Перекладацькі трансформації в суспільно – політичному дискурсі

- Стилістичні трансформації

- Морфологічні трансформації

- Синтаксичні трансформації

- Семантичні трансформації

- Граматичні трансформації 

• Лексичні трансформації

 Нелюбин Л.Л.  Перевод и прикладная лингвистика.  -  М.:  2001. С. 78.

У процесі перекладацької діяльності трансформації найчастіше бувають змішаного типу. Як правило, різного роду трансформації здійснюються одночасно, тобто сполучаються один з одним - перестановка супроводжується заміною, граматичне перетворення супроводжується лексичним.

Через те, що граматичні й лексичні трансформації найкраще розроблені вітчизняними лінгвістами  й перекладачами, на даній роботі акцент буде робитися на граматичних і лексичних трансформаціях.

Після того, як ми перелічили види перекладацьких трансформацій  і визначилися з їхніми видами для аналізу, ми перейдемо до розгляду перекладацьких класифікацій, запропонованими такими вченими, як Л.С. Бархударовим, В.Н. Комісаровим і Я.И. Рецкером.

Існує величезна кількість  класифікацій перекладацьких трансформацій. Зупинимося на деяких з них. Одна із класифікацій перекладацьких трансформацій, запропонована Л. С. Бархударовим. Він розрізняє наступні види трансформацій:

1. Перестановки:
1. зміна порядку слів і словосполучень у структурі речення
2. зміни порядку проходження частин складного речення
3. зміна самостійних речень у складі тексту
2. Заміни
1. Заміни форм слова
2. Заміни частин мови
3. Заміни членів речення (перебудова синтаксичної структури речення)
4. Синтаксичні заміни в складному реченні

- Заміна простого речення  складним

- Заміна складного  речення простим

- Заміна головного  речення підрядним і навпаки

- Заміна підпорядкування  твором

- Заміна союзного зв'язку безсполучникової

5. Лексичні заміни

- Конкретизація

- Генералізація

- Заміна наслідку причиною  й навпаки

6. Антонімічний переклад
7. Компенсація
3. Додавання
4. Опущення Бархударов Л.С., Рецкер Я.И. Курс лекций по теории перевода. – М.: 2003. С. 78.

Слід зазначити, що такого роду розподіл є значною мірою  приблизним і умовним. Ці чотири типи елементарних перекладацьких трансформацій  на практиці «у чистому виді» зустрічаються  вкрай рідко - звичайно вони діють  разом, приймаючи характер складних, комплексних трансформацій.

Така класифікація перекладацьких трансформацій, запропонована Л.С. Бархударовим. Перейдемо до наступної класифікації.

Класифікація перекладацьких трансформацій В.Н. Комиссарова.

В. Н. Комісарів класифікує перекладацькі трансформації на:

1. Лексичні трансформації

Лексичних трансформацій  включають наступні перекладацькі  прийоми:

1. Транскрибування
2. Транслітерацію
3. Калькування

В.Н. Комісарів виділяє  також лексико-семантичні заміни.

4. Лексико-семантичні заміни:

Основними видами подібних замін є:

- Конкретизацію

- Генералізацію

- Модуляцію або значеннєвий  розвиток

2. Граматичні трансформації

До граматичних трансформацій  належать :

Синтаксичне уподібнення (дослівний переклад)

1. Членування речення
2. Об'єднання речень
3. Граматичні заміни:

- Форми слова

- Частини мови

- Члена речення

- Типу речення

В. Н. Комісарів також  виділяє третій тип перекладацьких трансформацій - це змішаний тип або  як він називає «комплексні лексико-граматичні трансформації:

Лексико-граматичні

4. Антонімічний переклад
5. Експлікація (описовий переклад)
6. Компенсація

Комиссаров  В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: 2004. С. 56.

Така класифікація перекладацьких трансформацій, запропонована В.Н. Комісаровим. Перейдемо до останньої класифікації.

Я.И. Рецкер розділяє перекладацькі трансформації на лексичні й граматичні трансформації.

1. Граматичні трансформації:

Граматичні трансформації, як уважає Я.И. Рецкер, полягають у  перетворенні структури речення  в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу. Трансформація може бути повної або часткової. Звичайно коли заміняються головні члени речення відбувається повна трансформація, якщо ж заміняються лише другорядні члени речення, відбувається часткова трансформація . Крім замін членів речення можуть заміняться й частини мови.

1. Зміна порядку слів.
2. Зміна структури речення (повне й часткове).
3. Заміна частин мови й членів речення.
4. Додавання слів.
5. Опущення слів

Я. И. Рецкер виділяє наступні різновиди лексичних трансформацій :

2. Лексичні трансформації:
1. Диференціація значення
2. Конкретизація значення
3. Генералізація значення
4. Значеннєвий розвиток
5. Антонімічний переклад
6. Цілісне перетворення
7. Компенсація втрат у процесі перекладу

 Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. - Часть II - М.: 2005. С. 98.

Такі особливості класифікації перекладацьких трансформацій, запропоновані  Я.И. Рецкером.

Розглянувши три класифікації перекладацьких трансформацій, запропонованих Л.С. Бархударовим, В.Н. Комісаровим і Я.И. Рецкером, найбільш використовують класифікацію перекладацьких трансформацій, яка запропонована В.Н. Комісаровим через її системність, дохідливості й еластичності.

Підводячи підсумки даного розділу в даній роботі, ми прийшли  до наступного висновку: головна мета перекладу - досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - уміли зробити необхідні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу при дотриманні відповідних норм мови, що перекладає.

У процесі перекладацької діяльності трансформації найчастіше бувають змішаного типу, тобто  носять складний, комплексний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

2.1. Дискусійна форма  тексту

Розгляд перекладу як дискурсивного явища (не тільки в масштабі окремого висловлення, але й в масштабі сукупності висловлень) дозволяє цілісним образом розглянути процес його здійснення. Зміст у великих відрізках тексту, як і протягом усього тексту, розгортається в лінійному порядку, отже, має лінійну форму.

Варто помітити, що визначення виразної лінійності змісту в тексті саме по собі ще не може вирішити поставленої  проблеми. Незважаючи на лінійний порядок  розгортання, зміст, при відсутності  стійкої репрезентованої форми, усе ще являє собою «прозору сутність». Необхідно визначити таку форму, що могла б постійно супроводжувати й репрезентувати зміст. Такою формою, є дискурсивна (мовна, лінійна) форма висловлення (тексту), що нерозривно зв'язана зі значеннєвим змістом тексту. Даний зв'язок є виразним, тобто таким, при якій лінійна форма повторює значеннєвий рух змісту. У процесі здійснення перекладу важливо враховувати не тільки значеннєвий аспект прирівнюваних еквівалентів, але й дискурсивний виразний аспект, тобто той аспект форми, що відповідає значеннєвої функції перекладного елемента. Це дозволяє детально аналізувати переклад, розглянути порядок його динамічного розгортання. [Вісник МГОУ. Серія «Лінгвістика». - № 2.- 2009. - М.: Із МГОУ. - 216 с.;80]

Дискурсивна форма тексту являє собою ту сутність, що у загальному й цілому повинна залишатися незмінної в процесі перекладу при різних модифікаціях способів її мовної маніфестації. А мовна форма, навпроти, є варіабельним аспектом перекладу.

[Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. - Олейник Андрей Юрьевич - Москва – 2009.; 81]

Дискурсивна форма цілком підпорядкована змісту як її головному  керуючому факторові. При перекладі  враховується не тільки значеннєвий  аспект прирівнюваних еквівалентів, але й дискурсивний виразний аспект, тобто той аспект форми, що відповідає значеннєвої функції перекладного елемента ІТ. У перекладі, при еквівалентному прирівнюванні, ураховується взаємозв'язок значеннєвого аспекту змісту й форми висловлення.

При повторенні дискурсивної форми тексту оригіналу, при її трансляції в тексті перекладу, перекладач вирішує два взаємозалежні завдання. Перше завдання полягає в розумінні іноземного тексту, визначенні тематичного й рематичного елемента кожного. Друге завдання полягає в передачі темо-рематичного порядку розгортання іншомовного тексту у текст, при дотриманні комунікативного значеннєвого завдання. [Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. - Олейник Андрей Юрьевич - Москва – 2009.

Дискурсивна форма, відповідно представлена структурою актуального членування, виразно передає значеннєвий розвиток змісту у висловленні. Розглянемо приклад:

 As a rabbi, I found (1) religiously (3) irrelevant the question of whether events described in the Bible represent (2) historical fact. Як рабин, я вважаю, що (1) з релігійної точки зору питання про те, (2)  чи мали місце в історії події, описані в Біблії, не має (3) принципового значення.

Очевидно, що буквальний переклад оригіналу в даній ситуації суперечить нормі перекладної мови, тому для досягнення значеннєвої еквівалентності між різномовними висловлюваннями, перекладач здійснює ряд граматичних трансформацій. У результаті першої модифікації (1) прислівник замінений іменником. Друга міжмовна трансформація (2) торкає синтаксичний рівень: член речення заміняється підрядним. Нарешті, у третьому випадку (3) ми спостерігаємо заміну прикметника іменником.

Дискурсивна  форма, також, може служити точним критерієм виділення  й аналізу перекладацьких трансформацій, тобто виділення точних еквівалентних відповідностей не тільки між висловленнями ІМ та ПМ, але й між елементами висловлень. Вираження послідовного руху до реми (значеннєвій вершині висловлення) повинне становити основну мету перекладу. [Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. - Олейник Андрей Юрьевич - Москва – 2009.

 

2.2. Соціально-політичний дискурс. Перекладацькі трансформації при його перекладі.

Політичний дискурс, як вид інституційного спілкування, має в своєму розпорядженні систему конститутивних ознак і наділяється низкою функцій.

Призначення політичного дискурсу - не просто описати, а переконати, збудивши в адресаті намір, дати ґрунт для переконання і спонукати до дії.

Політична мова відрізняється  від звичайної тим, що в ній:

• «політична лексика» термінологічна, а звичайні, не чисто «політичні» мовні знаки вживаються не завжди так само, як в звичайній мові;
• специфічна структура дискурсу – результат іноді дуже своєрідних мовних прийомів;
• є специфічною і реалізація дискурсу – звукове або письмове його оформлення

[Баранов А.  Н. Политическая метафорика публицистического  текста: Возможности лингвистического  мониторинга // Язык массовой информации  как объект междисциплинарного  исследования. - М., 2001., c. 11-28].

Політичний дискурс може розглядатися з мінімум трьох точок зору:

– чисто філологічної – як будь-який інший текст; проте, «бічним зором» дослідник дивиться на фон – політичні і ідеологічні  концепції, пануючі в світі інтерпретатора;

– соціопсихолінгвістичної – при вимірюванні ефективності для досягнення прихованих або явних, – але поза сумнівом політичних –цілей того, хто говорить;

– індивідуально-герменевтичної – при виявленні особових значень  автора та /або інтерпретатора дискурсу при певних обставинах.  5ballov.ru