Гурзуфський парк

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Января 2014 в 12:19, курсовая работа

Краткое описание

Походження назви Гурзуф точно не встановлено. Деякі дослідники вважають, що воно походить від лат. Ursus «ведмідь» (поруч з містом розташована «Ведмідь-гора» - Аю-Даг). Інші вважають, що назва Горзув (Горзувіти) має таврське або гото-аланське коріння і розшифровують його як «гір дзакхь» - гірська долина, долина серед гір. Поступово топонім «Горзувіти» трансформувався в Курсаіты, Горзовіум, Юрзуф, Гурзуф. [1]

Содержание

ВСТУП
………………………………………………………………………
3
РОЗДІЛ 1
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ`ЄКТУ………………………………………….


5

1.1.Особливості формування та етапи розвитку Гурзуфського парку……………..............................................................................
5

1.2. Мікрокліматичні особливості території об’єкта….………...
14
РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…..
17

2.1. Ландшафтний аналіз території ……………......……….……
17

2.2. Інвентарізація насаджень…………………………………….
21
ВИСНОКИ
……………………………………………………………………....
30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

Вложенные файлы: 1 файл

Гурзуфский парк.docx

— 962.35 Кб (Скачать файл)

ЗМІСТ

 

ВСТУП

………………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ САДОВО-ПАРКОВОГО  ОБ`ЄКТУ………………………………………….

 

 

5

 

1.1.Особливості формування  та етапи розвитку Гурзуфського  парку……………..............................................................................

5

 

1.2. Мікрокліматичні особливості  території об’єкта….………...

14

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…..

17

 

2.1. Ландшафтний аналіз  території ……………......……….……

17

 

2.2. Інвентарізація насаджень……………………………………. 

21

ВИСНОКИ

……………………………………………………………………....

30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

31


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогоднішній Гурзуф - невелике селище міського типу на Південному березі Криму. Винятково сприятливі природні умови, краса ландшафтів, екзотична південна рослинність, тепле море, достаток сонця здобули йому таку популярність, що в селищі з населенням дві тисячі осіб в розпал сезону буває понад 100 тисяч гостей одночасно.[16]

Походження назви Гурзуф точно не встановлено. Деякі дослідники вважають, що воно походить від лат. Ursus «ведмідь» (поруч з містом розташована «Ведмідь-гора» - Аю-Даг). Інші вважають, що назва Горзув (Горзувіти) має таврське або гото-аланське коріння і розшифровують його як «гір дзакхь» - гірська долина, долина серед гір. Поступово топонім «Горзувіти» трансформувався в Курсаіты, Горзовіум, Юрзуф, Гурзуф. [1]

Парк "Гурзуфський" розташований на Південному березі Криму в смт. Гурзуф в східній частині Гурзуфського амфітеатру, в 14км на північний схід від м.Ялта. Парк-пам'ятник приурочений до території Державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" і практично скрізь межує із землями селища Гурзуф, лише з південно-заходу з територією санаторію "Пушкіно".

Гурзуфський парк розміщений в пригирловій частині долини річки Авунда в приморській частині Гурзуфського амфітеатру. Амфітеатр окреслено ланцюжком хребтів-відторженців, поперечних ліній узбережжя і бровки яйли. Із заходу це Нікітський хребет, з північного сходу-ланцюжок скель, закінчується біля моря плосковершинною горою Аю-Даг. Схили амфітеатру розчленовані балками і руслом річки Авунда в поперечних напрямках, але в цілому мають ступінчасту структуру, яка сформована різновіковими зсувами. Схил круто знижується від обривів яйли (1400 м н. у. м.) до берегової лінії. Загальна площа амфітеатру 34 квадратних кілометра. Головне значення у формуванні природного рельєфу району парку має річка Авунда. [11]

Парк санаторію розташований в межах прируслової річкової тераси на висоті 10 - 70м н. у. м. Тут долина максимально розширюється до 1 км. Вона має V-подібний поперечний профіль з опуклими, а в окремих місцях східчастими схилами. В періоди повені непримітна річечка перетворюється в ревучий потік, який несе до моря тони каміння, щебеню і величезних брил. Річка має два притока, причому обидва праві. До території санаторію підходить лише один - р. Цирубу. Вона впадає в Авунду на відстані 2 км від її гирла. [12]

Річка ділить весь парк на дві нерівні частини. В меншій, північно-східній, зосереджені основні санаторні споруди, і ця частина більш доглянута. У південно-східній частині розміщені: кінотеатр, музична естрада, фізкультурні майданчики. [10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗВИТКУ САДОВО-ПАРКОВОГО  ОБ`ЄКТУ

 

1.1.Особливості формування  Гурзуфського парку

 

    Це один з перших парків, закладених на Південному березі після включення Криму до складу Росії. Його виникнення відноситься до 1803 - на 10 років раніше Нікітського ботанічного саду. [17]

Майже 300 років - з 1475 по 1774 роки Гурзуф, як і весь південний Крим, входив до складу кордонних володінь турецких султанів. У той час Гурзуф, як і інші поселення узбережжя, був невеликий селом. Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 році землі в районі Гурзуфа перейшли в імператорську скарбницю.

На початку XIX століття вони були пожалувані герцогу Арману Емануелю де Рішельє, одному із засновників Одеси, що був тоді генерал-губернатором Новоросійського краю. Герцог Рішельє в період з 1808 по 1811 роки побудував будинок в Гурзуфі. Його садиба була однією з перших дач на Південному березі Криму. За свідченням очевидців заснування садиби, будинок було споруджено у "грецькому" стилі за проектом одеського архітектора, ім'я якого лишилось невідомим. Це була кам'яна двоповерхова будівля, в той час - найбільш монументальна будівля в європейському стилі на Південному березі Криму. Підвищення, на якому розміщено будинок, оточувала скромна кам'яна огорожа. До нього вели дороги — одна з боку Гурзуфа, друга паралельно до берега.

Саме в цьому будинку в 1820 році три тижні прожив російський поет  О. С. Пушкін.[1]  В пушкінську пору парк закінчувався на правому березі річки, де були оливкові дерева. Про них говорить поет і у вірші «Кто видел край, где роскошью природы». В заключній частині «Бахчисарайського фонтану» він згадує про річку, що весело дзюрчить.

Як показав відомий  кримський краєзнавець Л. Бертьє-Делагард у своїй статті «Пам'ять про  Пушкіна в Гурзуфі», річка, що протікає через парк, в ту пору тільки у  верхів'ях називалася Аунда, а біля гирла - Сюнарпутан (по-грецьки - снігової води річка), або Салгир (по-татарськи - гірська річка). Салгирами називалися й інші річки в Криму, але слова, наведені нижче, відносяться не до них:

О, скоро вас увижу вновь.

Брега веселые Салгира!

Приду на склон приморских гор

Воспоминаний тайных полный,

И вновь таврические волны

Обрадуют мои жадный взор. [17]

 

Про час розпланування парку (1811-1812рр.) свідчать старі дерева, зокрема кипариси, найстаріша в Криму діброва італійських сосен навколо майданчика з басейном (їм не менш як 180 років), ліванські кедри. Спочатку частина його території була зайнята плодовими деревами, місцевими лісовими масивами, і парком ставала поступово. [15]

Після смерті маєток герцога  Рішельє в Гурзуфі за заповітом перейшов до відомого археолога І.Стемпковському. Пізніше його купив князь Михайло Семенович Воронцов, який багато зробив для розвитку Криму і особливо південноузбережжя. Зокрема, за його ініціативою були прокладені нові дороги Сімферополь-Алушта-Ялта (1825-1837 рр.) і Ялта-Севастополь (1845-1848 рр.). При будівництві дороги Алушта-Ялта за вказівкою Воронцова був прокладений також спуск від неї до Гурзуфа.[1]

У 1830—1840-ві роки було збудовано  оранжерею. Майданчик, де стояв будинок, оформлено у вигляді тераси і прикрашено мармуровими вазами. Неподалік будинку влаштували мармуровий фонтан, а на майданчику, оточеному італійськими соснами, — басейн з фонтаном і скульптурою. Тоді ж парк засадили новими деревами.[15]

У 1840 році М. С. Воронцов продав свій маєток В.І. Фундуклею, який тоді був київським губернатором. На відміну від Рішельє та Воронцова, В.І.Фундуклей проводив у Гурзуфі кожне літо (за винятком періоду Кримської війни 1853-1856 років). Велику увагу В. І. Фундуклей приділяв розвитку виноградарства в Гурзуфі. Їм були завезені з Іспанії та Португалії кращі сорти винограду і закладені великі плантації виноградників. У 1847 році в Гурзуфі був побудований великий винний підвал.

У 1861 році був капітально відремонтований будинок, побудований  Рішельє. В.І. Фундуклей багато зробив для облаштування парку в гурзуфському маєтку, де при ньому було посаджено багато екземплярів рідкісних рослин. У середині XIX століття це був один з кращих парків на Південному березі Криму. [1]

За описами 1860-х років, сад, розташований на пагорбкуватій місцевості, що спускається від самої поштової дороги до похилого берега моря, за майстерністю й мальовничістю планування, а також за багатством рідкісних південних рослин належав до найкращих садів Південного берега Криму. Серед розмаїття прекрасних дерев — гранатових, фігових, каштанових, лаврових та вічнозелених південних рослин — по всьому саду щільними групами здіймалися похмурі кипариси та стрункі італійські тополі. Це надавало загальному ландшафтові незвичайної чарівності та витонченості. Особливо багатою на рідкісні рослини була ділянка перед будинком. Там, сповнюючи повітря пахощами, росли величезні магнолії, цвіли ремонтантні троянди — ціла алея "дерев", верхівки яких укривали червоні й білі квітки, прищеплені з різних кущів. Чудові тополі утворювали огорожу фундуклеївського саду з боку моря, хвилі якого тихо лягали на похилий берег. Гарний будинок стояв у найзручнішому місці, з його галереї відкривався чудовий краєвид: гори, татарське село, гурзуфські скелі й море.[15]

Після смерті В. І. Фундуклея  в кінці 1878 року маєток перейшов до двох його племінницям - Врангель і Краснокутської, а в травні 1881 року його придбав залізничний магнат Петро Іонович Губонін. До ділянки, купленого у Фундуклея, Губонін незабаром додав землю князя Барятинського в гирлі річки Авунда. На той час територія займала 40 гектарів.[1]

В останній чверті XIX ст. в селищі вже налічувалося 120 будинків і близько 700 чоловік населення. Поступово Південний берег стає місцем відпочинку багатих людей. Гурзуф першим на Південноубережжі став розвиватися як курорт, багато в чому завдяки старанням талановитого підприємця П.І. Губоніна (1825-1894). У східній частині він спорудив кілька фешенебельних дач і створив гарний парк.

В парковій зоні на території  понад 12 га були побудовані сім готелів, ресторан, упорядкована набережна. Крім того, тут споруджується курорт Суук-Су (рис.1.1), що складається з дач, здаються в оренду, і будівлю казино, дуже популярного на початку XX століття (нинішній "Артек").

Рис.1.1  Курорт Суук – Су (старовинні фото)




 

Архітектурний вигляд курортних  готелів був вирішений в романтичному стилі - різноманітність зовнішнього  силуету, прикраса архітектурними елементами, різьбляно-мереживні карнизи, конусні  вежі та інші елементи.

Архітектурним акцентом на губонинському (Гурзуфському) курорті в ті далекі роки була однокупольна Успенська церква (рис.1.2). У складі нового готельного комплексу вона з'явилася невипадково. Християнських храмів на курортному узбережжі було мало. Закладка розкішного храму в греко-візантійському стилі відбулася в 1887 році. Зведення церкви присвячувалось пам'яті Успіння Пресвятої Богородиці. Красиві інтер'єри, вівтар і нагорний образ Спасителя, зображений на матовому склі, хрест над куполом храму під час всенічного служіння висвітлювалися електрикою. Внутрішня обробка була виконана різнобарвним мармуром із різьбленням. Дуже талановито був виконаний живописний розпис храму. Обсяг храму взяв на себе помітну роль у побудові архітектурного ансамблю набережної Гурзуфа, в якому в той час проживало 1,5 тис. осіб.

Рис.1.2 Гурзуф. Храм Успіння. На фото зліва - проект церкви виконаний Д.М.Чичаговим, праворуч - церква на початку XX століття.


 

Старий будинок герцога  Рішельє став особистою губонинською дачею і призначався для найвищих і рідкісних гостей, а також високопоставлених чинів.

Естетику курортного середовища доповнювала паркова зона, в якій для залучення на новий курорт багатої публіки було розміщено 5 цікавих декоративних фонтанів (рис.1.3). Серед яких особливо виділявся фонтан "Ніч", встановлений перед готелем. [16] 

Фонтан «Ніч» відлитий з моделі берлінського професора Бергера та придбаний у Відні на виставці в 1889 році. Сюжет фонтану взято з образів давньогрецької міфології. Прекрасна богиня ночі Нюкта немов пливе по небу. Темне покривало, яким вона закривала землю, опадає. У лівій руці богині - високо піднятий факел. За давньогрецьким віруваннями, Хаос, з якого відбулося все існуюче, породив вічний Морок - Ереб і темну Ніч - Нюкту. А від Ночі і Мороку виникли вічне світло - Ефір і радісний світлий День - Гемера. Ніч і день стали змінювати один одного. Спадаюче покривало, яке закривало землю, і високо піднятий факел символізують наступ світла. Правою рукою Нюкта тримає за руку юного, прекрасного бога сну Гіпноса. З лівого боку за спину богині тримається ширяючий в повітрі бог кохання Ерос (Амур) зі стрілою в руці. Він знаходиться вище Гіпноса. Мабуть, скульптор хотів підкреслити урочистість не тільки світу, але і любові над тьмою. Ніч і Гіпнос парять над кулястим небесним склепінням, усіяною зірками. Посередині зводу прокладений пояс - знак Зодіаку, з позначенням сонця, місяця, планет. 12 зодіакальних сузір`їв у вигляді барельєфів (Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби). Небесний звід тримають чоловічі фігури - атланти і жіночі - каріатиди. Між ними розміщені маски. Над їх головами риби - символ мовчання. Хоча з пащ риб б'ють вгору 60 струменів фонтану, але загасити «світло» вони не можуть. Ввечері струмені фонтану, переливаючись всіма кольорами веселки на тлі зелені і казкових фігур, створюють чудовий ефект. [17]

Рис.1.3 Гурзуфські фонтани з ліва на право «Ніч», «Перша любов», «Рахіль» (старовинні листівки)


 

Русло річки Авунда, що протікає по парку, було обкладено камінням. Через річку прокладені пішохідні  містки.

Информация о работе Гурзуфський парк