Запозичення в сучасній англійській мові

Під семантичним запозиченням розуміється запозичення нового значення, часто переносного, до вже наявного в мові слова. Слова pioneer та brigade існували в англійській мові і до проникнення в неї совєтизму, але значення: член дитячої комуністичної організації і трудовий колектив вони отримали під впливом російської мови післяжовтневого періоду.

Семантичні запозичення відбуваються особливо легко в близькоспоріднених мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, др.-англ. дієслово dwellan блукати, зволікати, під впливом ін-сканд. dveljawun, розвинувся в сучасній англійській в dwell жити. Таким чином в звуковому відношенні dwell сходить до англійської, а в семантичному до скандинавському дієслова.

Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в ін-англ. означало не подарунок, а викуп за дружину і потім, в результаті асоціації за суміжністю - весілля. Скандинавське слово gift означало дар, подарунок, і це відбилося на значенні споконвічного слова. Зі скандинавського отримали свої сучасні значення слова: bread (в ін-англ. шматок хліба), dream (в ін-англ. радість), holm (в ін-англ. океан, море), plough (в ін - англ. міра землі).

Запозичуватися може не тільки слово, але й окремі значущі частини слова. Морфеми запозичуються, звичайно, не ізольовано, а в словах: якщо які-небудь іншомовні морфеми входять у велике число запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає усвідомлюватися, а самі морфеми включаються до числа словотворчих засобів приймаючої мови. Багато грецьких і латинських слів перетворилися в інтернаціональні префікси. Наприклад, anti-, counter-, inter-, sub-, ultra-і т. д.

В усіх мовах широко споживані грецькі суфікси:-ist,-ism,-isk.

Далеко не всі запозичені слова асимілюються так повно, як розглянуті вище travel та sport.

Тому за ступенем їх асиміляції запозичення можна підрозділити на:

1. Повністю асимільовані, тобто відповідні всім морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, яка запозичує, і які сприймаються та вимовляються як англійські, а не іноземні слова. Деякі з них можуть бути віднесені до основного словникового фонду:

travel, street

- інші до іншої частини словникового складу:

operate, trail

2. Частково асимільовані, тобто ті, які залишилися іноземними за своєю вимовою, написанням або граматичними формами:

analysis, pi. analyses, bacillus, pi. bacilli formula, pi. formulas & formulae, bacterium, pi. bacteria boulevard ['bu: liwa:], canal [ka'nsi], travail [trae'veil] restaurant [' rest9ra: n], corps [ka:].

Ці слова часто відрізняються нестійкістю вимови: останній склад у слові restaurant вимовляється по-різному.

3. Частково асимільовані і позначають поняття, пов'язані з іншими країнами і не мають англійського еквівалента. Наприклад:

З російської: rouble, verst. З іспанського: duenna, matador, real (монета).

До цієї групи слів відносяться назви понять, пов'язаних з чужоземною національною культурою, наприклад, назви різного національного одягу, житла, музичних інструментів, звань, професій, начиння і т. д., і з чужоземною природою: тобто, назви тварин, рослин .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ЗАПОЗИЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Історія розвитку запозичень

        Термін "запозичення" означає процес надходження і засвоєння іншомовних слів внаслідок різних соціальних причин - війни, торгівлі, подорожей, технічного співробітництва, культурних зв'язків, включаючи літературу, філософію, релігію, освіту, мистецтво тощо. Запозичуються, як правило, окремі слова; рідше це можуть бути словосполучення (у тому числі сталі) чи навіть граматичні структури. До цього списку слід також додати такі словотворчі афікси як -able, -ment, -ity.

         У дещо ширшому сенсі "запозичення" розглядають як перекладні (translation loans) та семантичні (semantic borrowings). Перекладними запозиченнями є слова та вирази сформовані на основі доступного мовного матеріалу, але під впливом іншомовних слів та виразів, наприклад: mother tongue < лат, lingua maternal, wall-newspaper < рос. стенгазета. Семантичні запозичення являють собою придбання нового значення словом завдяки впливу спорідненого слова іншої мови, наприклад: propaganda, reaction здобули політичного значення під впливом французької, political bureau під впливом російської. Окремі слова можуть складатися із запозичених морфем; так слова telegraph, monogram чи lexicology ніколи не існували у класичних мовах, а утворені за новітнього часу від запозичених словотворчих елементів.

        Слід також розрізняти джерела запозичення і шляхи надходження запозичення слів. Наприклад, якщо ряд слів із латинської мови надійшли до англійської у І столітті до н. е., а наукові терміни латинського походження запозичувались під час розвитку наукових ідей у XVIII - XIX ст., то це є прямі запозичення, хоча перші відбивають живий характер людських стосунків, а другі походять з мертвої мови. Решта латинських запозичень надійшла через інші мови. Переважно це була французька мова, через яку надійшло   більше   3   тисяч   лексем.   Менша   частина   запозичень   через французьку перейшла з інших мов, причому обсяг цих опосередкованих запозичень значно біьший, ніж запозичень прямих, безпосередніх.

