Імідж росії

Досягнення  мети розробки концепції формування іміджу Росії з урахуванням адаптації  класичних прийомів і технологій PR вирішити ряд завдань, основними  серед яких є:

1. Аналіз структури  образу же Росії та складових  цього у його громадян просування  до тями світової спільноти, що включає:

-Декомпозицию вичленовуванням  системи російської державності  з якісно або кількісно формалізованих  «умовно статичних», «>корректируемих  умовно динамічних» соціологічних,  «>корректируемих умовно динамічних»  інституціональних чинників формування образу Росії.

- Синтез моделі  образу Росії, з урахуванням  об'єктивних тенденцій трансформації  форм, принципів міжнародних відносин  країн світу і пріоритетів  у створенні міжнародних відносин, просування її до пам'яті світової  спільноти.

2.Ранжирование існуючих каналів комунікацій просування моделі образу Росії у свідомість світової спільноти, з підрозділом їх у групи забезпечуваних державними інституціями та стихійно та розвитку за умов ринкових взаємовідносин.

3. Визначення  напрямів, інтеграції у єдиній системі регульованих державою і самостійних каналів комунікацій, форм і інструментів організації виробництва їхньої взаємодії на адаптацію прийомів і технологій PR з вирішення завдання формування іміджу Росії у свідомості світової спільноти.

4.Структурирование  об'єктів комунікативного впливу  на світове співтовариство на  адаптацію прийомів і технологій PR та його імплантації у діяльність  структур, які забезпечують процес  просування образу Росії у  свідомість світової спільноти.

5. Розробка  стратегії просування образу Росії у свідомість світової спільноти при всебічному участі органів державної влади управління Російської Федерації і адаптація практичних прийомів і технологій PR визначення практичних кроків у напрямі.

Сучасні російські фахівці з зв'язків із громадськістю є зріле професійне співтовариство, що у стислі (в історичної перспективі) терміни минуло серйозний шлях. Якщо перші PR-кампанії часто вимовляли бої без правил, то сьогодні більшість професійнихPR-структур усвідомлюють свою соціальну відповідальність і вміють узгоджувати свої завдання з його інтересами суспільства.PR-сообщество готове вийти з окремих проектів до брати участь у рішенні стратегічних суспільно значимих завдань, як-от, створення умов та просування внутрішнього і зовнішнього іміджу країни, і виконувати функції, безпосередньо зумовлені специфікою public relations.

Тут можна  назвати кількох складових.

1. Змістовна.  Зрозуміло, основні компоненти  образу країни повинні відповідати  національних інтересів. Але,  формуючи внутрішній імідж країни, щоразу зіткнулися з проблемою: ким повинен бути орієнтований, як «піднесено»? Тому необхідно ув'язати сукупність державних інтересів зі специфікою чекань й «особливостями сприйняття» цільових аудиторій — всіх категорій громадян країни, бізнес-кіл, журналістського загалу. Сьогодні самеPR-структури максимально акумулювали дослідницьку практику, пов'язану з категоріями «бренд», «імідж», «репутація». Завдяки цьомуPR-сообщество, може брати участі у процесі побудови образу країни на стадії розробки, пошуку тих що об'єднує моментів, які, з одного боку, відповідають інтересам держави, а з іншого — відповідають особливостям цільової аудиторії.

2.Инструментально-технологическая.  У індустрії громадських зв'язків  вже розроблено значну кількість  технологій, методологічних підходів і креативних рішень щодо формуванню іміджу, і захисту, починаючи з виконання локальних завдань до реалізації проектів загальнофедерального масштабу.

Так, різке  збільшення обсягу інформації — «інформаційний водоспад», звалюється на сучасної людини щодня, — призводить до того, зусилляPR-сообщества сконцентрувалися на завданню ефективного формування («розведення») комунікативних потоків. PR-технології виконують роль своєрідного фільтра,просеивающего інформації і що дозволяє акцентувати на певних її аспектах. Від, яку отримали соціум у цілому або окремі цільові групи зараз, залежить програма їх про дії. Отже,PR-сообщество здатне спрямовувати соціальне увагу інтересах боку, генеруючої інформацію, і це здатність то, можливо затребувана з метою формування позитивного внутрішнього образу країни.

ПрофесійніPR-структури  мають однією істотною перевагою. Якщо державні органи для підготовки великомасштабних проектів змушені вирішувати дуже багато завдань, далеко ще не всі з причетні до формування іміджу Росії, тоPR-сообщество має можливість задіяти весь арсенал засобів і технології реалізації іміджевої складової будь-якого проекту. Такий підхід може стати підвалинами плідного співпраці між державою іPR-сообществом.

