Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

• Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів: Затв. наказом ФДМУ від 02.07.1998 р. № 1303;

• Порядок передачі функцій управління майном державного підприємства до державних  органів приватизації у зв'язку з  прийняттям рішення про приватизацію цього майна: Затв. наказом ФДМУ від 31.03.2000 р. № 667;

• Примірний договір купівлі-продажу  пакета акцій відкритого акціонерного товариства за некомерційним конкурсом: Затв. наказом ФДМУ від 17.04.2000 р. № 807;

• Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж: Затв. наказом  ФДМУ від 14.08.2000 р. № 1693;

• Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва: Затв. наказом ФДМУ від 11.09.2000 р. № 1894;

• Наказ ФДМУ від 16.10.2000 р. № 2140 «Про порядок підготовки та подання на опублікування інформаційних повідомлень  про конкурси»;

• Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та продажу конкурентними способами: Затв. наказом ФДМУ від 28.04.2001 р. № 763 та ін.  Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР):

• Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних  товариств, створених із державних  підприємств у процесі приватизації та корпоратизації: Затв. рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39 та ін.

Зазначені нормативно-правові акти (насамперед, закони) визначають мету, принципи, об'єкти, суб'єкти, способи  приватизації, вимоги до угод приватизації, відповідальність за порушення вимог  приватизаційного законодавства та угод приватизації.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про приватизацію державного майна» до об'єктів права  державної власності, що підлягають приватизації, належать:

• цілісні майнові комплекси  державних підприємств та їх структурних  підрозділів;

• об'єкти незавершеного будівництва  та законсервовані об'єкти;

• акції (частки, паї), що належать державі  у майні господарських товариств  та інших об'єднань.

Остання з названих категорій на нинішньому етапі приватизації (приватизації великих та стратегічно важливих підприємств) зумовлює ту обставину, що основним об'єктом приватизації є  акції відкритих акціонерних  товариств, створених на базі унітарних  державних підприємств у процесі  їх корпоратизації чи приватизації.

Проте не все державне майно може бути об'єктом приватизації. Насамперед, це стосується майна, що має загальнодержавне значення, зокрема:

а) об'єкти, які забезпечують виконання  державою її функцій, обороноздатності, економічної незалежності, а також  об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну  основу державного суверенітету України;

б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого  виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або  небезпечних виробництв;

г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність  держави в цілому. Розгорнутий  перелік таких об'єктів дається  в ч. 2 ст. 5 Закону

«Про приватизацію державного майна» та Законі від 07.07.1999 р. «Про перелік  об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в який щорічно вносяться зміни.

Суб'єктами приватизації відповідно до ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна» є:

• державні органи приватизації;

• покупці (їх представники);

• посередники.

До системи державних органів  приватизації належать: Фонд державного майна (ФДМ) України, його регіональні  відділення та представництва, органи приватизації в Автономній Республіці Крим.

На державні органи приватизації покладено  виконання функцій власника державного майна у процесі його приватизації, в т. ч. здійснення у межах наданої  компетенції повноважень щодо:

- здійснення повноважень власника  державного майна в процесі  його приватизації;

- зміни організаційно-правової  форми державних унітарних підприємств;

- створення комісій з приватизації;

- затвердження планів приватизації  майна, що перебуває в державній  власності, та планів розміщення  акцій ВАТ у процесі приватизації;

- укладення угод приватизації, в т. ч. договорів купівлі-про-дажу  державного майна в процесі  його приватизації;

- контролю виконання умов договорів  купівлі-продажу державного майна,  включаючи й умови післяприватизаційної  експлуатації підприємств.

Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права  власності до яких може забезпечити  досягнення цілей приватизації. Ст. 8 Закону «Про приватизацію державного майна» серед потенційних покупців зазначає:

• громадян України (крім працівників  державних органів приватизації), іноземних громадян, осіб без громадянства; у разі спільної участі кількох (багатьох) громадян (в т. ч. членів трудового  колективу державного підприємства) в приватизації одного об'єкта вони мають створити господарське товариство;

• юридичні особи, зареєстровані на території України (крім органів  державної влади та юридичних  осіб, у майні яких частка державної  власності перевищує 25%);

• юридичні особи інших держав (підприємства та організації, створені відповідно до вимог законодавства  іншої, ніж Україна, держави).

Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів  приватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої - продаж промисловому інвесторові пакета акцій, що забезпечує контроль над приватизованим підприємством і, відповідно,- мож-іивість покладення на такого інвестора відповідальності за недо-эимання інвестиційних зобов'язань післяприватизаційної експлуатації підприємства за договором купівлі-продажу.

Посередники в процесі приватизації, залежно від характеру їх послуг, можуть бути поділені на дві групи:

• оперативні посередники (надають  послуги щодо підготовки об'єкта до приватизації, оцінки та продажу майна, а також консультаційні послуги  покупцям щодо вибору об'єкта приватизації, підготовки необхідних документів тощо);

• фінансові посередники (зменшують  ризики покупців у процесі приватизації, сприяють розвиткові фондового ринку); роль посередників у процесі приватизації виконують довірчі товариства (їх правове становище визначається Декретом KM України від 17.03.1994 р. «Про довірчі товариства»), інститути  спільного інвестування/інвестиційні фонди та компанії (першим нормативним  актом, що визначав їх правове становище, був Указ Президента від 19.02.1994 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», дія якого обмежена у  зв'язку з набуттям чинності Законом  від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного  інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»), а також інші фінансові посередники.

