Криміналогічне дослідження

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Сентября 2013 в 18:19, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми. Кримінологія вивчає злочинність, види злочинності, злочину; їх причини, інші види їх взаємозв'язків з різними явищами і процесами;результативність приймалися заходів по боротьбі зі злочинністю. На цій базі кримінологи виробляють рекомендації щодо вдосконалення боротьби з злочинністю.

Содержание

Вступ 3
Розділ 1. Поняття криміналістичного дослідження 5
1.1. Поняття кримінологічного дослідження 5
1.2. Види кримінологічних досліджень 6
Розділ 2. Мета й завдання кримінологічного дослідження 8
2.1. Визначення мети і завдання кримінологічного дослідження 8
2.2. Характеристика основних завдань кримінологічного дослідження 9
2.3. Підсумки і висновки кримінологічного дослідження. 19
Розділ 3. Методи кримінологічного дослідження 21
3.1. Класифікація методів збору кримінологічної інформації 21
3.2. Метод анкетування 22
3.3. Метод інтерв'ювання 25
3.4. Метод спостереження 27
3.5. Метод експертних оцінок 30
3.6. Документальний метод 31
3.7. Соціальний експеримент 32
3.8. Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях 33
Висновки 36
Список використаних джерел 38

Вложенные файлы: 1 файл

Крим¦нолог¦чне досл¦дження.docx

— 72.75 Кб (Скачать файл)

До основних переваг соціометрії  належать простота та швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад, опитування членів групи з метою  виявлення їхнього бажання чи небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується  на соціометричному опитуванні-необхідному  переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним з метою виявлення  їхніх стосунків з іншими членами  групи. Опитування в соціометричному  дослідженні повинне відповідати  загальним вимогам, які висуваються  до формулювання запитань у будь-якому  опитуванні - анкетуванні чи інтерв'юванні. Отримані в результаті соціометричного  опитування дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) чи соціограми (схеми). Аналіз таблиць  і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості  особи та групи, а з другого, обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та групи.

У кримінології соціометрію  як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних  проблем сімейних відносин. Одночасно  цей метод можна успішно застосовувати  в дослідженнях деяких проблем кримінології, зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального покарання (позбавлення волі, виправних робіт  тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад  груп засуджених, які відбувають покарання  у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати  психологічну атмосферу.

 

 

Висновки

 

Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою  залежить від методологічної бази1. Загальноприйнятим є положення, що метод визначається предметом  і завданнями дослідження. Разом  з тим багато залежить не лише від  предмета, а й від його розуміння, тобто від теорії предмета. Тому не випадково, що кожній теорії властивий  свій метод, що метод – це не лише спосіб дослідження, а й теорія. Наприклад, залежно від розуміння суті і  структури особи злочинця, детерміністської природи злочинної поведінки  вирішальною мірою визначається метод дослідження. Це характерно і  для інших проблем кримінології.

Глибоко й достовірно пізнати  соціальні явища дають можливість діалектичний та історичний підходи. Вони сприяють правильному вирішенню  таких дуже важливих для кримінології проблеми, як співвідношення буття  і свідомості, фізичного і духовного, соціального й біологічного, необхідного  і випадкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності  і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні тощо. Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу  розглядати злочинність та інші кримінологічні явища у порівняльно-історичному  аспекті – у розвитку й зміні  їх соціальних зв'язків та обумовленостей, застерігає від суб'єктивізму й  однобічного підходу, забезпечує системність  дослідження.

Як і при будь-якому  дослідженні, при вивченні злочинності  важлива роль відводиться визначенню мети та завдань дослідження.

Мета визначає загальну орієнтацію дослідження. Кримінологічне дослідження  проводиться, щоб отримати нові знання: про рівень, структуру, динаміку, характер злочинності в регіоні за визначений відрізок часу, про осіб, винних у  вчиненні злочинів, розробити наукові  рекомендації щодо усунення чи нейтралізації  криміногенних факторів, підвищення ефективності запобігання їй.

Завдання дослідження  злочинності витікають з поставленої  мети. До них належать:

  • вивчення кількісних і якісних показників злочинності (рівень, структура, динаміка, характер, географія);
  • вивчення причин й умов злочинності;
  • дослідження тих обставин, які формують особу злочинця;
  • дослідження системи заходів, що здійснюються правоохоронними органами з метою встановлення ефективності їхньої діяльності.

Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності.

У філософській літературі під  методикою розуміється спосіб або засіб пізнання соціальної дійсності. Під методикою у кримінології розуміється сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю. Результатом кримінологічних досліджень повинні бути практичні висновки з певними рекомендаціями, пропозиціями щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, складання програм з попередження злочинності й удосконалення чинного законодавства з кримінологічних проблем. У цьому зв'язку окремі вчені в поняття методики включають також методи розробки певних висновків, пропозицій і рекомендацій.

 

 

Список використаних джерел

 

  1. Алексеев А. И., Аргунова Ю. Н., Ванюшкин С. В., Демидов Ю. Н., Долгова  А. И. Криминология: Учебник для юрид. вузов / А.И. Долгова (ред.). — М. : ИНФРА-М-Норма, 1997. — 779с.
  2. Баляба Александр Владимирович, Виленская Элеонорра Владимировна, Дидоренко Эдуард Алексеевич, Розовский Борис Григорьевич. Криминология: приглашение к дискуссии / Луганский ин-т внутренних дел МВД Украины; Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. — Луганск : РИО ЛИВД, 2000. — 316с
  3. Даньшин І. М., Голіна В. В., Кальман О. Г., Лисоєд О. В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.М. Даньшин (ред.). — Х. : Право, 2003. — 352с.
  4. Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г., Александров Ю. В., Гринчак В. М. Кримінологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національна академія внутрішніх справ України {Київ} / Я.Ю. Кондратьєв (відп.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 416с.
  5. Иншаков Сергей Михайлович. Зарубежная криминология. — М. : Инфра-М, 1997. — 383с.
  6. Лановенко Ігор Ігорович, Мельник Петро Володимирович. Кримінологія. Випуск: Причини та раннє попередження статевої злочинності / Український фінансово- економічний ін-т. Юридичний факультет. — К., 1998. — 119с.
  7. Методичний посібник з курсу "Кримінологія": Для слухачів 3-4 курсів. Освітній (кваліфікаційний) рівень "Спеціаліст" / Одеський ін-т внутрішінх справ. Кафедра кримінального права та кримінології / Г.І. Васильєв (ред.), В.М. Пьохов (авт.-уклад.). — О. : АстроПринт, 2000. — 54с.
  8. Михайленко Петро Петрович. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: Статті, доповіді, рецензії:У 3. т. — К. : Генеза, 1999. — 942с
  9. Храмцов Олександр Миколайович. Кримінологія вербальної агресії: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2003. — 19с.
  10. Юзікова Н. С. Навчально- методичний комплекс з дисципліни "Кримінологія" / Дніпропетровський держ. ун-т. Кафедра кримінального права та процесу. — Д., 2000. — 43с.

Информация о работе Криміналогічне дослідження