Засекречення інформації , види інформації

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Декабря 2013 в 22:11, реферат

Краткое описание

Суспільства можна розглядати з позиції того, за рахунок чого воно отримує біле половини свого національного валового прибутку. Відповідно до сказаного будемо виділяти три типи суспільств:
— суспільства аграрні (більше половини національного прибутку вони отримують за рахунок продажу продуктів сільського господарства — зерна, овочів, фруктів, квітів тощо);
— суспільства індустріальні (більше половини національного прибутку вони отримують за рахунок продукції індустрії — випуску тракторів, автомобілів, кораблів, літаків ракет, видобутку корисних копалин тощо);

Содержание

Вступ
1. Інформація
1.2 Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
1.3 Основні види інформації в суспільстві
1.4 Права людини в Україні . Право на доступ до інформації
2. Статті про охорону та захист ноу хау
3. Аналіз інформації
Висновок
Список літератури

Скачать в ZIP архиве (227.60 Кб) Сколько стоит заказать работу?

Вложенные файлы: 1 файл

інфо право.doc

— 474.00 Кб (Скачать файл)

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет банківського бізнесу

Кафедра кафедра фінансово - економічної безпеки

Тема: Засекречення інформації , види інформації

Комплексне практичне

індивідуальне завдання

Керівник курсу:

Зайцева-Калаур І.В.

Виконала:

Жабковська Н.Я.

Тернопіль-2013

Зміст

Вступ

1. Інформація

1.2 Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації

1.3 Основні види інформації в суспільстві

1.4 Права людини в Україні . Право на доступ до інформації

2. Статті про охорону та захист ноу хау

3. Аналіз інформації

Висновок

Список літератури

Вступ

— суспільства аграрні (більше половини національного прибутку вони отримують за рахунок продажу продуктів сільського господарства — зерна, овочів, фруктів, квітів тощо);

— суспільства індустріальні (більше половини національного прибутку вони отримують за рахунок продукції індустрії — випуску тракторів, автомобілів, кораблів, літаків ракет, видобутку корисних копалин тощо);

— суспільства інформаційні (більше половини національного прибутку вони отримують за рахунок продажу інформації — масової інформації (газет, журналів, книг, радіо- й телепередач), науково-технічної інформації (науково-технічних книг, журналів, патентів, стандартів тощо), програмної інформації (операційних систем, трансляторів, пакетів офісних програм, автоматизованих систем керування підприємством, автоматизованих систем керування технологічними процесами тощо), культурної інформації (театрів, кіно, концертів, цирків тощо).

В історичному аспекті ці види суспільств формувалися в такій послідовності: спершу виникали аграрні суспільства (первісний, рабовласницький, феодальний, а частково — й капіталістичний лади), далі найрозвиненіші з них ставали індустріальними (починаючи з моменту найвищого розвитку капіталізму) й нарешті останнім часом ці найрозвиненіші індустріальні суспільства почали ставати інформаційними.

Між вказаними суспільствами існує суттєва різниця в джерелах отримання інформації. Автор цієї теорії — Л. Тофлер. Розглянемо ці джерела:

— в аграрному суспільстві основними джерелами отримання інформації є сім’я, церква і частково — школа (як правило, початкова);

— в індустріальному суспільстві до основних джерел отримання інформації, крім тих, що є в аграрному, додається школа (середня, частково вища), а також частково ЗМІ;

— в інформаційному суспільстві до основних джерел отримання інформації, крім тих, що є в індустріальному, додається школа (для більшості населення вища), а також ЗМІ як основний постачальник масової інформації.

До цієї класифікації можна зробити уточнення, а саме:

— варто виділити передаграрне суспільство, в якому інформація передавалася тільки в рамках сім’ї та церкви (загалом, будь-якого релігійного інституту);

— в інформаційному суспільстві варто виділити такий його підвид, в якому передбачається використання Інтернету.

Про Інтернет потрібно сказати окремо, оскільки Інтернет усуває для масової інформації такий фактор її функціонування як віддаль. Інтернет, з’єднавши всі цифрові бази даних в єдину мережу й доставляючи інформацію в будь-яку точку Земної кулі за лічені секунди, зробив ці бази даних спільним загальнодоступним інформаційним джерелом.

Вже зараз в Інтернеті виникає „дзеркальне” відображення всієї масової інформації, яка існує в традиційній формі. До такого дзеркального відображення потрібно віднести: Інтернет-газети, Інтернет-журнали, Інтернет-книги, Інтернет-радіо, Інтернет-телебачення, Інтернет-кіно. Крім того, в Інтернеті з’явилися такі сервіси, які в традиційній масовій інформації — відсутні (наприклад, Інтернет-БД, Інтернет-пошукові системи тощо).

У майбутньому Інтернет відіграє в суспільстві таку ж роль, яку свого часу відіграло винайдення книгодрукування Йоганном Гутенбергом.

У сучасному світі до яскраво виражених інформаційних суспільств належать США. Цьому явно сприяє те, що США виготовляють левову частку комп’ютерної техніки (процесорів) Земної кулі. Враховуючи сказане, для країн Європи є надзвичайно актуальною організація випуску власної комп’ютерної техніки.

У наш час Україна належить до числа індустріальних держав. Надзвичайно сильно Україну відкинула назад економічна криза, яка виникла внаслідок розпаду СРСР

Інформація

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

Роз'яснення; Виклад фактів, подій; Витлумачення;
Представлення, поняття;
Ознайомлення, просвіта.

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;
Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

У залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:

це відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим (В. П. Камша^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^]).
розпізнаний кібернетичною системою сигнал або комплекс сигналів (образ), який зменшує кількість варіантів вибору нею чергової дії (команди)^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
відомості або повідомлення про щось (побутове)^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
роз'яснення, виклад^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
оригінальність, новизна^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);
міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглом);
відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;
фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин)^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович)^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^]
універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО)^[^д^ж^е^р^е^л^о ^н^е ^в^к^а^з^а^н^о⁷³ ^д^н^я^];
документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).^[1]

Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається корисністю та здатністю її забезпечити суб'єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети.

Достовірність — здатність інформації об'єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світі. Як правило достовірною вважається насамперед інформація яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі. Тоді як під істинними слід розуміти дані зміст яких неможливо оскаржити або заперечити.

Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).

Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:

Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;
Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;
Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта.

При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності)^.

Поширення інформації — це доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Під поширенням інформації розуміють:

опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;
викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі;
вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів;
розповсюдження серед людей листівок.

Повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не є її поширенням. Також не є поширенням інформації викладення відомостей у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу особою, на думку якої порушено її право.

Поширення інформації може відбуватися у двох формах — фактичного твердження чи оціночного судження. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири)

Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю , відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації.
{ Частина перша статті 15 в редакції Закону N 2432-VI від 06.07.2010 }
Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації   складаються,із: грифа секретності; номера примірника;
статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі                      якої здійснюється засекречення;
найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.
{ Частина друга статті 15 в редакції Закону N 2432-VI від 06.07.2010 }
Якщо реквізити, зазначені у частині другій цієї статті, неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної інформації, вони мають бути зазначені у супровідних документах.
Забороняється надавати грифи секретності, передбачені цим Законом, матеріальним носіям іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або конфіденційної інформації.
Перелік посад, перебування на яких дає посадовим особам право надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи секретності, затверджується керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею.
{ Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI від 06.07.2010 }
Ступені секретності науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт, які виконуються в інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави, встановлюються шляхом винесення відповідного висновку державним експертом з питань таємниць, який виконує свої функції у сфері діяльності замовника, разом з підрядником.
{ Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2432-VI від 06.07.2010 }
Після закінчення встановлених строків засекречування матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до державної таємниці керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації, або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи керівники вищого рівня зобов'язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити про це керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної інформації.

Информация о работе Засекречення інформації , види інформації