Шпаргалка по "Деловому общению"

Увага! а) у давальному та місцевому  відмінках у жіночих іменах по батьков’ 
основа яких закінчується на г, к, х, відбувається зміна їх на з, ц, с; 
б) у жіночих іменах по батькові після голосного та апострофа вживається суфіКс 
-ївна, після приголосного — -ієна. Андріївна, Миколаївна, Іванівна, Тарасівн 
у чоловічих іменах по батькові завжди вживається суфікс -ович: Степанович 
Васильович, Андрійович, Олександрович, але: Савич, Ілліч. 
Зразки відмінювання географічних назв 
н. Суми Канів Одеса Біла Церква Івано-Франківськ 
р. Сум Канева Одеси Білої Церкви Івано-Франківська 
л Сумам Каневу Одесі Білій Церкві Івано-Франківську 
Зн. Суми Канів Одесу Білу Церкву Івано-Франківськ 
Ор. Сумами Каневом Одесою Білою Церквою Івано- Франківськом 
м. (у) Сумах (у) Коневі (в) Одесі (у) Білій Церкві (в) Івано-Франківську 
Кл. Суми Каневе Одесо Біла Церкво Івано-Франківське

 

Географічні назви з іменниковими закінченнями — як українські, так  і иншомовні — переважно відмінюємо як звичайні іменники І, II та III відмін: 
І відміна: А́фрика — А́фрики, в А́фриці; Во́лга — Во́лги, на Во́лзі; Ло́хвиця — Ло́хвиці, Ло́хвицею, у Ло́хвиці; Махачкала́ — Махачкали́, у Махачкалі́; О́львія — О́львії, О́львією, в О́львії; Пра́га — Пра́ги, у Пра́зі; Шепеті́вка — Шепеті́вки, у Шепеті́вці; 
II відміна: Буг — Бу́гу, на Бу́зі; Владивосто́к — Владивосто́ка, у Владивосто́ці (у Владивосто́ку); Га́йсин — Га́йсина, Га́йсином, у Га́йсині; Ду́бно — Ду́бна, Ду́бном, у Ду́бні; Е́динбург — Е́динбурга, в Е́динбурзі (в Е́динбургу); Ки́їв — Ки́єва, у Ки́єві; Лихосла́вль — Лихосла́вля, Лихосла́влем, у Лихосла́влі; Луга́нськ — Луга́нська, Луга́нськом, у Луга́нську; Львів — Льво́ва, Льво́вом, у Льво́ві; Орел — Орла́, Орло́м, в Орлі́; Псков — Пско́ва, Пско́вом, у Пско́ві; Пу́шкін — Пу́шкіна, Пу́шкіном, у Пу́шкіні; Терно́піль — Терно́поля, Терно́полем, у Терно́полі; Токма́к — Токмака́, у Токмаці́ (у Токмаку́); У́жгород — У́жгорода, У́жгородом, в У́жгороді; 
IIІ відміна: Брета́нь — Брета́ні, Брета́нню, у Брета́ні; Керч — Ке́рчі, Ке́рчю, у Ке́рчі; Об — О́бі, О́бю, на О́бі; Свір — Сві́рі, Сві́р’ю, на Сві́рі; Си́зрань — Си́зрані, Си́зранню, у Си́зрані. 
2. Географічні назви, вживані у формі множини, відмінюємо як відповідні загальні іменники: Березники́ — Березникі́в, Березника́м; Єсентуки́ — Єсентукі́в, Єсентука́м; Жигулі́ — Жигулі́в, Жигуля́м; Карпа́ти — Карпа́т, Карпа́там; Лубни́ — Лубе́н, Лубна́м; Ромни́ — Роме́н, Ромна́м; Сало́ніки — Сало́нік, Сало́нікам; Філіппі́ни — Філіппі́н, Філіппі́нам; Чернівці́ — Чернівці́в (Черніве́ць), Чернівця́м, у Чернівця́х. 
3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюємо як звичайні прикметники: Борове́ — Борово́го, Борово́му; Лозова́ — Лозово́ї, Лозові́й; Рі́вне — Рі́вного, Рі́вному; Хмельни́цький — Хмельни́цького, Хмельни́цькому. 
Примітка. Від відприкметникових українських назв населених пунктів з кінцевим -е типу Cва́тове, Сине́льникове, Гарку́шине, Рі́вне, що відмінюються за зразком прикметників у формі середнього роду, слід відрізняти подібні за оформленням назви з кінцевим -о (нечасті в українській мові, але поширені в инших слов’янських мовах) типу Бородіно́, Ко́сово, Сара́єво, Шереме́тьєво, Гне́зно, Молоде́чно (див. § 120, п. 86), що відмінюються як іменники середнього роду II відміни (див. у п. 1 Ду́бно). 
4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника або, навпаки, іменника та прикметника, відмінюємо в обох частинах; 
а) Го́ла При́стань — Го́лої При́стані, Го́лою При́станню; Криви́й Ріг — Криво́го Ро́гу; Вели́кі Лу́ки — Вели́ких Лук; Мінера́льні Во́ди — Мінера́льних Вод; 
б) Кам’яне́ць-Поді́льський — Кам’янця́-Поді́льського, Кам’янце́ві-Поді́льському; Но́вгород-Сі́верський — Но́вгорода-Сі́верського, Но́вгородові(-у)-Сі́верському; Ра́ва-Ру́ська — Ра́ви-Ру́ської, Ра́ві-Ру́ській. 
Примітка. У назві Асканія-Но́ва другий компонент відмінюємо як іменник: Аска́нія-Но́ва — Аска́нії-Но́ви, Аска́нії-Но́ві. 
5. Географічні назви, що складаються з двох іменників, відмінюємо лише в другій частині: Ба́ден-Ба́ден — Ба́ден-Ба́дена, у Ба́ден-Ба́дені; Орє́хово-Зу́єво — Орє́хово-Зу́єва, в Орє́хово-Зу́єві; Іва́но-Франкі́вськ — Іва́но-Франкі́вська, в Іва́но-Франкі́вську, але Ко́нча-За́спа — Ко́нчі-За́спи, у Ко́нчі-За́спі; Пу́ща-Води́ця — Пу́щі-Води́ці, у Пу́щі-Води́ці. 
6. Географічні назви, що складаються з двох іменників та прийменника між ними, відмінюємо в першій частині: Росто́в-на-Дону́ — Росто́ва-на-Дону́, у Росто́ві-на-Дону́; Яр-під-За́йчиком — Я́ру-під-За́йчиком, у Яру́-під-За́йчиком. 
7. Не відмінюємо иншомовні географічні назви, що закінчуються голосним (див. § 111, п. б).

