Ігрова анімація

 

 
 

 
 

 

 

Розрахунково-графічне завдання на тему: 
«Ігрова анімація»

 
 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 
ІІІ курсу гр.  
 

 

 

 

 

 

Зміст:

Вступ

1. Особливості ігрової  анімації

   1.1 Правила та ролі  ігрової анмації

   1.2. Ігрова програма

2. Критерії оцінки якісного  складу ігрової аудиторії

3. Оцінка ігрового майданчика, реквізиту і тех. засобів

Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток цивілізації тісно пов'язане зі збільшенням тривалості дозвілля і зміною його змісту. У сучасному технократичному світі з характерними для нього зростанням інтенсифікації праці, прискоренням ритму життя, погіршенням екологічної обстановки в людини все частіше спостерігаються емоційні зриви, фізичні і психічні розлади.

Ось чому зростає значення анімаційної діяльності як сфери  відновлення та відтворення живих (фізичних і духовних) сил людини, в т.ч. через досуговую зайнятість. Дана тенденція проявляється все  більш явно.  

Духовно-моральна та матеріальна ефективність діяльного дозвілля можлива при відповідній спрямованості дозвільної роботи, високому рівні мотивації і творчому її виконанні.

 

Дозвілля дозволяє оптимізувати рішення професійних та сімейних питань, зміцнює віру в себе, стимулює життєвий оптимізм, сприяє успішному взаємодії людини з суспільством і природою.  
Анімація як чинник соціальної активності людини виступає в якості форми і методу вивчення сформованої практики, що вимагає професійно підготовлених фахівців даного напряму суспільної діяльності.  
 
1. Особливості ігрової анімації

З незапамятних часів і до цього  дня людство знаходиться в  пошуку розваг. Саме у боротьбі з  нудьгою вигадуються всілякі  ігри. Умови і правила їх передаються  з покоління в покоління, перетинають  кордони, долають немислимі відстані.

Згадка про гру зустрічається  в індійських Ведах, в Біблії, творах древніх філософів Платона, Арістотеля. Цікаво поглянути на коріння слова  гра в древніх мовах.

У греків їм називалися дії, властиві дітям. У римлян сенс слова походив  від понять радості, веселощів, у  євреїв — від жартів, сміху. І  санскрит позначав гру як радість. А  у древніх германців вона звязувалася  з легенею, плавним рухом на зразок гойдання маятника, що приносить задоволення.

М.Паркес. Гра.

У XIX столітті почала складатися теорія ігор. Першим ученим, що зайнявся цим, був  італієць Д.Колонца, але честі першовідкривача  науки в цій області історія  удостоїла не його, а німецького дослідника К.Гросса. Спираючись на досягнення згаданого Д.Колонци і Г.Спенсера, він створив теорію передвправ.

Назва говорить сама за себе: гра розглядається  тут як тренування практичних умінь. Гросс вважав: Якщо розвиток пристосувань для подальших життєвих завдань  складає головну мету нашого дитинства, то видатне місце в цьому доцільному звязку явищ належить грі, так що ми цілком можемо сказати, вживаючи декілька парадоксальну форму, що ми граємо не тому, що ми буваємо дітьми, але нам  саме для того і дано дитинство, щоб  ми могли грати.

Тлумачення слова  «гра» у деяких варіантах:

• «Гра - це система, в якій гравці вступають в штучний конфлікт, визначений правилами із кількісним результатом» (Кейті Сален та Ерік Зіммерман)
• «Гра - форма мистецтва, в якій учасники, що їх називають гравцями, роблять рішення щодо управління ресурсами, даними через символи гри, з метою досягнення мети» (Ґреґ Костікян)
• «Гра - діяльність двох чи більше осіб, які приймають рішення з метою досягнення цілі в певному обмеженому контексті» (Кларк Абт)
• «На найелементарнішому рівні ми можемо визначити гру, як вправу у добровільно обраній контрольованій системі, де існує протиборство сил, обмежене процедурами й правилами, з метою досягнення нерівного результату.» (Елліот Аведон і Браян Саттон-Сміт)
• Гра — діяльність з розважальною та іноді навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою корисної практичної мети, і від мистецтва тим, що не створює художніх цінностей, хоча границі між цими видами діяльності розмиті.

               

 

 

1.1 Правила  та ролі  ігрової анмації

Гра проходить за певними правилами, які встановлюють обмеження на дії гравця. Ці правила не обов'язково повинні бути ясно сформульованими чи усвідомленими - коли кошенята граються між собою, вони атакують один одного, але при цьому не випускають пазурі й не кусають так, щоб завдати рани.

Гравці часто виконують ролі, прикидаючись кимось іншим. Коли чотирирічна дівчинка пропонує

- Давайте гратися  - уяви, що я колобок.

Дорослий партнер приймає  на правила гри і, притворяючись  вовком, відповідає

- Колобок, колобок,  я тебе з'їм.

На що свідома правил гри  дитина, дає відповідь:

- Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

Ігри мають чітко встановлені  правила. Відхилення гравця від правил у таких іграх зазвичай розглядається  іншими гравцями як шахрайство, і призводить до конфліктів, образ, припинення гри.

У грі може брати участь один або кілька гравців. У грі, що розрахована на одну людину, гравець  ставить перед собою складне  завдання, яке намагається розв'язати, притримуючись встановлених для  себе правил. Ігри для багатьох гравців  часто ставлять перед собою завдання виграти, здобути перемогу над іншими, тобто гра є змаганням. У іграх з елементами змагання гравці можуть утворювати команди - колективи, які намагаються досягти спільної мети. Відповідні ігри називаються командними.

 

1.2 Ігрова програма

Усі ігри можна обєднати в ігрову програму. Ігрова програма — це комплексний анімаційний  захід, в якому різноманітні ігрові форми обєднуються ідейно-тематичним задумом.

Ігрова програма є засобом розваги людей, їх спілкування, відпочинку. У грі людина отримує задоволення, знімає нервове напруження. Гра носить характер активної пізнавальної діяльності, стає дієвим засобом розумового і фізичного розвитку, морального і естетичного виховання. З допомогою гри пізнається світ, виховується творча ініціатива, пробуджується допитливість, активізується мислення. 
 
Головне призначення гри - розвиток людини, орієнтація його на творче, експериментальне поведінку. Гра навчає, допомагає відновити сили, дає хороший емоційний заряд бадьорості і т.д. Всі функції гри тісно взаємопов'язані. Їх визначає головна мета - розвага плюс розвиток основних якостей, здібностей, закладених в людині. 

До основних функцій  гри відносяться: 
 
- комунікативна - володіє експансивним впливом. Гра охоплює всіх присутніх (учасників, глядачів, організаторів), тобто встановлює емоційні контакти; 
 
- діяльнісна - виявляє взаємодію людей один з одним і навколишнім світом; 
 
- компенсаторна - відновлююча енергію, життєву рівновагу, тонізуюча психологічні навантаження; 
 
- виховна - організуюча діяльність людини. Гра дозволяє створити цілеспрямоване виховання і навчання; 
 
- педагогічна, дидактична - розвиває уміння і навички (тренуються пам'ять, увага, сприйняття інформації різної модальності); 
 
- прогнозирующая- пророча, експериментуюча; 
 
- моделююча - зв'язує дійсність з нереальним; 
 
- розважальна - створює сприятливу атмосферу, що перетворює науковий захід в захоплюючу пригоду; 
 
- релаксаційна - знімає емоційне напруження, позитивно впливає на нервову систему; 
 
- психотехническая - перестраивающая психіку гравця для засвоєння великих обсягів інформації; 
 
- розвиваюча - корегуюча прояву особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій. 

 

В ігровій діяльності об'єктивно  поєднуються два важливих фактори: з одного боку грають включаються  в практичну діяльність, розвиваються фізично; з іншого - одержують моральне й естетичне задоволення від  цієї діяльності, поглиблюють знання про світ, життя. Все це в кінцевому  підсумку сприяє вихованню особистості  в цілому. 
 
Ігрова програма вводить людини у спілкування з оточуючими людьми і природою, сприяє набуттю знань, розвитку активності, фантазії, нестандартного мислення. 
 
Завдяки ігровій програмі, гра займає найважливіше місце в житті туристів. В практиці туристичних підприємств використовують ігри рольові, дидактичні, народні, рухливі, ігри зі співом, географічні, літературні, інтелектуальні ігри, пізнавальні, жартівливі, музичні, спортивні, сюжетні, і масові. При організації ігрових програм необхідно враховувати особливості, які притаманні різним віковим категоріям відпочиваючих на туристських об'єктах.

Під час проведення ігрової програми аніматор повинен не лише слідкувати за сценарною послідовністю конкурсів  і ігор, але й дотримувати культури мовлення, техніки спілкування, толерантного, неупередженого ставлення до учасників  гри. При наявності жюрі ведучий  не повинен проявляти видимих  симпатій до жодної із конкуруючих  сторін. Незважаючи на розважальний характер ігрових програм, обєктивність в  оцінці ігрових дій гравців має  бути максимальною. Інакше ні глядачі, ні учасники гри не отримають задоволення  і не досягнуть рекреаційного  ефекту від участі в ігровому заході.

Розповсюдженою помилкою аніматорів є намагання силою залучити до гри людей, які чи то в силу соромязливості або недостатньої налаштованості, чи то з причини стану здоровя  не хочуть брати участь у грі як гравці. Навіть якщо аніматору вдасться витягнути рекреанта на ігровий  майданчик, людина буде почувати себе ніяково і насолоди від процесу  не отримає. Якщо у аніматора є  сумніви щодо бажання потенційної  аудиторії активно грати в  запропоновані ігри, він повинен  заздалегідь подбати про момент активізації публіки.

По-перше, публіку треба підготувати  психологічно. Підготовка починається  з розробки афіші заходу. З неї  людина повинна отримати своєрідну  настанову Я йду грати. Якщо після  ознайомлення з афішею людина прийшла  на ігровий майданчик, значить вона хоче займатися саме цим видом  анімаційної діяльності. Допоможе відчути  себе у своїй тарілці яскраве  оформлення ігрового майданчика, весела музика і комфортність перебування  на території Країни гри. У цій  країні всі грають, у ній немає  споглядальників чи критиків. У цій  країні неможливе існування поза грою.

По-друге, стиль ведучого повинен  відповідати ідеї розважального  заходу. Його зовнішній вигляд, інтонації  голосу, міміка, жестикуляція повинні  створювати привабливий, веселий настрій. У цій ситуації важливо не помилитися в розподілі ролей у грі, особливо жіночих і чоловічих.

Переважна більшість жінок не хоче грати ролі на кшталт Баби Яги. У  такій ситуації краще заздалегідь  знайти виконавицю на цю роль або ж  запропонувати виконати її чоловікові.

Багато людей, які мають мінімальний  ігровий досвід або тяжіють до інтровертного типу поведінки, ніяковіють під тиском підсвідомого стану психіки, який можуть охарактеризувати на кшталт: А як я буду виглядати в цій  ролі в очах інших людей, Чи не смішним  я буду. Але якщо аніматор, поглузувавши з себе, з інших аніматорів, створить невимушену атмосферу, де нібито всі сміються над собою, внутрішній барєр невпевненості зникає.

Якщо під час конкурсно-ігрової  програми, що відбувається за принципом  хто програв — той вибуває, виникає необхідність вивести з  гри тих, хто програв, робити це треба  мяко, з демонстрацією великої  втрати для гри.

Ведучий повинен подякувати тим, хто  вибуває, за гру, підбадьорити їх, дати їм надію на майбутні конкурси, зініціювати  бурю оплесків вдячних уболівальників. А якщо невдаха в цій ситуації ще й отримає памятний приз, його життєвий тонус, як мінімум, не знизиться.

Якщо людям холодно чи, навпаки, спекотно, чекати від них адекватної реакції не можна. Оптимальною температурою для організації ігрової діяльності є температура в межах 20-25оС. У  літній сезон ігрові програми просто неба бажано проводити для дітей  вранці, відразу після сніданку, для дорослих — ввечері, після  вечері. У приміщеннях повинна  працювати система кондиціювання.

Узимку не рекомендується проводити  просто неба довготривалі ігри, в яких є учасники і вболівальники. Бажано, щоб всі рекреанти були учасниками ігрових дій. Прикладом тут може бути давня словянська гра Фортеця. Правила цієї гри передбачають захоплення командою нападників снігової фортеці, що зсередини захищається іншою  командою. Зброя, що використовується і нападниками, і захисниками, однакова — снігові кульки. Захопивши фортецю, нападники міняються ролями з  захисниками. Оскільки гра рухлива, гравці не встигають змерзнути.

Завершує ігрову програму підведення підсумків, вручення нагород переможцям і памятних призів іншим учасникам.

 

2. Критерії оцінки  якісного складу ігрової аудиторії

Перш ніж розпочинати роботу по створенню ігрової програми, треба  оцінити якісний склад потенційної  аудиторії її вік, освіту, стан здоровя  тощо, розміри і форму ігрового майданчика, наявність і якість необхідних технічних засобів і реквізиту.