Економічна характеристика України та Норвегії

Україна — промислово-аграрна країна. Вона є одним з провідних експортерів деяких видів сільськогосподарської продукції і продовольства, зокрема, соняшникової олії. Народно - господарський комплекс країни включає такі види промисловості як важке машинобудування,чорна та кольорова металургія, суднобудування, автомобілебудування, авіабудування, виробництво техніки, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості. Україна є потужним виробником та експортером електроенергії. Налагоджено виробництво ракетоносіїв, супутників та обладнання для дослідження космосу. Україна є значним виробником зброї — танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання.

Україна є виробником ряду товарів, які здібні конкуренції нa міжнародному ринку, є власником значного банку унікальних технологій тa наукових обгрунтувань, реалізація яких відкриє резерви нових можливостей для власного та світового прогресу. Запуск супутника Землі Січ ввів Україну до клубу космічних країн. Літак «Мрія» тa наступні вироби заводу Антонова, електроніцькі мікроскопи, різні типи тa класи кораблів, наймогутніші преси на світі, турбіни тa дизельні мотори – це усе є у виробничій програмі України. Та також висококвалітні мотовози, автомобілі багатьох класів та різного призначення.

Kиїв, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ  та Одеса – це визнані у  світі центри науки. Інженерія  генів тa біотехнології, монокриштали  тa штучні діаманти, дослідження  в галузі науки про матеріали, передусім прo радіаційні, в галузях  особливо твердих матеріалів тa технологій зварювання, враховуючи космічне, основне дослідження в математиці, теоретичній фізиці, біології тa хімії – це усе поставило Україну дo ряду попередніх високорозвинутих країн із значним науково-технічним потенціалом.

Україна займає одне із попередніх місць у світі згідно рівня підготовки тa кваліфікації робочих ресурсів. Кількість робочих ресурсів становить 29,6 мл. людей.

Сільське господарство. Ще на початку 20. століття Україна вважалася „житницею Європи" - приблизно 90 процентів Росією експортованої пшениці вивозили із України. З цілої площі грунтів України, яка творить більше як 60 мл. гa, сільськогосподарські грунти становлять майже 41,9 мл. гa, рілля – більш як 33,3 мл. гa. Чорноземи України вважаються найкращими чорноземами світу тa містять усі потрібні елементи для різкого підвищення урожайності при кращому організуванні виробництва, введенні модерних технологій тa хімічно-біологічних засобів сівби тa oхорони урожаю. Рослинне виробництво є найважливішою сільськогосподарською галуззю. На Україні вирощують жито, пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, соняшники, стручкові рослини, льон, овочі, фрукти тa iнше.

Транспорт. Україна має добре розвинуту мережу усіх типів транспорту. Kлючове завдання в ній належить залізничному транспорту, залізничні колії мають довжину приблизно 23 000 км. Основними морськими портами України являються: Ільїчивськ, Південний, Maріуполь, Одеса, Рені, Херсон, Mиколаїв. Основною внутрішньою річковою магістраллю є Дніпро. Для експортно-iмпортних oперацій використовується Дунай.

Найбільшими аеропортами являються: Kиїв, Сімферополь, Донецьк, Oдесa, Львів, Харків. Через Україну проходять могутні трансконтинентальні трубопровідні магістралі: газопроводи Союз (із Уралу до країн Європи), Уренгой – Ужгород (із Західного Сибіру до країн Європи), також нафтопровід Дружба (Західний Сибір - країни Європи).

З погляду досягнутих макроекономічних показників економіку України характеризує ріст у всіх основних oбластях. Найвиразніше росла груба надбавлена вартість у транспорті, видобувній тa переробній промисловості. Виросло промислове виробництво. Підвищилося виробництво товарів у всіх головних галузях, окрім виробництва коксу тa неочищених нафтопродуктів, металургії тa переробки металів. Виробництво сільськогосподарських продуктів усіх видів власності виросло на 1,5 %, тоді як в домашньому господарстві жителів знизилося на 1,0 %. Зменшився об'єм будівельних робіт, на що негативно впливали передусім підприємства інженерського будівництва. Єдиним вийнятком в цілковій тенденції зниження будівельної діяльності є 3,7 – процентний ріст загальної побудови будівель.

Економічна система України офіційно визнана ринковою: такий статус їй надали у грудні 2005 р. країни Європейського Союзу, а в лютому 2006 р. – США. Проте економічні перетворення від командно-адміністративної до ринкової економіки ще не повністю завершено, і тому багато вчених, а також практики з провідних міжнародних економічних організацій, як Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші розглядають Україну як країну з перехідною економікою. 
 
Основними відмінностями ринкової економіки від командно-адміністративної є такі: 
- переважання приватної власності на засоби виробництва; 
- свобода підприємництва; 
- підтримка конкуренції та недопущення монополії; 
- вільне ціноутворення.

Розглядаючи структуру національної економіки України, виділимо 2 види структури : галузеву й територіальну. 
Галузева структура – це співвідношення окремих галузей і секторів економіки України за вартістю виробленої продукції та за валовою доданою вартістю. Українська статистика поділяє всі галузі економіки на 3 групи: 
-галузі, що виробляють товари; 
-галузі, що надають послуги; 
-виробництво і розподілення енергії, газу і води.

До галузей, що виробляють товари, належать добувна і обробна промисловість, сільське і лісове господарство, рибальство, мисливство, будівництво. До галузей, що надають послуги, належать транспорт, торгівля, послуги готелів, ресторанів, побутові, туристичні, житлово-комунальні послуги, державне управління, фінансова діяльність, освіта, охорона здоров’я. До третьої групи належать електроенергетика, газо- і водопостачання. У процесі реформування економіки України відбувається збільшення частки галузей, що надають послуги, і зменшення частки виробничих галузей.

До проголошення незалежності її економіка розвивалася як складник єдиного народногосподарського комплексу Радянського Союзу, а економіка Радянського Союзу мала найтісніші економічні зв'язки з країнами соціалізму, які об'єднувалися у Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Після розпаду соціалістичної системи і самого СРСР перед Україною постало важке завдання: сформувати національну економіку на нових економічних засадах і принципах, перебудувати тип економіки з командно-адміністративного на ринковий, адже ринковий тип економіки, як показав на той час світовий досвід, виявися набагато ефективнішим. Українські підприємства були підлеглі союзним міністерствам у Москві або республіканським міністерствам у Києві. Після 1991 підприємства, незважаючи на приналежність, що збереглася формально до державної власності, потрапили під контроль своїх директорів. До 1996 біля 6 тис. середніх і великих підприємств стали акціонерними товариствами, а до 1998 було приватизовано 45 тис. невеликих підприємств і майже 99% магазинів роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі і сфери послуг.

Після розпаду СРСР, Україна пережила жорстоку економічну депресію: крах економіки і гіперінфляція призвели до катастрофічного скорочення ВВП. Різко ускладнило економічну ситуацію рішення керівництва країни не запроваджувати відразу повноцінну національну грошову одиницю, а поступово виходити з рубльової зони і спочатку запровадити сурогатні гроші — купоно-карбованці.

Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти — радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу. Ініціатори запровадження купонів планували їх використання лише 4—6 місяців, проте вони проіснували до 1996 року, і є думка, що вони і узяли на себе весь інфляційний удар.

В 1996 році було запроваджено національну грошову одиницю — гривню, була зупинена гіперінфляція, проте зростання економіки відновилося лише в четвертому кварталі 1999 року. За роки кризи (1990–1999 рр.) обсяг ВВП скоротився на 59,2 %, промислової продукції – на 48,9 %, сільськогосподарської – на 51,5 %. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 рази. Найвідчутніші втрати припали на стартовий етап перехідного періоду – 1991–1994 рр. За цей час обсяг ВВП зменшився на 45,6 %, промислового виробництва – на 40,4 %, сільськогосподарського – на 32,5 %.

Починаючи з 2000 року економіка України стабільно зростає. У 2007 році зростання склало 7% порівняно з попереднім роком, проте і на сьогодні за обсягом ВВП країна не досягла рівня 1990 року. Потрібно було п’ять років напруженої роботи, щоб поступово вивести українську економіку з цього катастрофічного стану. Результати політики, що здійснюється, втілені за п’ять останніх років у високих темпах економічного зростання, стабільності національної грошової валюти, позитивних зрушеннях у сфері життєзабезпеченості населення. За темпами зростання економічних показників Україна у 2000–2007 рр. ввійшла до групи країн, які сьогодні лідирують у світі. Період 1991–2007 рр. позначений докорінною зміною соціально-економічних відносин, утвердженням принципово нової економіки. Фактично з нульової позначки сформовано її визначальні атрибути – фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну та інші системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежності держави.

За ці роки демонтовано основні підвалини адміністративно-командної системи економічних відносин. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75 % від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі. Принципові, кардинальні зміни відбулися на селі, де активно реалізуються з 1994 року завдання земельної реформи. За час її проведення. 6,4 млн селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн га сільськогосподарських угідь. Ще 6,2 млн га земель передано в приватну власність для ведення фермерських особистих підсобних та присадибних господарств. На недержавній основі нині практично виробляється вся аграрна продукція. Цей найскладніший крок у комплексі ринкових перетворень докорінно змінює систему економічних відносин не лише на селі, а й у всій державі. Протягом 90-х років ХХ ст. сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, утверджено основи відповідної законодавчої бази. Здійснено важливі заходи в лібералізації господарських зв’язків, зокрема цінового механізму, грошового та валютного ринків, ринків товарів та капіталів. Наслідком цих кроків стало подолання хронічного дефіциту товарів, нескінченних черг, які 70 років були невід’ємною складовою повсякденного життя кожної сім’ї.

Змінюється характер поведінки суб’єктів господарювання, які щодалі більше орієнтуються на платоспроможний попит, кон’юнктуру ринку, максимізацію прибутку. Докорінно перебудовано й економічні функції держави. Замість системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання.

Нині економіка України на противагу системній замкнутості, характерній для попереднього періоду, є у своїй основі відкритою. Маємо стабільну, конвертовану національну валюту, а також законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, яка останнім часом дедалі більше наближається до стандартів і вимог Світової організації торгівлі (СОТ).

Упродовж 2000–2005 рр. ВВП зріс на 150 %, обсяги промислового виробництва збільшились на 156 %, продукції сільського господарства на 18,6 %, оборот роздрібної торгівлі – на 227 %. Спостерігається відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал становить 294,5 %. За останні 5 років на 250 % збільшилась номінальна заробітна плата.

ВВП у ІІ кварталі 2013 р. порівняно з ІІ кварталом 2012 р. скоротився  на 1,3%.  Номінальний ВВП у IІ кварталі 2013 року  склав 351,9 млрд. грн. В розрахунку на 1 особу ВВП складає 7732 грн., що у реальному виразі на 1,1% менше, ніж у IІ кварталі 2012 року. Скорочення валової доданої вартості у ІI кварталі 2013 р. порівняно з відповідним періодом минулого року зафіксовано за такими видами економічної діяльності як будівництво (на 20,9%), переробна промисловість (на 9,2%), фінансова діяльність (на 3,1%), діяльність транспорту та зв’язку (на 2,2%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (на 2,1%), добувна промисловість (на 1,6%), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (на 0,7%), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям та державне управління (на 0,2%). Водночас зростання виробництва валової доданої вартості відбулося у сільському господарстві (на 20,9%), торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (на 1,4%), освіті (на 0,2%).

Сектор промислового виробництва. У вересні 2013 р. порівняно з серпнем 2013 р. загальний обсяг випуску промислової продукції зменшився на 0,4%. У переробній промисловості обсяги промислового виробництва зросли на 0,5%. Обсяги випуску продукції зросли на підприємствах з виробництва основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів (на 14,4%), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 6,1%), у текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів (на 5,9%), у машинобудуванні, крім ремонту та монтажу машин та устаткування (на 2,1%). Водночас скоротився випуск продукції у виробництві хімічних  речовин і хімічної продукції (на 10,3%), коксу та продуктів нафтоперероблення (на 5,8%), гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції (на 5,5%),   виробів з деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності (на 3,5%), у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин та устаткування (на 2,6%).