Спорт як суспільне та культурне явище

Сучасний спорт переживає кризу і досить глибоку. Але в кризовому стані знаходиться вся сучасна культура і цивілізація. Криза спорту не є його руйнуванням, а є лише невідповідністю, і часто різкою, сформованою на організаційних формах, методах діяльності та уявленнях про сутність і роль спорту в нових соціальних структурах, новому спектрі громадських та індивідуальних потреб, нових стандартах життя. 

У підсумку можна стверджувати, що спорт має великий потенціал для розвитку суспільства і особистості зокрема. Спорт має величезний, ще повністю незрозумілий, потенціал, завдяки якому він здатен впливати не тільки на фізичне здоров’я та вдосконалення людського тіла, але й на особистість людини – її відчуття, емоції, цінності, настанови, поведінку, моральні принципи тощо. В сучасних умовах змагальна діяльність у спорті вищих досягнень є для сучасної людини джерелом самоствердження, моральної сили, філософії успіху, перемоги й гідного програшу не тільки на спортивній арені, але й у буденному житті. Спортивна діяльність вчить членів соціуму демократичності, толерантності, професіоналізму, вмінню конкурувати, перемагати й програвати, конфліктувати й співпрацювати між собою. Найважливіше – спорт вчить суспільство гармонії, що є досить рідким явищем в сьогоденному житті.

1.2 Витоки спортивної журналістики

Журналістика — це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідне для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегульованої системи.

Соціальна місія журналістики полягає у формуванні громадської думки та управлінні масовими емоціями. Функціонування журналістики забезпечується в сучасному світі через її інфраструктуру, яка складається з технічних, інформаційних, організаційно-управлінських, навчальних закладів та установ.

Під журналістикою розуміють також практику збору, інтерпретації інформації про події, теми і тенденції сучасного життя, її уявлення в різних жанрах і формах, і подальшого розповсюдження на масову аудиторію.

Спортивні ЗМІ - невід'ємна частина свідомості будь-якої сучасної людини, навіть якщо вона і не цікавиться спортом. Такі події, як Чемпіонат Світу і Олімпійські ігри, стають явищами масової культури і зачіпають життя багатьох людей. Засоби масової інформації в основному і створюють наші уявлення про спорт. Коли спортивна подія відбувається десь в іншій країні, то ЗМІ стають єдиним джерелом інформації. Об'єднання спортивних подій і телебачення стало настільки повсюдним і прийнятим, що ми не помічаємо того великого впливу, яке телебачення та інші ЗМІ надають самим іграм. Незважаючи на те, що в наш час телебачення робить сильний вплив на спорт, союз спортивних змагань і мас-медіа аж ніяк не новий вид взаємовідносин.

Перші спортивні огляди з'явилися в 1733 році, коли Бостонська газета передрукувала репортаж з британських газет про чемпіонат з боксу в Англії. Перша британська спортивна публікація вийшла в 1801 році, слідом за тим, з 1819 року, з'явилася і періодична спортивна преса. Видання з дивною назвою «Американський фермер» висвітлювало результати змагань з полювання, рибальства, стрільби та велосипедного спорту, а також містила деякі есе про філософію і спорт. «Дух часу» почав в 1831 році друкувати  рекламні оголошення, і будь-який спортсмен міг публічно викликати іншого на змагання в бігу чи боксі. Американські газети в 1850- х роках почали регулярно публікувати спортивні репортажі, зокрема про крикетні і кінні змагання, а в 1860-х роках - репортажі про бейсбол. Саме тоді Генрі Чадвік винайшов підрахунок очок і забитих м'ячів, і фанатам стало легше порівнювати результати минулих ігор з подальшими. У ті часи репортажі про кінські перегони і регати посилали по телеграфу.

1922 р. став часом народження спортивної журналістики в УРСР. У цьому році в республіці виникли відразу вісім спортивних часописів, з яких чотири – у Харкові та чотири – у Києві. Незважаючи на те, що це був час післявоєнної руїни, в країні активно провадяться спортивні змагання, розпочинається спортивний рух, і як наслідок – зародження спортивної журналістики, яка сприяє його подальшій популяризації серед широких мас, стає каталізатором його розвитку.

Тогочасна спортивна преса формувалася під впливом численних об'єктивних та суб'єктивних чинників, що зумовили зміст і характер усіх її структурних ланок. Протягом десятиліть періодика перебувала під авторитарним пресом. Вона виконувала апологетичні функції, позбавляючи інформаційні матеріали наукових принципів історизму, об'єктивності і правдивості. Зародження та розвиток наукової періодики відбувалися у складних умовах, за відсутності єдиного стандарту щодо видання журналів, відсутності самого поняття «періодичні видання» та загальних вимог до них; неусталеності державного правопису. Її формування відбувалося кількома етапами: закриття некомуністичних видань і становлення радянської преси (1920–1922); соціально-тематичну диференціацію (1923–1925); формування журнальної періодики як системи документальної наукової інформації (середина – кінець 20-х років минулого століття).