         Походження слова, таким чином, треба відносити до тієї мови, до якої це слово прослідковується як до початкового джерела, Інколи відомим є джерело запозичення, хоча саме походження слова з цієї мови викликає сумніви. Таких випадків небагато, як небагато і слів, походження яких невідоме, наприклад, awning "шматок тканини для захисту від сонця", стосовно якого джерелами висуваються старофранцузька і нижньогерманська мови, cock "кокс, випалене вугілля", яке приписується скандинавським мовам тощо.

         Розглядаючи лексичний склад мови, треба також брати до уваги зміни, що стосуються форми і значення, головним чином слів. Ті зміни, що мають місце у середовищі власномовних слів, складають історичний розвиток лексики. Що стосується запозичень, які підпорядковуються законам мови, що їх запозичила, то вони часто змінюють не лише форму, а і значення. З іншого боку, багато запозичених слів, не дивлячись на ті зміни, які вони зазнали проникаючи в англійську мову, зберігають деякі особливості у вимові, написанні, орфоепії, та морфології. Так знаходження на початку слова звуків v, dз, з вказує на те, що слово не є власномовним. Наприклад, vacuum (лат.), valley (фр.), voivode (рос), vanilla (ісп.). Звук [d3] може передаватися буквами g та j: gem < лат. gemma та jewel < старофр. joel. Перший у слові звук з зустрічається у порівняно пізніх запозиченнях: genre, gendarme (фр.). Букви [j], [x], [z] на початку слова та такі комбінації як ph, kh, eau у корені вказують на іншомовне походження слова: philology (грец.), khaki (інд.), beau (фр.). Орфоепія деяких букв та комбінацій букв залежить від етимології слова. Так, х вимовляється як [ks] та [gz] у словах власно мовного та латинського походження, і як z в словах грецького походження: six [siks], exist [ig'zist], але xylophone (грец.) вимовляється як ['zaitefoun]. Комбінація ch як [ts] у власномовних словах і ранніх запозиченнях [2, с. 209].

      Так термін " асиміляція запозичень" розглядається як процес часткового чи повного підпорядкування слів фонетичним, графічним та морфологічним стандартам одержувача. Ступінь асиміляції залежить від довжини періоду під якого слово використовувалося одержувачем, від необхідності в комунікативних цілях і частотою використання. Усні запозичення, завдяки особистим контактам, асимілюються швидше і повніше ніж літературні запозичення, тобто запозичення через письмову мови.

         Хоча класифікація запозичень за ступінно асиміляції досить загальна, бо немає суворої процедури градації, можна виділити повністю асимільовані запозичення, частково асимільовані запозичення та не асимільовані запозичення або барбаризми.

          1) Повністю асимільовані слова знаходяться у всіх прошарках більш 
давніших запозичень. До них належить перший прошарок латинських 
запозичень, таких як cheese, street, wall, wine. Серед скандинавських 
запозичень можна знайти такі часто вживані слова як husband, fellow, gate, 
root, wing; такі дієслова як call, die take, want та прикметники як happy, ill, 
low, odd, wrong. Повністю асимільовані французькі слова дуже численні і 
часто вживані. Достатньо згадати такі повсякденні слова як table, chair, face, 
figure, finish чи matter. Значна кількість запозичених латинських слів під час 
відродження наук майже не відрізняються у наш час від решти вокабуляру. 
Ні animal, ні article значно не відрізняються від власно мовних слів. 
Спорідненість форм однієї групи слів при запозиченні сприяли закріпленню 
їх у мові, що запозичувала. Так, староанглійський і скандинавський gifan 
дали спочатку форми gyven, yiven і, нарешті, give; староанглійське слово 
sunu і скандинавське sunr - форми sune - sone - son.

        Наглядним прикладом, що змальовує частоту використання повністю асимільованих слів, треба згадати список Монтдайка та Лорда, який налічує 500 найбільш вживаних слів серед яких багато запозичених, наприклад, act лат., age фр., air фр., army фр., bill лат., case фр., die сканд.

2) Розглядаючи частково асимільовані слова, необхідно видалити 
декілька підгрупі

а) запозичення не асимільовані семантично, бо вони означають 
предмети та поняття характерні для країни з якої вони прийшли. Вони 
можуть означати закордонний одяг: sari, sombrero; закордонні титули та 
назви професій: shah, rajah, sheik, bei, toreador; закордонні транспортні 
засоби: caique, rickshaw; їжа та напої: pilav, sherbet;

б) запозичення не асимільовані граматично, наприклад, іменники 
запозичені з латинської чи грецької мов. Вони утримують оригінальну форму 
множини: bacillus - bacilli, crisis - crises, formula - formulae, index - 
indicies, phenomenon - phenomena. Хоча деякі з них і використовуються з 
суто англійською формою множини (formula - formulae - formulas, vacuum 
- vacua - vacuums), та в цьому випадку може з'явитися різниця в 
лексичному значені, як наприклад у слові indices - indexes. Існують однак 
слова, що повністю підпорядковані граматичним законам мови, якою вони 
запозичені, наприклад: alibi- alibis, item- items.

