Фразеологізми з компонентами зоонімами

Дніпропетровський національний університет імені  О. Гончара

 

 

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: Фразеологізми  з компонентами зоонімами.

 

Студентки 1  курсу групи УУ – 12 - 4

 

 

напряму підготовки  6.020303  Українська мова і література

 

 

   Бардиш  Олени Михайлівни

 

 

Керівник  к. філол.. н., доц.. Левун Н.В.

 

 

 

Кількість балів____________ 

 

Національна шкала ________

 

Оцінка  ECTS _____________

 

 

 

                                                                     Члени комісії :        ___________  _______________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                    

___________  _____________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                              

____________  ______________________________

 

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

                                                                

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2013 р.

 

АНОТАЦІЯ

 

В роботі висвітлено основні теоретичні питання фразеології. Досліджено характер віддзеркалення українськими зоофразеологізмами навколишньої дійсності. На основі фразеологічних словників виділено основні фразеосемантичні групи, встановлено особливості символіки  зоофразеологізмів, виявлено основні структурно-семантичні моделі ЗФ.

Ключові слова: фразеологія, фразеологізм або фразеологічна  одиниця, зоофразеологізми, соматизми, квазіофразеологізми, субстантивні зоофразеологізми, ад’єктивні зоофразеологізми, інтер'єктивні зоофразеологізми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗО – зоофразеологізм;

ін. – інше;

напр. – наприклад;

рр.  – роки;

ст. -  століття;

хто – н. – хто – небудь;

ФО – фразеологічна одиниця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………5

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження фразеологізмів……………………. 7    

1.1. Фразеологія як наука. Поняття фразеологізму…………………………….7 1.2.    Ознаки фразеологізмів…………………………………………...….……10

Розділ 2. Українська зоофразеологія…………………………………………...13

2.1. Поняття зоофразеологізму……………………………………………….…13

2.2. Семантичні групи зоофразеологізмів……………………………………...15

2.2.1. Фразеологізми з компонентами-зоонімами …………………….…...….15

2.2.2. Фразеологізми з компонентами-соматизмами ………..……………....15  2.2.3. Фразеологізми з компонентами-предметами, пов’язаними  з тваринним світом…………………………………………………………………………..…16 2.3. Структура зоофразеологізмів………………………………...……………19 2.3.1. Субстантивні зоофразеологізми………………………………………….19

2.3.2. Ад’єктивні зоофразеологізми……………………………………….....…20

2.3.3. Інтер'єктивні зоофразеологізми…………………………...……………20 2.4.Символіка зоофразеологізмів………………………………………...…..…20

Висновки…………………………………………………………………...……24

Список літератури………………………...……………………………………27

Список джерел фактичного матеріалу…………………...………………….29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

        У фразеології в лаконічній формі віддзеркалюється  багатовіковий досвід народу,його культура, вірування, традиції. Українські фразеологізми, крім того, зберігають для наступних поколінь ще й пам'ять про красу природи рідної землі.

          Актуальність нашої роботи визначається тим, що дослідженню зоофразеологізмів у сучасній лінгвістиці на сьогодні не приділено належної уваги. У якому б на широкому матеріалі літературних стійких мовних одиниць поряд з особливостями формування, динаміки й мотивування ЗФ розглядався характер віддзеркалення в них позамовної дійсності.

Об’єктом дослідження є фразеологізми з компонентами-зоонімами української літературної мови . 

Предметом дослідження стали семантика і структура цих фразем.  

Мета дослідження - визначити семантику й структуру українських зоофразеологізмів, у яких відбивається позамовна дійсність.  

 Поставлена мета  зумовлює вирішення основних завдань:

- установити основні фразеосемантичні групи зоофразеологізмів;

- показати структурно-семантичну  суть зоофразеологізмів; 

- виявити структурно-семантичні  зоофразеологічні моделі;

- дослідити символіку  зоофразеологізмів.

Методи дослідження: описовий та структурний.

Використано такі джерела фактичного матеріалу:

1 Білоноженко В. М., Винник В. О. Фразеологічний  словник української мови. – К: Наукова думка, 1999. – Книга 1, 2.– 980 с.

2 Білоноженко В. М., Гнатюк С. І. Словник фразеологізмів української мови. – К: Наукова думка, 2003. – 1097 с.

3 Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови у 2-х т.– К: Вища школа, 1984. – 687 с.

Матеріалом  дослідження стали вибірки з фразеологічних словників, збірників прислів’їв. У результаті суцільної вибірки було дібрано всього 160 одиниць .

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 26 позицій та списку фактичного матеріалу, який налічує 3 позиції. Загальний обсяг курсової роботи становить 29 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 

1.1. Фразеологія  як наука. Поняття фразеологізму

 

  Термін фразеологія (від грецького phrasis – вираз, спосіб вираження, зворот і logos – слово, вчення) в сучасній українській мові, вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систе -

му мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження

 думки, притаманні певній  соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних, нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту [ 23, c 7 ].

    Фразеологія – це  порівняно нова лінгвістична  дисципліна. Ще недавно, у середині 50  - тих років минулого століття, професор Б.Ларін писав, що фразеологія перебуває в стані  «прихованого розвитку». Останніми десятиріччями теорія фразеології досягла значних успіхів : розроблено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу, активно ведуться дослідження структурно – семантичних властивостей фразеологізмів та їх функціонування в мові художніх творів, розробляються теоретичні основи фразеології. Активно ведуться мовознавцями також дослідження фразеології сучасної української літературної мови.

