Стратегія і тактика фінансових інвестицій підприємства

 

     Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб’єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

     Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та організацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб’єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв’язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

     Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спосіб реального власника суб’єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб’єктів господарювання.

     Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підготовки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціальностями та спеціалізаціями.

     Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори:

1. розглядають кожну інвестицію як можливий розподіл очікуваних прибутків за період володіння цінними паперами;
2. намагаються максимально збільшити очікуваний дохід протягом одного інвестиційного циклу;

 
     

3. оцінюють можливий ризик за інвестиційним портфелем, 
   ураховуючи мінливість очікуваних доходів;
4. приймають остаточне рішення щодо видів та обсягу купівлі цінних 
   паперів на засаді максимізації очікуваних доходів і мінімізації можливого 
   ризику.

     Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування та реалізації фінансових інвестицій усіх суб'єктів підприємницької (виробничо-господарської) діяльності в Україні.

     Реалізація інвестиційних проектів пов’язана із певним ризиком, тобто невпевненістю у результатах вкладання інвестиційних ресурсів. Для підприємства важливо розробити правильну систему заходів протидії можливим ризикам. Перш за все необхідно чітко розмежувати інвестиційні проекти з більш високим і низьким ступенем ризику, вивчити доцільність участі в проектах з підвищеним ризиком, передбачити заходи для захисту від можливих втрат.

     Найчастіше для зниження ступеня ризику інвестиційних проектів використовують такі методи:

1. страхування - як засіб захисту інвестицій, порядок здійснення страхової діяльності регулюється законодавчими актами; розрізняють майнове страхування (обладнання, вантажів, будівельних матеріалів) та страхування від нещасних випадків;
2. розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб’єкти інвестування розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект;
3. створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат; встановлюється співвідношення між потенційними ризиками інвестиційного проекту та розміром видатків на подолання можливих перешкод його реалізації; важливо правильно оцінити суму необхідного резерву, який може використовувались для фінансування робіт, раніше не передбачених проектом, компенсації додаткових накладних витрат, витрат на оплату праці тощо;
4. розсіювання ризику; цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою, в основному, періодом надходження на підприємство грошових потоків (найближчим часом, у віддаленій перспективі).

 

3.2 Шляхи удосконалення інвестиційної політики

 

     Для поліпшення інвестиційної привабливості України і стимулювання припливу іноземного капіталу необхідно надати іноземним інвесторам правові гарантії, зокрема, страхування їх від можливих інвестиційних ризиків, що ще не поширене в Україні.

     У зв’язку з тим, що в даний час об’єми іноземного капіталу недостатні і не приносять очікуваної розв’язки проблем української економіки, необхідно розвивати систему залучення до інвестування внутрішніх ресурсів, їх підтримку і гарантії їх повернення.

     Сьогодні амортизацій часто використовується не за призначенням, тому доцільно направити амортизаційну політику на стимулювання підприємницької діяльності. Для цього необхідно відмінити обмеження на формування і використовування амортизаційного фонду суб’єктами господарювання.

     Так як найважливішим аспектом амортизаційної політики є оцінка реальної вартості основних фондів, то необхідно передбачити переоцінку (індексацію) основних виробничих фондів як за ініціативою держави, так і по ініціативи самих підприємств.

     У сфері кредитної політики найважливішою задачею є створення сприятливих умов для активізації довгострокового кредитування реального сектора економіки. Одним із заходів в цьому напрямі може стати створення спеціальних   інвестиційних   банків   із   забезпеченням   пільгових   умов кредитування інвестиційних  проектів.  В  зв’язку з цим необхідно  розробити

механізм, який би дозволив з користю для кожної із сторін привернути ці капітали у вітчизняну економіку.

     Перш за все, для цього потрібна державна підтримка, яка б гарантувала надійність механізму залучення грошових коштів населення в інвестиційній програмі. Головними передумовами інвестиційної активізації в цьому напрямі повинні стати стабільність на фінансовому ринку, стабільне законодавство і врегулювання ринку страхових послуг. Привернути грошові кошти населення в інвестиційний процес неможливо без страхування економічних ризиків.

     Важливим чинником підвищення інвестиційної активності є формування інформаційної відвертості і привабливого іміджу регіонів і країни в цілому.