3. Комунікативна.  СьогодніPR-сообщество — унікальний посередник держави та інші групами (стратами), зацікавлені у формуванні єдиної іміджевої політики. Вона має хороший досвід взаємодії і з владою усім її рівнях, і з бізнес-структурами, і із великим науковим співтовариством, і з представниками культури. Як ніхто інший, розуміючи запити всіх таких сторін, вона здатна на технологічному рівні забезпечити інтеграцію різних інтересів, у єдину стратегічну лінію просування іміджу держави.

Важливо також, що PR своєї діяльності спирається окрім іншого на знання основ психології, що сприяє правильним і ефективнішим діям до створення внутрішнього іміджу країни всіх етапах цього процесу, від появи ідеї до її втілення.

Психологи можуть зробити дієвої допомоги команді  іміджмейкерів у вирішенні найважливіших завдань шляхом: - залучення й утримання уваги аудиторії; - формування установки на довіру (недовіру) із боку аудиторії; - використання психологічних особливостей окремих соціальних груп; - використання загальних особливостей сприйняття; використання специфічних навичок комунікації (нейролінгвістичне програмування,трансактний аналіз, навіювання, метод когнітивного дисонансу).

Розглянемо  докладніше кожен із пунктів.

Найбільший  внесок у систему PublicRelations психологи  зробили, мабуть, у сфері залучення й утримання уваги аудиторії.

Є різноманітні психологічні ефекти, що використовуються PR-компаніями. Одне з найважливіших  принципів дії цих ефектів - виділення  об'єкта (рухомого і нерухомого) якомусь  тлі. З іншого боку, для утримання  і уваги аудиторії можливі: - подача який був відомий матеріалу з новими акцентами; - послідовне збільшення будь-якого параметра сигналів (під сигналами слід розуміти будь-які на аудиторію. При формуванні установки на довіру із боку аудиторії іміджмейкер з проблемою існування стереотипів.

>Стереотип  конкретнішим, ніж потреба. Це  аж ніяк певне, зриме, чутне,  уявлюване упередження. На рівні  іміджу країни – цей показник  громадян країни - до влади й  владних структур, до реформ і  змінам країни, до суспільно-політичним  процесам, до каналів інформації, до конкретних подій, що відбувається усередині країни чи з участю країни.

Стереотипи  ставляться до світу думок, почуттів, тобто до сфери ідеального. Але  всіх їх впливом геть реальність, вчинки, і судження людей завжди величезна.

З іншого боку, слід зазначити, що ролі однієї із засобів формування образу держави у свідомості своїх громадян виступають ЗМІ. Понад те, сучасні засобу масової комунікації – газети, журнали, радіо, телебачення, а останні роки і міжнародний мережу Інтернет – є нині найпотужнішим каналом політичної комунікації, отже, у тому чи іншою мірою, і маніпуляції. Вони виявляються найважливішим чинником якого, впливає на внутрішню й зовнішній політиці, і навіть громадські самосвідомість індивідів, оскільки регулярно і оперативно надають найбільш значиму інформацію широкої аудиторії.

Арсенал прийомів, використовуваних сучасними  ЗМІ на процесі створення внутрішнього іміджу країни виходячи з суспільної думки, досить великий: замовчування одних  фактів і випинання інших, публікація хибних повідомлень, пробудження до аудиторії певних емоцій з допомогою візуальних коштів чи словесних образів, апеляція до системи цінностей певного суспільства тощо. З іншого боку, до ефективним прийомів впливу ставляться використання збіги інтересів, зовнішню схожість події з навіюванням, ув'язка нових стереотипів з колишніми, прийом підміни стереотипів, випинання почуттів окремих груп, стимулювання сутичок тощо.

Такі  ефекти досягаються поєднанням різних коштів: вербальних (кошти номінації  різних об'єктів, явищ, процесів, вибір коштів вербалізації граматичних значень тощо.) і невербальних (форма й особливо подачі мовного матеріалу: використання лише тексту, поєднання тексту із фотографіями чи малюнками, застосування схем, графіків, карикатур для реалізації авторської інтенції, переважання певної колірної гами, вибір розміру та гарнітури шрифту тощо.

Але треба, як здається, враховувати ще одне особливість  подачі матеріалу у сприйнятті сучасних засобах масової інформації –  фон, у якому розглядаються ті чи інші явища життя суспільства. Це з такими фундаментальними властивостями людського сприйняття, як селективність і контекстна обумовленість. По-перше, у процесі комунікації суб'єкти сприйняття мають усвідомлювати, що має справу ні з фактами як такими, і з інтерпретацією цих фактів. По-друге, один і той ж події різних історичних чи культурних ситуаціях то, можливо інтерпретоване геть по-різному

Отже, ЗМІ є нині найпотужнішим каналом  політичної комунікації, і навіть найважливішим  чинником якого, впливає громадські самосвідомість. У цьому, використовуючи цілий різні способи впливу, ЗМІ впливають на результат концептуалізації інформацію про навколишньої дійсності, цим визначаючи картину світу адресата, і навіть еволюцію ціннісними орієнтаціями в суспільстві.

1.4 ТЕЛЕБАЧЕННЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТФОРМИРОВАНИЯ ВНУТРІШНЬОГОИМИДЖА РОСІЇ

Телебачення є нині найпотужнішим із усіх ЗМІ  каналом політичної комунікації, і  навіть найважливішим чинником якого, впливає громадські самосвідомість. У цьому, використовуючи цілий різні  способи впливу, телебачення впливає результат концептуалізації інформацію про навколишньої дійсності, цим визначаючи картину світу адресата, і навіть еволюцію ціннісними орієнтаціями в суспільстві.

Поняття «суспільну свідомість» трактується досить і найчастіше синтезує у собі духовні освіти, породжені окремими людьми, групами, колективами. Воно є сукупність ідей, поглядів, суджень, існуючих у суспільстві у цей період. Але але це означає, що суспільна свідомість є якась арифметична сума духовних надбань безлічі особистостей. Воно постає як цілісна духовна система, яка висловлює найважливіші риси, властиві конкретної соціальної формації. У цьому воно формується і моделюється із безлічі чинників, серед яких сьогодні немає більше впливового інституту, ніж засоби інформації. Інформаційна сфера, змінюючи традиційні парадигми, установки, стереотипи діяльності, відбиває тільки глобальну політику щодо формуванню розвиненого суспільства, а й якісно трансформує її.

Зовнішнім вираженням суспільної свідомості, на думку ряду дослідників, є думку, під яким на увазі спосіб формування масової свідомості і ставлення (приховане чи явне) різних груп людей до подій і процесам дійсною життя, які зачіпають свої інтереси та потреби. Формування й розвиток суспільної думки відбувається або цілеспрямовано, під впливом масову свідомість політичних інститутів власності та соціальних установ (політичних партій, засобів тощо.), або стихійно – під впливом життєвих обставин, конкретного досвіду і традицій. Примітно, що з Росії стихійний варіант формування точок зору перебіг передвиборних процесів більш характерний. Проте стихійність – досить незручний варіант розвитку будь-яких відносин, зокрема і стосунків, пов'язані з розвитком суспільної свідомості. І на час провідна роль цьому процесі, регулююча поведінка індивіда, соціальних груп у відношенні прийняття рішень підтримати чи відкинути ті чи інше розуміння, цінності, норми, належить телебаченню.

Громадська думка  діє практично в усіх галузях  життя суспільства, але висловлюється  далеко ще не з приводу. У центрі зору суспільної думки потрапляють, зазвичай, лише ті проблеми, події, факти, які актуальні, викликають суспільний інтерес, допускають багатозначне тлумачення, можливість дискусії. По структурі думку то, можливомонистичним, одностайним (тоталітарні, автократичні режими; про «манекені», мислячому лише з загальному шаблоном, писав, зокрема, Ніцше іплюралистичним (відкриті демократичні суспільства), що складається з низки не які збігаються друг з одним точок зору.

Громадська думка  у конкретних ситуаціях перебувають у різного рівня адекватним життєвих реалій: він може утримувати у собі як вірні, і хибні, ілюзорні уявлення про дійсність. Зазначимо, що існуюче у цій сфері стан справ у Росії та картина, яка малюється «державними художниками», – нерідко речі протилежні, причому розбіжності у подачі реального та керівництво нібито того що відбувається настільки різання, що людина, у якого хоча б середньою освітою, легко це зрозуміє. Телебачення як регулятор суспільної свідомості – теж художник, при владі якого створити свою картину.

Величезною мірою розвиненість суспільної думки як інституту залежить стану суспільної свідомості, культури, від рівня засвоєння суспільством демократичних цінностей, права  і свободи, й у першу чергу  свободи слова, зборів, мітингів, і навіть від гарантій дієвості суспільної думки.

Формування  суспільної свідомості, управління людьми у вигляді комунікації має  величезну перевагу: нема чого, наприклад, влаштовувати розправи над опозицією, набагато ефективніше, використовуючи можливості інформаційно-психологічного впливу, направити маси на «єдино правильний» шлях, ніж відновлювати господарство після громадянських війн чи інших внутрішніх потрясінь. Причомуинформационно-психологическое вплив може бути спрямована як на співвітчизників, а й у зарубіжних противників, що дозволяє істотно зменшити кількість людських жертв і матеріальних витрат за ведення бойових дій.