Розвиток здібностей у дошкільників

Краса побуту, зручність життя і спілкування в домашніх умовах можуть стати гемами тнорчих робіт дітей як в умовах дошкільного навчальногозакладу, так і вдома. їх можна виконувати у різних художніх техніках: живописних, скульптурних, аплікаційних, колажних. Теми творчих робіт можуть бути різноманітними: «Вікно у твоїй квартирі», «Про що говорять фіранки вдома?», «Дім (квартира* твого товариша» (інтер'єр*, «Малюю натюрморт для своєї квартири», «Красива картинка для мого ігрового кутка вдома», «Ваза для моєї кімнати», «Ікебана у новорічному інтер'єрі». «Осінній натюрморт» та ін.

Краса образотворчого мистецтва як інтегративна духовна цінність для дітей та їхньої образотворчої діяльності

Одним з найдієвіших засобів естетичного виховання, формування естетичної культури є мистецтво. Впливаючи на емоційну сферу людини, воно формує її морально, розвиває її розум, почуття, уяву, допомагає побачити й оцінити красиве в оточенні. У становленні особистості дитини,моральному її вихованні велике значення має емоційний розвиток. Образотворче мистецтво наочно демонструє дітям способи художнього втілення краси світу: образів природи, людей, історичних подій, казкових та

побутових сюжетів.

Програмові завдання щодо ознайомлення дошкільнят з образотворчим мистецтвом сформульовано в Базовому компоненті дошкільної освіти:формування у дітей перших вражень про мистецтво, розвиток його сприймання, ознайомлення з такими видами образотворчого мистецтва, якживопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво. Кожен з цих видів має свої виразні засоби, шо всебічно розкривають художню суть твору, цінність якого діти зрозуміють у процесі систематичного поглибленого сприймання і спілкування.

Щоб уміти бачити твір мистецтва, розуміти його зміст, відчувати його образи, перейматися почуттями і настроєм художника, глядач повинен мати розвинене естетичне сприймання. Естетичне сприймання — це глибокий і складний процес, здатність людини помічати прекрасне в житті,

літературі, мистецтві.

Психолого-педагогічні дослідження, спостереження видатних педагогів підтверджують здатність дітей дошкільного віку до естетичного сприймання та естетичних почуттів. Права О. Апраксіна, яка пише, що сприймаючи той чи той високохудожній твір, діти дошкільного віку не можуть оцінити його глибини, художнього значення, але багато що з нього запам'ятається і сподобається, викликатиме прагнення до повторного сприймання.

Дослідження із сенсорного виховання показали, що діти володіють досить тонким сприйманням форми (Є. Корзакова, В. Сохін*, пропорцій (В. Холмовська*, довжини (Т. Лаврентьєва*, кольору (Л. Венгер, Г. Люблінська*. Експериментально доведено, що це лише передумова художнього розвитку. У дослідженнях Є. Фльоріної, Н. Сакуліноїта інших відзначається, що діти старшого дошкільного віку за цілеспрямованого навчання здатні сприймати і розуміти твори мистецтва. Б. Теплов з цього приводу писав, що художньо-повноцінне сприймання мистецтва — це активна діяльність, мало того, це «вміння», якому потрібно вчитися.

Вивчаючи сприймання дітьми різних видів мистецтв: музики (Н. Ветлугіна, 1. Дзержинська*, графіки (В. Єзикеєва, В. Кіонова*, живопису (Н. Зубарева*, скульптури малих форм (Г. Вишньова*, автори довели, що діти 5—7 років здатні емоційно сприймати задум художнього твору, елементарно розуміти його художню мову. Більшість дослідників доводять, що формування естетичного сприймання у дошкільнят повинно поєднуватися із зображувальною діяльністю, у процесі якої діти здатні передавати образи предметів, явищ дійсності (Т. Комарова, В. Єзикеєва, Т. Казакова*.

Естетичне сприймання творів живопису спирається на життєвий досвід людини. Цей досвід зазвичай передбачає високу культуру сенсорного апарату і насамперед культуру зорового сприймання, яке починається з елементарного осмислення, усвідомлення зображуваного. Найважливішою умовою переходу простого осмислення в естетичне сприймання є розвиток спостережливості, тобто свідомого цілеспрямованого сприймання. Розвиток спостережливості спирається на активну і різноманітну діяльність органів чуття, яку планомірно організовує і здійснює педагог у процесі виховної роботи з дітьми в повсякденному житті, грі, посильній іраці та на заняттях. Завдяки цій діяльності свідомість дітей збагачується різноманітними уявленнями, враженнями, переживаннями, з яких поступово народжується їхній життєвий досвід.

Важлива особливість художнього сприймання — його цілісність, тобто вміння сприймати не лише зміст, а й засоби, використані для змалювання образу. Проте, що дошкільнята можуть сприймати засоби виразності (композицію, форму, колір*, свідчить чимало досліджень (Н. Ветлугіна, Н. Карпінська, В. Єзикеєва, Г. Дзержинська*. Чим чіткіше діти усвідомлять, якими виражальними засобами користуються художники, тим глибше перед ними розкриється зміст твору, багатство думок і почуттів, відображених у цьому, тим більше враження справить він на дошкільнят. Під час розглядання творів живопису треба навчити дітей виділяти утворі головне, тобто сприймати його ідею. Важливо також розвивати вміння сприймати характерні деталі, ознаки предметів. Це допомагає глибше зрозуміти основний зміст твору.

