Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2014 в 15:02, реферат
Земельним кадастр - багаторівнева інформаційна система, яка містить відомості і документи про правовий, природний та господарський стан земельного фонду. В ньому наводяться дані про землевласників і землекористувачів, відомості про використання земель, їхні якісні і кількісні характеристики та економічні оцінки. Державний земельний кадастр створюється для забезпечення органів влади, фізичних І юридичних осіб відомостями про стан земель з метою регулювання земельних відносин та раціонального використання земельного фонду.
Основи земельного кадастру
Земельним кадастр - багаторівнева інформаційна система, яка містить відомості і документи про правовий, природний та господарський стан земельного фонду. В ньому наводяться дані про землевласників і землекористувачів, відомості про використання земель, їхні якісні і кількісні характеристики та економічні оцінки. Державний земельний кадастр створюється для забезпечення органів влади, фізичних І юридичних осіб відомостями про стан земель з метою регулювання земельних відносин та раціонального використання земельного фонду.
Земельно-кадастрову документацію представляють у вигляді кадастрових планів та карт, окремих схем та графіків, а також текстовою і цифровою Інформацією. Дана документація включає в себе також відомості про права власності на окремі земельні ділянки. Вся документація створюється відповідно до існуючих нормативних вимог ведення державного земельного кадастру.
1. Об'єкти земельного кадастру
Об'єктами земельного кадастру є земельний фонд нашої держави, включаючи землі, покриті лісом та водою. Весь земельний фонд поділяють на сім основних категорій залежно від його цільового призначеним Ці категорії складають[12]:
До земель сільськогосподарського призначення відносять землі, які надані для потреб виробництва сільськогосподарської продукції, або які призначені для цієї мети. Землі сільськогосподарського призначення можуть бути передані у власність або в постійне чи тимчасове користування. Основними землевласниками чи землекористувачами можуть бути окремі громадяни, селянські спілки, кооперативи, різні асоціації; організації та установи.
Землі сільськогосподарського призначення надаються громадянам у власність, як правило, для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосів, а також для товарного виробництва сільськогосподарської продукції. Несільськогосподарським підприємствам та організаціям, громадським і релігійним об'єднанням ці землі надаються у користування. Колективні підприємства, асоціації та інші сільськогосподарські організації зобов'язані використовувати надані землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Землі населених пунктів включають всю територію, яка знаходиться в межах даного населеного пункту. Землі населених пунктів перебувають у віданні відповідної ради, наприклад, землі міста перебувають у віданні міської ради, селища - селищної і села - сільської.
Межа, міста визначається проектом планування та забудови міста або перспективним планом його розвитку. Межа міста може змінюватись Верховною Радою України. Межа селища міського типу встановлюється і змінюється обласною радою, або, за її дорученням, районною, міською радою. Межа сільського населеного пункту встановлюється і змінюється відповідною районною радою, в адміністративному підпорядкуванні якої є даний населений пункт.
Землі, надані для розміщення виробничих, адміністративних, соціально-побутових та допоміжних будівель і споруд, а також транспортних та інженерних мереж об'єктів промисловості відносять до земель промисловості. Навколо промислових підприємств можуть бути створені санітарно-захисні зони.
Землі надані в користування підприємствам та організаціям усіх видів транспорту, а також підприємствам, які здійснюють експлуатацію ліній зав'язку та електропередач, відносяться до земель транспорту і зв'язку. Вздовж магістралей газо- та нафтопроводів, повітряних і підземних ліній електропередач, телефонне - телеграфного зв'язку установлюється спеціальна охоронна зона. Ширина цієї зони залежить від конструктивних особливостей транспортного об'єкту. Як правило, землі в межах цих зон у власників та землекористувачів не визначаються, але на їх використання накладають певні обмеження.
Землі, надані в відання військових частин, установ та навчальних закладів військових формувань і внутрішніх військ, а також різним підприємствам та організаціям Збройних Сил України, відносяться до земель для потреб оборони.
Землі національних, дендрологічних, зоологічних парків, заповідників, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), парків пам'яток садово-паркового мистецтва відносяться до земель природоохоронного призначення. Біля цих земель можуть бути встановлені охоронні зони - з метою забезпечення режиму функціонування основних об'єктів.
Земельні ділянки, які мають лікувальні мінерально-сировинні ресурси і є сприятливими для організації лікувальних та профілактичних заходів відносять до земель оздоровчого призначення. Довкола цих ділянок встановлюють смуги санітарної охорони, .в яких заборонена діяльність, що може вплинути на лікувальні властивості мінерально-сировинних ресурсів.
Землі рекреаційного призначення використовують для масового відпочинку і туризму. Сюди відносяться земельні ділянки, зайняті будівлями І спорудами будинків відпочинку, туристських баз, пансіонатів, кемпінгів, спортивно-оздоровчих таборів, будинків мисливців і рибалок, парків, зелених зон, замаркованих трас та навчально-туристських стежок. Землі рекреаційного призначення забороняється використовувати для цілей, які можуть змінити їх функціональне призначення.
Землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, скверів, поховань, археологічних та архітектурних пам'яток культури. архітектурно-ландшафтних комплексів відносять до земель історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх функціональному використанню. Біля земель історико-культурного призначення може встановлюватися охоронна зона, метою якої є забезпечення режиму функціонування історико-культурних об'єктів.
Землі, призначені для ведення лісового господарства, відносяться до земель лісового фонду. При цьому, до даного фонду можуть бути встановлені охоронні зони - з мстою забезпечення режиму функціонування основних об'єктів.
Земельні ділянки, які мають лікувальні мінерально-сировинні ресурси І є сприятливими для організації лікувальних та профілактичних заходів відносять до земель оздоровчого призначення. Довкола цих ділянок встановлюють смуги санітарної охорони, .в яких заборонена діяльність, що може вплинути на лікувальні властивості мінерально-сировинних ресурсів.
Землі рекреаційного призначення використовують для масового відпочинку і туризму. Сюди відносяться земельні ділянки, зайняті будівлями І спорудами будинків відпочинку, туристських баз, пансіонатів, кемпінгів, спортивно-оздоровчих таборів, будинків мисливців і рибалок, парків, .зелених зон, замирюваних трас та навчально-туристських стежок. Землі рекреаційного призначення забороняється використовувати для цілей, які можуть змінити їх функціональне призначення.
Землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків. скверів, поховань, археологічних та архітектурних пам'яток культури. архітектурно-ландшафтних комплексів відносять до земель історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх функціональному використанню. Біля земель історико-культурного призначення може встановлюватися охоронна зона, метою якої є забезпечення режиму функціонування історико-культурних об'єктів.
Землі, призначені для ведення лісового господарства, відносяться до земель лісового фонду. При цьому, до даного фонду можуть входити землі як вкриті лісом, так і без нього, але які надані для потреб лісового господарства.
Землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, водогосподарськими та гідрагехнічними спорудами і будівлями, а також ділянки землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення, становлять землі водного фонду. Біля водойм та водних джерел можуть встановлюватись охороню зони з метою виконання комплексу протиерозійних і санітарних заходів, спрямованих на збереження і поліпшення водних ресурсів. На землях водного фонду заборонена будь-яка діяльність, яка суперечить їхньому функціональному призначенню.
Всі землі, які не передані у власність або не надані у постійне користування, відносяться до земель запасу. Ці землі призначені для передачі у власність або надання у користування, в тому числі і в оренду.
2 Основні земельно-кадастрові дані
Основними земельно-кадастровими даними є відомості про правовий, природний та господарський стан земель. Реєстрація Інформації земельного кадастру складає цілу низку систематизованих даних про права власності та користування землею, угод на її оренду, обліку кількості та якості земель, їх бонітування, зонування території населених пунктів за різними природними й соціально-економічними факторами і економічну оцінку земель.
Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, ґрунтових, екологічних та інших спеціальних робіт, а також встановленню прав власності на землю чи користування нею. проведенням бонітування ґрунтів і економічною оцінкою земель, а також зонуванням територій населених пунктів.
Правовий режим земель характеризують розподілом земельного фонду за землевласниками і землекористувачами, передачею земель в оренду. Відповідно до цього основними кадастровими одиницями є землеволодіння та землекористування.
Землеволодіння - це земельні ділянки, надані у власність на постійне володіння, а землекористування - земельні ділянки, надані в постійне або тимчасове користування.
Відповідно до діючого законодавства України власність на землю має такі три форми: державну, комунальну, приватну [12,17].
До державної власності відносять усі землі, за винятком земель, які передані у колективну та приватну власність. Суб'єктами права державної власності виступає Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування. Верховна Рада України розпоряджається землею, яка є в загальнодержавній власності. Обласні, районні, міські, сільські та селищні ради розпоряджаються землею, яка знаходиться на їхніх територіях. Виняток складають землі, які є в загальнодержавній власності Землі, які перебувають у державній власності, а також землі. сільськогосподарських підприємств. кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств можуть бути передані у колективну власність. Право розпоряджатись земельними ділянками в цьому випадку мають загальні збори колективу співвласників. Колективу співвласників видається Державний акт на право колективної власності.
Передача землі у власність здійснюється рішенням відповідних органів місцевого самоврядування. Кожному власнику земельної ділянки видається Державний акт на право приватної власності на землю.
Облік кількості земель ведуть по власниках та землекористувачах, а також орендарях. При обліку кількості земель зазначають:
Якісна оцінка земель включає;
При якісній оцінці земель важливим є бонітування ґрунтів, яке проводять на основі даних про їхнім природні властивості, що істотно впливають на виробництво сільськогосподарської продукції. Саме бонітування представляє процес порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю, з одного боку, з середньою багаторічною урожайністю, з другого, при порівняно різних методах агрообробітку. При бонітуванні ґрунтів основною оціночною одиницею є бал бонітету.
На відміну від бонітування, економічна оцінка земельного фонду передбачає відображення якості територій не тільки за родючістю, але й за їх місцезнаходженням, продуктивністю, окупністю затрат тощо.
При економічній оцінці земель населених пунктів враховують ряд факторів, пов'язаних зі статусом населених пунктів, де розміщені оцінювані земельні ділянки, а також місцезнаходження, інженерно-технічне облаштування території тощо. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь включає їх продуктивність, окупність затрат та диференціальний дохід Землі лісового фонду оцінюють на основі нормативів економічного ефекту від їх лісосировинного значення, захисних та корисних природних властивостей лісів.