Контрольная работа по "Инвестициям"

МІНІСТЕРТСТВО НАУКИ І ОСВІТИ

СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

Обовязкове  домешнє завдання

з дисципліни

«Інвестування»

 

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка групи  Ф-01

Чала  К. В.

Перевірила:

Салтикова  Г. В.

 

 

 

Суми

2012 

План

Вступ

1. Що таке  науково-технічний прогрес.

1.1. Сутність та напрями розвитку НТП.

1.2. Роль НТП у розвитку виробництва.

2. Економічна суть і загальна методологія. Види ефективності.

3. НТП як цикл "наука - виробництво"

4. Ефективність  НТП.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Науково технічний пргрес - це поступовий рух науки і техніки, еволюційний  розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва  на оснві широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійнодіюча законмірність розвитку матеріального виробництва, результатом  якої є послідовне вдосконалення  техніки, технології та організації  виробництва, підвищення його ефективності.   Методологічною основою дослідження сутності НТП. Може бути такий підхід до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та значення у виробництві і взагалі в житті суспільства в центрі уваги ставитися трудова людська діяльність. При цьому розвиток техніки слід розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської активності, тобто як процес послідовної передачі виробничих функцій від виробника до техніки, як “заміну природніх виробничих інструментів" штучними. У результаті прогресу техніки дедалі більше функцій передається техніці, машині. Можливий такий стан, коли людина в кінцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва і замість того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стані поряд із цим процесом. Отже, розглядаючи сутність НТП, необхідно врахувати цей бік явища, а саме заміну місця та ролі людини, в процесі виробництва, що відбувається в результаті технічного прогресу.          Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка та технологія немислемі без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежно від інших чинників суспільного життя, то з певного годині вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини. Особливо зростає її зв'язок з виробництвом, технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив вона сама не може існувати без них.  У сучасних умовах процес здійснється з двох взаємопов'язаних напрямках. По-перше, результати наукових досліджень втілюються в техніці, технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто науки виконує так звану матеріально-технічну функцію. Подруге, наукові знання втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих здібностях, тобто шляхом особистої орієнтації науки. У ході розгортання науково-технічного прогресу все читкіше проявляється ця тенденція, все наочніше стає об'єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як вирішального чиннику матеріального виробництва. Без інтелектуального розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва неможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнє використання у виробництві. Таким чином, наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в технологічних процесах, а також розвитку творчих здібностей, духовного вдосконалення учасників виробництва безпосередньо підсилює виробничі можливості людини і суспільства, а також, є безпосередньо продуктивною силою.            На підставі сказаного можна дати таке визначення сутності науково-технічного прогресу. НТП докорінне перетворення продуктивних сил на базі перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зміна місця та ролі людини у виробництві.          На думку вчених, НТП бере початок у середині 50-х років XX ст. з впровадженням комплексної механізації, з космізацією, оволодіння ядерною енергією, винайдення електронно-обчислювальної машини.   Основні напрямки науково-технічного процесу. Сучасний етап НТП все більше пов'язується з такими її пріоритетними напрямками як: автоматизація, роботизація, розвиток мікроелектроники, інформатики, комплексна механізація виробництва, електризування виробництва та збереження електроенергії, хімізація виробництва.     Одним з найважливіших напрямків НТП на сучасному етапі служить комплесна механізація і автоматизація виробництва. 

1. Що таке науково-технічний прогрес.

Науко́во-техні́чний прогре́с — це поступальний рух  науки і техніки, еволюційний  розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва  на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом  якої є послідовне вдосконалення  техніки, технології та організації  виробництва, підвищення його ефективності. Неперервність НТП залежить насамперед від розвитку фундаментальних досліджень, які відкривають нові якості і закони природи та суспільства, а також прикладних досліджень та дослідно-конструкторських розробок, що дають змогу втілити наукові ідеї в нову техніку і технологію.           Разом з тим, відомо, що 60 % - 70 % від усіх наукових розробок у виробництво взагалі ніколи не впроваджується. Тобто науково-дослідний процес охоплює значно більший обшир знань ніж та його частина, яка є виходом науково-технічного прогресу в практику.      Вирішальним засобом підвищення ефективності суспільного виробництва, вдосконалення структури економіки, забезпечення економічного зростання і вирішення соціальних завдань є науково-технічний прогрес (НТП). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Сутність і основні напрями науково-технічного прогресу (НТП)

НТП - це безперервний процес впровадження нової техніки  і технології, організації виробництва  і праці на основі досягнень наукових знань.

Для нього  характерні такі ознаки:

• розробка і широке використання принципово нових машин і систем машин,
• працюючих в автоматичному режимі;
• створення і розвиток якісно нових технологій виробництва;
• відкриття і використання нових видів і джерел енергії;
• створення і широке використання нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями;
• широкий розвиток автоматизації виробничих процесів на базі використання верстатів
• з числовим програмним управлінням, автоматичних ліній, промислових роботів,
• гнучких виробничих систем;
• впровадження нових форм організації праці і виробництва.

На сучасному  етапі спостерігаються наступні особливості НТП:

Спостерігається посилення технологічної спрямованості  НТП, його технологічної складової. Прогресивні технології зараз - основна  ланка НТП і по масштабах впровадження, і за результатами.

Відбувається  інтенсифікація НТП: здійснюється зростання  обсягу наукових знань, поліпшення якісного складу наукових кадрів, зростання  ефективності витрат на його здійснення і збільшення результативності заходів  НТП.

На сучасному  етапі НТП набуває все більш  комплексний, системний характер. Це виражається, перш за все в тому, що НТП охоплює зараз всі галузі економіки, включаючи сферу обслуговування, проникає у всі елементи суспільного  виробництва: матеріально-технічну базу, процес організації виробництва, процес підготовки кадрів і організацію управління. У кількісному відношенні комплексність проявляється і в масовому впровадженні науково-технічних досягнень.

Важливою  закономірністю НТП виступає посилення  його ресурсозберігаючої спрямованості. В результаті впровадження науково-технічних  досягнень економляться матеріально-технічні та трудові ресурси, а це є важливим критерієм результативності НТП.

Спостерігається посилення соціальної спрямованості  НТП, яка виявляється у дедалі більшій впливі НТП на соціальні  чинники життєдіяльності людини: умова роботи, навчання, життя.

Відбувається  дедалі більша спрямованість розвитку науки і техніки на збереження навколишнього середовища - екологізація НТП. Це розробка і застосування маловідходних  і безвідходних технологій, впровадження ефективних способів комплексного використання і переробки природних ресурсів, більш повного залучення в  господарський оборот відходів виробництва  та споживання.

Для забезпечення ефективного функціонування економіки  необхідно проводити єдину державну науково-технічну політику. Для цього  слід вибирати пріоритетні напрями  розвитку науки і техніки на кожному  етапі планування.

Основними напрямами НТП є електрифікація, комплексна механізація, автоматизація  виробництва та хімізація виробництва.

Електрифікація - це процес широкого впровадження електроенергії в суспільне виробництво і  побут. Вона є основою для механізації  та автоматизації, а також хімізації  виробництва.

Комплексна  механізація і автоматизація  виробництва - це процес заміни ручної праці системою машин, апаратів, приладів на всіх ділянках виробництва. Цей процес супроводжується переходом від  низьких до більш високих форм, тобто від ручної праці до часткової, малої і комплексної механізації  і далі до вищої форми механізації - автоматизації.

Хімізація виробництва - процес виробництва і  застосування хімічних матеріалів, а  також впровадження хімічних методів  і процесів в технологію.

Пріоритетними напрямками НТП на сучасному етапі  є: біотехнологія, електронізація народного  господарства, комплексна автоматизація, прискорений розвиток атомної енергетики, створення та впровадження нових  матеріалів, освоєння принципово нових  технологій.

НТП дозволяє вирішити такі завдання: по-перше, саме НТП є головним засобом підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво, збільшення випуску  продукції і підвищення її якості. По-друге, в результаті НТП створюються  нові ефективні машини, матеріали, технологічні процеси, які поліпшують умови праці  і знижують трудомісткість виготовлення продукції. У третіх, НТП робить сильний  вплив на організацію виробництва, стимулює зростання концентрації виробництва, прискорює розвиток його спеціалізації  і кооперування. В четвертих, прогрес  науки і техніки забезпечує вирішення  соціально-економічних завдань (зайнятість населення, полегшення праці і т.д.), служить більш повному задоволенню  потреб як суспільства в цілому, так і кожної людини.

