Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Марта 2013 в 13:22, курсовая работа

Краткое описание

Мета даної курсової роботи - аналіз особливостей незаконної прива-тизації державного і комунального майна.
Завдання дослідження витікають з поставленої мети. Це зокрема, розкриття поняття та головних цілей приватизації, аналіз особливостей скла-ду досліджуваного злочину, висвітлення засад відповідальності та проблем розслідування незаконної приватизації державного та комунального майна.

Содержание

Вступ……………………………………………………...………………………..3
Розділ І. Поняття та головні цілі приватизації.
Законодавство про приватизацію……………………………………….………5
1.1.Правові засади приватизації державного
та комунального майна…………………………………………….…………..13
Розділ ІІ. Особливості складу злочину «Незаконна приватизація
державного та комунального майна»…………………………..…………….26
2.1.Об’єкт та обєктивна сторона злочину, передбаченого
ст. 233 ККУ………………………………………………………………………26
2.2.Суб’єкт та суб’єктивна сторона досліджуваного злочину………..……33
Розділ ІІІ. Відповідальність та проблеми розслідування
незаконної приватизації державного та комунального майна………..………35
Висновки……………………………………..………………….……………….39
Список використаних джерел…………………………………………………..41

Вложенные файлы: 1 файл

Курсова робота з кримінального права.docx

— 74.16 Кб (Скачать файл)

Злочин, передбачений ст. 233, є закінченим з  момету незаконної при-ватизації державного або комунального майна. При цьому слід мати на увазі, що, за загальним правилом, право власності на приватизований об’єкт пере-ходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна [13].

Незаконну приватизацію державного або комунального майна, яка по-єднується з викраданням майна, фіктивним підприємництвом або криміналь-не караними порушеннями законодавства про банкрутство, потрібно кваліфі-кувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 233 і, зокрема, ст. ст. 190, 191, 205, 219, 220.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Суб’єкт та суб’єктивна сторона досліджуваного злочину

 

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна. За ст. 233 можуть кваліфікуватись, зокрема, діяння працівників державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій з приватизації об’єктів, тендерних комі-сій, комісій, створюваних для визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку їх передприватизаційної підготовки, службових осіб (у першу чергу керівників і головних бухгалтерів) підприємств, які підляга-ють приватизації, фізичних осіб та службових осіб юридичних осіб - покуп-ців державного чи комунального майна. Суб’єктом злочину можуть визнава-тися також працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладених з державними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у т.ч. у формі проведення аукціонів.

Дії експерта, який сприяв заниженню вартості об’єкта приватизації, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 233 як пособництво незаконній приватизації державного або комунального майна. За наявності для цього підстав така ж кримінально-правова оцінка має даватись діям працівників посередницьких організацій. За наявності підстав за зловживання в процесі приватизації державного або комунального майна службові особи, у т.ч. державних органів приватизації, повинні притягуватись до відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності (зокрема за ст. ст. 364, 366, 368).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими  ознаками злочину (ч. 2 ст. 233) є незаконна  прива-тизація майна державної чи комунальної власності: 1) у великих розмірах; 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб. Незаконна приватизація вважається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість приватизованого майна у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 233) [13].

 

Розділ ІІІ.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

 

Приватизація  державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних  документів, а також сама прива-тизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або привати-зація неправомочною особою, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах, або вчинене групою осіб за попередньою змовою, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої [2].

Розслідування злочину, передбаченого ст. 233 КК України  «Незаконна приватизація державного та комунального майна», потребує застосування системи засобів, спрямованих на досягнення головної мети такого розсліду-вання - збирання доказів необхідних та достатніх для встановлення судом істини по справі. При цьому, розслідування такого злочину передбачає наяв-ність у слідчого (під час проведення досудового слідства) глибоких знань нормативно-правових актів, які регулюють питання приватизації державного або комунального майна, зокрема, приписів конституційного, цивільного, господарського законодавства.

При розслідуванні  злочину потрібно мати на увазі, що предметом неза-конної приватизації державного та комунального майна є державне або комунальне майно, яке підлягає приватизації, тобто майно, яке включено (включається) в програму приватизації, або таке, що не підлягає приватизації відповідно до закону.

Серед законів, які регулюють питання приватизації майна, головне місце займає Закон України «Про приватизацію державного майна». Відпо-відно до ст. 1 цього законодавчого акту приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що нале-жить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Крім  того, незважаючи на назву Закону України  «Про приватизацію державного майна» в його тексті у статтях 3 та 7 вказується, що положення Закону поширюються на відчуження майна, що є у комунальній власності. Це стало підставою для звернення Президента України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України згаданих законодавчих положень. Зокрема, суб’єкт права на конституційне подання вважав, що поширення положень вказаного закону на відчуження майна, що є комунальною власністю, автоматично включає останню до складу державної власності. Разом з тим, виходячи з назви Закону, в ньому мають бути врегульовані питання приватизації лише об’єктів державного майна.

