Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей

Реферат на тему

Використання карстових печер  для спелеотуризму, спелеотерапії  та інших цілей

Названі аспекти  вивчення і використання печер далеко не вичерпують їхнє господарське значення. Печера - це геологічний об'єкт з  багатьма природними феноменами, і  проведення спе-леологічних досліджень відкривають нові можливості як в  одержанні, так і в інтерпретації  інформації, отриманої класичними геологічними методами. Спелеологічні дослідження  дають змогу деталізувати літологічний розріз карстоутворюючих порід і  встановити особливості тектонічної  будови району; вивчення гідрогеології  карстових порожнин дає можливість визначити закономірності формування, руху і розвантаження підземних  вод і вийти на раціональні  схеми їх експлуатації. Спелеологічні  дослідження надають суттєву  допомогу і при вирішенні інженерно-геологічних  завдань. Вони широко використовуються при проходженні тунелів, при  будівництві ГЕС тощо. 
У різних печерах світу протягом тривалого часу вивчалися проблеми функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

Один  із таких експериментів, в організації  якого взяв участь і вітчизняний  Інститут медикобіологічних проблем, відбувся у печері Боговина (територія  Югославії). Відомий югославський спелеолог  Мілутин Велькович виконав спеціальну програму досліджень, розраховану на 2 роки самотнього перебування під  землею. Програма нового експерименту вченого отримала назву "Боговина - космосу". Два подібних за метою  досліди проведено на Поділлі  науково-дослідною лабораторією спелеомедицини Республіканської алергологічної лікарні  спільно з Тернопільською обласною комісією спелеотуризму та клубу  спелеологів "Поділля". У 1977 р. в  Академічному залі Кришталевої печери протягом 29 діб провів комплекс медико-фізіологічних  спостережень лікар Ю. Ю. Чижмар. Наступного року в галереї Ветеранів Озерної  печери протягом місяця діяла підземна лабораторія. 
 
З 4 лютого по 5 вересня 1972 р. французький вчений і спелеолог Мішель Сіфр на самоті провів у печері Міднайт (США, штат Техас) 205 днів. Увесь цей час він щоденно з метою фізіологічних спостережень проводив над собою різноманітні багаточи-сельні експерименти і тести. Вони були поставлені з метою вивчення 3-х важливих проблем: біологічних (фізіологічних) ритмів, психологічного часу і фізіологічних процесів, пов'язаних зі сном людини. 
Проведені М. Сіфром біологічні (фізіологічні) експерименти мають певне прикладне значення, насамперед, у галузі космічної медицини. Нині в Україні створено кілька підземних лікарень і клінік. Спеціалісти спелеотерапії провели ряд дослідів у тернопільських печерах - Кришталевій та Озерній. Отримані експериментальні дані свідчать про лікувальні властивості мікроклімату печер і доцільність створення тут алергологічних стаціонарів для лікування хворих хронічними бронхітами, пневмонією, бронхіальною астмою.

Спелеотерапія - це використання мікроклімату печер, шахт для лікування цілого ряду захворювань, один з стародавніх і широко розповсюджених у наші часи методів оздоровлення в багатьох країнах світу. 
Початком розвитку в Україні спелеотерапії вважається 1966 p., коли на основі принципів лікування польського спелеокурорту "Велічка" на базі солотвинських соляних шахт директором Ужгородського філіалу Одеського інституту курортології М. Д. Тор-тохіним була організована алергологічна лікарня. Профіль цієї оздоровниці - лікування хворих на бронхіальну астму інфекційно-алергічної форми за спеціально розробленою методикою. Спелеотерапевтичне відділення лікарні складається з комплексу гірських виробок для розташування 250 хворих, які знаходяться на глибині 300 м від поверхні. Соляні поклади Солотвинсько-го родовища, в якому розташоване відділення, відзначаютьс* доволі складною будовою, що зумовлено чергуванням шарів та лінз чистої солі з сіллю, яка в різних масових частках засмічена вулканічною породою, - спелетом.

Основний  лікувальний чинник печер - це мікрокліматичні  умови, які характеризуються цілим  рядом особливостей: постійністю  іонного і газового складу повітря, домінуючою роллю від'ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво-хлористих аерозолів. Лікувальний ефект спелеотерапії визначається сумарною дією компонентів мікроклімату. Тривале перебування в печерах (200-300 годин на протязі 5-6 тижнів) створює умови для пониження чутливості організму до алергенів, підвищує насиченість артеріальної крові киснем, нормалізує артеріальний тиск і обмінні процеси. 
Українські медики встановили: спелеотерапія сприяє більш швидкому загоєнню опіків, допомагає лікувати шкірні захворювання, недуги кровообігу. Особливо ефективно допомагає спелеотерапія дітям. Якщо в дорослих після курсу лікування спостерігається значне покращення до 90 % від числа приїжджих, то у дітей - до 95 %.

Нині  в Солотвино функціонують 2 шахти: № 8 і № 9. Розроблений інвестиційний  проект відкриття Спелеотерапевтичного відділення в печері Попелюшка Чернівецької області, яка має унікальні мікрокліматичні  особливості повітря за вмістом  кисню, що прирівнюється до гірського  повітря. 
На підставі численних наукових досліджень рекомендовано створити на базі Стебницького ДГХП рудника № 1 спелеолікар-ню. Розроблено техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) цього проекту. Проект передбачає поєднання традиційних для Трус-кавця лікувально-оздоровчих процесів із практично необмеженими можливостями лікування немедикаментозними методами алерго-пульманологічних захворювань у гірських виробітках рудника № 1 Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства, який знаходиться на відстані 3,5 км від Трус-кавця. Планована пропускна здатність першої черги спелеолі-карні - 150 місць (луговня № 9 або № 10) [13]. 
Неабиякого розвитку у наш час набув спелеотуризм як особлива форма екотуризму. В Україні діють спелеоклуби у Києві, Сімферополі, Львові, Тернополі та ряді інших міст. Діяльність цих клубів спрямована на популяризацію печер серед широких верств українських туристів, передусім учнівської і студентської молоді.

Визнаною  популярністю серед масових спелеотуристів України користуються окремі туристично облаштовані печери гірського Криму (Мармурова, Червона, Еміне-Баїр-Хосар) й Поділля (Кришталева). Поряд з  природними печерами, неабиякою популярністю користуються штучні печери, викуті у  скельній товщі працею людських рук. Сюди відносяться славнозвісні об'єкти національного паломництва (печери Києво-Печерської та Почаївської лавр, комплекси давньоруських печерних монастирів Подільського Придністров'я  та ранньохристиянських печерних монастирів гірського Криму, Страдчанська печера та печерний монастир с Розгірче на Львівщині тощо). 
А адреналінові маршрути екстремального спелеотуризму нині в Україні прокладені у десятках туристично необлаштова-них печер - тобто печер, в яких відсутні сліди людського втручання й збереглася чарівна природна незайманість. Найбільш масовими об'єктами екстремального спелеотуризму в нашій державі нині є печера лабіринтова печера Млинки, яка обслуговується групою провідників-рятувальників Чортківського спе-леоклубу, а також печери Буковини. 
Туристично облаштована Кришталева печера знаходиться біля Кривче на вузькому вододільному плато між Циганкою і Семеновим потоком, що впадає в неї. Широкому загалу вона стала відома з 1721 p., коли була описана в книзі Габріеля Жон-чинського "Натуральна історія королівства Польського" та її новій редакції "Актуальна історія натуральна королівства Польського" 1745 р. Загальна довжина її ходів - 22 км.

Активні роботи з обладнання Кришталевої  печери для відвідування туристами  започаткував варшавський археолог Людвіг Савицький на початку XX ст.

У 1931 р. детальне дослідження Кришталевої печери провів інженер Віктор Нехай за дорученням Львівського комітету Державного комітету охорони природи та Центрального правління Подільського туристично-краєзнавчого товариства в Тернополі. У 1933 р. він видав книгу "Путівник по печері в Кривче", в якому подав опис і карту дослідженої частини печери. 
Місцевий поміщик Мельзерув, якому належали ці землі, люб'язно подарував Подільському туристично-краєзнавчому товариству (ПТКТ) ділянку землі біля входу в Кришталеву печеру, а також дві мальовничі башти, що залишилися від замку Кацьких XVII ст. В одній з замкових башт був обладнаний туристичний притулок на 20 осіб для відвідувачів печери. Відтак, ще в 1930-ті pp. Кришталева печера стала однією з найбільш відомих печер Центральної Європи. Вона згадується у численних туристичних путівниках, що видавалися різними мовами у тодішній Польщі.

Хоча  вхід до Кришталевої печери знаходиться  у високому скелястому масиві, проте  вона доступна для всіх у будь-яку  пору року. Тепер тут є зручний  під'їзд і 2,5 км електрифікованої підземної  траси для туристів. Працюють досвідчені провідни-ки-екскурсоводи. Спецодяг не вимагається - Кришталева печера суха. Туристична траса включає в себе проходження лабіринту коридорів  і великих залів, стіни багатьох галерей і залів покриті жовто-бурими кристалами вторинного гіпсу. Лише в  кількох місцях виявлено карбонатні натьоки, сталактити. Найатракційніша  ділянка турмаршруту - "Лабіринт Скелета" з химерними натічними  формами.

Печера  Млинки - найпопулярніший спелеотуристичний  об'єкт Тернопільщини. Екскурсійний маршрут її лабіринтом щороку проходять  численні спортивно-туристичні групи, у Млинках відбуваються змагання з орієнтування під землею та спелеозйомки, навчально-тренувальні заняття спелеотури-стів. Екскурсійний маршрут не розрахований на масових відвідувачів. 
А втім, найбільш масові потоки відвідувачів припадають на три найвеличніші вапнякові печери України, розташовані в горах Криму: Мармурову, Еміне-Баїр-Хосар й Червону.

Червона печера (татарською - Кизил-Коба) знаходиться  неподалік Перевального (ліворуч  від траси Сімферополь - Алушта). Це величезна печерна система загальною довжиною 13,7 км. Унікальність Червоної полягає в тому, що це найпо-верховіша лабіринтова система України - підземні порожнини розташовані в шістьох лабіринтових поверхах. Всередині Червона печера вражає значною кількістю грандіозних провальних залів і великих галерей та розмаїттям кальцитових натічних форм. Окремі сталактити Червоної досягають 5-8 м. Окрасою печери є ріка Кизил-Коба, що бере початок у її глибинах (див. рис. 7.3, рис. 7.5).

Щороку  Червону печеру відвідують тисячі спелеотуристів. Однак, з початку XXI ст. популярність цього атракційного об'єкта дещо спала  в зв'язку з обладнанням для  масового туристичного відвідування двох наймальовничіших спелеосистем України - печер Мармурової й Еміне-Баїр-Хосар. 
Печери Мармурова й Еміне-Баїр-Хосар знаходяться поруч на верхньому плато Чатир-Дагу в межах Кримського державного заповідника. Вони обладнані для цілорічного туристичного відвідування членами Сімферопольського центру спелеотуризму. 
Печера Мармурова відкрита сімферопольськими спелеологами в 1987 р. і з дня відкриття взята під охорону Сімферопольським клубом спелеологів. Завдяки цьому вона зберегла свою незайману красу. Вхід у печеру знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Довжина розвіданих ходів становить 2050 м, глибина - 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів сягає понад 1 км. 
Морфологічно Мармурова складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої галереї і бічного Тигрового ходу. Ці велетенські галереї натічними формами й брилами провально-гравітаційного походження розділяються на окремі зали. Температура повітря всередині печери впродовж року стабільна - +9°С. 
Екскурсії в Мармуровій печері проходять трьома маршрутами. 
Перший маршрут у "Галерею казок" - найкоротший загально-ознайомлюючий. Довжина маршруту в обидва кінці становить 250 м. Екскурсія триває 30 хв. За цей час екскурсанти мають нагоду дізнатися про геологічну історію утворення печери, милуватися й фотографуватися на тлі химерних натічних утворень фантастичного підземного царства. Сталактитові й сталагмітові статуї Мармурової нагадують казкових героїв, скульптури дивовижних звірів, вигадливі форми палаців і замків.

Другий  маршрут Мармуровою має назву "До перлинних озер". Він проходить  через "Галерею казок", минає  найбільший за розмірами зал печери - Зал перебудови (його параметри: довжина - 175 м, висота - 27 м, ширина - 42 м) - і виводить у кінець дальнього залу на гребінь  кальцитової греблі. Екскурсія триває одну годину. Під час цієї екскурсії  відвідувачі оглядають витончені  натічні колони, грандіозні стіни, вкриті печерними "квітами" - коралітами, різноманітні сталактити й сталагміти, печерні озера-ванночки, кальцитову греблю. З неї видно продовження  Мармурової печери, її туристично ще не обладнану частину - Палацевий зал.

Третій  маршрут Мармуровою проходить через "Галерею казок" і звертає  направо в бічне відгалуження печери - галерею "Тигровий хід". Стеля  цієї галереї набагато нижча, але  за багатством натічного оздоблення перевершує обидві перші галереї. Тут  трапляються і мальовничі натічні  колони, і завіси, і кам'яні водоспади, й ажурні ванночки, і печерні "квіти" - гелік-тіти. Довжина цієї галереї  становить 360 м. Тривалість екскурсії - понад годину. 
Багато екскурсантів, потрапивши у підземний дивосвіт Мармурової, прагнуть оглянути всю обладнану частину печери. Така екскурсія всіма галереями триває 1 год. 40 хв.

Для шанувальників  екстремального спелеотуризму за окрему плату проводиться тур у заповідну  частину Мармурової печери - Нижню  галерею. Ця частина печери довжиною близько 1 км ще не обладнана, і туристів чекає маса несподіванок: вузькі тріщини, якими потрібно протискуватися, кам'яні  завали, слизькі мокрі спуски з  кам'яних гірок і уступів. У цій  частині по-печерному темно і  сиро, тому туристам пропонують комбінезони, дають автономне світло - ліхтарі-"коногонки", і вони з досвідченими інструкторами  відправляються в царство без  мовності й тиші.

Подорож триває близько 3 годин. За цей час  спелеотуристи знайомляться з трьома заповідними залами: Рожевим, Залом  Надій і Люстровим. Тут "сховане" найцінніше печерне багатство: завіси зі звисаючих сталактитів, кам'яні  троянди, що покривають стелю і стіни, кристали кальциту, що переливаються  при світлі ліхтаря, сотні тонких, прозорих кальцитових трубочок. Зі стелі звисають десятки дорогоцінних "люстр", суцільно покритих коралітовими "квітами". 
За оцінкою найвідоміших спелеологів-експертів, Мармурова печера входить у п'ятірку найгарніших печер планети.

У 1992 р. Мармурова  печера була прийнята в Міжнародну асоціацію обладнаних печер (штаб-квартира асоціації - Генга, Італія). 
Печера Еміне-Баїр-Хосар розташована за 1 км на південь від Мармурової печери. Це попросту унікальний за розмаїттям натічних форм і підземному рельєфу спелеокомплекс планети. За багатством різнобарвних кристалів Еміне-Баїр-Хосар визнана найгарнішою печерою Європи. 
Температура повітря в Еміне-Баїр-Хосар набагато нижча, ніж в Мармуровій, і цілорічно тримається на відмітці +4,5 °С. Тому відвідувачам цього унікального спелеокомплексу перед екскурсією потрібно обов'язково запастися теплим одягом. 
Печера відкрита для відвідування у 1994 р., тут обладнано 4 екскурсійні маршрути (тривалістю від ЗО хв. до 1,5 год.). Усі вони починаються біля штучного входу, пробитого в скелі, й проходять через Північну галерею вглиб печери. Екскурсійний маршрут заводить на глибину 60 м у химерний світ кам'яних палаців, водоспадів, дивує палеонтологічними знахідками (у печері знайдені кісти найдавніших тварин: мамонта, щерстистого носорога, печерного ведмедя тощо). В Еміне-Баїр-Хосар працює палеонтолого-мінералогічний музей. 
Найцікавіший екскурсійний маршрут веде у важкодоступну частину печери - Верхній Баїр. Він проходить через підземне озеро в зал Ідолів і триває 1,5 год. 
На плато Чатир-Даг обладнано центр активноґо відпочинку, Що передбачає не лише спелеоекспедиції у підземний світ Мармурової й Еміне-Баїр-Хосар, а й гірськолижний і екологічний туризм у Кримських горах. Інфраструктуру рекреаційного центру формують нічліжні будиночки на 2-6 осіб, кафе, бар з банкетним залом на 50 місць, WC, автостоянка. На вершину заповідного плато Чатир-Даг прокладено зручний під'їзд для приватного й екскурсійного автотранспорту. Взимку відкривається пункт прокату гірськолижного спорядження, працює бугель-ний витяг (200 м), є умови для екстремального позатрасового катання. Працівниками Центру спелеотуризму екотуристам пропонуються походи в необладнані печери (Тисячеголова, Холодна), екскурсія в Тисову ущелину, сходження на величні вершини Чатир-Дагу - Еклізі-Бурун й Ангар-Бурун.