Донори (грантодавачі,
спонсори) – організації або приватні
особи, що розглядають заявки
на отримання гранту і які
надають гранти.
Заявники (applicants)
– організації або приватні
особи, падаючі заявки на грант.
Як правило, за підтримкою в
міжнародні програми, державні і
добродійні організації звертаються організації,
що виконують проекти, які не принесуть
прибутки їх виконавцям.
Заявка (proposal)
– письмове поводження з проханням
про виділення гранту на фінансування
певного проекту. Заявка необхідна
для того, щоб переконати грантодавача
вкласти гроші у Ваш проект.
На відміну від бізнес-плану
заявка пишеться на некомерційний
проект, тобто на те, що свідомо
не орієнтовано на отримання
прибутку.
Заявочна кампанія
(сall) – оголошення про відкриття
конкурсу (програмою, фондом і т.п.)
на отримання гранту з вказівкою
термінів, пріоритетних напрямів
і правил проведення конкурсу.
Некомерційна (неприбуткова)
організація – організація, яка
або не одержує прибутки від
своєї діяльності, або одержує, але
використовує її на цілі свого
розвитку (статутну діяльність), а
не розподіляє їх у вигляді
дивідендів серед своїх членів
(співвласників, засновників т. ін.).
3.РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
3.1 Розрахунок зворотних грошових
потоків
Відповідно умовам
виробничої ситуації приймається,
що чистий річний зворотний
грошовий потік, тобто щорічне
повернення засобів (інвестованих
коштів) однаково по роках і
його розмір можна визначити
по формулі:
Pft= At + (
Sv +
SПТ )* VФ * Jv *(1 – Н/100),
(3.1.1)
Pft= 8380000+(30370,5+254,66)*22*1,14*(1-23/100)=8971420,9
грн
де At – річні
амортизаційні відрахування по
основних фондах, що обумовлені
інвестиційним проектом, грн.
Визначаємо
річні амортизаційні відрахування:
(3.1.2)
грн
де J1, J2, J3 –
інвестиційні витрати відповідно в 1-й,
2-й, 3-й роки здійснення інвестиційного
проекту, грн.;
Т – тривалість експлуатаційної
фази проекту, років.
При збільшенні обсягу
виробництва зміна собівартості
одиниці продукції
Sv при реалізації
проекту відбувається за рахунок зменшення
умовно-постійних витрат на одиницю продукції.
Вона може бути визначена по
формулі :
,
(3.1.3)
Sv – зниження собівартості одиниці
продукції при збільшенні річного обсягу
виробництва і реалізації продукції, грн./од.
Користаючись методом індексів, очікувану
зміну собівартості одиниці продукції
можна визначити, виходячи з особливостей
тих груп витрат, на які впливають виробничі
показники, що змінюються при реалізації
інвестиційного проекту. При збільшенні
обсягу виробництва зміна собівартості
одиниці продукції
Sv при реалізації
проекту відбувається за рахунок зменшення
умовно-постійних витрат на одиницю продукції.
Вона може бути визначена
по формулі
Визначаємо Jуп- індекс зміни умовно-постійних
витрат:
Jуп =(100+DИуп )/100,
Jуп =(100+4,2)/100=1,045
Визначаємо Jv- індекс зміни обсягу виробництва:
JV=(100+DV)/100,
JV=(100+14)/100=1,14
Де, Jуп- індекс зміни умовно-постійних
витрат;
DИуп – зміна умовно-постійних витрат
при реалізації проекту, %
Jv- індекс зміни обсягу виробництва;
Таким чином:
грн./од
Змінна собівартості одиниці
продукції внаслідок зміни продуктивності
праці і середнього рівня заробітної плати
при реалізації проекту, грн./од. Визначається
по формулі :
(3.1.4)
де DV – зміна обсягу виробництва
при реалізації проекту, %;
- питома вага умовно-постійних
витрат у собівартості продукції, частки
одиниці;
S ф – собівартість одиниці продукції
до реалізації проекту, грн./ од.
SПТ - зміна собівартості одиниці
продукції внаслідок зміни продуктивності
праці і середнього рівня заробітної плати
при реалізації проекту, грн./од. Визначаємо JЗП- індекс зміни середньої заробітної
плати працюючих;
Визначається по формулі
JЗП=(100+DЗП)/100
JЗП=(100+6)/100 =1,06
Визначаємо JПТ- індекс зміни продуктивності
праці:
JПТ=(100+DПТ )/100
JПТ=(100+14)/100=1,14
де JЗП- індекс зміни середньої заробітної
плати працюючих
DЗП – зміна середньої заробітної
плати при реалізації проекту, %
JПТ- індекс зміни продуктивності
праці
де DПТ - – зміна продуктивності
праці при реалізації проекту, %.
- питома вага витратна оплату
праці і соціальні заходи у собівартості
продукції, частки одиниці;
VФ– обсяг виробництва продукції
до реалізації проекту, одиниць;
Н – ставка податку на прибуток,
%. Н=23%.
Змінна собівартості одиниці
продукції внаслідок зміни продуктивності
праці і середнього рівня заробітної плати
при реалізації проекту складає:
грн/од
Оскільки розрахункові значення чистих
річних зворотних грошових потоків в усі
роки однакові, сучасне значення кумулятивного
(сумарного за всі роки експлуатаційної
фази проекту) зворотного грошового потоку
можна визначити за допомогою сучасного
стандартного значення ануїтету по формулі
(3.1.5)
де АPt, k – стандартне
сучасне (поточне) значення ануїтету 1
грошової одиниці (ануїтет-фактор) за t років при ставці
дисконтування k, рівної вартості
кредитних ресурсів у частках одиниці.
Оскільки
чисті зворотні грошові потоки
починаються не з 1-го року реалізації
проекту, а після закінчення інвестиційної
фази, то сучасне значення кумулятивного
зворотного грошового потоку
можна визначити, віднявши з ануїтету
за весь життєвий цикл проекту
ануїтет за період інвестування,
коли зворотні грошові потоки
відсутні.
Формула:
(3.1.6)
3.2 Розрахунок показників
фінансово-економічної ефективності
проекту
Чиста поточна вартість проекту (NPV) визначається
(3.2.1)
NPV= 14802844,5-36340122,24=-21537277,74 грн
Оскільки чисті зворотні
грошові потоки починаються не
з 1-го року реалізації проекту,
а після закінчення інвестиційної
фази, то сучасне значення кумулятивного
зворотного грошового потоку
можна визначити, віднявши з ануїтету
за весь життєвий цикл проекту
ануїтет за період інвестування,
коли зворотні грошові потокивідсутні,
по формулі
де B – сучасне значення
кумулятивного (сумарного за всі роки
експлуатаційної фази проекту) зворотного
грошового потоку, грн.;
Індекс рентабельності проекту
(PI) визначається
(3.2.2)
РІ= 27972717/(
Таким чином: К1=1% та NPV1=8192748,1
К2=21% та NPV2= - 21537277,74
Для наближеного визначення IRR можна використовувати
“метод хорди ”, заснований на тім, що
реальна криволінійна залежність між NPV і k замінюється
прямолінійною залежністю між ними. Для
реалізації цього методу необхідно
шляхом підстановок установити значення k1, при якому NPV1 позитивна
і значення k2, при якому NPV2 від’ємна.
Наближений розрахунок внутрішньої норми
рентабельності виконується по формулі,де
IRR – значення ставки дисконту k, при якій
NPV=0. Визначення внутрішньої норми рентабельності
здійснюється методом підстановки різних
значень ставок дисконтування k (у тому
числі з огляду на них при обчисленні
значень кумулятивного зворотного грошового
потоку В). При аналізі слід враховувати,
що при збільшенні k значення NPV зменшується
і навпаки.
(3.2.3)
Якщо NPV позитивна, то проект
можна рекомендувати для фінансування.
Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від
проекту вистачить лише для відновлення
вкладеного капіталу. Якщо NPV менша нуля
- проект не приймається.
При визначенні усіх розрахунків
робимо висновок про те, що проект не треба
приймати до розгляду.
3.3 Визначення
показників беззбитковості проекту
Визначаються грошова, бухгалтерська
та фінансова точки беззбитковості. Грошова
точка беззбитковості розраховується
по формулі
(3.3.1)
де ИУП – величина
річних умовно-постійних витрат, включаючи
амортизаційні відрахування, грн./рік.
Їхня величина визначається
(3.3.2)
И= 22*8500*(39,7/100)=74239 грн,
од
Ц – ціна одиниці продукції,
грн./од.; а v – перемінні
витрати на одиницю продукції, грн./од.
(3.3.3)
а= (8500*22-74239)/22=5125,5 грн/од
Бухгалтерська точка беззбитковості
проекту визначається по формулі
(3.3.4)
Фінансова точка беззбитковості
проекту визначається по формулі
(3.3.5)
деF – сучасне значення
щорічного чистого доходу за проектом
(операційного потоку), що відшкодовує
інвестовані кредитні ресурси і складається
з амортизації та передбаченого проектом
прибутку на рівні kпроцентів
,
(3.3.6)
де
значення сучасної вартості ануїтету
1 грн. Т років (тривалість
експлуатаційної фази проекту) при ставці
прибутку k(долі одиниці)
Значить:
(3.3.7)
звідси :
ВИСНОВКИ
Комплексний характер інноваційних
процесів, багатогранність способів застосування
потребують подальшого їх вивчення. Розподіл
інноваційних процесів на різні групи
дозволяє проаналізувати їх рівень, вплив
на економічні показники діяльності окремого
підрозділу та підприємства в цілому. Проведена
порівняльна характеристика сучасних
підходів до тлумачення терміну „інноваційний
процес”, дала можливість сформувати
власне визначення Інноваційного процесу:
„ Інноваційний процес – це сукупність
послідовних дій інтелектуальної творчості
та діяльності людини, що спрямована на
додавання вартості і цінності отриманому
кінцевому результату з чітко зазначеними
параметрами орієнтованими на довготривалу
перспективу”.
За сучасних умов орієнтації
економіки України на підвищення конкурентоспроможності
надзвичайно важливого значення набуває
активізація інноваційної діяльності,
оскільки без цього неможливим є здійснення
прогресивних структурних зрушень у країні,
суттєве оновлення реального сектора
й загалом забезпечення сталого соціально-економічного
розвитку держави. У наш час нововведення
охоплюють усі сфери людської діяльності,
радикально впливають на процес господарювання,
змінюють соціально-економічні відносини
в суспільстві. Неперервні і постійні
інновації стають необхідною та природною
формою існування будь-якої фірми, забезпечують
їй конкурентоспроможність і виживання
на ринку. Характерною рисою сучасності
є інтенсивне зростання інноваційної
активності на міжнародному рівні: збільшуються
державні витрати на науково-дослідні
розробки, змінюються системи освіти і
професійної підготовки спеціалістів,
створюються нові наукомісткі галузі
виробництва, формуються національні
інноваційні системи; осягаються процеси
введення і поширення інновацій. Стратегічні
завдання вимагають підвищення конкурентоспроможності
вітчизняної економіки на інноваційних
засадах, що має створити переваги для
вітчизняних виробників у боротьбі з економічними
суперниками на внутрішніх та міжнародних
ринках та допомогти Україні зайняти гідне
місце поряд із розвиненими світовими
країнами. Таким чином, для України формування
ринку інновацій стає сьогодні найважливішим
завданням не тільки технічного та економічного
розвитку країни, а разом із ринком інтелектуальної
власності й дієвим засобом збереження
унікального генофонду талановитих людей,
припинення масового «відпливу умів»
за кордон. Ставка на інновації в сучасних
економічних умовах є найбільш перспективним
підходом, адже, перемогу в конкурентній
боротьбі отримують саме ті учасники ринку,
які займають активну позицію у використанні
інновацій.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1..Дахно II . Право інтелектуальної
власності : навч. посібник / І. І. Дахно.
- К. : Либідь, 2002. - 200 с.
2.Дорофиенко В.В., Колосюк В.П. Инновационный
менеджмент и научно-техническая деятельность:
2008- 234 с.
3.Инновационный менеджмент: Учебник
/ Под ред. проф. В.А. Швандара, проф. В.Я.
Горфинкеля. М.: Вузовский учебник, 2007.-
256 с.
4.Кирина Л.В., Кузнецова С.А. Стратегия
инновационной деятельности
предприятия // Формирование механизма
управления предприятием в условиях рынка
/ Под ред. В.В. Титова. 2008. 491 с.
5. Ковалев Г.Д. Основы инновационного
менеджмента: Уч.пособие для вузов / Под
ред. проф. В.А. Швандара. М.: ЮНИТИ-ДАНА,
2007 218 с.
6. Лапко О.Н. Інноваційна діяльність в
системі державного регулювання. К.: ІЕП
НАНУ, 2007. 386 с.
7. Медынский В.Г. Инновационный менеджмент:
Учебник. М.: ИНФРА-М, 2008. 123 с.
8. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент:
Уч.пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.
321 с.
9. Основы инновационного менеджмента:
Теория и практика: Учебное пособие/ Под
ред. П.Н. Завлина и др. М.: ОАО НПО Издательство
Экономика, 2006. 222 с.
10. Письмак В.П. Проблемы устойчивого
функционирования социально-экономической
модели Украины. Донецк: Донеччина, 2009.
544 с.
11. Поршнев А.Г. Управление инновациями
в условиях перехода к рынку. М.: Аланс,
2008. 406 с.