Аналіз аграрної політики Б. Хмельницького

Результати змін у поземельних відносинах Української держави оцінюються в історико–економічній літературі по–різному. Одні вчені вважають, що всі перетворення не виходили за межі феодального ладу, який на той час не вичерпав потенційних економічних і соціальних можливостей. Феодальна земельна власність була обмежена козацько–селянським землеволодінням, але продовжувала існувати в таких формах, як монастирська і шляхетська, бо гетьман надав монастирям й старшині маєтки, внаслідок чого частина козацької верхівки почала формуватися феодально–державна власність на землю, а українське селянство перейшло в категорію феодально–залежних державних селян. Вони виступали не власниками землі, а людьми, які користувалися нею. Селяни добилися особистої свободи, але позаекономічний примус залишився. Відробіткова рента була замінена грошовою і натуральною. Держава здійснювала феодальну експлуатацію шляхом стягнення державних податків.