Ознайомлюючи дошкільнят з мистецтвом живопису, педагог ставить такі завдання:

• розвиток естетичного сприймання живопису;

• розуміння змісту живописного твору;

• розуміння засобів художньої виразності;

• розуміння почуттів, які відтворив художник;

• формування ціннісного ставлення до живопису та вміння давати естетичну оцінку його творів;

• виховання морально-естетичних рис, інтересів і почуттів у процесі сприймання творів живопису.

З орієнтацією на ці завдання визначають основі вимоги, яким мають відповідати твори живопису для ознайомлення з ними дошкільнят:

• твір повинен бути реалістичний і високохудожній;

• за своєю тематикою він має бути близький до життєвого досвіду дитини і зрозумілий. (Дитина повинна мати певний обсяг знань про явища предмети, зображені у творі*;

• твір повинен діяти на дитину емоційно, викликати в неї естетичні почуття;

• йому має бути властива предметність, конкретність;

• використані художником засоби зображення змісту твору мають бути виразними, доступними і зрозумілими дітям.

Про вимоги до творів мистецтва для дітей Є. Фльоріна писала, що мистецтво повинно бути багатим, різноманітним за змістом, за тими відчуттями, які воно викликає, а також за художньою виразністю. Одноманітність тематики, жанрів і прийомів виконання гальмує загальний і естетичний розвиток дитини.

Живопис є найскладнішим видом образотворчого мистецтва для сприймання дошкільнятами. У дитячому садку живопис найчастіше представлений репродукціями картин. Дошкільнят можна ознайомлювати з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, казково-билинний та побутовий жанри (див. кольор. вкл., мал. 7—14*.

Живопис натюрморту відкриває дитині очі на красу різних речей, що нас оточують.

Художня суть пейзажу полягає в тому, що художник розкриває не тільки його красу, а й ставлення людини до природи.

Портрет — це складний жанр, що потребує глибокого проникнення в образ. У позі людини, рисах її обличчя, повороті голови, костюмі, деталях оточення уважний глядач побачить і зрозуміє внутрішній світ героя, його духовний стан. Однак усе це можливо за наявності значного життєвого досвіду. Звісно, великої глибини розуміння не вимагають від дітей.

У сприйманні картин казково-билинного жанру за основу беруться враження дітей від прочитаних казок. Твори цього жанру живопису не слідототожнювати з ілюстративною графікою, коли одна казка може бути проілюстрована різними художниками. Твір живопису виконаний одним художником і зберігається в картинній галереї або музеї. Твори казково-билинного жанру найчастіше представлені художниками В.Васнецовим, М. Врубелем.

Побутовий жанр розкриває життя, побут, традиції, звичаї, взаємини людей в різних життєвих ситуаціях.

У практиці роботи дошкільних закладів нагромадився певний досвід використання художніх картин на заняттях з рідної мови, з читання художньої літератури, з ознайомлення з довкіллям, музики та малювання. Ознайомлення з художньою картиною як з твором мистецтва, розвиток у дітей естетичних почуттів і сприймань вперше було представлено в дослідженні Н. Зубаревої, яка розкрила особливості сприймання старшими дошкільнятами таких жанрів, як натюрморт і пейзаж, і намітила способи ознайомлення з ними.

Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку із творами живопису, на думку 11. Зубаревої, слід починати з натюрморту. Доцільність такого способу полягає в тому, що в натюрморті відсутній сюжет, який захоплює дітей і відволікає їхню увагу від естетичного боку картини. У натюрморті є тільки відомі дітям предмети. Завдання педагога — допомогти дітям побачити ці предмети з нових, неочікуваних для них позицій. Показуючи натюрморт на колективних заняттях та в ситуаціях індивідуального спілкування, слід спиратися на безпосередні враження дітей від квітів, овочів, фруктів, предметів оточення, які вони побачили на попередніх заняттях, екскурсіях, виставках квітів тощо.

Цікавими для дітей будуть натюрморти І. Маткова, де зображені дині, кавуни, виноград, груші, яблука, О. Шовкуненка «Натюрморт з кавуном», де намальовані букети айстр, розрізаний кавун, груша і виноград. На початку заняття вихователь дуже коротко може розповісти, як пишуть картинихудожники. У картині художник обов'язково про щось розповідає, не словами, як у книжках, а фарбами. Художники пишуть різні карій: веселі, радісні, смішні, задумливі, сумні. Те, що найголовніше в картині, художник виділяє: чи малює збільшено, розміщує попереду або посередині, чи бере найяскравіші фарби. Можна запропонувати дітям роз-нути натюрморт і сказати, про що художник хотів нам розповісти. На заняттті, спрямовуючи сприймання дітей запитаннями і репліками, заодно будемо навчати їх дивитися та бачити картину, помічати в ній красу повторність речей.

