Зміна і розірвання договорів

 

Односторонній договір породжує у однієї сторони лише права, а  в іншої - тільки обов'язки (наприклад, договори позики, поручительства).

Взаємний договір, кожна  з сторін набуває права і обов'язки по відношенню до іншої сторони (договори купівлі-продажу, перевезення, оренди, зберігання, підряду та ін).

Оплатний договір - договір, за яким майнове подання однієї сторони  зумовлює зустрічне майнове надання  від іншої сторони.

Безоплатний договір - майнове  надання проводиться тільки однією стороною без отримання зустрічного  майнового надання від іншої  сторони (договір дарування, безоплатного користування майном. Від зустрічного  майнового надання слід відрізняти відшкодування витрат, понесених  стороною у безоплатному договорі. Так, договір доручення не стає оплатним від того, що повіреного відшкодовуються, наприклад, транспортні витрати  в зв'язку з виконанням даного їй завдання. У той же час якщо, крім зазначених витрат, йому виплачується обумовлену договором винагороду, то це робить договір оплатним, так  як тут передбачається зустрічне  надання, якого у повіреного не було).

Деякі договори можуть бути як відплатними, так і безоплатними (договір доручення, зберігання).

Вільний договір - договір, укладення  якого цілком залежить від розсуду  сторін. Обов'язковий договір - договір, укладення якого є обов'язковим  для однієї або обох сторін в силу чинного законодавства. Так, у разі створення юридичної особи укладення  договору банківського рахунка стає обов'язковим як для банківської установи, так і для створеної юридичної особи .Выдача ордера на жиле приміщення зобов'язує житлово-експлуатаційну організацію укласти договір соціального житлового найму з тим громадянином, якому виданий ордер.

Серед обов'язкових договорів  особливе значення мають публічні договори. Ознаки публічного договору:

       1) обов'язковим учасником є комерційна організація;

       2) комерційна організація повинна здійснювати діяльність з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг;

       3) діяльність комерційної організації повинна здійснюватися стосовно кожного, хто до неї звернувся.

До публічних договорів  застосовуються такі спеціальні правила:

         1. Комерційна організація не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності можливості надати споживачеві певні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи.

         2. При необгрунтованому ухиленні від укладення публічного договору інша сторона має право по суду вимагати укладення з нею цього договору.

         3. Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, коли законодавством допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

         4. Ціни товарів, послуг, робіт, встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законодавством установлюються пільги для окремих категорій споживачів.

Консенсуальної договір - договір, для укладання якого  досить угоди сторін; права та обов'язки за ним виникають з моменту  досягнення такої угоди (купівля-продаж, майновий найм, підряд та ін).

Реальний договір - договір, права та обов'язки за яким встановлюються лише з моменту передачі речі або  виникнення якого, крім угоди сторін, необхідна й передача речі (договір  позики, зберігання).

Взаємоузгоджені договори - умови встановлюються всіма сторонами, що беруть участь у договорі.

Договори приєднання - умови  встановлюються тільки однією стороною. Наприклад договори перевезення, прокату, страхування, побутового підряду тощо сторона, яка Приєдналася, має право  вимагати розірвання або зміни договору, якщо він позбавляє цю сторону  прав, що зазвичай надаються за договорами такого виду, виключає або обмежує  відповідальність другої сторони за порушення зобов'язань або містить  інші явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася умови, які вона не прийняла б, якби брала участь у  визначенні умов договору. Викладене  стосується громадян. Комерційні організації  таких прав не мають, якщо вони приєдналися  до договору у зв'язку зі своєю підприємницькою  діяльністю і знали або повинні  були знати, на яких умовах укладає  договір.

 

 

 

 

 

                  4. УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ.

 

Укладення договорів проходить  дві стадії:

1. оферта (пропозиція укласти  договір);

2. акцепт (згоду укласти  договір);

Відповідно, сторони називаються  оферент і акцептант.

