Аудит фінансової звітності підприємства

• правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адміністрації;
• наявність документа на право здійснення окремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку;
• структуру активів і пасивів балансу на звітну дату;
• структуру власного капіталу;
• забезпечення підприємства власними обіговими коштами;
• повноту і своєчасність сплати податків і платежів;
• фінансову сталість, платоспроможність тощо [12, с. 195-207].

     Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і організацій усіх галузей господарювання складаються за єдиними критеріями, фінансові відносини — універсальні. Галузеві особливості відображають у статистичній звітності. Підприємства, що перебувають на госпрозрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, у тому числі й спільні підприємства.

     Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна  така інформація: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; розшифрування дебіторів і кредиторів; розрахунок нормативу власних обігових коштів; бізнес-план; Головна книга; статистична звітність; податкова звітність; регістри бухгалтерського фінансового обліку; первинна документація.

     Баланс  — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

     Звіт  про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

     Звіт  про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

     Звіт  про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

     Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорсткої конкурентної боротьби [7, с.432]. 
 
 

     2.2.Ознаки  та критерії  аудиторської оцінки  фінансової звітності 

     Якість  фінансової інформації зменшує інформаційний  ризик споживачів фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні показники та приводить до прийняття неадекватних управлінських рішень на загальнодержавному рівні.

     Серед основних якісних критеріїв оцінки показників фінансової звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є: корисність; релевантність, тобто своєчасність та прогнозування; надійність, тобто достовірність, перевіряння та нейтральність. Достовірність тлумачиться як репрезентативна, що означає відповідність її між фактичним проявом та відповідним описом.

     До  якісних критеріїв інформації, відображеній у фінансовій звітності (в тому числі у звітності з фінансових результатів), прийнятих в міжнародній практиці з аудиту, належать такі, як: наявність та можливість викривлень; повнота відображення інформації; точність відображення інформації; відповідність інформації даним облікових регістрів та ін. Посилаючись на законодавство України, а саме на Закон України "Про аудиторську діяльність", основними критеріями, за якими оцінюються показники річного балансу та річної звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є достовірність та повнота балансу і звітності [11, с. 512].

     Кожна стаття фінансової звітності може наводитись тоді, коли:

     • існує достовірність надходження і вибуття майбутніх економічних вигод;

     • оцінка статті може бути достовірно визначена. 
Якісні характеристики фінансової звітності:

     1. Зрозумілість — доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

     Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова  звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

2. Доречність — прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

     3. Надійність — у інформації, представленій у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

     4. Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

     5. Обачливість (обережність під час розрахунків) — повнота (без пропусків).

     Обов'язкові реквізити звітності: дата, на яку приведені основні показники діяльності підприємства; охоплюваний період; валюта. Усі звіти підписуються керівником і головним бухгалтером.

     При формуванні фінансової звітності має  бути дотримано таких принципів:

• автономність підприємства — підприємство відокремлене від власників;
• безперервність діяльності — передбачає оцінку активів і пасивів підприємства на подальший період;
• періодичність — розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу для складання звітності;
• історична (фактична) собівартість — визначає пріоритет оцінки активів;
• нарахування та відповідність доходів і витрат — доходи зіставляються з витратами (для отримання цих доходів);
• повнота висвітлення — фінансова звітність має містити інформацію про фактичні й потенційні наслідки операцій;
• послідовність — постійне з року в рік застосування обраної облікової політики;
• обачність — запобігання заниженню оцінки зобов'язань;
• превалювання змісту над формою;
• єдиний грошовий еквівалент [17, с. 364].

     2.3.Організація та планування аудиторської діяльності  

Аудиторські послуги, що надаються підприємствам  АПК, здійснюються на договірних засадах. Пошук клієнтів аудиторською фірмою здійснюється на конкурентній основі, виходячи з якості та вартості наданих послуг. При виборі клієнта необхідно враховувати особливості організаційно - правових форм господарювання, сферу діяльності тощо.  
         Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленостей між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки. 
         Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та меж відповідальності, у договорі необхідно максимально чітко обумовити всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням. 
         Перед укладанням договору з новим клієнтом аудитору необхідно вивчити такіпитання:

•    чи існують професійні причини, через які недоцільно надавати послуги цьому клієнту;
•    які конкретно послуги повинні бути надані клієнту;
•    чи можуть бути повністю дотримані нормативи аудиту або інші релевантні вимоги в разі надання таких послуг. 
          Аудитори повинні враховувати репутацію потенційного клієнта та його керівництва. Нормативи контролю якості потребують від аудиторських фірм встановлення політики і процедур, що забезпечують мінімізацію ймовірності задоволення та збереження клієнта, керівництво якого не є чесним. 
          Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт (замовник) звертається за допомогою листа-пропозиції (додаток 1) до аудиторської фірми з проханням надати даному суб’єкту підприємництва аудиторські послуги, в якому зазначається мета та завдання аудиту, бажаний масштаб перевірки тощо. Лист-зобов’язання аудитора (додаток 2) підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються межі відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-зобов’язання може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження. 
          Після обміну листами та на їх підставі складається договір на проведення аудиту (додаток 3). Листи можуть бути невід’ємною складовою договору або додатком до нього, якщо це буде обумовлено умовами договору.

     Аудиторський  процес складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку).

     Одним із найважливіших етапів аудиту є  планування. Аудитор зобов'язаний чітко  прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

     Планування  аудиту передбачає визначення його стратегії  і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

     Рішенням  Аудиторської палати України від 18.12.2006 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

     Обсяг планування може змінюватися залежно  від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

     Аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом [14, с.443]. З цією метою проводять її плануванні і регулювання.

     Планування  — це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

     Програма  аудиторської перевірки — це основа детального планування часу і витрат (додаток 4).

     Протягом  всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.

     У нормативі № 9 не передбачено попереднього планування аудиту. А тому ми поділяємо пропозицію доктора економічних наук Н. Дорош щодо того, що процес планування може бути подано трьома етапами:

• попереднє планування аудиту;
• підготовка і складання загального плану аудиту;
• підготовка і складання програми аудиту.

     При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

     Загальний план аудиту включає такі питання:

• умови договору на виконання аудиту;
• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;
• відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність";
• відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;
• система і форма бухгалтерського фінансового обліку;
• фінансова звітність, використана для аудиту;
• виконавці аудиту;
• тривалість аудиторської перевірки;
• бюджет часу і затрат;
• вплив на аудит Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нового Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових і законодавчих актів;
• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;
• ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;
• робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;
• сутність і обсяг аудиторських доказів;
• умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);
• аудиторський ризик;