Далі можна запропонувати дітям розглянути дві картини на одну й ту іу тему (П. Кончшювського «Яблука», виконані в теплій і холодній гамі *. підводити до сприймання різних виражальних засобів, якими користуються художники (світло, колір, композиція*. Дві картини написав той самий художник, але вони різні. На одній картині зображені яблука на зеленому капустяному листі. Картина пронизана сонцем. Яблука виділені теплим кольором, контрастом світла і тіні. Розклавши їх на тлі, художник намагався розповісти, які вони стиглі, соковиті, рум'яні. Інша картина написана в холодній гамі. Від неї віє смутком. Зобразивши наповнений яблуками кошик і розкладені біля нього яблука, художник розповідає про щедрий урожай осені. Навесні знову можна розглянути з дітьми картини на одну й ту саму тему (П. Кончаловський. «Бузок», «Бузок у вікні»; І. Левітан. «Бузок»*, накресливши виразні засоби, якими користуються різні художники. Кожен з них писав бузок по-своєму. При зіставленні картин діти наочно сприймуть гаму кольорів, різні постановки натюрмортів. Дуже цінні зустрічі дітей з художниками. Розповіді про процес творчості, наочна демонстрація прийомів написання картин залишають сильні враження в пам'яті дітей.

Ознайомлення дошкільнят з пейзажним жанром можна здійснювати їх паралельно 3 ознайомленням з натюрмортом, оскільки основою і сприймання дошкільнятами творів цих жанрів є безпосередні враження від сприйняття краси природи. Добираючи пейзажні картини, слід враховувати пори року, певні сезонні зміни у природі. Так, восени ознайомимо дошкільнят з картиною І. Левітана «Золота осінь». Вчимо дітей сприймати художньо-образний зміст картини, використовуємо паралель-читання уривків поезії. Поєднуємо сприймання пейзажу зі знайомою подією П. Чайковського («Жовтень» з альбому «Пори року»*. Про осінь жна розглянути з дітьми картини: І. Шишкіна «Парк у Павловську», Шишка «Осінь», О. Сльоти «Щедра осінь» та ін.

Взимку можна запропонувати для розгляду з дітьми такі картини: Бродська. «Морозний ранок», «Ліс взимку»; І. Шишкін. «Зима»; М. Глушко. «Зимовий день» та ін. Так, розглядаючи картину Л. Бродської «Морозний ранок», вихователь ставить завдання: вчити дітей повніше сприйняти і глибше переживати конкретно-чуттєвий образ певного моменту іроди. Використавши ігровий прийом, вихователь повідомляє дітям: сьогодні ми з вами підемо на прогулянку в ось цей куточок природи. Ще і подивіться сюди, щоб знати, як одягнутися... Тепер підемо подорожувати. Йдемо, йдемо, йдемо. Навкруги кущі, дерева, галявина — все в снігу, гпіл ногами поскрипує, морозець пощипує. Прийшли, зупинилися на галявинці ось тут (показує місце на картині* і давайте роздивимося навколо... Що ж ви тут побачили?».

На наступному занятті можна розглянути кілька картин із зображенням зимового лісу: І. Шишкін. «Зима»; Л. Бродська. «Ліс взимку»; М. Глушенко. «Зимовий день». Завдання: вчити бачити засоби виразності, за допомогою яких художник передає характеристику лісу «сплячого», «пробудженого» і «в денних турботах».

Відповідно до сезонних змін в природі можна розглянути картину К. Юона «Кінець зими», поставивши завдання вчити дітей бачити, що цікавого помітив художник у природі кінця зими, якими виразними засобами він про це розповідає. Початок весни найяскравіше представлено у творах Л. Бродської «Березень», І. Левітана «Березень», В. Бакшеєва «Блакитна весна».

Сприйняти образ квітучої весни в природі, зрозуміти індивідуальні виражальні засоби, якими користуються художники для передачі свого задуму, допоможе розглядання картин 1. Левітана та А. Куїнджі «Березовий гай». Обидві картини про березовий гай, але написані по-різному. А. Куїнджі використав у своєму творі узагальнені контури беріз і контрастні зіставлення світла і тіні, а 1. Левітан — конкретні форми і м'які переливи світла й тіні. А. Куїнджі милується в березовому гаю світлом, сонцем, барвами. Він побачив, які красиві білі стовбури берізок на тлі блакитного неба і залитої сонцем галявини. 1. Левітан також милується сонцем, світлом і фарбами, але зображає це по-іншому. Під сонцем переливаються, іскряться стовбури берізок, їхнє смарагдово-зелене листя, густа зелень трави, золотаві полиски світла. Основний колір картини — зелений. Проте скільки нюансів і відтінків. Дзвінкими акордами сяють стовбури берізок. Вони білі, але написані не самою білою фарбою: тут і фіолетові, і блакитні, і коричневі відтінки. В картині відтворений лише невеликий куточок березового гаю. Але ми знаємо, що небо блакитне, літо лише починається, можна довго йти гаєм і не буде йому кінця.