Договір вважається укладеним, коли оферент одержує акцепт від  акцептанта. Офертою визнається пропозиція, яка в силу:

        а) має бути достатньо визначеним і має виражати явний намір особи укласти договір;

       б) має містити всі істотні умови договору;

       в) повинна бути звернена до одного або декільком конкретним особам.

Оферта може бути відкликана. Вона вважається не отриманою, якщо повідомлення про відкликання надійшло раніше або одночасно з офертою.

Від відзиву на оферту необхідно  відрізняти публічну оферту, під якою розуміється містить всі істотні  умови пропозиція, що виражає волю особи, що робить таку пропозицію, укласти  договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнувся.

Акцептом визнається згода  особи, якій адресована оферта, прийняти цю пропозицію, причому не будь-яка  згода, а лише таке, яке є повним і беззастережним.

Мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або попередніх ділових відносин сторін. Акцептом вважається також вчинення особою, яка одержала оферту, у термін, встановлений для акцепту, дій по виконанню  зазначених у ній умов договору, якщо інше не передбачено законом  або не зазначено в оферті.

Акцепт може бути відкликаний. Якщо повідомлення про відкликання  акцепту надійшло оференту раніше акцепту  або одночасно з ним, акцепт вважається неотриманими. Будучи отриманими, оферта і акцепт породжують певні юридичні наслідки для їх вчинили осіб.

З моменту отримання оферти її адресатом вона юридично пов'язує оферента. Так, оферта не може бути відкликана протягом строку, встановленого для  її акцепту, якщо інше не обумовлено в  самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи обстановки. Оферент  не може протягом цього строку в  односторонньому порядку зняти  оферту або укласти договір, указаний в оферті, з іншою особою. В  іншому випадку він буде зобов'язаний відшкодувати своєму контрагенту всі  понесені збитки. Акцепт пов'язує акцептанта з того моменту, коли він отриманий  оферентом. З цього моменту він  не має права в односторонньому  порядку відмовитися від акцепту, крім випадків, зазначених у законі.

 

Момент укладення договору.

       1. Для консенсуальных договорів угода вважається таким, що відбулося в той момент, коли оферент отримав згоди акцептанта. При цьому необхідно мати на увазі наступне:

- коли в оферті визначений  термін для акцепту, договір  вважається ув'язненим, якщо акцепт  отримано обличчям, який надіслав  оферту, у межах зазначеного в  ній терміну;

- коли у письмовій оферті  не визначено термін для акцепту,  договір вважається ув'язненим,  якщо акцепт отримано обличчям, який надіслав оферту, до закінчення  терміну, встановленого законом  або іншими правовими актами, а якщо такий строк не встановлений, - протягом нормально необхідного  для цього часу.

- Якщо оферта зроблена  усно без зазначення строку  для акцепту, договір вважається  укладеним, якщо інша сторона  негайно заявила про її акцепт.

       2. Реальні договори вважаються укладеними з моменту передачі відповідного майна (тобто з моменту вручення його набувачеві, здача перевізникові для відправлення останнього, здача в організацію зв'язку для пересилання покупцеві).

       3. Договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

 

Місце укладення договору.

       1. Місцем укладення договору є місце, яке зазначено в самому договорі.

       2. Якщо в договорі не зазначено місце його укладення, то він визнається укладеним за місцем проживання громадянина чи місці перебування юридичної особи, який направив оферту.

Початок і закінчення дії  договору.

       1. договір набирає чинності і стає обов'язковим для сторін з моменту його укладення.

       2.сторони вправі встановити, що умови укладеного договору застосовуються до їх відносин, що виникли до укладення договору.

       3.Истечение терміну договору тільки тоді припиняє його дію, коли сторони належним чином виконали всі лежать на них обов'язки.

       4.якщо не виконана хоча б одна обов'язок, що випливає з договору, то він не припиняє своєї дії і після закінчення строку, на який був укладений.

       5.Законом або договором може бути передбачено, що закінчення терміну дії договору тягне припинення зобов'язань сторін.

       6.Окончание строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Укладення договору в обов'язковому порядку.

Зазначений порядок застосовується у тих випадках, коли укладення  договору є обов'язковим для однієї із сторін в силу закону.