в) запозичення повністю не асимільованих фонетично. Французькі 
слова запозичені після 1650 року є добрим прикладом. Деякі з них зберегли 
наголос на останній склад: machine, cartoon, police. Інші, крім особливостей 
у наголосі, містять звуки не притаманні власномовним словам. Наприклад,

[і] - bourgeois, сomouflage, prestige, regime, sabotage; назальні [а], [о] -melange. У багатьох випадках не звуки, а вся модель фонетичної будови слова - це те що є відмінним від решти вокабуляру, як, наприклад, у деяких італійських та іспанських запозиченнях: confetti, incognito, macaroni, opera, soprano, tomato, potato, tobacco.

Вимова слів в яких процес асиміляції фонетично незавершений, часто

варіює, як наприклад [fоiei] або [fwa:je] для foyer.

г) запозичені слова не асимільовані графічно. Ця група дуже велика і 
строката. Такими є, наприклад, запозичення з французької в яких кінцева 
приголосна не вимовляється: ballet, buffet, corps. Деякі можуть мати 
діактричну позначку: cafe`, cliche`. Суто французькі диграфи можуть 
зберігатися у вимові: bouquet, brioche. Деякі мають по декілька варіантів вимови. Зрозуміло, що ці особливості перехрещуються і в одному й тому ж запозиченні. Неповна асиміляція може проявлятися у декількох відношеннях одночасно.

3) Третя група запозичень охоплює  так звані барбаризми, тобто іншомовні слова, які використовуються англійцями у розмовах чи на письмі, але не асимільовані, і для яких існують відповідні англійські еквіваленти. Прикладом може бути італійське audio, ciao (good-bye) - тобто "до побачення", французьке affiche - placard (афіша), чи латинське ad libitum -at pleasure [1, С. 251-255].

        Незакінченість асиміляції призводить до появи деяких специфічних рис, які дозволяють судити про походження слів. Вони можуть служити зовнішніми покажчиками запозичень з грецької, латинської, французької чи інших мов.

        В окремих випадках запозичувалась фраза, особливо після норманського завоювання. Поодинокі фрази дійсно дали поштовх до утворення відповідних кальок, наприклад: atler en ехіl - to go in exile; mettre son etude - to set one's study. Запозичене слово входило до звичайного для англійської мови прийменникового словосполучення, яке з часом могло стати навіть сталим [4, С. 169-170]. Але при розчленуванні такого сполучення слово залишалося у мові, засвоюючись у тому значенні, яке воно мало при запозиченні. При цьому воно могло входити до відповідного синонімічного ряду, лексико-семантичного угрупування, а через кілька поколінь уже не сприйматися як запозичене [19, С. 181-184].

       Значна частина запозичень до англійської мови надійшла внаслідок перекладацької роботи. Перші англійські глосарії, головним чином англо-латинські і латино-англійські, відомі починаючи з VII століття. У глосаріях слова розташовувалися не за алфавітом, а в порядку виявлення їх у тексті, і кожний укладач-переписувач тлумачив "важливі" латинські слова, відбираючи вдалі на його погляд лексичні відповідності. Для кожного історичного  періоду існували свої правила перекладу,  роль і завдання перекладачів з часом змінювались, змінюючи при цьому значення запозичених слів.

       На запозичене слово міг вплинути синонімічний ряд власної мови. Так, у "Статуті лицарства"(Огdег of chivalry), перекладеному У. Кекстоном, запозичені слова noble, gentyl (сучасне genteel), souerayne (сучасне sovereign) прирівнювались англійському прикметнику good. Загалом переклад, якщо не брати до уваги невелику кількість запозичених французьких слів, носить чітко виражений англійський характер [3, С. 22-23].

       Подальший розвиток значень запозичених слів мав загальну долю решти власних слів. Часом розгалуження значень було дуже активним. Це видно на прикладі двох запозичень - французького move, що витіснило давньоанглійське gewitan і скандинавське take, яке почало вживатися замість власномовного niman. Обидва дієслова мають у складі словосполучень понад сто значень кожне.

       Негативне ставлення до завойовників завжди сприяє посиленню ролі національної мови. Уже через століття після подій 1066 року англійські королі були змушені звертатися до народу англійською мовою, а Столітня війна Англії з Францією (1337-1453) сприяла відродженню національних традицій та переходу усіх видів спілкування на англійську мову. Відомі писемні пам'ятки цього періоду - Cursor Mundi "Мандрівник по світу"(Нортумбрійська поема XIV ст.) English Metrical Homilies "Віршовані казання "(1325), Arthour and Мегlin (1330), Debate between the body and the soul (1300), Robert Manning of Brunne, The story of England (1330) та інші - були написані англійською мовою.