Революційний шлях - головний шлях розвитку техніки і технології в  епоху НТР. Його визначальною особливістю  є бурхливий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Наука перетворюється на провідну ланку системи «наука-техніка-виробництво». З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття «наукомісткі виробництва» або «виробництво високих технологій». До них належать галузі індустрії, що вирізняються високими витратами на наукові дослідження при плануванні нових видів продукції. НТР впливає також на темпи піднесення окремих галузей і на їх поєднання чи галузеву структуру. Великі зміни відбуваються і в структурі окремих галузей. З одного боку, відбувається подаль¬ше «дроблення» цієї структури, пов'язане, перш за все, з ускладненням виробництва, формуванням різних новітніх галузей НТР. З другого боку, різні галузі і підгалузі об'єднуються, створюючи складні міжгалузеві комплекси: агропромисловий, машинобудів¬ний, паливно-енергетичний та ін. НТР змінює і характер традиційних видів виробництва. Одна із особливостей цієї зміни - укрупнення основних виробничих агрегатів, що веде до подальшої концентрації виробництва переважно в індустріальних районах. Науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефективному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і га¬лузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об'єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів. Завдяки досягнутому рівню розвитку науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил. Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки і технології дозволяє добитися найкращих результатів в її використанні. Є потреба більш повного урахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо). Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп'ютеризацію) народного господарства. Велике значення має впровадження трудозберігаючих технологій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені можливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових райо¬нів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації. Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» - повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах. У широких масштабах здійснюється хімізація народного господарства. Хімія - важливе джерело матеріалів із заданими властивостями.     

 1.2. Науково-технічний прогрес та його роль у розвитку виробництва. Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він ґрунтується на прогресі науки і техніки. Такий процес нерідко називають економічним прогресом. Проте це не зовсім коректна точка зору.  Економічний прогрес - це складне і багатопланове явище, оцінка якого припускає використання різноманітних критеріїв і системи показників, за допомогою яких можна оцінити стан розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а в кінцевому рахунку - суспільного способу виробництва у цілому.          Одним із таких критеріїв економічного прогресу виступає рівень розвитку науки і техніки. Він є концентрованим виразом лише організаційно-економічних відносин, які притаманні всім епохам розвитку людського суспільства.  Науково-технічний прогрес за тисячоліття людської цивілізації пройшов складний і суперечливий шлях розвитку. Це було викликано тим, що саме технічний прогрес, який здійснювався на перших етапах розвитку суспільства, здійснювався відокремлено від наукового прогресу аж до кінця XVIII - початку XIX ст. І лише в період промислової революції почалося швидке зближення наукового і технічного прогресу і виник цілісний науково-технічний прогрес (НТПР). З цього часу почався процес перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, який тривав близько півтора століття і завершився в середині 50-х років ХХ ст. розгортанням науково-технічної революції. 

                      

2. Економічна суть і загальна методологія визначення.     Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільне корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.   Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для йогб нагромадження. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.   Суттєва характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній методології її визначення, математично формалізована форма якої має вигляд: у зарубіжних країнах а розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи ~ це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.  Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).                Види ефективності.         Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких справляє певне практичне значення.      Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.      Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).         Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).     В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно , має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).       Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву. Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії). Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).       Ефект стартового вибуху - це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад -- застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.      Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв'язок цих форм полягає у тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.        Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяють на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансові кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.   Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв'язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим), народногосподарським, первісним,мультиплікаційним. Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв'язані, доповнюють один іншого. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.   Величезна значимість науково-технічного прогресу (НТП) для економічного зростання і для відтворення в цілому робить цілком природним глибокий інтерес, що проявляється до всього, що здатне і прискорити, і зробити більш продуктивним науковий пошук.       Три основні риси більш характеризують, як видається, сучасний етап науково - технічного прогресу. По - перше, це здійснення за останні десятиліття цілого ряду глибоких проривів у галузі фундаментальних наук.  Сьогодні успіх прикладних досліджень і розробок в значно більшому ступені, ніж раніше, стає досяжним, лише коли під них підведена міцна база фундаментальних знань. Друга риса сучасного етапу НТП характеризується небувалим за масштабами використання в економіці практичних результатів науково - технічної діяльності, зокрема, досягнень радіоелектроніки, робототехніки, волоконної оптики, комп'ютерних пристроїв і технологій і т.п. Нарешті, третю з головних рис нинішнього періоду вбачають в поступовому становленні нового наукового мислення, у зростаючому визнання головною метою розвитку науки турботи про саме існування людської цивілізації.          Глибоке осягнення цієї ролі науки, зрілість і органічне сприйняття подібної її оцінки спонукають виділяти для цілей наукового розвитку все зростаючі обсяги людських, фінансових, матеріально - технічних ресурсів і, разом з тим, породжує прагнення домагатися, щоб вироблені витрати породжували найбільший ефект.