Аналіз та планування прибутку підприємства

 

Найбільшу питому вагу в  непрямих витратах займають адміністративні  витрати (4,47%) та інші операційні витрати (29,21%). Якщо розглянути дані витрати в динаміці за три роки, то ми побачимо, що питома вага адміністративних витрат збільшилась порівняно з базовим роком на 0,93%, що свідчить про збільшення витрат на управління та обслуговування підприємства. Значне збільшення питомої ваги інших операційних витрат в звітному році (на 23,13%) пояснюється причинами, наведеними раніше.

Найбільшу питому вагу в  доходах від іншої реалізації мають інші операційні доходи (15,61%), які порівняно з базовим роком збільшились на 10,9 процентних пункти. Таке збільшення питомої ваги цих доходів в основному обумовлено тим, що в 2002 році було отримано прибуток минулих років від об‘єктів, переданих ТЕЦ.

Також значну питому вагу в доходах від іншої реалізації мають інші доходи (7,46%), які в звітному році збільшились порівняно з  базовим на 6,75 процентних пункти.

3. Аналіз елементів витрат на виробництво продукції

 

Значний вплив на фінансові результати діяльності підприємства мають витрати на виробництво, аналіз яких наведено в таблиці 4. Дані для аналізу беремо з другої частини Звіту про фінансові результати.

З таблиці 2.4 видно, що загальна сума затрат на виробництво продукції  в звітному році зменшилась порівняно з базовим на 11868,9 тис. грн. або на 22,49% і становила 40901,1 тис. грн. Таке зниження затрат повністю обумовлене зменшенням матеріальних витрат на 21775,4 тис. грн. або на 49,23%. Що стосується всіх інших статей, то спостерігається збільшення витрат на оплату праці, амортизації та значне збільшення інших операційних витрат. Значне збільшення останньої статті пов‘язано з трансформацією бухгалтерського обліку і, як наслідок, новою методикою відображення витрат у фінансовій звітності. Якщо раніше витрати на збут, адміністративні витрати та інші операційні витрати відображалися як позареалізаційні, то зараз вони входять до складу витрат на виробництво.

 

 

Таблиця 4. Аналіз елементів витрат на виробництво продукції

Показники	Роки			Абсолютне відхилення, тис. грн.		Відхилення від базового періоду, %
	2000	2001	2002	в попередньому	в звітному	в по-перед-ньому	в звітному
1	2	3	4	5	6	7	8
Обсяг  наданих послуг без ПДВ, тис. грн.	54479,0	50095,4	33507,2	-4383,6	-20971,8	-8,05	-38,50
Матеріальні затрати, тис. грн.	44234,0	39273,0	22458,6	-4961,0	-21775,4	-11,22	-49,23
Витрати на оплату праці, тис. грн.	3015,0	3012,0	3358,7	-3,0	343,7	-0,10	11,4
Відрахування на соціальні  заходи, тис. грн.	1336,0	1097,0	1228,8	-239,0	-107,2	-17,89	-8,02
Амортизація, тис. грн.	215,0	373,0	387,4	158,0	172,4	73,49	80,19
Інші витрати, тис. грн.	3970,0	3622,0	13467,6	-348,0	9497,6	-8,77	239,23
Разом, тис. грн.	52770,0	47377,0	40901,1	-5393,0	-11868,9	-10,22	-22,49
Витрати на 1 грн. виробленої продукції, тис. грн.	0,968	0,946	1,221	-0,022	0,253	-2,27	26,14

 

Розглядаючи такий показник як витрати на 1 грн. товарної продукції  слід зазначити, що спостерігається  стійка тенденція збільшення цих  витрат в динаміці. Так в 2002 році витрати на 1 грн. товарної продукції збільшились порівняно з базовим роком на 26, 14 тис. грн. Таке збільшення витрат пов‘язано зі збільшенням цін на основні матеріали, в основному цін на газ та енергоносії. Отже, ми бачимо збільшення витрат на 1 грн. товарної продукції з одночасним зменшенням обсягу виробництва, що свідчить про негативні тенденції в діяльності підприємства.

4. Аналіз структури елементів операційних витрат

 

Структура елементів  витрат виробництва наведена в таблиці 5.

