Виробництво новин на телебаченні

Даллас Таунсенд, CBS

Особистісний підхід

Сидячи на самоті в маленькій студії і дивлячись широко розплющеними очима на мікрофон і на купу іншого приладдя, або ж відчуваючи на собі скляний погляд камери, ведучому може бути важко уявити, що десь є люди, які його чують і бачать. Новини треба писати так, наче вони присвячені людям.

Якби диктор раптом назвав ім’я когось зі слухачів, та людина вочевидь би негайно зосередилася. Імена всіх згадати неможливо, проте можна написати текст таким чином, щоб люди думали, що диктор звертається безпосередньо до них.

Чоловік працює у підвалі, аж раптом чує по радіо:

Комісія штату схвалила рішення електроенергетичних компаній Південної Кароліни підвищити ціни на світло.

Це може привернути його увагу, але можна написати текст і таким чином, що він відкладе свої інструменти і збільшить гучність:

Якщо ви є клієнтом однієї з енергетичних компаній Південної Кароліни, наступного місяця можете чекати на збільшення рахунку за світло.

WRHI, Південна Кароліна

Слово «ви» виступає в ролі магніту — ви будете платити більше грошей. Фрази із використанням другої особи сприймаються так, ніби звернені безпосередньо до слухача. Нижче наведене речення, яким колись розпочався ранковий сюжет про зростання цін на продукти харчування, Алан Вальден з NBC завжди наводить як приклад. У ньому також використано другу особу:

Насолоджуйтесь своїм сніданком. Наступного року цe саме задоволення коштуватиме вам значно дорожче.

Вальден прокоментував це так: «Чудово! Аудиторія гарантовано сіла і прикипіла до екранів».

Використання слів нас і ми має аналогічний ефект:

Пан Фінолі використовував свій унікальний винахід у такий спосіб, якому більшість із нас довіряє.

WFIN, Огайо

Такий особистісний стиль є особливо ефективний у сюжетах на побутову тематику:

Будьте готові до дефіциту природного газу цієї зими.

WVOK, Алабама

Звісно, не треба цим зловживати.

Реалістичність

Усі бачили автомобіль. Та чи всі бачили засіб для пересування? Якщо ви не економіст, то автомобіль для вас є більш реальним, ніж засіб для пересування. Щоб бути привабливою, мова має оперувати зрозумілими поняттями.

WDEE, Детройт

Коли це можливо, пишіть конкретні слова замість абстрактних понять. Ось деякі приклади:

Абстрактно	Реально
опади	дощ, сніг
енергія	газ, електрика
свійські тварини	свині
кухонне начиння	посуд
Одяг	пальто
освітній заклад	школа

Абстрактні вислови можуть перетворити звичне явище на щось незрозуміле. Робіть новини реальними.

Активні дієслова

Дієслова посилюють речення, додаючи йому динаміки. Вони — кістяк радіо та телевізійної журналістики. Тексти новин — прямолінійні й суттєві. Прикметники і прийменники не повинні їх надто обтяжувати. Ці частини мови зазвичай є надто декоративними та неінформативними. Надмірна кількість прикметників і прийменників «розмазують» текст, роблячи його млявим:

Страшний невідомий чоловік увірвався пізньої ночі до тихого місцевого ресторану, брутально вдарив касира, безжально застрелив власника і швидко втік із тисячею доларів.

З усіма цими оздобленнями історія стала вдвічі довшою і втратила половину своєї сили. Яку інформацію додають прикметники та прийменники? Злочинці завжди страшні. Місцеві ресторанчики у переважній більшості тихі. Не існує не брутального способу вдарити касира. І як може вбивство бути жалісним? І які злочинці втікають повільно? Всі ці означувальні слова лише заважають історії.

Але є і винятки. Вдало підібраний прикметник інколи може чіткіше відобразити подію, особливо якщо такі деталі є несподіваними:

Часові форми дієслів

Для того, щоб надрукувати і розповсюдити газету, потрібна не одна година. Найоперативнішими розповсюджувачами новин поряд з Інтернетом є радіо і телебачення. Це те, що люди вмикають, коли хочуть негайно дізнатися про останні події. На телебаченні і радіо час є головним чинником у виборі та написанні новин. Наша мова має один важливий засіб для передачі часу: теперішній час.

Цифри

14 лютого 92 людини загинуло  внаслідок аварії тримісячного  А-320, що намагався приземлитися в індійському місті Бангалор.

Незважаючи на своє драматичне наповнення, це речення з газетної статті навряд чи утримає нашу увагу. Його недолік полягає у надмірній кількості цифр. Людське око ще якось може простежувати весь цей ланцюжок інформації. А навіть якщо не зможе, то читач у будь-який час може повернутися до початку речення, щоб перечитати його ще раз. Але вухам буде складно і нудно слухати текст із такою кількістю цифр.

Знадобиться деякий час, щоб з’ясувати, як давно було 14 лютого. Ще секунда піде на те, щоб зрозуміти, що тримісячний літак був, по суті, новим. І переважній більшості з нас доведеться серйозно напружити мозок, щоб уявити, що таке «А-320». Цих моментів вистачить для того, щоб слухач загубив думку і пропустив кілька важливих фактів, а отже, і суть всієї історії.

Цифри можуть бути такими ж важливими, як і решта фактів, і деталі, які вони позначають, потребують ретельного відбору. У розділі 1 розглядалися правила написання цифр у тексті. Даний же розділ присвячено питанню доцільності використання цифр у тексті. Цифри завдають набагато менше клопоту, якщо вони подаються у тексті рядка, що біжить внизу екрана.

Уникайте цифр. Це головне правило. Чим менше чисел у сюжеті, тим краще.

Та ключові цифри треба залишити. Слухачі мають знати, чи збільшено розмір бюджету, а також суму, яку викрали в банку. Однак більшість сюжетів оперують цифрами, які, хоч і є цікавими, але не є необхідними. Їх варто викреслити з тексту. Важливо зазначити, наскільки збільшиться бюджет на наступний рік, та не обов’язково згадувати точний розмір минулорічного бюджету. Можна сказати, що це була п’ята крадіжка за цей місяць, та не варто згадувати, скільки крадіжок було у попередні місяці.

Округляйте. Якщо цифру все ж таки необхідно використати, її слід зробити максимально легкою для сприйняття. Майже півмільйона сприймається легше, ніж 496 тисяч 578. Більше, ніж удвічі звучить зрозуміліше, ніж на 12 цілих і 25 сотих секунди.

Зробіть їх реальними. Цифри сприйматимуть набагато легше, якщо їх наблизити до слухача.

Якщо в сюжеті за 2006 рік йдеться про 2007 рік, слухачам буде легше зорієнтуватися, якщо автор скаже наступного року, а не у 2007 році. Це правило можна застосувати до більшості дат: 2005 рік можна замінити минулого року, а 1996 — на десять років тому, 6 листопада можна перефразувати як на початку цього місяця, якщо йдеться насправді про початок цього місяця.

Великі грошові суми також можна трансформувати у зрозуміліші назви. Наприклад, замість 2,8 мільярда доларів краще сказати: близько десяти доларів на кожного жителя Сполучених Штатів; фразу ціна на автомобілі «General Motors» зростає на 0,4 відсотка краще замінити на майже на 100 доларів більше за середній автомобіль «General Motors».

У сюжетах про вибори краще вказувати відсотки, аніж кількість голосів.

Ідіоматичні вислови — давні й добрі друзі журналістів. Вони надають текстам тепла і смаку:

Проте як і всі давні друзі, ідіоматичні вислови можуть бути занадто фамільярними, а деколи здаватися такими влучними, що ми втрачаємо свою пильність. Журналіста-іноземця можуть збивати з пантелику деякі місцеві фрази, які використовують його колеги у відділі новин: «залишитися без штанів», «плювати проти вітру», «вставити свої п’ятдесят копійок».

Як і решта слів і фраз, ідіоми мають своє особливе значення. Їх треба правильно використовувати і завжди перевіряти їхнє значення.

Метафори

Усім добре відома метафора «золоті руки». Метафора — це така стилістична фігура, яка наділяє поняття та явища рисами, не властивими їм буквально. Руки насправді не можуть бути зробленими із золота. Коли авторка промов для Білого дому, колишня журналістка CBS Пеґґі Нунан назвала появу великої кількості конфліктних настінних плакатів у Китаї «плакатною війною», її слова були використані як метафора. Деякі ідіоми, що згадувалися раніше, за своїм походженням фактично є метафорами. Енергетика не може у прямому значенні опинитися за бортом.

Вдалі метафори можуть як прояснити, так і ще більше заплутати текст. Вони є важливими інструментами у написанні принадного тексту — щоправда, за умови, що їх використання контролюється. Дуже важливо не захопитися і не назвати ураган «метеорологічним мастодонтом», як це зробила одна журналістка.

Кліше

Найпоширенішою проблемою у використанні сталих виразів є те, що значення майже кожного з них уже втратило свою привабливість. З цієї причини вони стають примарами, що переслідують людей, які працюють з мовою. Їх називають кліше.

Кліше — це будь-яка комбінація слів, що використовувалася надто часто. Це фрази, що втратили свою дотепність внаслідок «заїждженості». Коли ми чуємо їх, то зітхаємо і думаємо: «О ні, знову!»

Як можна уникнути кліше? Популярний кореспондент Лауелл Томас якось склав для свого персоналу список кліше та їхніх альтернативних замінників. Однак через деякий час він помітив, що ці альтернативні вирази почали використовуватися так часто, що також перетворилися на кліше.

Не можна скласти перелік готових фраз. Саме вміння добирати оригінальні слова відповідно до ситуації відрізняє справжнього журналіста від пересічного. Наприклад, Даллас Таунсенд, намагаючись уникнути стандартного «приймати рішення», написав у тексті, що члени журі просто «вирішили» питання.

Є три рекомендації щодо того, як уникнути кліше під час написання тексту:

1. Проявіть свою творчість. В описі міста, яке зазнало масових бомбардувань, зазвичай, можна зустріти такі вирази, як «охоплені панікою жителі», «зруйноване місто», «хаос на вулицях» тощо. Але досвідчений журналіст не використовуватиме подібні кліше, натомість він знайде власні слова.
2. Будьте чесними. Всі і так знають, що бомбардування жахливі. Хіба цього разу вони були не такими? Тож не годуйте слухача загальними фразами, на які вони і так очікують. Текст має описувати деталі кожного окремого випадку.
3. Висловлюйтеся просто. У тексті не повинно бути інтелектуальних чи поетичних прикрас. Чим простіше і зрозуміліше написане речення, тим сильніший воно справляє вплив.

 

Редактор новин лос-анджелеської студії KNX Джим Зайлаян казав, що досвідчені журналісти, пишучи текст, скоріше «чують» його, аніж просто «бачать». Вони уникають складних чи штучних фраз, які погано сприймаються на слух; натомість вони знаходять живі, прості і влучні слова, які легко і приємно слухати.