Вербалізація образу України в сучасній англомовній пресі

 

2.2 Аналіз статей про образ України в англомовній пресі

 

Дослідження Н. Габар "Політичний портрет Української держави на сторінках “New York Times” є детальним описом уявлень про Україну після розпаду СРСР із визначенням причин негативного іміджу, класифікацією матеріалів “The New York Times” за категорією тональності та ставленням журналістів до написаного, спрогнозовано тенденції подальшого розвитку процесу. Авторка зазначає, що перші масові згадки про Україну в сучасній англомовній пресі датуються травнем 1986 р., коли країну спіткало чорнобильське лихо. Було б неправильно стверджувати, що до травня таких згадок узагалі не було. Та все-таки їх поява в пресі була такою рідкістю, що не лише не привертала уваги англомовного читацького загалу, а й дала змогу ігнорувати саме існування такої великої країни, як Україна» [6,с. 36]. Дослідниця вивчала матеріали газети “The New York Times”, яка відображала ставлення до України на початку 90-х рр. значної частини американської преси. Це був певний стереотип – «збереження Союзу» [6, с. 37]. Тональність публікацій про Україну дає змогу виявити, що політичний портрет країни здебільшого набував негативних обрисів. Особливу роль у створенні негативного іміджу відігравала така впливова газета в США, як “The New York Times”.

Н. Габар виокремила три групи публікацій, які стосувались української тематики:

1. Матеріали, що створюють  негативний імідж.

2. Статті, в яких нібито спокійно розповідається про ситуацію в Україні, але окремі деталі, аргументи, цитати, висвітлення подій подаються так, що підсвідомо викликають негативну реакцію.

3. Матеріали з позитивним забарвленням, авторами яких є інша сторона, що має думку, відмінну від редакційної.

Причиною такого ставлення була невизначеність ситуації, яка склалася на початку 90-х рр. «Для багатьох з них збереження Союзу в будь-яких формах було чи не єдиним порятунком від проблем, що з’являлися. Страх втратити контроль над ядерним озброєнням – одна з них» [6, с. 37].

Статті «Інтернешнл ГеральдТріб’юн – світова якісна газета»  
О. Ольхіної та «Волл–Стріт джорнел юроп» – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня – листопада 1999 року)» Н. Войтко присвячені детальному опису історії, структури, тематичного наповнення, ілюстрування, оформлення видань, проте з них можна почерпнути деякі дані щодо зацікавленості українським питанням за станом на 1999 р. «Про Україну ж пишуть небагато. Висвітлюються лише найбільш значущі події. Як правило, це короткі замітки на першій сторінці у рубриці «Що нового». Тут повідомляється про стан реакторів на атомних електростанціях України чи про зміни в уряді нашої держави. Великих, ґрунтовних статей дуже мало. Однією з них є публікація, присвячена ІІ туру виборів Президента України (1999. –15 листоп.). Тут досить чітко та лаконічно було виражено позицію українського народу на виборах. «Ми не за Кучму. Ми проти комунізму» 
[16, с. 10].

Наступною у питанні вивчення образу України є ґрунтовна робота «Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси» О. Бойко. У ній дослідниця оперує статистичними даними, розрахованими за результатами проведеного нею контент-аналізу преси в період з 1 січня 2000 р. до 31 березня 2001 р.

Слід зазначити, що стаття стосується не лише американських газет («Нью-Йорк Таймс», «Вашинґтон пост», «Вашинґтон таймс», «Уолл-Стріт джорнел»), а й британських («Дейлі Телеграф», «Гардіан», «Індепендент», «Файненшл таймс»).

За даними дослідниці, «…Україна привернула до себе найбільше уваги світового загалу у січні – березні 2001 р. (з 547 проаналізованих статей на цей період припадає 320, що становлять 58,5 % від загальної кількості). Відповідно за весь 2000 р. Україні було присвячено 227 статей, тобто 41,5 % від загальної кількості (січень – жовтень 2000 р. – 156 (28,5 %), листопад 2006 р. – 38 (6,99 %), грудень 2008 р. – 33 (6,0 %))” [2, с. 293].

Крім того, О. Бойко наводить цікаві цифри щодо жанрів, у яких написані публікації. Із 547 матеріалів (100 %) 367 (67,1 %) припадає на аналітичні жанри, а 168 (30,7 %) – на інформаційні.

Щодо тематичної палітри, то 40 % публікацій, опрацьованих О. Бойко, присвячено внутрішньому життю України, 19 % – Україні в контексті міжнародної спільноти, 9 % – проблематиці Україна–Росія, 9 % – Україні в контексті Європи в цілому, 3,8 % – Центрально-Східної Європи, 1,8 % – ГУУАМ. Решта публікацій присвячено окремому регіону, особистості тощо [2, с. 300].

Узагалі у праці подається детальний аналіз за вимірами «Позиція автора», «Порівняння України з іншими державами», «Яка сфера діяльності отримала позитивну оцінку», «Яка сфера діяльності отримала негативну оцінку», «Мета публікацій», «Об’єкт найбільшої критики» та ін.; створюється цілісна картина, що представляє образ України очима англомовної преси та мовою цифр.

За висновками авторки, основна увага в проаналізованих статтях приділяється:

- ситуації в країні загалом, зокрема, у сферах економіки та політики;

- реформам в Україні;

- боротьбі з корупцією;

- відносинам з Росією, США, впливовими країнами Західної Європи;

- відносинам України з міжнародними фінансовими установами;

- касетному скандалу, справі Гонгадзе та їх наслідкам;

- ситуації в українській енергетиці (зокрема в атомній);

- досягненням українських спортсменів [2, с. 305].

«Факти використовуються досить широко, на відміну від статистичних даних, якими часто нехтують узагалі. Більшості статей притаманний сухий виклад інформації, позиція авторів переважно є нейтральною, не дається оцінок (ні позитивних, ані негативних) як сферам діяльності України, так і окремим об’єктам…

Серед жанрів перевага надається оглядовим статтям, беззаперечним лідером серед рубрик є «політика». Крім того, підтвердилися гіпотези  
О. Бойко про те, що імідж України, який формується закордонною пресою, є здебільшого негативним – публікації висвітлюють переважно негативні сторони життя українського суспільства; образ України залежить від того, на які джерела посилається автор; зміни образу України залежать від часу подання матеріалу [2, с. 306]. Останні два пункти пояснюються тим, що лише одна газета мала акредитованого кореспондента у Києві, інші керувались інформацією з Москви чи різних агентств. Тому висвітлення тих чи інших подій в Україні або навколо неї різними ЗМІ майже не відрізнялося, зайвий раз в англомовного читача складається враження щодо об’єктивності спожитої ним інформації.

Отже, з кожним роком інтерес до української тематики зростає, Україна повсякчас перебуває під пильним наглядом світових медіа. Цю думку стверджує і науковець О. Бутирський у праці «Україна у дзеркалі західних засобів інформації»: «На зміну тривалому ігноруванню українського фактора західними ЗМІ прийшло зосереджене спостереження за цим уламком пострадянського простору, де розгорталася політична криза, яка набула форми силового зіткнення між альтернативними баченнями сьогодення і майбутнього. У матеріалах про Україну висвітлюється конфлікт між офіційною і неофіційною версіями української дійсності» [3, с. 53].

Автор виділяє такі теми, відображені на сторінках світових медіа:

- політична криза;

- Україна як плацдарм боротьби за сфери впливу між двома гігантами: Росією та США;

- зближення України й Росії;

- зміна українського уряду;

- візит Папи Римського в Україну;

- Україна ювілейна: 10 років незалежності;

- Україна кримінальна: справа Солтиса;

- Українсько-російський конфлікт 2014.

Порівнюючи останні дві аналізовані праці, бачимо, що основна тематика залишилась незмінною, додались тільки нові повідомлення та викликана реакція на них.

Проте й у виборі поданої інформації, на думку О. Бутирського, переважають елементи негативної інтерпретації. Висвітлюються ті події, що не можуть сприятливо вплинути на формування зовнішнього іміджу України. Лише невелику частку від загалу становлять позитивні повідомлення про молоду країну. «На фоні різкої та всебічної критики й загального незадоволення ситуацією в Україні важко не помітити те, чого довго чекали: реакцію західних мас-медіа на позитивні зрушення в українській економіці за останній час» [3, с. 54].

Починаючи з 2014 року, після анексії Криму зростаючий інтерес виправив ситуацію з негативним іміджем України в англомовній пресі, переважно висвітлюються події з позитивним відтінком, що тісно пов’язано з агресією Росії. Позитивне забарвлення несуть матеріали про окремі постаті, підприємства чи регіони, почали з’являтися деякі статті про зрушення в економічному реформуванні.

Отже, спираючись на вище написане, можна сказати, що в рубрикаційно-жанровому аспекті перше місце посідають аналітичні жанри, зокрема, оглядова стаття; інформаційних жанрів майже вдвічі менше, основна рубрика – «політика». Мета більшості публікацій – проінформувати та проаналізувати, виявити причини, спрогнозувати. Загальне ставлення американських авторів до зображених ними подій від негативного на початку 90-х рр. ХІХ ст. змінилося на нейтральне на початку ХХІ ст. та на позитивне, починаючи з 2014 року .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Досліджуючи вербальні засоби образів та концептів, лінгвісти-когнітологи керуються такими теоретико-методологічними принципами, як антропоцентризм, експланаторність, функціоналізм та експансіонізм. Останні виявляються в тому, що обираючи об’єктом аналізу мовні одиниці у їх реальному функціонуванні, науковці намагаються пояснити лінгвістичні факти та процеси, залучаючи широке коло даних інших, часто нелінгвістичних дисциплін. Антропоцентризм як центральний принцип сучасного лінгвістичного дослідження полягає у тому, що наукові об’єкти вивчаються переважно за їхньою роллю, призначенням і функцією у розвитку людської особистості в умовах складних взаємин з навколишнім світом. За таких настанов переосмислюються сутність, природа, функції мови, її трактування виходить за рамки суто раціонального, прагматичного призначення.

Концепт як одиниця концептосфери може мати словесне вираження, але може і не мати його. Виникає, таким чином, проблема вербалізації концептів. Сучасні експериментальні дослідження показують, що механізми мислення та механізми вербалізації - різні механізми і здійснюються на різній нейролінгвістичній основі. Мовні засоби необхідні не лише для існування, а для повідомлення концепту.

Аналіз статей, присвячених висвітленню зовнішнього образу України в англомовних друкованих ЗМІ, виявив, що від 1991 р. і до сьогодні постійно зростає кількість публікацій з даної проблеми. Таке пильне спостереження за внутрішнім та зовнішнім життям молодої країни свідчить про визнання керівництвом США важливості геополітичного становища України, про зацікавленість у співпраці, у поєднанні інтересів обох сторін, у врахуванні подій в Українській державі при прийнятті політичних рішень. Англомовна преса здебільшого повідомляє про ті події, процеси та явища, які прямо чи опосередковано торкаються або можуть вплинути в майбутньому на життя її держави, стратегічних партнерів чи головних опонентів.

Тому на сторінках видань переважають публікації з політичної та економічної тематики, частка ж матеріалів культурного та спортивного спрямування значно менша. Хоч подекуди з’являються статті, присвячені визначним датам буття українського суспільства чи геніальним українцям, та все ж читацька аудиторія складає враження, спостерігаючи саме за політичним життям країни. Часто реціпієнти отримують інформацію з одного джерела, навіть перегортаючи різні англомовні видання. Власних кореспондентів у Києві мають не всі газети, тому факти надходять переважно з інформаційних агентств. Проте зараз набула поширення практика залучення до написання матеріалів провідних спеціалістів з міжнародних відносин як у США, так і в Україні, аби прокоментувати, подати різні точки зору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К: Академія, 2004. – С. 58 -60.

2. Бойко О. В. Зовнішній імідж України в світлі англомовної преси // Наукові записки. Сер. Політика і етнологія; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2001. – Вип. 16. – С. 291–307.

3. Бутирський О. А. Україна у дзеркалі західних ЗМІ // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Журналістика. – 2003. – Вип. 11. – С. 53–54.

4. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996. – С. 28 – 29.

5. Войтко Н. “Волл–Стріт джорнел юроп” – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня–листопада 1999 р.) // Міжнародна журналістика – 2000: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації “Міжнародна журналістика” / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Наук. ред. д. філол. н. О. К. Мелещенко. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 7–12.

6. Габар Н. Політичний портрет Української держави на сторінках “NewYorkTimes” // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – 1993. – Вип. 18: Українська журналістика: формування сучасного обличчя. – С. 36–41.

7. Григорьев А.А. // Вопросы философии. – 2006. – № 2–3. – С. 65–117.

8. Елисеева О.В. Замещающая функция символа как критерий выделения символического наполнения концептов / О.В. Елисеева. – М., 2006. – С. 53.

9. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та її мовного відображення / В.В. Жайворонок // Культура народов Причерноморья. – № 32. – 2002. – С. 51–53.

10. Жданова И. Российский интерес // Российско-украинский бюллетень. – М.; К., 1999. – №-13

11. Кононенко В.І. Концептологія в лінгвістичному аспекті / В. Кононенко //Мовознавство. – К., 2006. – № 2–3. – С. 111–117.

12. КононенкоВ.І. Мова і народна культура / В.І.Кононенко // Мовознавство. – К., 2001. – № 3. – С. 62–69.

13. Левченко О.П. Дослідження вербальних символів у Дослідження вербальних символів у лінгвокультурологічному аспекті. – [цит. 04 квітня 2008]. – Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua

14. Лисиченко Л. Структура мовної картини світу / Л. Лисиченко // Мовознавство. – К., 2004. – № 5–6. – С. 36–41.

15. Нестерук С.М. Естетичні функції символів у творчості Павла Загребельного / С.М. Нестерук: Автореферат дисертації. – Кіровоград, 2001. – С. 7.

16. Ольхіна О. Інтернешнл Геральд Тріб’юн – світова якісна газета // Міжнародна журналістика – 2000: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації “Міжнародна журналістика” / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Наук. ред. д. філол. н. О. К. Мелещенко. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 10–20.

17. Потебня А.А. Мысль и язык / А. Потебня // Слово и мир. – М., 1989. – С. 16.