Біосферні заповідники України

Біосферні заповідники України

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, в яких охороняється всі шари біосфери; і доступ до яких вкрай обмежений. Метою створення є збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, для вивчення в них ходу природних процесів і явищ, і розробки наукових основ охорони природи. Завданням заповідників є :

• забезпечення охорони природних комплексів і заповідного режиму;
• проведення науково-дослідних робіт, які відповідають науковому профілю заповідника;
• - пропаганда основ заповідної справи, проблем охорони і раціонального використання природи.

В Україні  знаходяться 4 біосферних, з них 2 входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО і 16 державних прродних заповідники. Статус “біосферний заповідник” надано Чорноморському, Асканії-Новій, Карпатському, Дунайському.  Зараз детальніше ознайомимось з кожним з них.

«Асканія-Нова» (Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний заповідник заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Розташований  в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля  і колишня назва заповідника «Чаплі»).

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Ангальт-Кетенський в 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині.

Історія Заповідника

Заповідник  був заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин - у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад. У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизовувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова.

У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.

У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

У 1993 р. Україна  підтверджує статус біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім. Ф.Е.Фальц-Фейна НАН України.

Площа заповідника  складає 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. У заповіднику  є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників.

В заповіднику зростають і червонокнижні рослини, такі як:

Карагана  скіфська, Ковила українська, Ковила Лессінга ,Ковила волосиста ,Тюльпан Шренка, Тюльпан скіфський, Ніде, крім Асканії, не зустрічається, Рябчик великий.

Також заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

Орнітопарк в Асканії

Відділом  зоопарку є орнітопарк, що розмішений поблизу ставків з протоками  та острівцями. В орнітопарку нараховують  більш ніж 60 різновидів птахів —  лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетсбкі та індійські, страуси.

Страуси Асканії. В заповіднику чотири види страусів: африканський, південноамериканський нанду, австралійський ему тощо.

Чорноморський біосферний заповідник      

Чорномо́рський  біосфе́рний запов́ідник — державний  заповідник, розташований на території  Херсонської та частково Миколаївської  областей України. Площа заповіданих  земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (оо. Вовчий, Кривий та інші).

Чорномóрський запов́ідник створений 1927 для вивчення й охорони природного середовища, зокрема масового гніздування та міґрацій птахів.

Фауна заповідника  нараховує близько 3500 видів. З них найбільш різноманітні комахи, яких відомо близько 2200 видів, павукоподібні — 168 видів та молюски — 65 видів. Хребетних тварин 462 видами, з яких найбільш різноманітні птахи — їх відмічено 309 видів. Фауна плазунів налічує 9 видів і є однією з найрізноманітніших серед заповідників України. За всі роки спостережень у морських водах заповідника виявлено 83 види риб, або близько 50% видового складу риб Чорного моря. Наземна фауна ссавців нараховує 50, а морська — 3 види.

Заповідник  відіграє особливу роль у збереженні рідкісних видів птахів. У його межах гніздяться такі рідкісні види, як кулик-сорока, морський зуйок, гага звичайна, ходуличник, крохаль довгоносий, реготун чорноголовий, орлан-білохвіст, дрохва, пелікан рожевий та інші. Загалом на території заповідника гніздяться 110 видів птахів, а решта зустрічаються під час зимівлі та перельотів. Загальна кількість птахів, що зимують у Тендрівській та Ягорлицькій затоках, становить більше 120 тис. особин. У зв'язку з великою природоохоронною та науковою цінністю акваторії цих заток мають статус водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплавних птахів. Найважливішим для птахів є прибережно-острівний комплекс, на якому зареєстровано 125 видів водно-болотних птахів і де зосереджується до 60-70% загальної кількості морських птахів півдня України. Заповідник є базовим місцем гніздування мартина чорноголового в Європі. Орнітокомплекс лісостепових ділянок налічує 100—120 видів, з яких гніздяться 40, ще 60 використовують ці місця як кормові біотопи і місця відпочинку. У приморському степу зустрічається до 180 видів птахів.

Загалом на території заповідника мешкають 29 видів тварин, занесених до Європейського  червоного списку, та 124 види, занесених  до Червоної книги України. Особливо слід відмітити, що в межах заповідних акваторій зустрічаються рідкісні нині морські ссавці: афаліна чорноморська, білобочка чорноморська та тюлень-монах середземноморський.