Приватизація майна державних  підприємств здійснюється в передбаченому  законом порядку, який включає такі етапи:

- опублікування списку об'єктів,  які підлягають приватизації, у  виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття державним органом  приватизації рішення про приватизацію  об'єкта, виходячи із завдань Державної  програми приватизації чи на  підставі поданої заяви потенційного  покупця;

- опублікування інформації про  прийняття рішення про приватизацію  об'єкта;

- проведення аудиторської перевірки  фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком  об'єктів малої приватизації");

- затвердження державним органом  приватизації протягом місяця  з дня прийняття рішення про  приватизацію об'єкта складу комісії  з приватизації об'єкта; основне  призначення цієї комісії -розробка  проекту плану приватизації (плану  розміщення акцій відкритого  акціонерного товариства, створеного  на базі державного підприємства  в процесі його приватизації);

— затвердження державним органом  приватизації плану приватизації або  плану розміщення акцій ВАТ, створених  у процесі приватизації та корпоратизації;

— реалізація зазначеного плану  та укладення відповідно до нього  договорів купівлі-продажу об'єктів (об'єкта) приватизації; пріоритет надається  конкурентним способам приватизації, що передбачають конкуренцію покупців (конкурси, аукціони); неконку-рентні способи (викуп об'єкта приватизації) застосовуються: щодо реалізації членами трудового  колективу підприємства, що приватизується, свого переважного права на придбання  акцій підприємства в межах визначеної законом суми (45 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян) на пільгових  засадах (за половину їх номінальної  вартості); щодо майна, не проданого  на конкурсі, аукціоні; щодо об'єкта малої  приватизації, зданого в оренду, якщо умовами договору оренди, укладеного до набуття чинності Законом «Про оренду державного та комунального майна», був передбачений викуп; якщо такий  спосіб приватизації передбачений альтернативним планом приватизації, затвердженим державним  органом приватизації;

— контроль за виконанням покупцями  умов угод приватизації, включаючи  й інвестиційні зобов'язання.

Останній етап є досить відповідальним, за його результатами державні органи приймають рішення про застосування відповідних форм та видів відповідальності, якщо з'ясовується порушення покупцем взятих зобов'язань.

Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відповідальності за порушення угод приватизації: відшкодування  збитків; сплата неустойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова  від пролонгації договору, розірвання договору тощо).

Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими нормативними актами:

А) Відшкодування збитків. Передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст. 623 Цивільного кодексу (як універсальний  вид відповідальності, що покладається на боржника у разі завдання кредиторові  збитків внаслідок невиконання  або неналежного виконання зобов'язань) та п. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», що встановлює таку форму відповідальності за завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також внаслідок зроблених витрат щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації до моменту фактичної передачі майна покупцеві;

Б) сплата неустойки (штрафу, пені), яка  встановлюється:

- п. 5 ст. 29 Закону України «Про  приватизацію державного майна»: 1) за порушення покупцем встановлених  умовами договору купівлі-продажу  строків внесення інвестицій  у встановленому обсязі — пеня  в розмірі 0,1% вартості невнесених  інвестицій за кожний день  прострочення; 2) у разі невнесення  інвестицій на день подання  позову про розірвання договору - штраф у розмірі 10% загального  обсягу інвестицій; 3) у разі недотримання  покупцем зобов'язань щодо збереження  протягом визначеного періоду  профілю діяльності приватизованого  об'єкта - штраф у розмірі 10% вартості  придбаного майна;

- п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію  державного майна» та п. 1 Постанови  Кабінету Міністрів України від  21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати  і розмір неустойки за повну  або часткову несплату покупцями  коштів за об'єкт приватизації»  — за несплату протягом 60 днів  з моменту укладення чи реєстрації  нотаріально посвідченого договору  купівлі-продажу об'єкта приватизації  шляхом викупу, на аукціоні або  за конкурсом - неустойка в  розмірі 20% ціни, за яку куплено  об'єкт приватизації;

- п. 2 Постанови Кабінету Міністрів  України від 21.08.1997 р. № 910 - у  разі несплати у встановлений  термін неустойки за несплату  коштів за об'єкт приватизації - неустойка (обчислюється від  суми простроченого платежу) у  формі пені, розміром не більше  подвійної облікової ставки НБУ,  що діяла на період, за який  сплачується пеня (Закон України  від 22.11. 1996 р. «Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань»).

Водночас слід зазначити, що можливість встановлення відповідальності за порушення  умов договору згідно з положеннями  наведених нормативних актів  не вичерпується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно із п.2 ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» обов'язково включаються) інші умови1, однак

Зокрема, умови щодо: здійснення програм  технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності  виробництва і технологічних  циклів; збереження та раціонального  використання робочих місць; виконання  вимог антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва  продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва житлових будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів  Щодо створення безпечних і нешкідливих  умов праці та охорони навколишнього  середовища; внесення інвестицій виключно в грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань.