Сучасна політика України в галузі міжнародних фінансів

Завдяки траншам була дещо послаблена проблема фіскального дефіциту, оскільки частина коштів МВФ перекрила видатки з погашення зовнішніх зобов'язань уряду, проведення розрахунків за російський газ та покриття касових розривів для своєчасної виплати зарплат і пенсій.

Разом з тим, проблема виконання фінплану залишилася, оскільки за вісім місяців 2009 року надходження до бюджету знизилися на 8,5%, а видатки зросли на 7,5% порівняно з попереднім періодом.

Отже, швидше за все, співпраця України з фондом продовжиться. Принаймні, МВФ у цьому має свій інтерес. Основні держави-донори фонду повинні будуть знаходити спускові клапани для нейтралізації надлишкової ліквідності, якою інтенсивно накачували свої економіки у рамках антикризових програм з підтримки споживчого попиту.

Глобальна криза повільно відступає, споживання та кредитування відновлюються, а зайві кошти на внутрішніх ринках загрожують розвинутим країнам зростанням інфляції. Український ринок міг би легко абсорбувати частину надлишкового євродоларового потоку.

Неотримання Україною четвертого траншу через відсутність політичної волі та координації у проведенні нагальних реформ є негативним чинником. І не лише з точки зору руйнації іміджу країни серед іноземних інвесторів.

Якщо поглянути на ситуацію ширше, глибинна проблема української економіки полягає у тому, що її макроекономічна стабільність стала занадто чутливою до рішень зовнішніх фінансово-політичних гравців. Від намірів однієї організації виділити чергову дозу фінансових ін'єкцій залежить доля 46-мільйонної держави. Це і дивно, і страшно.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Напрямки вдосконалення політики України в галузі міжнародних фінансів

 

Включення України до системи світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, зумовлені переважно здобуттям незалежності. Це знайшло відображення у певних політичних актах, відповідних нормативно-правових документах.

Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України і відповідно включення її до системи світового господарства, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий у квітні 1991 р. [1]. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути всі юридичні особи, місцезнаходженням яких є Україна. У Законі детально викладено принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права й обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю, питання використання товарно-грошових відносин при експортно-імпортних операціях тощо. Цей Закон та інші документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об'єктивні можливості господарського розвитку нашої держави. Серед них є вагомі передумови: природні ресурси, виробничі потужності, науково-технічний потенціал, трудові ресурси, транспортне забезпечення тощо.

Напрями ефективного включення вітчизняної економіки у європейську та світову господарську системи потребують взаємоузгодження стратегій структурної переорієнтації суспільного господарства (його галузей) та визначення інтеграційних пріоритетів, трансформації форм міжнародної спеціалізації виробництва.

Для України в перехідний період до ринкових відносин існує нагальна необхідність поетапного формування моделі конкурентоспроможної відкритої національної економіки з урахуванням переваг міжнародної регіональної інтеграції. Обґрунтування такої моделі розвитку економіки України має враховувати досвід багатьох, передусім європейських, країн і водночас бути адаптованим до національної специфіки розвитку ринкових відносин. Забезпечення умов усталеної конкурентоспроможної вітчизняної економіки безпосередньо пов'язане зі світовими тенденціями розвитку конкурентного середовища, економічної кон'юнктури, особливостями взаємодії з іншими країнами в процесі інтернаціоналізації господарства [35, с.119].

Визначення геоекономічних інтеграційних пріоритетів України має ґрунтуватися на особливостях її зовнішньоекономічної політики з урахуванням системи зовнішньої торгівлі, впливу зовнішніх інвестицій, вітчизняного потенціалу експортно-імпортної диверсифікації, міжнародного руху капіталів і валютних взаємовідносин.

Створення динамічної національної відкритої економіки з урахуванням поліваріантності та особливостей економічних міжнародних зв'язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (матеріальних благ) потребує вирішення на урядовому рівні питань геоекономічної орієнтації з обґрунтуванням потенціальних переваг різноманітних форм і типів міжнародних господарських угрупувань.

Активізація інтеграційних процесів пов'язана з необхідністю визначення передумов, які детермінують взаємодію національної економіки зі світовим господарством. До них належать:

- досягнення високої частини  експорту у валовому внутрішньому  продукті та важливість зовнішніх економічних зв'язків для життєзабезпечення держави;

- достатня розвиненість внутрішнього  поділу та кооперації праці; обмеженість  вітчизняних паливно-енергетичних  ресурсів;

- наявність високого попиту  на нові технології, інвестиційні  та фінансові ресурси [35, с.119].

Приблизно третина суспільного виробництва України опосередковується впливом зовнішніх економічних зв'язків. У зв'язку з цим стратегічні орієнтири національного розвитку мають враховувати сьогоднішні реалії міжнародного інтеграційного процесу, неможливість самоізоляції від масштабної та динамічної економіки.

У рамках реформування торговельного режиму з метою подальшого приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ держава спрямовуватиме свої зусилля на:

• запровадження чіткої, взаємної й ефективної співпраці між урядом України та СОТ;
• забезпечення виконання зобов’язань України в рамках вступу до СОТ;
• забезпечення співробітництва з відповідними комітетами СОТ, участь в багатосторонніх переговорах та секторальних засіданнях, що регулюються відповідними угодами;
• ефективне застосовування системи моніторингу для забезпечення відповідності правилам СОТ з метою запобігання можливих суперечок з країнами-членами СОТ;
• реалізацію заходів, спрямованих на інформування громадськості та підтримку бізнесу у використанні системи переваг від членства в СОТ;
• сприяння українським експортерам у покращенні інформованості про доступ на ринки країн - членів СОТ [33, с.70].

Світовий досвід показує доцільність формування відкритої економіки, яка має відповідати певним вимогам. Відкрита економіка повинна забезпечувати: розвинену зовнішню торгівлю; рух капіталів між державами; взаємообмін національних валют; високоефективний власний виробничий потенціал; потужний національний ринок; сприятливий інвестиційний клімат; національне зовнішньоекономічне законодавство, що відповідає світовим стандартам і нормам; сертифікацію продукції за європейськими і світовими нормами та стандартами.

Важливе значення має обґрунтування основних принципів формування відкритої економіки, які повинні відображати особливості розвитку нашої країни. Слід дотримуватися кількох визначальних принципів, а саме:

- створення сучасного власного  виробничого потенціалу конкурентоспроможної продукції для завоювання певних перспективних ніш на світовому ринку товарів;

- запровадження стабільної конвертованої національної валюти;

- створення сприятливого інвестиційного  клімату і формування власного інвестиційного потенціалу;

- забезпечення сприятливих для  господарювання правових, економічних та фінансових умов для діяльності суб'єктів міжнародних інтеграційних процесів, вітчизняного виробництва, активної інноваційно-інвестиційної діяльності, а також взаємозв'язку національного зовнішньоекономічного законодавства зі світовими вимогами і нормами щодо інтеграційних процесів;

- впровадження системи державного регулювання ступеня відкритості вітчизняної економіки;

- проведення цілеспрямованої протекціоністської  політики та обґрунтування рівня  вітчизняних і світових цін  на власну експортовану продукцію з урахуванням внутрішніх витрат;

- послідовного і жорсткого валютного регулювання ринкових взаємовідносин між суб'єктами господарювання;

- обов'язкової сертифікації продукції  за світовими стандартами [23, с.6].

Отже, розвиток інтеграційних процесів на сучасному етапі потребує нових форм і підходів до дво- та багатостороннього економічного співробітництва на основі поваги до суверенітету кожної держави та відсутності будь-яких видів економічного тиску у взаємовідносинах.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Діяльність міжнародних фінансових організацій набуває вагомішого значення для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу. Україна бере участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Співпраця України з цими організаціями є важливим джерелом залучення додаткових фінансів до національної економіки.

За останні роки Україна зробила значні кроки в напрямку міжнародної інтеграції, зокрема поглибились відносини з міжнародними фінансовими і не фінансовими установами. Міжнародні фінансові організації мають реальні важелі впливу на розвиток вітчизняної економіки. Кредитні ресурси є найпоширенішими інструментами акумуляції грошових потоків до національної економіки, що пояснює орієнтацію України на міжнародні фінансові ресурси. Проте такі дії вимагають зваженого підходу та аналізу в процесі оцінки ефективності співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, виявлення всіх переваг і недоліків залучення кредитного капіталу цих установ.

На сучасному етапі економічного розвитку Україна використовує потенціал залучення іноземних інвестицій не в повному обсязі. Важливими залишаються питання довгострокового і стабільного співробітництва з цими установами, а також розв’язання проблеми зовнішнього боргу та його обслуговування. Всі ці проблемні питання вказують на те, що необхідно визначити стратегію поведінки України відносно міжнародних фінансових організацій, тактику взаємодії в майбутньому.

Європейський банк реконструкції та розвитку один з провідних інвесторів в економіку України, вкладення якого мають комплексний характер. Європейський банк реконструкції надає значну підтримку економічним реформам в країні, що створює умови для розвитку стосунків між Україною та Банком, про що свідчить портфель проектів ЄБРР в Україні.

На початок 2009 року портфель ЄБРР в Україні нараховує 174 проекти із загальним обсягом фінансування 4,4 млрд. євро.