Карпатський біосферний заповідник

Карпа́тський  біосфе́рний запові́дник створений  у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейському континенті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пізніше, ніж в Західних Карпатах. Завдяки цьому тут на значних площах збереглися ділянки дикої природи, зокрема унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Мармороських Альпах для збереження і відновлення зникаючих представників флори та фауни. Особливо активізувалася робота вчених щодо територіальноїй охорони природи Українських Карпат після Другої світової війни. Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 році оголошено заповідним. Велика увага питанням територіальної охорони природи приділялась і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, в басейнах Великої і Малої Угольки, створений Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні Лужанки — Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.

В 1968 році уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв Постанову  про організацію Карпатського заповідника  на площі 12,6 тис. га. За сорокарічну історію існування його територія неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), загальна площа якого складає 53630 гектарів, налічується шість відокремлених масивів, а також ботанічні заказники державного значення «Чорна Гора» і «Юлівська Гора». Заповідні масиви розміщуються на висотах від 180 до 2061 м.н.р.м. в західному, центральному і східному секторах Українських Карпат. Така територіальна структура КБЗ практично повністю репрезентує ландшафтне та біогеографічне різноманіття Східних Карпат. Майже 90 % території заповідника вкрито лісами — переважно пралісами. В заповіднику охороняється понад тисячу видів вищих судинних рослин, 66 видів ссавців, 193 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 10000 видів безхребетних тварин. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які слугують сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і України, а також до Європейського Червоного списку.

Дунайський біосферний заповідник — самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.

Загальна  площа дельти Дунаю складає біля 5640 км2, в тому числі 1200 км2 припадає на українську частину. Дунайский біосферний заповідник, площею 46402,9 га, займає її приморську зону. Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського заповідника в 1976 році. В 1981 році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено заповідник "Дунайські плавні". Дунайський біосферний заповідник створений Указом Президента України в 1998 році на базі природного заповідника "Дунайські плавні".

Флора Дунайського  біосферного заповідника нараховує  близько 950 видів судинних рослин, які  належать до 371 роду та 97 родин. Серед  них значно переважають трав'янисті види (96,7%). Основне ядро видового складу рослин утворює літоральний флористичний комплекс. Найбільшим різноманіттям відрізняється флора Жебріянськї піщаної гряди. Спектр провідних родин складають Айстрові, Злаки, Бобові, Осокові, Хрестоцвітні, Лободові, Гвоздичні, Губоцвітні, Гречкові, Зонтичні, Жовтецеві, Шорстколисті, на яких припадає більше половини всіх видів. Переважна більшість видів рослин заповідника належить до ентомофільної групи.

Фауна. По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Досить повно тваринний світ представленний і на території Дунайського біосферного заповідника.

Для заповідника  відомо 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського червоного  списку та Червоної книги України. Причому, згідно з оцінками експертів, це лише менше половини всіх видів комах, що реально мешкають на його території. Загальна кількість останніх оцінюється в 5,5 тисяч. Цікаво, що серед виявлених для заповідної території видів комах 7 є новими для науки.

Фауна риб  заповідника нараховує 90 видів, які належать до 30 родин. При цьому в заповідних водах зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і білуга — найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах. Особливу роль Дунай, в тому числі і заповідна акваторія, відіграють для збереження чорноморських стад прохідних осетрових риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їх природний нерест. Промислові запаси основних видів річкових риб після широкомасштабного обвалування пойми в 1960-70-х роках, що призвело до втрати близько 30 тисяч га нерестилищ, значно скоротилися.

Фауна земноводних  заповідника та найближчих прилеглих  територій нараховує 11 видів та 11 підвидів, які належать до 2 рядів, 6 родин і 6 родів.

Плазунів  для заповідних територій відомо 5 видів та 6 підвидів, які належать до 2 рядів, 3 родин і 5 родів.

Серед земноводних  найбільш чисельними є озерна та їстивна  жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів — болотна  черепаха та звичайний вуж. Серед  цієї групи тварин види, що занесені до Європейського червоного списку та Червоної книги України в заповіднику відсутні.

З рідкісних  видів хижих птахів в заповіднику багато років гніздиться орлан-білохвіст.

Ссавці в  заповіднику представлені 42 видами. Серед них 6 (14,3 %) занесено до Європейського червоного списку та 13 (31,0 %) — до Червоної книги України. Для деяких з них — таких як норка європейська та лісовий кіт дунайські дельтові угіддя є дуже важливими для їх виживання в європейському масштабі. Окремі види ссавців на заповідній території мають певне мисливське та промислове значення. Їх раціональна експлуатація доцільна в відповідних зонах заповідника. Це, в першу чергу, ондатра та дикий кабан.

Таким чином створення і охорона біосферних заповідників відіграє важливу роль в збереженні в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, в вивченні в них ходу природних процесів і явищ, і розробці наукових основ охорони природи. В збереженні, вивченні і акліматизації більшого числа видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення.