інноваційна діяльність підпнриємства

• постійні – є функцією часу і їх загальна величина не залежить від обсягів виробництва.
• Змінні – це ті витрати сама яких залежить від обсягів виробництва.

 

25. Методичні основи розрахунку кошторису  виробництва

Кошторис виробництва  підприємства пов’язані з основною його діяльністю за повний період незалежно  від того відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді  чи ні.

Кошторис – це спосіб відношення і врахування витрат за економічними елементами:

1. матеріальні затрати
2. витрати на оплату праці
3. відрахування на соціальні заходи
4. амортизація
5. інші операційні витрати.

 

 

26. Особливості обчислення  собівартості окремих виробів 

У системі управління витратами важливе місце посідає обчислення собівартості окремих виробів — калькулювання. Калькулювання потрібне для обґрунтування ціни і цінової політики підприємства, визначення рентабельності виробів, оцінювання економічної ефективності технічних та організаційних рішень, аналізу роботи підприємства і його підрозділів тощо.

Калькулювання передбачає вирішення таких методичних питань:

• установлення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць;
• з’ясування виду калькуляції;
• вибір методу калькулювання;
• обґрунтування калькуляційних статей витрат і методики їх обчислення.

Вид калькуляції випливає із особливостей її формування. За видом  калькуляції поділяють на проектно-кошторисні (на нові вироби, разові замовлення), планові, нормативні (для оперативного управління) та фактичні. За повнотою охоплення витрат розрізняють методи калькулювання: за повними витратами та за неповними витратами. За першим методом усі витрати підприємства, як виробничі, так і невиробничі (адміністративні, на збут), повністю відносяться на собівартість продукції. Калькулювання за неповними витратами полягає в тому, що не всі витрати включаються у собівартість продукції. Це спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. Які витрати включати у собівартість, а які не включати — це окрема проблема, яка вирішується кожним підприємством з урахуванням конкретних умов. У більшості випадків у собівартість не включаються адміністративні витрати і витрати на збут, які вважаються витратами періоду. В однопродуктовому виробництві калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі. При цьому враховуються два можливих варіанти однопродуктового виробництва:

• увесь продукт однорідний, однієї споживчої якості та складності виготовлення (цегла, вугілля тощо);
• продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і/або ресурсів (цемент, пиво, коньяк і т. п.).

У другому випадку, тобто  коли продукт має різні властивості  чи рівні якості, калькулювання здійснюється за коефіцієнтами еквівалентності.

Особливість цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність  за витратами від базового (основного) варіанту продукту. Для базового варіанту продукту коефіцієнт дорівнює одиниці.

Поширенішим є багатопродуктове виробництво, коли одночасно або  в одному розрахунковому періоді  виготовляються різні вироби. У такому разі собівартість окремих виробів  обчислюється за калькуляційними статтями, які охоплюють прямі та непрямі витрати. До перших, відносять прямі матеріальні витрати, пряму заробітну плату, інші прямі операційні витрати, до других — загальновиробничі витрати, а у разі калькулювання за повними витратами — ще й адміністративні витрати та витрати на збут. У практиці поширеним є метод розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників. Перевагою його є простота.

 

27. Ціни на продукція підприємства

Ціна виконує  такі функції:

1.обліково-вимірювальна  – створює можливість визначення  витрат суспільної праці на всі товари.

2.розподільча – дає  можливість розподіляти доходи  під усі витрати товарів

3.стимулююча – мотивує  зростання ефективності господарювання.

Чинники що впливають  на рівень ціни:

1.Внутрішні 

• мета та ціль діяльності
• загальна та функціональна стратегія
• різновид виробничої продукції
• витрати на виробництві
• кваліфікація робочої сили
• організація цінової роботи.

2.Зовнішні

• стан кон’юнктури ринку
• державне регулювання цін
• канали розподілу продукції
• конкуренція
• інфляції очікування

 

28. Державне регулювання цінової політики підприємства

Форми втручання держави  в ціноутворення:

1. обмеження рівня цін
2. державна підтримка цін через дотації
3. введення податкових платників з метою вилучення чистки доходів у виробнків і споживачів.

Методи втручання держави:

1. Прямі
• Встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги
• Застосування граничних цін
• Декларування зміни цін
• Заморожування
• Введення граничних рівнів посередницько-збутових націнок
2. непрямі

• застосування граничних нормативів рентабельності

• зміна рівнів ставок товарних посередників
• пільгове оподаткування та кредитування
• дифераціація ставок ввізного мита

 

29. Прибуток підприємства : характеристика, формування та використання

Прибуток – частинна виручка яка залишається після  відшкодування усії витрат підприємства на виробничу і комерційну діяльність.

Прибуток є основним джерелом розвитку підприємства, а також засобом  заохочення до ефективної праці персоналу.

Джерела формування прибутку:

1. продаж продукції, послуг, робіт.

2. продаж іншого майна

3. прибуток від позареалізаційних операцій.

 

30. Оцінка фінансового стану підприємства

Для фінансового економічного стану підприємства використовуються звіт про фінансові результати діяльності і балансу.

Для оцінки фін. Підприємства використовуються такі показники:

1. показники оцінки прибутковості  підприємства 

• прибуток
• рентабельність – це відносний показник ефективності діяльності підприємства який обчислюється як відношення прибутку до витрат або ресурсів