Література 20 ст.

ХХ століття, як, мабуть, ніяке інше, дуже насичене різноманітними історичними  подіями, характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної  ситуації. Звідси різні історичні  умови, в яких розвивалась українська культура.

Цей період розвитку української літератури можна розділити на декілька етапів:

- коротка доба відновлення української державності (1917-1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури;

- радянський етап (1921-1991 рр.), який включає в себе і добу злету 20-х років покоління, розстріляного відродження

 

З огляду на історичні події та соціальні  перестанови у країні, українську літературу можна поділити на такі періоди:

Початок XXСт. (до 1917 року). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики

Період революції й національного  державотворення. Література за часів Центральної Ради, УНР

Літературний процес 20-х рр. Період утопій українських націонал-комуністів і поступової ліквідації національного відродження України.

Розстріляне відродження й насаджування в літературі ідей соціалістичного  реалізму. Література в умовах геноциду. Насадження комуністичної ідеології й вульгарної соціології в літературознавстві

Література в період війни 1941—1945 рр. Друга хвиля еміграції. Література в таборах.

Українська література післявоєнного  періоду. Література від 1946 до кінця 50-х рр. в Україні й поза нею

Література в період відродження 60-х років.  Самовидавницька література. Нью-Йоркська група в діаспорі

Літературний процес 70—80 рр. Література в умовах брежнєвсько-сусловського ідеологічного засилля, репресій і форсованої русифікації. Формування сталих взаємин із діаспорою

Українська література в період розпаду СРСР. Утвердження національної й державної незалежності України. Література на сучасному етапі

 

Динамічні еволюційні та революційні  зміни в естетичній свідомості напередодні  нової історичної доби формують розмаїте, поліфонічне художнє полотно  — літературу XX ст. Прикметною ознакою стає тут, з одного боку, усвідомлення літератури як певного національного та історичного типу художньої творчості, а отже, акцентування її зв’язку з традицією, з іншого — радикальна переоцінка, вибір самої традиції, змагання різних тенденцій, зумовлених новітнім художньо-естетичним контекстом.

 Дедалі чіткіше окреслювалися  дві орієнтації: перша на збереження  національно-культурної ідентичності , друга на загальноєвропейський  літе­ратурний процес та його  універсалізм.

 

Митці надавали перевагу наступним поглядам і  переконанням:

• Пошук нових стилів, манер та форм творчості.
• Відкидання нормативності і консерватизму
• Заперечення натуралізму та народницького реалізму
• Прагнення наповнити мистецтво слова філософською глибиною, що мало піднести літературу на нові ідейно-мистецькі вершини

 

В жоден період історії розвитку мистецтва слова літературний процес не був таким складним і динамічним. Характерною ознакою цього процесу  була поява різноманітних літературних груп та організацій, які так чи інакше виражали проблеми своєї доби. Митціоб’єднувались за спільними світовідчуттями, естетичними принципами та певною політичною платформою. Частина письменників прагнула розв’язати соціальні й національні питання, інша – зосереджувала увагу на естетичних проблемах.

 

Символізм

• Риси: заглиблення у внутрішній , ірраціональний світ, розкриваючи таємниці людського “Я” за допомогою метафор та образів символів. Важлива роль відводилась милозвучності, кольору, вітдінкам, дбайливо дібраним словам, спроможнім відтворити прихований внутрішній світ.
• Групи: “Гроно”, “Біла студія”
• Представники: Яків Савченко, Павло Тичина, Микола Терещенко

 

Футуризм

• Риси: створення “ мистецтва майбутнього”, заперечуючи його суспільну функцію та ідейний намір митця.
• Групи: “Фламінго”, “Комкосмос” (пізніше “Аспанфут”), “Гарт”
• Представники: Олекса Слісаренко, Володимир Ярошенко, Михаль Семенко

 

Панфутуризм

• Риси: засудження салонної буржуазної культури; проголошення руйнування мистецтва, пропонуючи створити нове “метамистецтво”, яке синтезувало б різні галузі культури і спорту; відкинення лірики як “буржуазного” жанру; розвиток драми та поява авангардного театру.
• Групи: “Нова генерація”
• Представники: Лесь Курбас

 

Соціальний реалізм

• Риси: партійність (ідейність) як критерій класової доктрини марксизму; народність, пролетарський інтернаціоналізм, прикрашання дійсності, міфологізація та уславлення радянської влади та її вождів.