Альтернативна енергетика: проблеми та перспективи розвитку

Маючи потужний природний  потенціал для розвитку „зеленої” енергетики, АР Крим є інвестиційно привабливим регіоном для компаній, працюючих на ринку альтернативної енергетики. Так, французька компанія „Beten ingenierie” має намір побудувати в Криму Тургенівську вітроелектростанцію потужністю до 200 МВт. Розміщення вітроустановок планується на кордоні Білогірського та Червоногвардійського районів Криму за межами населених пунктів Цветочненського та Новожиловського. У реалізацію проекту планується вкласти 405 млн дол. Вітроелектростанція буде складатися з 80-100 турбін одиничною потужністю 2-2,5 МВт. Як постачальник ВЕУ обрана німецька компанія „Nordex AG”. За рік Тургенівська ВЕС вироблятиме 484 млн кВт/год електроенергії, що дозволить щорічно заощаджувати близько 154 тис. т умовного палива. На період будівництва ВЕС буде створено 250 робочих місць, на період роботи – 50.

Українська компанія „Нова-Еко” готова розпочати будівництво найбільшої в Україні вітрової електростанції (ВЕС) з установленою потужністю 300 МВт на Східному та Західному узбережжі в АР Крим, де середня швидкість вітру сягає 8,5 м/с, що є добрим показником для промислового використання вітрової енергії. Побудова такої електростанції значно зменшить залежність АР Крим від поставок електричної енергії з материкової частини країни та знизить навантаження на магістральні мережі.

7. Державна політика України у сфері альтернативної енергетики.

Україна намагається не відставати від розвинених європейських країн, які динамічно розвивають „зелену” енергетику, максимально використовуючи власний природний потенціал. Лише у 2009 р. з державного бюджету на розвиток альтернативної енергетики в Україні було виділено 500 млн грн на об’єкти Міністерства житлового господарства і 1,5 млрд грн – за лінією Міністерства регіонального розвитку і будівництва. Але ефективність державної політики у сфері альтернативної енергетики залежить у першу чергу від ефективності нормативно-законодавчої бази, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи на українському ринку відновлюваної енергетики.

Основними законами, що регулюють  правовідносини у сфері альтернативної енергетики є Закон України „Про альтернативні джерела енергії”, прийнятий Верховною Радою України 20 лютого 2003 р. 26 вересня 2008 р. Верховна Рада України ухвалила Закон про „зелені тарифи” на електричну та теплову енергію, 17 лютого 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива. 1 квітня 2009 р. Президентом України був підписаний Закон про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику” щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії.

Більшість фахівців-енергетиків  позитивно оцінюють прийняття Закону про „зелений тариф”, згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний купувати по „зеленому тарифу” електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії. „Зелений тариф” затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб’єктів господарювання, які є виробниками електричної енергії на альтернативних джерелах, строком на 10 років.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання  податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільг мають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону України „Про податок на додану вартість”, до 1 січня 2019 р. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України.

Закон про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику” встановлює чіткі схеми обрахунку так званого „зеленого тарифу” для кожної галузі альтернативної енергетики, залежно від кількості енергії, яку вона виробляє. Такий крок робить більш прозорими схеми встановлення тарифу для конкретної енергокомпанії. Зазначений порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії застосовується за умови, що починаючи з 1 січня 2012 р. питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва відповідного об’єкта електроенергетики становить не менше 30 %, а починаючи з 1 січня 2014 р. – 50 %. Додатковою умовою застосування зазначеного порядку стимулювання виробництва електроенергії за допомогою геліоустановок є використання, починаючи з 1 січня 2011 р., на об’єктах електроенергетики сонячних модулів, у вартості виробництва яких питома вага матеріалів та сировини українського походження становить не менше, ніж 30 %.

Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче  законодавство недосконале та потребує значних доповнень та уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура  отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Таку пільгу може отримати підприємство, яке  занесено до спеціального Державного реєстру. Для того, щоб потрапити в реєстр треба пройти відповідну експертизу Державної інспекції по енергозбереженню, однак відповідну інструкцію було розроблено лише для енергоефективних проектів, а механізм проведення подібних експертиз для виробників обладнання не визначено.

Щодо положення закону згідно з яким вивільнені за допомогою  пільг кошти мають направлятись на здешевлення продукції, то механізми  контролю за тим, чи дійсно ці кошти направляються на зазначені законом цілі, не визначені. Слід зазначити, що до сьогодні несформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

Не чітко визначений механізм отримання „зеленого тарифу” в Законі про „зелений тариф”. Більшість експертів наголошують на тому, що проблемним моментом у процедурі отримання „зеленого тарифу” є досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, тому виникають проблеми з підписанням відповідних договорів. Не врегульовані питання компенсації витрат енергокоманій, працюючих на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі [5, с. 14, 15].

Україна може посісти гідне  місце серед країн-виробників сонячних фотоелементів на кремнієвій основі. На сьогодні українські виробники кремнієвих фотоелементів використовують кремній  китайського виробництва. Кабінет  Міністрів України минулого року звернув увагу на проблему вироблення власного кремнію та ухвалив Постанову  Кабінету Міністрів України від 28.10.2009 р. № 1173, згідно з якою затверджено  Державну цільову науково-технічну програму „Створення хіміко‑металургійної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009‑2012 років”. Фахівці Мінпромполітики зазначають, що реалізація Програми оцінюється у 2,7 млрд грн, з яких держава профінансує біля 7 %, які підуть на наукові дослідження. Решту фінансування виконання програми забезпечать підприємства, які візьмуть участь в її реалізації.

8. Висновок.

Світові тенденції розвитку енергетики характеризуються ціленаправленою політикою розвинених країн щодо зменшення залежності від дорогих органічних енергетичних джерел та збільшення частки альтернативної енергетики в енергобалансі. Основними стримуючими факторами для розвитку альтернативної енергетики є висока ціна видобутої енергії, обумовлена дорогим обладнанням (фотоелементів, вітрових турбін) та достатньо тривалим терміном окупності (фотоелементів – близько 5 років, вітроагрегатів – близько 2-3-х років, залежно від природних умов у місці розташування агрегатів).

Більшість європейських країн  успішно розвивають свою альтернативну  енергетику за рахунок потужної підтримки  з боку держави. Країни Європейського Союзу як на рівні міждержавному, так і на національному розробляють програми та стратегії розвитку відновлювальної енергетики, надаючи фінансову та організаційну підтримку компаніям, які займаються альтернативною енергетикою.

Українське Причорномор’я  володіє значним потенціалом  альтернативної енергії, що робить його привабливим для розміщення енергетичних потужностей, працюючих на альтернативних джерелах енергії. Найбільш перспективними видами альтернативних джерел в Українському Причорномор’ї є: енергія вітру, сонця, геотермальна, енергія біомаси. Енергетичний потенціал регіону  використовується не на повну потужність. Причинами такого стану речей  є недостатній рівень державної  підтримки енергетичних проектів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Існуючі проекти  видобутку енергії з альтернативних джерел є поодинокими та, як правило, розробляються і реалізуються окремими приватними підприємствами.

Українською владою було здійснено  ряд кроків по стимулюванню альтернативної галузі енергетики, але існує ряд  проблем, які потребують держаного  врегулювання. Альтернативна енергетика – це високотехнологічна галузь, тому гостро постає питання науково-технічного супроводження розвитку нових технологій одержання енергії із відновлювальних  джерел та дослідження використання альтернативних джерел в українських  природних умовах. Існує необхідність у техніко‑економічній оцінці використання закордонного обладнання в українських природних умовах та перспективи модернізації цього обладнання відповідно до існуючого енергопотенціалу.

Потребують державної  підтримки науково-дослідні установи, які займаються дослідженнями у  сфері альтернативної енергетики. Необхідною є організація державних програм  з профільної освіти за тематикою  альтернативних джерел енергії. В Україні  було створено ряд наукових установ, які займаються дослідженнями у  сфері відновлювальних джерел енергії: Інститут відновлювальної енергії  НАНУ, Центр вітроенергетики у  Києві. Дослідження у сфері сонячної енергетики проводяться в Інституті  фізики напівпровідників НАНУ. Необхідно  розглянути можливість проведення навчальних програм з альтернативної енергетики на базі цих установ із залученням державної підтримки.

Щодо реформування законодавчої бази у сфері альтернативної енергетики, необхідно більш чітко визначити  механізми та інструкції надання  преференцій компаніям, що працюють на ринку альтернативної енергетики України. Існуюче законодавство, що регулює ринок альтернативної енергетики, потребує доопрацювання у сфері  створення відповідних інструкцій та механізмів стимулювання енергокомпаній які працюють на альтернативних джерелах енергії.

Необхідно:

– спростити процедуру  реєстрації енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах енергії, у спеціальному Державному реєстрі,  згідно з яким компанія може отримати пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток;

– сформувати реєстр імпортованої продукції для альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді  скасування ввізного мита;

– визначити процедуру  досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній  власності, стосовно підключення виробників енергії з альтернативних джерел до загальної електромережі;

– урегулювати питання  компенсації витрат енергокомпаній, що  працюють на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі.

Необхідно відновити виробництво  „сонячного” кремнію в Україні. Сумарні запаси кварцитів (сировини для виробництва кремнію) в Україні перевищують 180 млн т, що створює сприятливі умови для організації власного ланцюгу виробництва кремнієвих фотоелементів. Налагодження власного виробництва кремнію дозволить Україні посісти гідне місце серед країн-лідерів у розвитку власної альтернативної енергетики.

Список літератури:

1. http://www.er.energy.gov.ua/doc.php?f=2582
2. Альтернативна енергетика України [Текст] : матеріали до уроків, факультативів, МАН / Сергій Величко, Олександр Третьяков. - Харків : Основа, 2010. – 126 с.
3. Наш енергетичний потенціал // Альтернативні джерела енергії. – 2009. – № 2. – 40 с.
4. Жовнір М. Олійник Є. Чаплигін С. Солома обігріє села // Зелена енергетика. – 2007. - № 5. – 53 с.
5. Дьяков О. Альтернативні джерела енергоресурсів в Українському Придунав’ї // Енергетична безпека України: Зб. ст. та аналіт. матеріалів/ за заг. ред. О.О. Воловича/ НІСД, Регіональний філіал у м. Одесі. – Одеса: Фенікс, 2009. – 356 с.