно і на верхніх поверхах будинку, куди викликали Тараса Шевченка на допит. Керівники ІІI відділу добре знали, що серед заарештованих членів «украинско-словянского общества» (Кирило-Мефодіївського братства) головною особою був Т. Шевченко, хоча безпосередніх доказів про його членство у братстві не було. На допитах поет не виказав жодного із кирило-мефодіївців, поводився з гідністю. В камері-одиночці каземату він перебував між 17 квітня і 30 травня 1847 року. У цей час написані поезії, що склали цикл «В казематі». До нього належать поезії «За байраком байрак», «Косар», «Одна я одна», «Рано-вранці новобранці...», «Не кидай матері! — казали ...» та ін. До циклу увійшла і знаменита пейзажна мініатюра «Садок вишневий, коло хати», написана між 19 і 30 травня — як результат пройнятих ностальгією візій далекого травневого краю.

 

Збереглося 5 автографів твору: три — серед автографів цього циклу (на окремому аркуші паперу, в «Малій книжці» і в «Більшій книжці») і два окремі — один під назвою «Весенній вечір» (без дати) і другий — під назвою «Майський вечір», датований «1858, ноября 28». Уперше твір було надруковано у журналі «Русская беседа» (1859, № 3) під назвою «Вечір» і одночасно — в російському перекладі Л. Мея у журналі «Народное чтение» (1859, № 3). Одразу зазначимо, що сам Т. Шевченко дуже любив декламувати цей твір, дарував автографи своїм знайомим.

 

«Садок вишневий коло хати» належить до шедеврів української пейзажної лірики. У час його написання у творах Т. Шевченка помітно зменшується кількість метафоричних образів гротескно-фантастичного і символічного планів. Водночас у період арешту й заслання зростає кількість автологічних (безтропних) віршів і віршових фрагментів в окремих творах — тенденція, яка відповідала загальній еволюції Т. Шевченка до дедалі більшої натуральності художнього образу, його «прозаїзації».

 

У вірші відтворено ідилічну картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи у ньому постають з народних і морально-етичних уявлень. Сила емоційного впливу цього твору — в природності й рельєфності малюнка, в його світлому, життєствердному настрої. У поезії відбилася мрія поета про щасливе, гармонійне життя.

 

Найдовершеніший аналіз поезії «Садок вишневий коло хати» подав І. Франко в естетичному трактаті «Із секретів поетичної творчості». Він неодноразово зазначав, що творчість Т. Шевченка знаменує нову віху у розвитку художньої майстерності української літератури. У названому трактаті І. Франко розкрив «секрети» майстерності великого поета, показав їх як взірець художності.

 

І. Франко відносить поезію «Садок вишневий коло хати» до ідилічних творів, тобто таких, у яких автори «добирають» асоціації, що заспокоюють, заколисують уяву читача, або просто висловлюють такі асоціації, які без жодної напруги «напливають» в заспокоєній поетовій уяві. У названій праці І. Франко зокрема писав: «Вся та вірша — немов моментальна фотографія настрою поетової душі, викликаного образом тихого, весняного українського вечора.

 

Садок вишневий коло хати,

 

Хрущі над вишнями гудуть,

 

Плугатарі з плугами йдуть,

 

Співають ідучи дівчата,

 

А матері вечерять ждуть» [1, 68].

 

Франко-критик підкреслював, що Т. Шевченко не використав у цьому творі жодних прикрас, змалював образи майже прозаїчними словами. Але ці слова передають «найлегші асоціації ідей, так що наша уява пливе від одного образу до другого легко, мов би той птах, що граціозними закрутами без маху крил пливе в повітрі все нижче і нижче. В тій легкості і натуральності асоціювання ідей лежить увесь секрет поетичної природи сеї вірші» [1, 68].

 

Далі І. Франко підкреслював, що «правдиві поети ніколи не позволяють собі ... кольористичних оргій». Він мав на увазі насамперед «Садок вишневий коло хати». Хоча Т. Шевченко, як зазначав перед тим І. Франко, використовує досить широку гаму колористичної символіки, колористичних образів, якими він характеризує українську природу — «вишневий сад зелений і темнії ночі», «синє море», «червона калина», «зелені байраки», «небо блакитне». Дівчина у Шевченка є «рожевим цвітом», а дитина «червоніє, як квіточка вранці під росою». Все-таки поет, як читаємо у трактаті «Із секретів поетичної творчості», не малює виключно «фарбами», а «торкає різні наші змисли, викликає в душі образи різнородних вражень, але так, щоб вони тут же зливалися в одну органічну і гармонійну цілість». У першому куплеті поезії «Садок вишневий коло хати» «перший рядок торкає змисл зору, другий — слуху, третій — зору і дотику, четвертий — зору і слуху, а п'ятий — знов зору і дотику; спеціально кольористичних акцентів нема зовсім, а проте цілість — український весняний вечір — встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами і гуками, як жива» [1, 101].

 

Поезія «Садок вишневий коло хати» сповнена широкої гами переживань. Тут «автор» прихований, тобто він не конкретизується як певна особа. Картини тихої мальовничої природи, лагідного сільського вечора існують ніби самі по собі. Погляд автора (ліричного розповідача) переходить від подробиці до подробиці, доки мазок за мазком не створиться цілісний образ, у якому все живе та рухається. Теперішній час опису має узагальнений характер, тобто майже таким буває кожний літній вечір, вечір такий повторюється раз у раз.

 

Оцінна позиція автора яскраво відчутна завдяки ідилічному настроєві, замилування простим, природним ладом трудового життя з чергуванням праці й відпочинку, замилування родинним щастям, духовною красою українського народу — всім тим, що поет звеличує як найвищі духовні цінності. Такий емоційний тон і є головним змістом поезії, як і близьких до неї ідилічних малюнків «Тече вода з-під явора...», «Ой діброво — темний гаю» та ін.

 

Драматичний контекст кріпосницької реальності, творчості поета та його особистої долі накладається на ці ідилічні малюнки, ці спогади-мрії й оповиває їх сумом.

 

Література

 

1. Франко І. Зібр. творів : У 50 т. — К., 1931. — Т. 31.

Література

 

1. Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные  понятия и термины. —М., 1999.

 

2. Волинський П. Основи  теорії літератури. — К., 1967.

 

3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. — К., 2001.

 

4. Єсин А. Принципы и  приемы анализа литературного  произведения. Учебное пособие. —  М., 1998.

 

5. Кузьменко В. Словник  літературознавчих термінів. Навчальний  посібник з літературознавства. — К., 1997.

 

6. Куца О. П. Основи літературознавства. Навчальний посібник для студентів  педагогічних спеціальностей вищих  закладів освіти. — Тернопіль, 2002.

 

7. Лесин В. Літературознавчі  терміни. — К., 1985.

 

8. Літературознавчий словник-довідник (За ред. Р. Гром'яка, Ю. Коваліва). —  К., 1997.

 

9. Хализев В. Теория литературы. — М., 1999.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке художність  літературного твору? Назвіть передумови  розкриття художності твору.

 

2. Вкажіть аспекти можливого  аналізу сюжетної форми художнього  твору.

 

3. Розкрийте суть принципу  аналізу взаємодії змісту і  форми.

 

4. Що передбачає естетичний  аналіз літературного твору?

 

5. Назвіть основні шляхи  аналізу літературного твору.