 

Таблиця 5. Аналіз структури елементів операційних витрат

Показники	Роки			Питома вага показників в чистому доході від реалізації, %			Зміни питомої ваги (+; -), %
	2000	2001	2002	2000	2001	2002	В поперед-ньому	В звіт-ному
Матеріальні затрати, тис. грн.	44234,0	39273,0	22458,6	83,82	82,89	54,92	-0,93	-28,9
Витрати на оплату праці, тис. грн.	3015,0	3012,0	3358,7	5,71	6,36	8,22	0,62	2,48
Відрахування на соціальні  заходи, тис. грн.	1336,0	1097,0	1228,8	2,53	2,32	3,00	-0,21	0,47
Амортизація, тис. грн.	215,0	373,0	387,4	0,42	0,79	0,93	0,57	0,51
Інші операційні витрати, тис. грн.	3970,0	3622,0	13467,6	7,52	7,64	32,93	0,12	25,41
Разом, тис. грн.	52770,0	47377,0	40901,1	100	100	100	-	-

 

Що стосується структури  витрат на виробництво продукції, то найбільшу питому вагу займають матеріальні  витрати. Отже продукцію аналізує мого підприємства можна вважати матеріаломісткою. Але спостерігається стійка тенденція до зниження матеріальних витрат за рахунок збільшення питомої ваги інших елементів витрат. Так з таблиці 2.5 видно, що питома вага матеріальних витрат в 2000 році складає 83,82%, а в звітному – лише 54,92%. Це пояснюється зменшенням товарного випуску основної найбільш матеріаломісткої продукції. Збільшується питома вага витрат на оплату праці, які в звітному році складають 8,22% та інших операційних витрат (32,9%).

Отже, такі зміни в цілому можна охарактеризувати як позитивні. Але для того, щоб можна було зробити більш конкретні висновки, необхідно проведення подальшого аналізу, в результаті якого слід виявити причини зміни розміру прибутку і фактори, які на нього вплинули. Для цього проведемо детальне вивчення впливу різних факторів на фінансові результати.

 

3. Використання прибутку підприємства Яблунівського ГПЗ

 

Отриманий підприємством  прибуток є об'єктом розподілу. У  розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство.

Другий етап — це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні  підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Головні принципи розподілу  чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Завданням фінансового  менеджменту є пошук оптимальних  шляхів розподілу прибутку. Одна частина  прибутку використовується на виплату  дивідендів, а друга — на створення  та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується  на:

• виплату дивідендів;
• поповнення статутного капіталу;
• створення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні  підприємства після виплати доходів  власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує  власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

• асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);
• неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях  часто встановлюються обмеження, які  накладаються на суму нерозподіленого  прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.

Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Резервний капітал створюється  з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати  виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних  коштів, покриття збитків, на виплату  гарантованих дивідендів за привілейованими  акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди — це частина  чистого прибутку, розподілена між  учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у  статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Відповідно до Закону України від 18.06.1991 р. № 1201-ХП «Про цінні  папери і фондову біржу» (зі змінами  та доповненнями) основним джерелом виплати  дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства.

За рахунок нерозподіленого  прибутку також можуть виплачуватися дивіденди, оголошені у звітному періоді. У тому разі, коли чистий прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів може провадитися за рахунок резервного капіталу. Отже, для нарахування дивідендів, крім чистого прибутку поточного року, можуть бути використані нерозподілений прибуток та резервний капітал.

З уведенням у дію  в 2004 р. Цивільного кодексу України  змінюється регулювання порядку  розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

• повна оплата всіх випущених акцій;

• перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Дивіденди за акціями  виплачуються один раз на рік за підсумками, звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету. Здебільшого дивіденди виплачуються у грошовій формі. Також дивіденди можуть виплачуватися й у вигляді акцій, і тоді вони мають назву акції-дивіденди. Вартість акцій-дивідендів становить певний відсоток від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним акціонером у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що перебувають у їхній власності, то частка загального капіталу, який перебуває у власності кожного акціонера, не змінюється.

Відповідно до чинного  законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості  про термін та порядок виплати  частки прибутку (дивідендів) один раз  на рік за підсумками звітного року.

Це не є загальноприйнятою  у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз  на півроку або на квартал, рідше  — один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються  виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим, що очікування майбутніх дивідендів є одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Дивіденди встановлюються у певній грошовій сумі на акцію  або як процент від її номінальної вартості. Повідомлення про розмір дивідендів і порядок їх виплати товариство має довести до відома акціонерів. Сума дивідендів одного акціонера визначається множенням суми дивідендів, що припадають на одну акцію, на кількість належних йому і цілком оплачених акцій.

Дивіденди нараховуються  на акції, що випущені і перебувають  в обігу, за винятком власних акцій, викуплених товариством. Товариство зобов'язане  продати або анулювати такі акції  не пізніше одного року з моменту  їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без урахування власних акцій, придбаних товариством.