Водночас закладалися основи ідеологічного тиску та орієнтація на виконання конкретних політичних, ідеологічних, економічних та господарських завдань, а з часом відбулося структурування періодичних видань в аспекті їх профілювання, що дозволило створити різні типи журналів і газет, які мали задовольняти інформаційні потреби різних верств населення та відповідати різним рівням політичної та освітньої культури того ж населення. Це призвело до диференціації і спеціалізації періодики. Формувалися нові видання – спеціалізовані тематичні журнали, які задовольняли інформаційні запити читачів, висвітлювали питання науки, техніки, зокрема й фізичної культури і спорту з урахуванням специфіки робітничої та селянської аудиторії.

Спортивні репортажі в ЗМІ не тільки відображають реальність гри. Преса змінила і самі види спорту. Преса також змінила наше ставлення до спорту й уявлення про нього. Спорт в пресі - це особливий світ, лише побічно пов'язаний з реальним спортом на стадіоні або треку. Спортивні фанати вірять тому, що пишуть, а не своїм власним почуттям. Коли люди думають про спорт, вони, перш за все, думають про те, що друкують у пресі. Для більшості людей уявлення про спорт, отримані в результаті перегляду спортивних статей, і є спорт. Спортивні ЗМІ служать для нас джерелом знання про групи людей, соціальних цінностях, товари, точно також нам розповідаютьпро спорт, навчають грати, вчать дивитися. Велика кількість спортивних репортажів у ЗМІ говорить про важливе значення спорту в нашому житті.

I I  Сутність спортивної преси як публіцистичного стилю

2.1 Поняття і функції спортивної журналістики

Спорт на даний момент є важливою складовою життя громадян, досягнення спортсменів дозволяють людям пишатися своєю країною, підіймати престиж держави на світовому рівні. Саме тому популярностi серед читачів набуває спортивна преса. Ми живемо в час, коли більшість країн світу мають свою інфраструктуру спортивних ЗМІ , в яку входять як друковані, так і електронні канали подачі інформації. Цей феномен пов’язаний зі зростанням уваги суспільства до спортивної проблематики, а також з найбільшими світовими змаганнями, що потребують глибокого і професіонального висвітлення.

Спорт, будучи невідривною частиною культури, відбиває характер ціннісних орієнтацій, ідеологічних установок, типових для сфери спорту в кожну соціально-історичну епоху. Особливе значення у формуванні і поширенні цієї системи мають ЗМІ, завдяки яким все більш очевидним фактом стає стрімка зміна і самого феномену спорту, і його позиціонування в ЗМІ.  
Спорт як сфера соціальної і культурної діяльності людей виявляється у відносинах взаємозалежності і взаємовпливу з такими найважливішими сферами людської життєдіяльності, як політика, ідеологія, бізнес (в тому числі шоу-бізнес), мистецтво та ін. Змінюються ідеологія, психологія та етика сучасного спорту, змінюються його функції, що знаходить широке відображення в ЗМІ, надаючи в свою чергу вплив і на систему функцій самих засобів масової комунікації.

Ці зміни, породжені як власною логікою розвитку спорту, так і загальними тенденціями в сучасній соціокультурній ситуації, вимагають серйозного філософського, соціологічного і культурного осмислення.

Як відомо, однією з найважливіших функцій ЗМІ як соціального інституту є формування образів реальності, вплив на перетворення соціальної дійсності за допомогою символів; корекція громадської думки, як позитивної, так і негативної, про найрізноманітніші проблеми життя суспільства. В сучасній ситуації «інформаційної епохи» інститут ЗМІ виступає одним із суб'єктів організації життєвого простору людини, в тому числі, його ціннісної структури. У цьому сенсі надзвичайно важливо розглянути механізм конструювання образу спорту в масовій свідомості засобами масової інформації у контексті реалізації основних функцій журналістики в цілому і спортивної журналістики, зокрема.

Спортивна журналістика – це одна із форм журналістики, чиєю предметною областю є збір, обробка, зберігання та передавання інформації про спортивні теми та події.  Спеціальний предмет дослідження у спортивній журналістиці – це спорт і фізична культура, а також події соціального життя навколо цих предметів. Спортивна журналістика може піднімати економічні питання, розповідаючи на сторінках своїх видань про придбання нових гравців або купівлю футбольних, баскетбольних та інших спортивних команд впливовими людьми. 

Масова комунікація, тобто передача суспільно важливої інформації за допомогою масово-комунікаційних технологій (преси, телебачення, радіо, інтернету та ін), стала одним з найважливіших видів соціального спілкування. «Людина засвоює культуру з соціального оточення, - зазначає французький учений А. Моль, - яке частково виховує її в ньому, частково ж його нею просочує. Останнє - справа засобів масової комунікації, цих нових чинників духовного світу, що забезпечують в наш час контакт між індивідом і суспільним середовищем».

П. Воронков  виділяє такі функції спортивної журналістики: ескейпізм, функція емоційної міни, інформаційна, аналітична і виховна, світоглядна і пропагандистська [3]. Спортивна преса, як і будь-яка інша, прагне інформувати читача, подає факти в обробленому, аналітичному варіанті, а також дає позитивний або негативний приклад матеріалів, виховуючи аудиторію, яка є споживачем подібної інформації. Установка на ескейпізм і функцію емоційної міни властиві тільки спортивній журналістиці, за описом представляють собою єдину розважальну функцію. Спортивна газета – те видання, яке сьогодні і зараз не стане говорити про проблеми, забезпечує утримання експресії, «енергії на мінус», альтернативний варіант виходу поганих якостей особистості.

Сукупність символів, значень, і цінностей, тобто культурні коди, є сталою, незмінною для цілої культурної епохи системою, загальною або компліментарною для різних субкультур. Давно відомо – те, що не потрапило до каналів масової комунікації, в сучасному світі майже не впливає на розвиток суспільства. У різні періоди розвитку українського суспільства тексти масової інформації створюють різні дискусії, які відображають соціальні і культурні знання, цінності, ідентичності, соціальні і політичні дії, процеси розвитку матеріального світу. Повною мірою це відноситься і до феномену спорту.

Аналіз реалізації функцій спортивної журналістики дозволяє виявити механізм конструювання образу спорту в масовій свідомості засобами масової інформації, взаємозв'язок у ньому традиційної гуманістичної концепції спорту та сучасних тенденцій його розвитку. Сьогодні часто говорять про кризовий стан сучасного спорту, про безліч негативних явищ, пов'язаних з його дегуманізацією. Розвіявся міф про спорт як про ідеальний світ здоров'я та фізичної досконалості, очевидними  стали  наслідки  різкого «омолодження» спорту, зростання часто позамежних навантажень, переведення його в область змагання досягнень фармакології.

Спортивна журналістика насамперед розглядається як інформаційна, щосекундна. Змагань у світі відбувається безліч, і тільки спортивна оперативна журналістика може допомогти жителям Києва, наприклад, дізнатися, як закінчилися спортивні змагання в Австралії або в Атланті, причому дізнатися відразу ж після їх закінчення. Ніякий інший вид журналістської діяльності не дає такого яскравого уявлення про світ, як спортивна журналістика, бо кореспондент, висвітлюючи хід змагань, віртуально переносить нас у будь-який куточок Земної кулі.

Спортивна журналістика несе  на собі функцію стресу, що знаходить своє відображення у внутрішніх і зовнішніх емоційних проявах. 

Важко переоцінити виховну функцію спортивної журналістики. Про вплив ЗМІ на олімпійську освіту підростаючого покоління України свідчать такі факти. В результаті проведених досліджень встановлено, що основним джерелом інформації про події, пов'язані з олімпійським рухом, для підлітків та учнівської молоді є телепередачі (94%), а також журнали та газети (від 30% - школярі до 75% - юні спортсмени).

Варто зауважити, що дуже часто ЗМІ символізують перемогу спортсменів як перемогу держави над іншими країнами, це теж свого роду радянська традиція, коли особистість сприймалася лише як частина єдиного цілого, колективу. Проектуючи перемогу частини на ціле, засоби масової інформації, таким чином, нівелюють результат окремого індивідуума, особистості.

Символізація спортивної перемоги в першу чергу перемоги над самим собою має соціально-педагогічні аспекти, а отже, соціально значуща. Але засоби масової інформації часто нехтують виховною функцією на користь ідеологічної.

Можна виділити і таку функцію як ідеологічну, консолідуючу різні частини суспільства. Жодна аудиторія - ні читацька, ні глядацька - не має такої широти охоплення за віком, за різноманітністю інтересів, професій, як спортивна. Відомо, що і президенти, і державні діячі, і керівники різних компаній, і відомі артисти, і прості робітники, і моряки, і космонавти починають читати пресу з останньої смуги, де зазвичай поміщають спортивний матеріал. Багато з них зізнаються, що спочатку повинні отримати спортивну інформацію, а потім вже познайомитися з новинами  економіки, політики, міжнародного життя і т.д. Спортивна журналістика дає можливість особистісним стосункам розвиватися, людям краще пізнавати один одного, вивчати країни, в яких вони живуть. Відомо, що завдяки спорту дуже часто встановлюється довіра між людьми, навіть у найвіддаленіших куточках планети.

Ідеологічна функція реалізується і тим, що спорт сам по собі, а значить і спортивна журналістика, можуть вирішувати багато проблем у суспільних та міждержавних відносинах. Якщо читачі або глядачі довіряють улюбленому спортивному коментатору або спортивному журналісту, то його думку про проблеми спорту, про громадську або політичну подію вони, природно, беззастережно сприймають як істину в останній інстанції.