Проблема людини у філосоії Григорія Сковороди

«Для Сковороди ключ до всіх розгадок життя, як космічної, так і божественної, є людина, тому що всі питання й всі таємниці світу зосереджені для нього в людині... Не розгадавши себе, людина не може нічого розуміти в навколишньому; розгадавши ж себе до кінця , людина проникає в найглибші таємниці Всесвіту» (Эрн В. Ф. Г. С. Сковорода. Життя й навчання. М., 1912. С. 214). Сковорода «логічно записує» життя, як вона відкривається людиною й для людини в її загальності, необхідності й волі. Таким чином, російська філософія вже в самих своїх джерелах заявляє про себе в антропологічній парадигмі філософського мислення.