Поняття та особливості ретранслятивного дискурсу (на матеріалі англійської мови)

Поняття та особливості ретранслятивного дискурсу (на матеріалі англійської  мови)

Валебна А. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Формування нової антропоцентричной  парадигми призвело до розширення сфери  реалізації мовних фактів у напрямку їх більш детального аналізу та обусловило необхідність вироблення адекватних методів та принципів лінгвістичних досліджень, які поступово стали все більше орієнтуватися на дискурс та дискурсивний аналіз.

Метою даної роботи є висвітлення поняття ретранслятивного дискурсу та його основних характеристик.

Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістичної науки на вивчення такого багатопланового та складного феномену як дискурс та аналіз його видів.

Об’єктом нашого дослідження є дискурс в умовах мовленнєвої ретрансляції, але перед тим як охарактеризувати його, ми повинні зупинитися на існуючих поняттях самого терміну «дискурс». На даний час термін «дискурс» (фр. discourse, англ. discourse, від лат. discursus «біг туди-сюди; рух; круговорот; бесіда, розмова») налічує десятки різноманітних, а іноді й суперечних між собою підходів до визначення та проблеми типології дискурсу (Н. Д. Арутюнова, А. Д. Бєлова, В. Бурбело, Т. А. Ван Дейк, В.О. Звегінцев, О.Т. Ішмуратов, В. И. Карасик, О. В. Коротеєва, В. В. Красних, Е. С. Кубрякова, К.Я. Кусько, М. Л. Макаров, І. С. Шевченко та О. І. Морозова та ін.). Складність тлумачення також полягає у тому, що термін «дискурс» використовується у різних науках. Різні науковці подають різноманітні класифікації, в залежності від того, який критерій та які саме категорії є важливими для їхнього напряму досліждження, а також від виду аналізу. Проте слід зауважити, що усі дослідники погоджуються щодо динамічного характеру та комунікативної природи дискурсу, для якої є суттєвим фактор адресата. Згідно типології адресата, розробленої академіком Г. Г. Почепцовим існує чотири типи адресата 1) власне адресат; 2) квазіадресат; 3) адресат - ретранслятор, який повинен передати повідомлення власне адресату, 4) побічний адресат [5, 10-17]. Саме на основі цієї класифікації ми виділяємо особливий тип дискурсу – ретранслятивний дискурс, який має своєрідні структурні характеристики. Розглянемо стандартну схему комунікації, де А – адресант, а В – адресат:

Подана схема є лінійною, оскільки повідомлення передається від адресанта  до адресата безпосередньо. А в умовах мовленнєвої ретрансляції схема  набуде такого вигляду:

У стандартній схемі  комунікації з’явився новий елемент С, який позначає адресата-ретранслятора, що виступає у ролі проміжної ланки між адресантом та власне адресатом. Таким чином, повідомлення до власне адресата надходить опосередковано.

На нашу думку, важливою ознакою ретранслятивного дискурсу є його спонукальний характер. Як відомо, в основі будь-якої комунікативної діяльності лежить інтенція –“превербальний осмислений намір мовця”, який організує та регулює інтерактивний процес, зумовлює вибір комунікативних стратегій та мовні засоби їхньої реалізації, а дискурс – це комунікативна інтеракція адресанта та адресата, яка відбувається в конкретній ситуації і спрямована на здійснення когнітивного, емоційного, фізичного, прагматичного впливу на адресата. [4]

Розглянемо приклад: "Miss Butler is here, I believe," he said. "Will you tell her that there is some one here from her father?" Although Aileen had instructed that her presence here was not to be divulged even to the members of her family the force of Cowperwood's presence and the mention of Butler's name cost Mrs. Calligan her presence of mind. "Wait a moment," she said; "I'll see."

"Say to her that I only want to speak to her for a few moments," he called, as Mrs. Calligan went up-stairs, raising his voice in the hope that Aileen might hear." [6, 216]

Комунікативним наміром  продуцентів ретранслятивного дискурсу є донесення інформації до безпосереднього адресата та вплив на його свідомість з метою спонукання його до певної пост-комунікативної дії. У наведеному фрагменті діалогічного ретранслятивного дискурсу, ця пост-комунікативна дія – це поява міс Батлер із її кімнати та зустріч з чоловіком від її батька. Адресатом-ретранслятором виступає служниця міс Батлер. Донесення інформації та пост-комунікативна дія можуть бути як виконаними, так і не виконаними.

Отже, з викладенного вище матеріалу можна зробити  висновок, що ретранслятивний дискурс  – це своєрідний тип дискурсу, який характеризується ускладненою структурою порівняно з традиційною схемою комунікації та наявністю спонукального мотиву.

Список використаної літератури

1. Арутюнова, Н.Д. Дискурс / Н.Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева – М. : Сов. Энциклопедия, 1990. – С. 136–137.
2. Дейк, ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация : пер. с англ. / Т.А. ван Дейк. – М. : Прогресс, 1989. – 312 с.
3. Карасик, В.И. О типах дискурса / В.И. Карасик // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс : сб. науч. тр. – Волгоград : Перемена, 2000 (а). – С. 5–20.
4. Почепцов Г.Г. О коммуникативной типологии адресата // Речевые акты в лингвистике и методике: Межвузовский сборник научных трудов. – Пятигорск, 1986. – С. 10-17.
5. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации/ Г. Г. Почепцов. - М.: "Рефл-бук", 2001. – 651с.
6. Dreiser Th. The Financier.– New York Press., 2008.– 300 p.

Кандидат філологічних наук, доцент Т. Є. Авдеєнко