Поняття, види та призначення референдумів

 

Поняття, види та призначення  референдумів

ВСТУП

 

Актуальність Конституція України  визначає, що  носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в України є народ. Здійснення влади народом відбувається,за Конституцією як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто Конституція України проголошує всебічне і повне народовладдя. Стаття 1.  Закону України «Про всеукраїнські та місцеві референдуми» встановлює, що з метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні держави та місцевими справами в Україні проводяться референдуми.

Прихильники референдумів доводять, що прямий зв'язок  з громадянами – єдиний дійсно демократичний шлях визначення політики. Референдуми можуть ставити у відповідні рамки народних представників, піднімати на найвищого юридичного рівня загальне волевиявлення народу з усіх найважливіших політичних питань. На думку Т.Наливайко, референдум є однією із форм демократичного контролю за державними інституціями.

Метою дослідження є розкрити поняття референдуму та виділити основні його види. Для досягнення мети в ході дослідження передбачається вирішити такі дослідницькі завдання:

• визначити предмет референдуму,
• охарактеризувати призначення і порядок проведення референдумів;
• дослідити правову регламентацію організації та правові наслідки референдумів;

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ РЕФЕРЕНДУМІВ

 

Особлива роль у системі  народовладдя в Україні належить референдумові, як найбільш органічній і природній формі народовладдя. Поняття «референдум» походить від латинського «referendum», що означає «те, що має бути повідомлено». Прийнято вважати, що перший в історії людства референдум був проведений у Швейцари ще у 1439 p. Нині інститут референдуму законодавчо закріплений в конституціях та інших нормативно-правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії та інших.

В теорії конституційного  права (як національного, так і зарубіжного) визначення референдуму не завжди однакове. Найчастіше референдум ототожнюють з опитуванням громадської думки, з плебісцитом. Іноді референдумом називають будь-яке голосування виборців незалежно від його наслідків. Справді, за своєю суттю референдум, як і інші форми народовладдя — вибори, народне обговорення і опитування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення, тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результатів голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя.

Відповідно до ст. чинного Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Легітимізація рішень здійснюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до виняткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витримується і при проведенні консультативних референдумів, оскільки, за законом, їхні результати розглядаються і враховуються державними органами при прийнятті рішень.

Запровадження в Україні  порядку проведення референдумів за народною ініціативою створює правові  гарантії здійснення прямого народовладдя. Виясненню специфічних особливостей референдумів, а також визначенню їх ролі при регуляції суспільних відносин сприяє аналіз видів референдумів.

За територіальною ознакою референдуми поділяються на:

1) всеукраїнський;

2) місцевий, причому останній має два підвиди:

а) референдум, що провадиться  у межах Автономної Республіки Крим;

б) референдум, що провадиться  у межах інших адміністративно-територіальних одиниць.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою  або Президентом відповідно до їх повноважень. Згідно із ст. 73—85 Конституції  виключно Верховна Рада призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну  території України, Президент, згідно з ч. 6 ст. 106 Конституції, призначає  всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції відповідно до ст. 156 цієї Конституції і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Місцеві референдуми призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції.

Наступна класифікація видів  референдумів пов'язана з предметом  референдуму. Теоретично предмет референдуму  — це питання, вирішення якого  відбувається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референдуми:

1) обов'язкові;

2) факультативні. 

Обов'язкові мають місце  у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим  шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко  окреслено коло цих питань. 1 грудня 1991 р. в Україні відбувся перший всеукраїнський референдум, який був обов'язковим  в питанні про проголошення незалежності України, виходячи з положень Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми  щодо реалізації права народу України  на самовизначення. Згідно із ст. 73 Конституції, нині виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну  території України. Після прийняття  Конституції предмет обов'язкового референдуму значно розширений. Відповідно до положень ст. 156 Конституції, обов'язкового затвердження всеукраїнським референдумом потребує законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори, Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України».

Факультативні референдуми  — це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов'язкове. Призначення  референдуму в такому разі залежить від рішення органів, що компетентні  призначати референдуми, а також  від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.

В українському законодавстві  передбачено спеціальні предмети та переліки питань, що виносяться на всеукраїнський та місцеві референдуми. Так, ст. З Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» окреслює предмет всеукраїнських факультативних референдумів, до якого зараховано:

— затвердження Конституції  України, її окремих положень та внесення

    до Конституції змін і доповнень, окрім тих, що вимагають

    обов'язкового референдуму;

— прийняття, зміна або  скасування законів України чи їхніх деяких

     положень;

— прийняття рішень, які  визначають основний зміст Конституції  та

     інших правових актів.

З цього переліку видно, що коло питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, обмежене нормотворчою сферою. На всеукраїнський референдум можуть виноситися лише загальнодержавні питання.

Проте правовий режим проведення референдумів передбачає, що поряд  з питаннями, які складають предмет  всеукраїнських, обов'язкових і факультативних референдумів, є питання, з яких референдум взагалі не допускається, оскільки для їх вирішення потрібні професійні знання, досвід та інші передбачені законом підстави. У зв'язку з цим у ст. 74 Конституції зазначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми передбачається, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії і помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони  громадського порядку, захисту здоров'я  та безпеки громадян; питання, пов'язані  з обранням, призначенням і звільненням  посадових осіб, що належать до компетенції  Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.

За змістом предмету всеукраїнські референдуми поділяються на:

— конституційні, коли шляхом референдуму вирішується питання 

     прийняття, затвердження або зміни Конституції;

— законодавчі, коли народним голосуванням вирішуються питання,

     пов'язані з прийняттям, затвердженням, зміною законів.

Якщо референдум проводиться  з одного і того самого питання  кілька разів, то за часом треба розрізняти:

1) повторний референдум  з означеного питання проводиться  у такому разі, якщо під час  проведення всеукраїнського або  місцевого референдуму були допущені  грубі порушення законодавства  про референдуми, Верховна Рада  України у місячний строк, а  відповідний орган місцевого  самоврядування — у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративної одиниці або її частини;

2) новий (всеукраїнський) референдум з питань, що раніше  виносились на референдум, може  бути проведено не раніше як  через 5 років, а місцевий —  не раніше, як через рік від  дня попереднього референдуму  з цих питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРИЗНАЧЕННЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕФЕРЕНДУМІВ

 

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів регламентується  Конституцією і Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми. З точки  зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес, який складається з відносно самостійних процедур, що здійснюються у певній послідовності:

• призначення референдуму;
• підготовка і проведення референдуму;
• голосування і визначення підсумків референдуму;
• опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

На всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або  непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі  залежно від походження, соціального  і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Громадяни беруть участь у  референдумі на рівних засадах. Кожний громадянин має один голос. Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо. Голосування під час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається. Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно. Законом запроваджені гарантії реалізації вказаних демократичних засад.

Підготовка і проведення всеукраїнського референдуму здійснюється за рахунок Державного бюджету, а  місцевих референдумів — за рахунок  відповідних місцевих бюджетів.

Першою стадією проведення референдуму є його призначення. При цьому зазначимо, що розрізняють  ініціативу про проведення референдуму  і прийняття відповідного рішення  про призначення референдуму. Законом  детально врегульована процедура реалізації права вимоги проведення референдуму. Зокрема, громадяни України реалізують своє право на ініціативу всеукраїнського  референдуму шляхом збору підписів. Нагадаємо, що їх має бути не менше 3 млн. і підписи щодо призначення  референдуму мусять бути зібрані  не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.

Збирання підписів організовують  і здійснюють ініціативні групи  референдуму, що утворюються й діють  відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону про  всеукраїнський та місцеві референдуми. Отже, на стадії призначення референдуму  відбувається утворення ініціативних груп референдумів, їх реєстрація, збирання підписів ініціативними групами. Детальна регламентація цих процедур проведення референдуму має дуже важливе  значення, оскільки передбачає низку  правових гарантій від всіляких порушень. Зокрема, ці гарантії стосуються вимог  щодо форми й змісту листів для  підписів громадян, порядку заповнення і збирання підписів (ст. 18). Передбачається також можливість оскарження в районний (міський) суд відмови Центральної  комісії із всеукраїнського референдуму  у реєстрації ініціативної групи, або  відсутність рішення про реєстрацію (ст. 17 Закону).

Після завершення збирання підписів ініціативна група у  триденний строк складає підсумковий  протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата ре­єстрації  ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів. Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку.

 

Після підписання цього акту в тижневий строк група всеукраїнського  референдуму передає підсумковий  протокол, акт і вимогу про проведення референдуму до Центральної комісії  із всеукраїнського референдуму (як відомо, її функції покладені на Центральну виборчу комісію по виборах народних депутатів України). Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після одержання належним чином оформленої пропозиції, органи державної влади, до повноважень  яких входить призначення референдуму  в місячний термін приймають одне з таких рішень: