Криміналогічне дослідження

До основних переваг соціометрії  належать простота та швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад, опитування членів групи з метою  виявлення їхнього бажання чи небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується  на соціометричному опитуванні-необхідному  переліку (наборі) запитань, які ставлять опитуваним з метою виявлення  їхніх стосунків з іншими членами  групи. Опитування в соціометричному  дослідженні повинне відповідати  загальним вимогам, які висуваються  до формулювання запитань у будь-якому  опитуванні - анкетуванні чи інтерв'юванні. Отримані в результаті соціометричного  опитування дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) чи соціограми (схеми). Аналіз таблиць  і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості  особи та групи, а з другого, обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та групи.

У кримінології соціометрію  як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних  проблем сімейних відносин. Одночасно  цей метод можна успішно застосовувати  в дослідженнях деяких проблем кримінології, зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального покарання (позбавлення волі, виправних робіт  тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад  груп засуджених, які відбувають покарання  у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати  психологічну атмосферу.

Висновки

Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою  залежить від методологічної бази1. Загальноприйнятим є положення, що метод визначається предметом  і завданнями дослідження. Разом  з тим багато залежить не лише від  предмета, а й від його розуміння, тобто від теорії предмета. Тому не випадково, що кожній теорії властивий  свій метод, що метод – це не лише спосіб дослідження, а й теорія. Наприклад, залежно від розуміння суті і  структури особи злочинця, детерміністської природи злочинної поведінки  вирішальною мірою визначається метод дослідження. Це характерно і  для інших проблем кримінології.

Глибоко й достовірно пізнати  соціальні явища дають можливість діалектичний та історичний підходи. Вони сприяють правильному вирішенню  таких дуже важливих для кримінології проблеми, як співвідношення буття  і свідомості, фізичного і духовного, соціального й біологічного, необхідного  і випадкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності  і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні тощо. Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу  розглядати злочинність та інші кримінологічні явища у порівняльно-історичному  аспекті – у розвитку й зміні  їх соціальних зв'язків та обумовленостей, застерігає від суб'єктивізму й  однобічного підходу, забезпечує системність  дослідження.

Як і при будь-якому  дослідженні, при вивченні злочинності  важлива роль відводиться визначенню мети та завдань дослідження.

Мета визначає загальну орієнтацію дослідження. Кримінологічне дослідження  проводиться, щоб отримати нові знання: про рівень, структуру, динаміку, характер злочинності в регіоні за визначений відрізок часу, про осіб, винних у  вчиненні злочинів, розробити наукові  рекомендації щодо усунення чи нейтралізації  криміногенних факторів, підвищення ефективності запобігання їй.

Завдання дослідження  злочинності витікають з поставленої  мети. До них належать:

• вивчення кількісних і якісних показників злочинності (рівень, структура, динаміка, характер, географія);
• вивчення причин й умов злочинності;
• дослідження тих обставин, які формують особу злочинця;
• дослідження системи заходів, що здійснюються правоохоронними органами з метою встановлення ефективності їхньої діяльності.

Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності.

У філософській літературі під  методикою розуміється спосіб або засіб пізнання соціальної дійсності. Під методикою у кримінології розуміється сукупність технічних прийомів, способів збирання й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю. Результатом кримінологічних досліджень повинні бути практичні висновки з певними рекомендаціями, пропозиціями щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, складання програм з попередження злочинності й удосконалення чинного законодавства з кримінологічних проблем. У цьому зв'язку окремі вчені в поняття методики включають також методи розробки певних висновків, пропозицій і рекомендацій.

Список використаних джерел

1. Алексеев А. И., Аргунова Ю. Н., Ванюшкин С. В., Демидов Ю. Н., Долгова  А. И. Криминология: Учебник для юрид. вузов / А.И. Долгова (ред.). — М. : ИНФРА-М-Норма, 1997. — 779с.
2. Баляба Александр Владимирович, Виленская Элеонорра Владимировна, Дидоренко Эдуард Алексеевич, Розовский Борис Григорьевич. Криминология: приглашение к дискуссии / Луганский ин-т внутренних дел МВД Украины; Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. — Луганск : РИО ЛИВД, 2000. — 316с
3. Даньшин І. М., Голіна В. В., Кальман О. Г., Лисоєд О. В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.М. Даньшин (ред.). — Х. : Право, 2003. — 352с.
4. Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г., Александров Ю. В., Гринчак В. М. Кримінологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Національна академія внутрішніх справ України {Київ} / Я.Ю. Кондратьєв (відп.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 416с.
5. Иншаков Сергей Михайлович. Зарубежная криминология. — М. : Инфра-М, 1997. — 383с.
6. Лановенко Ігор Ігорович, Мельник Петро Володимирович. Кримінологія. Випуск: Причини та раннє попередження статевої злочинності / Український фінансово- економічний ін-т. Юридичний факультет. — К., 1998. — 119с.
7. Методичний посібник з курсу "Кримінологія": Для слухачів 3-4 курсів. Освітній (кваліфікаційний) рівень "Спеціаліст" / Одеський ін-т внутрішінх справ. Кафедра кримінального права та кримінології / Г.І. Васильєв (ред.), В.М. Пьохов (авт.-уклад.). — О. : АстроПринт, 2000. — 54с.
8. Михайленко Петро Петрович. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: Статті, доповіді, рецензії:У 3. т. — К. : Генеза, 1999. — 942с
9. Храмцов Олександр Миколайович. Кримінологія вербальної агресії: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2003. — 19с.
10. Юзікова Н. С. Навчально- методичний комплекс з дисципліни "Кримінологія" / Дніпропетровський держ. ун-т. Кафедра кримінального права та процесу. — Д., 2000. — 43с.