     Засоби інформації широко використовуються для освоєння світових досягнень і презентації власних переваг. Швидке розповсюдження локальних і глобальних мереж створює принципово нову якість інформаційного, в Україні необхідно активізувати створення інформаційних мереж для інформаційної підтримки вітчизняного бізнесу і забезпечення його конкурентоспроможності. Сьогодні Україна, на жаль, не представлена достатньою мірою в міжнародних інформаційних мережах (відсутні сервери регіонів, великих підприємств), що не дає можливості підтримувати їх імідж за рубежем, також потрібно видавати інформаційні бюлетені і рекламні проспекти, організовувати виставки інвестиційних проектів.

     При цьому актуальним є планування і регулювання інвестиційної діяльності, зокрема не відпрацьовані такі напрями, як регулювання фінансового аспекту інвестування, формування ресурсів і джерел інвестування, повноцінне функціонування фондового ринку. При обговоренні подібних проблем пріоритетними повинні бути інтереси інвестора з урахуванням стратегічних економічних інтересів держави.

     Для їх вирішення необхідно створити сприятливий клімат як для вітчизняних,    так    і  для     іноземних    інвесторів    шляхом     застосування

ефективних важелів економічної політики; удосконалення законодавчої бази, особливо системи оподаткування та приватизації; удосконалення механізму створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон; зміцнення банківської системи; розвитку фондового ринку, системи захисту та державних гарантій.

    Державна інвестиційна політика має враховувати такі пріоритетні напрями використання державних і недержавних джерел фінансування:

•   поступовий перехід до економічно обґрунтованого спрямування інвестицій тільки у високорентабельні виробництва й максимальне скорочення витрат на підтримку збиткових та малорентабельних виробництв;
•   повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом;
•   перехід від адміністративних методів управління інвестиційними процесами,  в тому числі державними, до ринкових через податки, амортизаційні норми та кредитні ставки;
•   заміщення   повного  держбюджетного   фінансування  частковою і  участю держави;
•   упровадження інвестування великих проектів за рахунок державних і муніципальних позик.

     Шляхи удосконалення інвестиційної політики:

•   надати іноземним інвесторам правові гарантії;
•   страхування від можливих інвестиційних ризиків;
•   необхідно розвивати систему залучення до інвестування внутрішніх І   ресурсів;
•   направити      амортизаційну      політику      на      стимулювання І   підприємницької діяльності;
•   необхідно відмінити обмеження на формування і використовування амортизаційного фонду;
•   необхідно    передбачити    переоцінку    (індексацію)    основних виробничих фондів;
• створення сприятливих умов для активізації довгострокового кредитування реального сектора економіки;
• створення спеціальних інвестиційних банків із забезпеченням пільгових умов кредитування інвестиційних проектів;
• формування інформаційної відвертості і привабливого іміджу регіонів і країни в цілому;
• активізувати створення інформаційних мереж;
• створити сприятливий клімат.

     Україна як країна з ринковою економікою могла б значно пгвидше подолати економічну кризу у разі оптимізації державної політики підтримки інвестиційного процесу щодо залучення та ефективного використання іноземних інвестицій. Це не тільки сприяло б формуванню національних інвестиційних ринків, а й надало б динаміки ринку товарів та послуг. Крім того, іноземні інвестиції дали б змогу вирішити окремі соціальні проблеми перехідного періоду. Але для цього потрібна одна з основним умов державна підтримка і законодавчий захист. Економічна ситуація в Україні потребує швидких ефективних та при цьому обґрунтованих заходів з поліпшення інвестиційного клімату. Однак це потрібно робити поетапно. Насамперед, необхідно завершити реформи та перетворення в суспільстві, результатом яких має стати формування ефективної зростаючої ринкової економіки на основі приватної ініціативи.

     Необхідно належно використовувати наявний власний ресурсний потенціал, що може значно прискорити процес інвестування економіки України. Утім, не слід забувати, що головним є не абсолютні обсяги інвестиційних і природних ресурсів, а їх ефективне використання.

     Отже таким чином, можна констатувати що в Україні постійно ведеться певна робота з активізації інвестиційної діяльності. З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв’язків. Проте останні події в українському політикумі мали негативний вплив на протікання інвестиційних процесів, які призупинилися і знаходяться у стадії пасивного очікування. У подальшому, при формуванні державної політики у галузі інвестування необхідно враховувати міжнародний досвід та посилити роль банків у розвитку інвестиційних відносин не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому рівнях.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

      ВИСНОВКИ

 

     На сучасному етапі актуальним є розроблення механізму автоматизованої реалізації досягнень науково-технічного прогресу через інвестиційний процес, що забезпечить постійне його узгодження з мінливими зовнішніми умовами. Інвестиційна політика забезпечує умови стійкого довготривалого зростання, яке сприяє структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, а також формування сприятливого інвестиційного середовища.