 

8. Визначити правопис  відмінкових закінчень іменників  II відміни у родовому відмінку.

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -а(-я), -у(-ю). Закінчення визначається за значенням іменника.

Закінчення -а(-я) мають іменники, які є назвами:

- істот, персоніфікованих предметів,  явищ: киянина, водія, українця, Петренка, Мороза, Вітра;

- конкретних предметів: стола, ножа, стільця;

- одиниць виміру, довжини, часу, ваги: грама, відсотка, кілометра, тижня, але: року;

- термінів іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури і їх частини,  елементи будови чогось: ромба, квадрата, радіуса, синуса;

- українські суфіксальні терміни: трикутника, іменника, чисельника, але: роду, виду;

- населені пункти: Борисполя, Тернополя, Обухова, Луганська, Києва, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю;

- інші географічні поняття з  наголосом у родовому відмінку  однини на закінченні: Дніпра, Дінця, Остра;

- місяці, дні тижня: понеділка, вівторка, четверга, вересня, березня.

Закінчення -у(-ю) мають іменники, які є назвами:

- збірних понять: лому, хламу;

- рослин: барвінку, льону;

- сукупності людей (іменники  мають співвідносні форми однини  — множини): колективу, народу, гурту, ансамблю;

- маси, речовини: бензину, кисню, чаю, але: хліба, вівса;

- установ, організацій: інституту, театру, заводу, клубу, музею;

-будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні та у назвах архітектурних деталей — -а: гаража, млина, карнизА, портикА);

- явищ природи: граду, дощу, вітру, землетрусу, але: вітерця;

- абстрактних понять: бігу, спокою, руху, мітингу, іспиту;

- відчуттів, психічних станів: жалю, страху, болю;

- термінів іншомовного походження, що означають фізичні та хімічні  процеси, частину площі, літературознавчі  терміни: журналу, сюжету, імпульсу, синтезу, фрагменту;

- ігор, танців: вальсу, танцю, хокею, футболу, але: гопака, козачка;

- географічних понять, крім населених  пунктів та деяких рік: Китаю, Свитязю, Криму, Байкалу, Кавказу;

- складних безсуфіксних іменників: газопроводу, пасажиропотоку, світогляду;

- більшості префіксальних іменників: прикладу, відгуку, вибою, опіку.

Зверніть увагу! Окремі іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -а(-я) або -у(-ю): (ру¢ — з дво¢лу, двора¢ — до сто¢стола).

Залежно від значення: каменя, буряка (назва окремого предмета) — каменю (назва матеріалу), буряку (назва збірного поняття).

У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням:

алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал)

акта (документ) — акту (дія)

апарата (прилад) — апарату (установа)

блока (частина машини) — блоку (об’єднання держав)

Алжира (місто) — Алжиру (країна).

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, єві, -у, -ю: директорові, братові (тверда група), лікареві, секретареві, краєві, гаєві (м’яка група), читачеві, сторожеві (мішана група).

Іменники середнього роду мають  закінчення -у, -ю (вікну, рядну, серцю, знаряддю, обличчю). Для іменників середнього роду з суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і –у: дядькові(-у), пташеняткові(-у), хлоп’яткові(-у), немовляткові(-у).

 

9. Проаналізувати особливості використання займенників у діловому мовленні.

Займенник - це самостійна частина мови, яка  вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у  мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При  цьому їхню форму треба узгоджувати  з родом і числом іменників, замість  яких ці займенники вжито. Правильно  вжиті займенники допомагають пов'язати  речення в тексті .І.

Вживання  особових займенників у документах. 
1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці). 
2. У розпорядчих документах займенник /я/ обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...). 
3. Займенник /я/ в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським /ми/, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (..ми дійшли таких висновків). 
4. Займенники третьої особи (він, вона воно, вони) в орудному відмінку мають /н/ і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею. 
5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без /н/: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому). 
6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант - на ньому (а не на нім). 
7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження - Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження. Економіст Іваненко В.П. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився - Головуючий відхилив пропозицію економіста Іваненко В.П.8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.9. Займенник /ми/ у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації, пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Завод надсилає... Управління повідомляє...). 
10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).11. Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення - Надсилаємо для ознайомлення. Просимо Вас негайно оплатити рахунок - Просимо негайно оплатити рахунок. 
12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися - пропоную Вам з'явитися, прошу уточнити - прошу Вас уточнити. 
13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано - вони переказали, вами доведено - ви довели. 
14. Не слід використовувати займенники особи в присутності тих, про кого йде мова.II.

Присвійні займенники в документах. 
1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю. 
2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм - на моєму; на твоїм - на твоєму, па їхнім - на їхньому, на вашім -на вашому. 
3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не їх (від - вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції- надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію -реалізовано їхню продукцію. 
4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину - Він власноруч відремонтував особисту машину. 
5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції. III.

Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників  у ділових паперах. 
1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти - ці продукти, цеї домовленості - цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх - декого з присутніх, тая нарада - та нарада, абичим завершили - невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними. 
2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток. 
3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний... 
4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання... 
5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

 

 

10.  Проаналізувати використання  числівників в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах.

 

Здебільшого в ділових паперах  не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах  записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство «Нікос» планує закупити не більше двадцяти автомобілів. Коли ж число супроводжується найменуванням  одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів  яблук.

Складні чи складені числівники записуються  цифрами. Наприклад: На історичний факультет  прийнято 156 студентів.

Порядкові числівники вводяться в  документи з відповідним відмінковим  закінченням. Наприклад: Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання.

Складні слова, де перша частина  позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кіло-метровий і 100 км.

Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут  усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови.

Форма однини рекомендується, якщо у  складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Наприклад: Решта пацієнтів теж  обстежена; Більшість американських  бізнесменів прибула в Україну.

Форма множини рекомендується при  однорідних членах печення. Наприклад: / вже не один, а безліч планерів оперізують (а не оперізує) небо.

Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а  також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців  прибуло (а не прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев'ять молодих спеціалістів.

Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два керівники, три  менеджери.

Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи  доповідь чи звіт, числівники треба  записувати прописом і проставляти  наголос. Краще будувати речення  так, щоб числівники вживалися у  називному відмінку.

Слід запам'ятати наголошення  числівників одинадцять, чотирнадцять.

 

 

 

 

11. Визначити написання  безособових конструкцій з дієслівними формами на -но, -то.

Безособова форма на -но, -то є незмінюваною формою дієслова, що твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: написаний - написано, забитий - забито, зроблений - зроблено, розглянутий - розглянуто.