Поняття, види та призначення референдумів

1) про призначення референдуму;

2) про відхилення пропозиції  про проведення референдуму у  разі        

    наявності серйозних порушень законодавства про референдуми;

3) про прийняття рішення,  пропонованого у вимозі про  призначення 

    референдуму. 

У рішенні про призначення  референдуму визначається дата проведення референдуму, зазначається назва проекту  закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. Дата проведення всеукраїнського референдуму призначається не раніше як за три й не пізніше як за чотири місяці, а місцевого референдуму — не раніше як за місяць і не пізніш як два місяці від дня прийняття рішення про проведення референдуму. Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що виноситься на референдум, оголошуються відповідно засобах масової інформації у 10-денний строк після прийняття рішення про його призначення.

Після прийняття рішення  про призначення наступає друга  стадія референтного процесу — підготовка проведення референдуму. Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму: дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

 

На відміну від виборів, проведення референдуму не вимагає  створення виборчих округів. Згідно із ст. 23 Закону про всеукраїнський і місцеві референдуми, для проведення голосування і підрахунку голосів  створюються тільки дільниці для  голосування, що об'єднують від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у референдумі. Керівництво всеукраїнським референдумом покладається на Центральну виборчу комісію, а також спеціально утворені для цього громадські органи — комісії по проведенню референдуму: дільничні, територіальні, що створюються в селах, селищах, районах, містах і областях, комісія Автономної Республіки Крим із всеукраїнського референдуму.

Законами України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про Центральну виборчу комісію» детально регламентуються повноваження цих  комісій, організація їх роботи. Вельми важливою з точки зору захисту  прав суб'єктів референдуму є  норма, яка передбачає можливість оскаржити  рішення і дії комісії з  референдуму у вищестоящу комісію  з референдуму, а у випадках, передбачених Законом, і в суд (ст. 31). По аналогії із законодавством про вибори у законодавстві  про референдуми вирішено питання  про право на оскарження помилок  у списку громадян, які мають брати  участь у референдумі (ст. 34 Закону).

На стадії підготовки референдуму  відбувається також широка кампанія по роз'ясненню населенню мети референдуму, змісту питань, що виносяться на нього, ознайомленню з порядком голосування  тощо. Відповідно до ст. 8 Закону про  референдум, громадянам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим  рухам, трудовим колективам надається  право вільної агітації за прийняття  закону або іншого рішення, що виноситься на референдум, а також проти прийняття  закону чи рішення. Всі рішення щодо референдуму, а також проекти  законів, інших рішень, які виносяться на референдум, підлягають опублікуванню  засобами масової інформації. Останні  висвітлюють хід підготовки і  проведення референдуму, їхнім представникам гарантується вільний доступ на всі збори і засідання, пов'язані з референдумом, і одержання інформації.

Найбільш відповідальну  стадію референдуму становить голосування  і визначення підсумків референдуму. Саме на цій стадії виявляється воля народу і відбувається ухвалення  закону чи іншого рішення. Тому суворе і неухильне дотримання вимог  процедури, всіх процесуальних гарантій набуває тут особливого значення.

У загальному порядку голосування  проводиться в день референдуму  із 7 до 20 години. Також існує процедура  дострокового голосування, голосування у місцях перебування громадян, коли вони за станом здоров'я або з інших причин не можуть прибути в приміщення для голосування.

Голосування відбувається у  спеціально відведених і обладнаних за законом належним чином приміщеннях. Кожний громадянин голосує особисто. Бюлетені для голосування заповнюються голосуючим у кабіні або кімнаті  для таємного голосування.

Третя стадія референдного процесу завершується підбиттям підсумків голосування на референдумі. В українському законодавстві про референдуми детально врегульовані порядок підбивання підсумків голосування, умови дійсності бюлетенів і ті вимоги, яким мають відповідати протоколи голосувань.

Визначаються недійсними бюлетені для голосування невстановленого  зразка, а також бюлетені, які  не містять точно встановленого  рішення громадян. Якщо виникають  сумніви щодо дійсності бюлетеня, питання вирішується дільничою комісією з референдуму шляхом голосування її членів (ст. 40 Закону). Відповідна комісія з референдуму може визнати результати референдуму недійсними через допущені в ході голосування або під час підрахунку голосів порушення Закону про референдум (ст. 41).

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА

НАСЛІДКИ РЕФЕРЕНДУМУ

 

Проект Закону, рішення  вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість  голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування, а референдум з питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради та Президента визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше двох третин від загальної кількості громадян, внесених до списків для голосування.

Закон, прийнятий шляхом референдуму, не потребує видання спеціального акту про введення його в дію. Згідно із ст. 44 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, закони, інші рішення, прийняті референдумом, обнародуються  у встановленому законодавством порядку опублікування правових актів Верховної Ради і вводяться  в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший термін.

Датою прийняття закону чи рішення вважається день проведення референдуму.  На відміну від виборчого законодавства, яке передбачає кілька підстав для призначення повторних виборів, ст. 43 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачає єдину умову, яка дає право Верховній Раді призначити повторний всеукраїнський референдум — якщо під час його проведення були допущені грубі порушення Закону. Визнання ж референдуму таким, що не відбувся, не є умовою для призначення повторного референдуму. Оскільки очевидно, що громадян, які проігнорували голосування, не цікавить, яке рішення буде прийнято, і вони згодні підтримати будь-яке з них. З іншого боку, неучасть у референдумі може свідчити про негативне ставлення громадян до самого законопроекту. Тому будь-який результат (як позитивний, так і негативний) є рішенням самих громадян, їхнім волевиявленням.

У Законі про референдум передбачені норми, що мають сприяти  дотриманню законності при проведенні референдуму. Ст. 10 Закону встановлює можливість притягнення до відповідальності осіб, що перешкоджають шляхом насильства, обману, погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також членів комісії з референдуму, посадових осіб, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо неправиль­ний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону. Ця стаття відсилає до чинного адміністративного та кримінального законодавства, норми якого визнають конкретні міри покарання за вчинені правопорушення.

Ст. 186-4 Кодексу України  про адміністративні порушення  передбачає, що публічні заклики або  агітація за бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму, а так само будь-яка агітація в день проведення референдуму; видача членом дільничної комісії з референдуму бюлетеня для голосування за іншу особу; втручання у роботу комісій з референдуму, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'язаних з підрахунком голосів або визначенням результатів референдумів, — тягнуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Ст. 129-1 Кримінального кодексу  України передбачає, що перешкоджання  шляхом насильства, обману, погроз, підкупу  або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести агітацію у  день проведення референдуму — карається  позбавленням волі на строк до п'яти  років або виправними роботами на строк до двох років, чи штрафом до десяти офіційно встановлених мінімальних  розмірів заробітної плати.

Ті самі дії, вчинені членом комісії з референдуму або  іншою службовою особою, караються  позбавленням волі на строк від одного до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років чи штрафом  від семи до п'ятнадцяти офіційно встановлених мінімальних розмі­рів заробітної плати.

Підлог документів референдуму, приписка, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з референдуму  або іншою службовою особою, караються  позбавленням волі на строк від одного до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років чи штрафом  від семи до п'ятнадцяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Прийняття конституції шляхом референдуму звичайно супроводжується  запровадженням відповідного порядку (єдиного, одного з можливих чи альтернативного) внесення до неї змін. Іншими словами, референтна форма прийняття конституції  забезпечує останній якість підвищеної «жорсткості», тобто порівняно ускладнений  порядок її змін. Водночас існує  думка, що конституції, прийняті шляхом референдуму, є більш досконалими  у порівняні з тими, які прийняті представницькими органами, і юридична коректність конституцій залежить від ступеня участі політиків у процесі їх прийняття. Можливість прийняття нової Конституції, як і можливість внесення змін до чинної, є питаннями доцільності, які уповноважені ставити і належними способами вирішувати учасники безпосереднього політичного процесу. Але і з суто юридичних позицій можна стверджувати, що чинна Конституція, як і основні закони інших держав, несе у собі своєрідний «ген смерті», адже вона включає розділ, поіменований «Внесення змін до Конституції України». Вочевидь, за змістом цього розділу не може бути прийнята нова Конституція, хоча може бути здійснена ревізія (прийняття нової редакції) чинної. Характерно, що у вітчизняній юридичній практиці ревізія звичайних законів здійснюється шляхом прийняття, по суті, нового за змістом закону, поіменованого «закон про внесення змін» до попереднього.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Відповідно до ст. чинного  Закону «Про всеукраїнський та місцеві  референдуми» референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування  законів України, інших рішень з  важливих питань загальнодержавного і  місцевого значення.

Референдум, як форма безпосередньої демократії є далеко не новою формою особистої участі населення в  рішенні глобальних соціально-економічних  і політичних питань, а також у  дозволі територіальних і інших  внутрішніх і міждержавних проблем.

Треба відзначити ще один дуже важливий момент. Ми маємо в Україні  досить своєрідну систему народної ініціативи, і саме це обумовлює  необхідність прийняття закону про  народну ініціативу і закону про  реалізацію рішень за народною ініціативою. І сьогодні розвиток подій свідчить, що в перспективі такі норми мають  бути виписані в українському законодавстві.

Оскільки внесення змін і  доповнень до нині чинного закону призвело б до суттєвої зміни його структури і змісту, то, відповідно до правил законодавчої техніки, виклад закону у новій редакції стає принципово неможливим. Саме тому автори законопроектів фактично створили новий закон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України про Всеукраїнський та місцеві референдуми від 03.07.1991.
2. Указ Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдума за народною ініціативою» від 15.01. 2000р. №65\2000.
3. Турін П.Р. «Справній референдум України. Питання та відповіді». «Віче» 14.07.1999р.-Ст.3

4.Коперник О. «Референдум: проблеми і перспективи» // Голос України,

  25.02.2000р. Ст.2-5.

5. Олькіна О. «Референдум як підстава та порядок дострокового припинення  

   повноважень посадових осіб, які обрані народом України» // Конституція

   України у дії. Юридичний вісник. – 2012/1., С 31-36

6. Шаповал В. Основний Закон України і референдум//Право України. –

    2000/2., С 3-6

7. Опришко В.Ф., Шульженко Ф.П. Правознавство, КНЕУ, К. – 2003, 767 с.