При укладанні договору в  обов'язковому порядку застосовуються правила. Зацікавлена в договорі сторона, для якої його висновок не є обов'язковим, направляє іншій  стороні, для якої укладення договору є обов'язковим, проект договору (оферту). Сторона, для якої укладення договору є обов'язковим, повинна протягом 30 днів з дня отримання оферти розглянути її і направити іншій  стороні:

-чи повідомлення про  акцепт;

-чи повідомлення про  акцепт оферти на інших умовах (протокол розбіжностей до проекту  договору);

-або повідомлення про  відмову від акцепту.

У першому випадку договір  вважається укладеним у момент одержання  оферентом повідомлення про акцепт.

У другому випадку сторона, яка отримала повідомлення про акцепт оферти на інших умовах, має право  або сповістити іншу сторону про  прийняття договору в її редакції або передати розбіжності, що виникли  при укладенні договору, на розгляд  суду протягом 30 днів з дня отримання  такого повідомлення або закінчення терміну для акцепту. Якщо ж сторона  не згодна з протоколом розбіжностей, у зазначені строки не передасть  виник спір на розгляд суду, договір  вважається неукладеним.

У третьому випадку, а також  випадки неотримання відповіді  на оферту у встановлений термін оферент  має право звернутися до суду з  вимогою про спонукання укласти  договір.

Проект договору може направити  і сторона, для якої укладення  договору обов'язково. У такому випадку  інша сторона, для якої укладення  договору не є обов'язковим, мають  право протягом 30 днів направити  іншій стороні:

-чи повідомлення про  акцепт;

-або повідомлення про  відмову від акцепту;

-чи повідомлення про  акцепт на інших умовах (протокол  розбіжностей до проекту договору).

У першому випадку договір  вважається укладеним на умовах, що містяться в оферті.

У другому випадку, а також  у разі неотримання відповіді  на оферту у встановлений термін, договір  не буде укладено.

У третьому випадку сторона, для якої укладення договору є  обов'язковим, повинна протягом 30 днів з дня отримання протоколу  розбіжностей сповістити іншу сторону  про прийняття договору в її редакції або про відхилення протоколу  розбіжностей. При відхиленні протоколу  розбіжностей або неотримання повідомлення про результати його розгляду в зазначений термін сторона, яка надіслала цей  протокол, вправі передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду, який і визначить  умови, щодо яких у сторін були розбіжності. Якщо сторона направила протокол розбіжностей, не перенесе виник спір на розгляд суду, договір вважається неукладеним.

Викладені правила про  терміни застосовуються, якщо інші терміни не встановлені законом, іншими правовими актами або не узгоджені  сторонами.

 

 

 

 

 

                                                                                                                                        

 

 

 

                                        ВИСНОВОК

 

Договір - це угода двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . З допомогою договору здійснюються матеріально-технічне постачання, реалізація готової продукції, капітальне будівництво, перевезення вантажів, побутове обслуговування громадян, роздрібна торгівля та ін Вся комерційна робота підприємств здійснюється на підставі договорів.

Законом проголошується свобода  договору. Це означає, що громадяни  та юридичні особи вільні в укладенні  договору. Сторони можуть укласти  договір як передбачений, так і  не передбачений законом або іншими правовими актами. Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти  договір передбачена законом (наприклад, укладення договору поставки для  державних потреб на основі державного контракту).

Можна укласти договір, в  якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Умови  договору визначаються на розсуд сторін. Якщо умова договору не визначено  сторонами або диспозитивної  нормою, відповідні умови визначаються звичаями ділового обороту, застосовними до відносин сторін.

Договір, за яким сторона  має отримати плату, є оплатним договором, якщо винагорода не передбачається - це безоплатний договір.

Договір, за яким права і  обов'язки сторін виникають з моменту  його укладання, є консенсуальних, а  якщо права і обов'язки сторін виникають  з моменту передачі майна, він  називається реальним (наприклад, договір  перевезення є реальним, оскільки він укладається з моменту  здачі вантажу перевізнику).