Розглядаючи справу за цим поданням, Конституційний Суд України дійшов висновку, що цим положенням, які підкреслюють особливість право-вого режиму об’єктів комунальної власності порівняно з об’єктами держав-ної власності, не суперечать норми Закону України «Про приватизацію дер-жавного майна» [4], оскільки у статтях 3 і 7 цього Закону є посилання на від-повідну компетенцію органів місцевого самоврядування у питаннях відчу-ження комунальної власності. В інших положеннях Закону теж враховано особливості механізму приватизації комунального майна.

При розслідуванні  злочину слід мати на увазі, що й  ГК України містить приписи, які  надають право на відчуження об’єктів державної власності, і встановлюють порядок здійснення таких дій. Так, в ч. 2 ст. 75 ГК України право на відчужування майнових об’єктів, що належать до основних фондів, надається державним комерційним підприємствам. Такі підприємства є су-б’єктами підприємницької діяльності. Відмінність їх від інших комерційних юридичних осіб полягає в тому, що майно за ними закріплюється на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК). Але на підставі ст. 75 ГК державні комерційні підприємства при наявності попередньої згоди органу, до сфери управління входить підприємство, можуть здійснювати відчужування майна. Цікавою є вказівка в тексті статті на те, що таке відчужування проводиться, як правило, на конкурентних засадах. Тобто законодавець не тільки надає можливість відчуження - набуття права власності на державне майно у вста-новленому ним порядку, але і при цьому не виключає відсутності конкурсу. Перехід права власності на державне майно таким способом здійснюється поза програмою приватизації.

У плані  розслідування незаконної приватизації державного або комуна-льного майна, поряд з іншими питаннями, слід передбачити необхідність глибокого вивчення предмету злочину та способу відчуження майна. Це обу-мовлює збирання та аналіз відомостей про майно, зокрема, вирішення пита-ння чи підлягає приватизації майно або ні, а також з’ясування способу відчу-ження та встановлення наявності або відсутності законодавчих підстав для цього. У випадку, якщо майно:

- підлягає  приватизації, необхідно вивчити  спосіб відчуження, порядок відчуження, вартість, коло покупців тощо. Таке  майно є предметом даного злочину; 

- не  підлягає приватизації. В такому  разі потрібно звернути увагу  на те, що майно, в свою чергу,  може бути двох видів. Перший  вид – майно взагалі не підлягає  приватизації, тобто не існує  законів, згідно яких таке майно  може бути приватизовано. Цей  вид майна, яке не підлягає  приватизації, є різно-видом предмету незаконної приватизації державного, комунального майна (ст. 233 КК). До другого виду належить майно, яке може бути відчужено, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 75 ГК України, тобто поза програмою прива-тизації при наявності попередньої згоди органу, до сфери управління якого входить відповідне державне комерційне підприємство. Важливо для розслі-дування те, що порушення при такому способі відчуження не охоплюються ст. 233 КК України, що передбачає незаконну приватизацію державного та комунального майна тому, що це майно не є предметом цього злочину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ 

Приватизація  - це відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Вона регулюється законами України: «Про приватизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997 р.1, «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції від 15 травня 1996 р.2 й іншими нормативно-правовими актами. Приватизація здійснюється не інакше, як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови її проведення, і в порядку, встановленому законом.

Безпосереднім об’єктом злочину «Незаконна приватизація державного, комунально-го майна» (ст. 233) є суспільні відносини у сфері приватизації державного та комуналь-ного майна.

Предмет злочину - державне або комунальне майно.

Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні діяння:  
1) приватизація шляхом заниження вартості майна через визначення її у спо-сіб, не передбачений законом; 2) приватизація шляхом використання підроб-лених приватизаційних документів; 3) приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом; 4) приватизація неуповноваженою особою.

Цей злочин вважається закінченим із моменту переходу майна, що приватизується, до покупця - фізичної чи юридичної особи.

Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Суб’єктом злочину можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, які досягли 16-річного віку.

У частині 2 ст. 233 встановлено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна державної  чи комунальної власності в великих  розмірах, тобто на суму, що у тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті), або вчинені групою осіб за попередньою змовою.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 233 - позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 2 ст. 233 - позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна або без такої.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996. – 111 с.
  2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001 р. – 240 с.
  3. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції від 15 травня 1996 р.
  4. Закон України «Про приватизацію державного майна» в редакції від 19 лютого 1997 р.
  5. Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р.
  6. Закон України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.
  7. Закон України «Про державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р.
  8. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.
  9. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.-Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.
  10. Кримінальне право України. Особлива частина/ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
  11. Кримінальне право України. Особлива частина / За редакцією М.І.Бажанова та ін. – Харків. Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
  12. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. /Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін. - Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
  13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1114 с.

 


Информация о работе Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна