Предмет, структура та зміст курсу „Основи менеджменту”

1. Предмет, структура та зміст курсу „Основи менеджменту”. Мета та методи вивчення курсу, його зв’язок з іншими дисциплінами.

Наука управління має три складові: предмет, метод і теорію.

Предметом курсу „Основи менеджменту”, тобто тим, на що спрямовуються зусилля при його вивченні, є:

• теоретичні положення в галузі управління, які стосуються менеджменту у будь-якій сфері діяльності (виробництво, фінанси, маркетинг);
• прикладні аспекти менеджменту та досвід конкретних організацій;
• розробка системи менеджменту та конкретних економічних, виробничих, технологічних, соціальних та інших умов.

Предметом дослідження менеджменту є всі види міжособистих відносин між працівниками підприємства, організації:

1. між  керуючою і керованою системами, об’єктом і суб’єктом управління;

2. між  керівниками і підлеглими одного  підрозділу управління – субординація;

3. між  керівниками і підлеглими різних  підрозділів управління – координація;

4.формальні  – ґрунтуються на ролі учасників  у процесі управління і неформальні  – на симпатіях, спільності поглядів, інтересів тощо.

Метою курсу є формування сучасного управлінського мислення та системи спеціальних знань у галузі менеджменту, формування розуміння концептуальних основ системного управління організаціями; набуття умінь аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, прийняття управлінських рішень.

Кінцевою ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або доходності в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу.

Ціллю менеджменту в умовах ризику є постійне подолання ризику або ризикових ситуацій не тільки в теперішньому, але й в майбутньому, для чого необхідно мати певні резервні грошові засоби і надання менеджерам певного ступеня свободи і самостійності в господарській діяльності з метою швидкого реагування і адаптації до умов, які змінюються.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку.

У зв'язку з цим в завдання менеджменту входить:

• забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання робітників, які мають високу кваліфікацію;
• стимулювання роботи працівників фірми шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;
• постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація всіх підрозділів фірми;
• постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносять:

• визначення конкретних цілей розвитку фірми;
• виявлення пріоритетності цілей, їх черговості та послідовності вирішення;
• розробка стратегії розвитку фірми, господарських завдань і шляхів їх вирішення;
• розробка системи заходів для вирішення проблем, які намічаються на різні часові періоди;
• визначення необхідних ресурсів і джерел їх покриття;
• встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

Теоретичним фундаментом наукового управління сучасним виробництвом є економічна теорія, яка вивчає різні системи виробничих відносин. Курс пов’язаний з усіма дисциплінами, які характеризують об’єкт управління або окремі його функції – економічні і облікові дисципліни, маркетинг, організація торгівлі, комерційна діяльність, товарознавство, юридичні дисципліни.

Питання, що піднімаються в теоретичних основах управління:

1. Вихідні поняття управління як науки.
2. Система загальних принципів управління, які визначають правила створення, побудови, функціонування і розвитку систем.
3. Теорія організацій, їх внутрішніх змінних і зовнішнього середовища.
4. Загальна технологія управління.
5. Теорія структур.
6. Відносини між людьми в системі, які складають суб'єктивне і об'єктивне управління.
7. Процеси управління, їх загальний зміст і суть.
8. Теорія прийняття рішень.
9. Складність явиш і процесів, які вивчаються в управлінні, передбачає використання не одного, а сукупності підходів і методів та інш.

Науковий підхід в управлінні ґрунтується на тому, що в управлінні підприємствами є багато спільного, незважаючи на відмінності в їхніх розмірах, технології, формі власності та ін.

Основні групи методів дослідження:

• аналіз об’єктів дослідження (діалектичний підхід – дає змогу проникнути в сутність процесів управління, знаходити шляхи удосконалення їх; конкретно-історичний підхід – полягає в дослідженні відносин управління з урахуванням впливу на них виробничих, соціальних, економічних та ін. факторів; системний підхід – дає можливість розглядати об’єкт дослідження як цілісне утворення, що складається із взаємопов’язаних елементів, і спрямований на виявлення як загальних властивостей системи, так і її елементів, внутрішніх зв’язків),
• моделювання (вербальні моделі – характеризують об’єкт описово; фізичні моделі – подають об’єкт у зменшеному вигляді; аналогові моделі – зображують досліджуваний об’єкт у вигляді аналога, який поводиться як реальний об’єкт, не будучи ним; математичні моделі – сукупність математичних співвідношень, які відбивають залежність вхідних змінних від вихідних),
• науковий експеримент, соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання, тестування).