Проблеми навчання аудіюванню в процесі вивчення англійської мови

Аудіювання мовних повідомлень зв’язано з діяльністю пам’яті. Пам’ять, поряд з відчуттям, сприйняттям, уявленням відносять до чуттєвого пізнання людиною навколишнього середовищи.

Уявлення завжди має форму образа, а пам’ять може бути не тільки образною, але й логічною, емоційною.

Саме поняття “пам’ять” можна розкласти на наступні складники:

• Короткочасна – спосіб зберігання інформації на протязі короткого відліку часу;
• Оперативна – розрахована на зберігання інформації на протязі конкретного, раніше заданого строку;
• Довгочасна – це пам’ять, яка може зберігати інформацію на протязі необмеженого часу.

При використанні пам’яті для згадування часто потрібне мислення і сила волі; здорова пам’ять зв’язана із зберіганням і відтворенням здорових образів; слухова пам’ять – це гарне запам’ятовування і точне відтворення різних звуків, музичних та мовних. Характеризується тим, що людина з її допомогою може швидко та точно запам’ятати сенс наданого їй тексту, що в аудіюванні дуже важливо, так як дітям спочатку приходиться на слух запам’ятовувати звучання звуків і слів; емоційна пам’ять – це пам’ять на переживання (емоції). На ній безпосередньо заснована міцність запам’ятовуючого матеріалу: те, що у людини викликає емоційні преживання, запам’ятовується без особлих складнощів і на більш тривалий строк.

Вказані види пам’яті відіграють грунтовну роль при навчанні аудіюванню.

Можна зробити висновок, що основними психічними процесами, які беруть участь у аудіюванні, є наступні:

• пам’ять;
• уявлення;
• сприймання;
• мислення.

Таким чином, активізуючи ці особливості психіки людини, ми паралельно їх розвиваємо, що і є основним фактором всебічного розвитку особистості. І, значить, можна вважати аудіювання невід’ємною частиною розвиваючого навчання.

В процесі навчання аудіюванню на першому рівні необхідно привити учням культуру слухання. Вони з перших уроків повинні зрозуміти, що вміння слухати – запорука успіху у вивченні англійської мови. В процесі оволодіння аудіюванням на англійській мові учні зустрічаються із рядом складнощів лінгвістичного плану:

• фонетичними;
• лексичними;
• граматичними.

На початковому рівні особливу складність представляє , наприклад, розрізнення на слух звуків: [x- e], [b - p], [e - i], [i:-i].

Знаючи це, учитель використовує вправи, які знімають ці складнощі. Він навчає дітей розрізняти звуки ізольовано і в сполученнях, чути різницю у вимові [s], [z], [t] і   чути довготу звуків, ритм, наголос, смислову функцію.

Пред’являються великі вимоги до мови учителя.

Головне в них:

• нормативність мови (правильність);
• відбір і повторювальність мовних засобів;
• її узагальненість (так скаже носій мови в даному випадку);
• адекватність можливостям учнів її зрозуміти;
• емоційність;
• артистизм.

Аудіювання використовується як засіб знайомства учнів з новим мовним матеріалом. Вибір способа розкриття значення слова (семантизація) залежить від ряду факторів. Серед них лінгвістичний (природа самого слова), психологічний та педпгогічний. Якщо слово має конкретне значення і його можна продемонструвати, наприклад a dog, a cat, a ball, red, big, little, то раціонально буде розкрити значення слова, типу think, краще використати переклад. Інтернаціональні слова, типу “doctor”, “sport”, “football”, “engineer”, слід дати можливість здогодатися.

Якщо слово вводиться безперекладним способом, то і контроль розуміння краще виконати на звертаючись до рідної мови. Тільки за таких умов буде формуватись здогадка, необхідна при слуханні.

На вибір способу семонтизації впливає: психологічний фактор, наприклад загальний рівень розвитку групи учнів. Чим він вищий, тим більше можливостей для використання безперекладних прийомів.

І, також, педагогічний фактор: наповнення групи, час, яким володіє учитель для ознайомлення з новою лексикою, кваліфікація учителя. Чим більше учнів у групі, тим частіше учитель повинен звертатися до семантизації через переклад за браком часу, залишаючи його на вправи для закріплення. Чим більше кваліфікований учитель, тим більше прийомів він використовує, тим менше він звертається до перекладу.

Крім того, що аудіювання використовується як засіб навчання, воно є ціллю навчання. В першому класі це прослуховування зв’язного туксту в звукозапису (або прочитання його учителем). Неспеціальні вправи, направлені на навчання не тільки аудіюванню, але і через нього говорінню, читанню, письму. Мета цих вправ: навчити аудіюваннюяк засобу навчання іншим видам мовної діяльності.

Перейдемо до етапів навчання. Існує дві точки зору на етапи навчання аудіюванню. Н.В. Єлухіна пропонує два етапи:

1. слухання тексту і перевірка розуміння прослуханого;
2. робота по розвитку базисних навиків аудіювання. Друга точка зору поєднує те, що було досягнуто до Єлухіної і після неї. Це хід роботи з кожним текстом для аудіювання:
1. підготовка до прослуховування;
2. саме аудіювання тексту і перевірка його розуміння;
3. спеціальні вправи на розвиток базисних вмінь;
4. неспеціальні вправи.

Підготовчі вправи.  На першому етапі виконуються підготовчі вправи. Враховуючи кількість мовних одиниць, які учні можуть загалом впізнавати в потоці зв’язного мовлення, полегшує безпосереднє розуміння сенсу мови при слуховому сприйнятті. Дуже важливо широко застосовувати підготовчі вправи, мета яких – тренування слухового сприйняття цілих речень і словосполучень.

Щоб сконцентрувати увагу учнів на мовній формі, такі вправи доцільно проводити на розрізненому мовному матеріалі. Такі вправи можна розділити на дві групи:

1. робота над ізольованим матеріалом (звуки, слова, словосполучення);
2. робота над цілим реченням.

У вправах першої групи обточується вміння пізнавати нові звуки і слова і диференціювати подібні, пізнавати і розуміти грамотичні форми (однина і множина іменників і т.д.) – все, що можно спостерігати на окремо взятому слові.

У вправах другої групи особливу увагу слід приділити роботі над цілим реченням. Мета в тому, щоб навчити школярв пізнавати і розуміти типові конструкції, зразки висловлювань, по аналогії з якими він може розуміти будь-які незнайомі речення.

Робота над мовними зразками передбачує тривалі тренувальні вправи на однотипному матеріалі.

Привчити учнів не путати слова, подібні у звучанні, краще на невеликих текстах. Працювати над омонімами і багатозначними словами можна тільки на матеріалі цілого речення, а іноді і групи речень для виявлення сенсу слова, яке цікавить.

Тепер докладніше про перевірку розуміння тексту. Перед тим, як приступити до слухання тексту, учитель повинен провести попередню інструкцію, створити мотивацію і організаційну установку, мобілізуючи школярів на активну роботу. Інструкція включає в себе сформулювання завдання, шляхи його виконання, тощо.

Якщо керуватися критеріями повноти і правильності розуміння, то можна погодитися з градацією, яку пропонують стосовно сприйняття лекцій. Перший із трьох виділених рівней характеризується наявністю загального уявлення предмету промови. Третій рівень – розуміння головної думки. Враховуючи дані про східчастий характер розуміння, Гез пропонує дещо іншу градацію:

1. рівень фрагментарного (поверхневого) розуміння;
2. рівень глобального (загального) розуміння;
3. рівень детального (повного) розуміння;
4. рівень критичного розуміння.

Вправи за допомогою яких перевіряється рівень глибини і повноти розуміння, повинні відноситися тільки до 3-х рівнів (2-4). З їх допомогою може бути виявлена і фрагментарність розуміння.

Загальне розуміння текста перевіряється звичайно з допомогою вибраної відповіді на запитання (правильна/неправильна відповідь).

Рівень детального розуміння виявляється шляхом заповнення пропусків у графічному ключі, що являє собою скорочений чи повний переказ прослуханого. В залежності від мовної підготовки слухачів і складності тексту, пропуски можуть мати більші чи менші інтервали.

Рівень детального розуміння перевіряється за допомогою відповідей на запитання, переказів на рідну та іноземну мови, складання розгорнутого плану, і т.д.

Тож можна зробити висновок, що існує реальна можливість формування вмінь і навиків усної мови на основі аудіювання. Найбільш прілритетними є способи, які створюють ситуації звичайного мовного спілкування, стимулюють учнів до висловлення,оміну думками. Завдання по прослуханому тексту повинні бути творчими, дії учнів повинні бути внутрішньо мотивованими. Бажано, щоб вони мали проблемний характер, пробуджували в учнів бажання використовувати раніше отримані знання, здагадки, самому знаходити відповіді в тексті, тобто вирішувати комунікативні завдання самостійно, використовуючи лексико-семантичні опори у вигляді таблиць або записів фактичного і мовного матеріалу на дошці. Опори служать не тільки мовною підтримкою, але й допомагають кращому розумінню і запам’ятовуванню аудитивного матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Як було вказано, аудіювання складає основу спілкування, з нього розпочинається оволодівання усною комунікацією. Володіння таким видом мовної діяльності, як аудіювання, дозволяє людині зрозуміти те, що їй говорять і адекватно на це реагувати, допомогає правильно викластисвою відповідь опоненту, що і є основою діалогічного мовлення. В цьому випадку аудіювання навчає культурі мови: слухати співрозмовника уважно і дослуховувати до кінця. Це важливо в розмові не тільки на англійській мові, але і на рідній.

Аудіювання – основа навчання іноземній мові. В початковій школі використовується переважно безслівний переклад, з опором на наглядність, коли діти використовують здогадку, що розвиває мислення і підвищує інтерес до знань! Також аудіювання має першочергове значення при вивченні звуків. Так як учні все сприймають на слух, важливо, щоб вони чітко сприймали звук, і при підтримці вчителя змогли його відтворити. Тут вони повинні спіймати різницю між тим як вимовляє учитель і як вимовляють вони самі. Учитель у цьому випадку повинен вимагати від учнів найбільш правильного вимовлення звука, якомога найближче до вимовлення ним самим. Неправильна вимова веде до нерозуміння сенсу сказаного. Не можна недооцінювати ролі аудіювання при навчанні іноземній мові. Аудіювання нерозривно зв’язане із іншими видами мовної діяльності – говорінням, письмом, читанням. Комунікативна особливість аудіювання як виду мовної діяльності має першочергове значення на першому етапі навчання іноземній мові.

Є декілька причин, з яких ранній вік має переваги для занять іноземними мовами. У маленької дитини прекрасно розвинена довгочасна пам’ять. Чим молодша дитина, тим менший словниковий запас у неї з рідної мови. При цьому менші і її мовні потреби. Сфер спілкування у дитини менше, ніж у дорослої людини, їй ще не має потреби вирішувати складні комунікативні задачі. Отже, оволодіваючи іноземною мовою, дитина не відчуває такої великої різниці між можливостями на рідній і іноземній мовами, відчуття успіху у неї буде яскравіше, чим у дорослого чи дітей старшого шкільного віку.

Все це в повній мірі дозволяє оцінити переваги навчання іноземній мові в початковій школі. Так як сам процес аудіювання припускає запам’ятовування посильних текстів на слух, що розвиває пам’ять, використання здогадок і “путанок” (розвиває увагу), вміння слухати і розуміти почуттє (виховує увагу до співброзмовника) та інше, то аудіювання можна віднести до розвиваючого навчання. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Артемов В.А. Психология обучения иностранному языку. М., 1969.

2. Блонский Л. Л. Избранные психологические произведения. М., 1964.

3. Бочарова С. Л. Влияние информационной ценности объектов на память человека//Матер. к XIX междунар. психолог, конгрессу. М., 1979.

4. Вайсбурд М.Л. Обучение учащихся средней школы пониманию иностранной речи на слух. – М.: Просвещение, 1985.

5. Гез Н.И., Ляховицкий М.В., Миролюбов А.А. и др. Методика обучения иностранным языкам в средней школе: учебник. – М.: Высш. шк., 1982.

7.  Елухина Н.В. «Интенсификация обучения аудированию на начальном этапе»// «Иностранные языки в школе». – 1986 - №5 - с. 15.

8. Комунікативні методи та матеріали  для викладання англійської мови. – Oxford University Press, 1998. - 45c

9. Ніколаєнко С.Ю. Методика викладання  іноземних мов у середніх навчальних  закладах. - К.: Ленвіт, 2002.