      Проте, незважаючи на помітні досягнення у науковому обґрунтуванні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, до цього часу серед мовознавців немає спільної думки щодо основних її проблем, по-різному трактуються головні для фразеології питання про природу фразеологічних одиниць і принципи їх класифікації, про предмет і обсяг фразеології, семантичні зв’язки фразеологізмів [ 1, с. 3 ].

    Відомі спроби встановити етапи вивчення східнослов'янської фразеології. Є.Малиновський називає три періоди: 1) 20-і - 40 рр. XX ст. (спроба визначити місце фразеології в колі мовознавчих дисциплін); 2) 50-60 рр. (розвиток ідей В.Виноградова, розробка основних концепцій, оформлення двох підходів до визначення обсягу фразеології - широкого й вузького); 3) 70 - 80-і рр. (залучення лінгвістичних, історичних, фольклорних, етнографічних даних, широких генетичних і типологічних паралелей). Останній ще відомий як період структурно-семантичного вивчення фразеології [23, с. 11].

       Предметом фразеології як окремого розділу мовознавства виступає дослідження природи фразеологізмів,  властивих їм структурних і семантичних ознак, а також джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні [8, с. 226].

    Об’єктом вивчення фразеології є фразеологічні одиниці, чи фразеологізми [24, с. 252].

     У лінгвістиці  відомі понад двадцять визначень  фразеологічної одиниці, але жодне  з них не знайшло загального визнання.  Мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова [7, с. 129 ].

     Фразеологічна одиниця – на думку Ющука: «Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність [25, с. 229 ].

    А. Грищенко  фразеологізмом називає семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень чи речень) не створюється в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням [8, с. 226].

     Ми ж будемо дотримуватися визначення, поданого в монографії «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія», за загальною редакцією академіка І. К. Білодіда: «Фразеологічною одиницею зазвичай називають лексико-граматичну єдність  двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично» [21, c. 236].

     У мовознавчій  науці також немає одностайної думки щодо того, чи вва -

жати прислів’я, приказки і крилаті  вислови типу замкненої фрази об’єктом фразеології, чи виводити їх за межі цієї лінгвістичної дисципліни, залишаючи розгляд їх фольклористиці й стилістиці [18, с. 67].

     Увівши поняття про  фразеологію у вузькому і широкому  розумінні слова, С.І. Ожегов  заперечує доцільність розгляду  цих різновидів усталених сполук  серед власне фразеологічних  одиниць.

      «Прислів’я і приказки і подібні їм словесні сполучення, які об’єднують звичайно як витвори народної творчості з притаманними їм жанровими і художніми особливостями, також займають особливе місце в загальній масі стійких сполучень, - пише С.І. Ожегов. – Їх синтаксичні структури, при всій їх багатоманітності, є помітною і невіддільною особливістю жанру…». Проте, на думку вченого, «прислів’я і приказки виходять за межі власне фразеології мови, і, як і «крилаті слова». Вони мають ту чи іншу закінчену синтаксичну структуру речення, елементи якого складаються із вільних, закономірних для мови словосполучень і , отже, синтаксично подільні. Вони містять закінчену думку, як і будь-яке  синтаксично подільне речення. Їх смислова особливість полягає лише в тому, що, належачи, до певної сфери художніх витворів, вони відтворюються в мовленні як готові стійкі одиниці із специфічною стилістичною функцією» [15, с. 38].

Аналогічні погляди поділяє  більшість українських мовознавців.

 

 

1.2.    Ознаки  фразеологізмів

 

   Для фразеологізмів характерними є такі ознаки:

   Ціліснсть значення  – «семантична монолітність» (С.Абакумов), "цілісність номінації» (О.Ахманова ) - формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення – прототип мотивального фрагменту дійсності.

     Цілісність семантики фразеологізмів виявляється у відносній (приблизній) ідентифікації їх словом (як маків цвіт – гарний [2, с. 756]; і вуст не розтулити – мовчати [2, с. 140] ), у здатності їх виступати окремим членом речення, у відтворюваності в мовленні і в стабільності (з допуском варіантності) компонентного складу й структури.

      Фразеологічна  відтворюваність зворотів у мовленні пояснюється тим,

що вони вже  існують у мові ( свідомості, пам'яті)  як готові блоки, з яких ми

й конструюємо (разом зі словами) речення та які використовуємо для образної вторинної номінації реалій, власне, найчастіше ситуацій. Влучно знайдений образ-аналогія (пошитися в собачу шкуру -  «стати злим, недоброзичливим» [2, с. 553], як громом прибитий - «приголомшений, остовпілий» [2, с. 557] ) починає  позначати новий зміст і в складі якогось сполучення слів, вербального словоряду набуває відтворюваності. Фразеологічні звороти не створюються, а саме відтворюються як готові цілісні одиниці з певним значенням, компонентним складом і структурою. Через те, що нарізнооформленість залежить від етимологічного елемента змісту кожного компонента, фразеологізми не перетворюються в складні слова.