Співробітництво України з МФО дозволяє прискорити проведення економічних реформ завдяки отриманим системним позикам, а фінансування інвестиційних проектів сприятиме розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв. Однак ефективність такого співробітництва насамперед залежить від узгодженості національної економіки з інтересами МФО. Необхідно враховувати, що використання МФО міжнародних фінансових ресурсів призводить до зростання зовнішнього боргу країни, збільшення її політичної та економічної залежності і зменшення можливості розвитку за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Можливим напрямком подальшої побудови відносин України з МФО є перехід від безпосереднього одержання фінансових ресурсів до одержання консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умови економічного зростання й успішного здійснення ринкових реформ у країні. Використання досвіду фахівців МФО може здійснюватися на дорадчому рівні.

У процесі співробітництва з МФО потрібно брати до уваги всю сукупність внутрішніх факторів, у т.ч. політичних. Крім визначених положень щодо співробітництва України з міжнародними структурами, є питання, які вимагають подальшої розробки на рівні вищого економічного і політичного керівництва держави.

З метою підвищення ефективності співпраці з міжнародними фінансовими інституціями потрібно:

- розробити стратегію співпраці України з МФО, удосконалити механізми управління державним боргом, збільшити питому вагу середньо- і довготермінових кредитів;

- істотно поліпшити кадрове забезпечення сфери міжнародних валютно-кредитних відносин;

- сприяти законодавчому формуванню бюджету розвитку та створенню Українського банку реконструкції й розвитку як фінансового інструмента реалізації політики економічного зростання на основі конкурсного кредитування інвестиційних проектів.

Отже, міжнародні фінансові організації мають велике значення для покращення економічного становища України. Співпраця України з МФО сприяє поліпшенню макрофінансових показників стабілізації, формуванню конкурентного ринкового середовища, стабілізації національної грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-XII.
2. Постанова Верховної Ради України „Про основні напрямки зовнішньої політики України" // Голос України. - 24 липня 1993 р. - № 139. - С. 3.
3. Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в них України. – К.: Вид-во "Либідь", 2000. – 157 с.
4. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип.19.3. – С.153-157.
5. Бойцун Н.Є., Стукало Н.В. Міжнародні фінанси : Навч. посіб. 2-е вид. - К.: Професіонал, 2005. - 336 c.
6. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 c.
7. Буроменський М.В. Міжнародне право: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 c.
8. Волосович С.В. Міжнародні фінанси: Опорний конспект лекцій. - К.: КНТЕУ, 2005. - 93 c.
9. Галкина В. А., Маруев С. А. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебно-практ. пособ. для дистанционного обучения. - М., 2006. - 308 с.
10. Герасимчук З. В., Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 328 с.
11. Головко С.В. Світова економіка: підруч. для студ. вузів. – К.: Либідь, 2007. - 640 c.
12. Дахно І.І. Міжнародна економіка: Навч. посіб. для студ. вузів 2-е вид., випр. і доп. - К.: МАУП, 2006. - 248 c.
13. Дворніков М. Є. Міжнародна економіка: Навч. посібник для студ. екон. спец. - Вінниця: ВДТУ, 2001. - 201 с.
14. Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ – Офіційний сайт міністерства закордонних справ - http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2915.htm
15. Заярна М.Н. Міжнародні фінансові організації та їх значення у процесі трансформації економіки України // Науковий вісник НЛТУ України. – 2007. – Вип.19.3. – С.184-189.
16. Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси: навч. посіб. для студ. вузів 3-є вид., переробл. та доп. - К.: ЦУЛ, 2007. - 640 c.
17. Лавренюк Л.В. Новикова М.В. Механізм функціонування міжнародних організацій в умовах глобалізації // Економіка. Фінанси. Право. 2008. - № 3.  – С. 3-5.
18. Луцишин З. Світові фінансові центри у глобальній фінансовій архітектурі // Світ фінансів, 2006. - №3. – С.38-43
19. Макуха С. М. Міжнародні господарські зв'язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. - Х.: Право, 2005. - 304с.
20. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / под ред. Л.Н. Красавиной // Финансы и статистика, 2000. – 367 с.
21. Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали першої Національної міжвуз. наук.-практ. конф., 29 листопада 2007 року, м. Київ. - Сімф., 2008. - 343 с.
22. Мозговий О.М., Оболенська Т.Є. Міжнародні фінанси. - К.: КНЕУ, 2005. - 502 с.
23. Науменкова С.В. Розвиток світової фінансової ситеми та особливості формування нової парадигми забезпечення міжнародної фінансової стабільності // Вісник КНУ Шевченка: Сер. Економіка. 2006. - № 90. – С. 4-7.
24. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривошей В.В. Міжнародні фінанси: навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 335 c.
25. Пешко А. Міжнародні фінансові організації як учасники інвестиційного ринку України / А. Пешко // Схід. – 2006. – № 3. – С. 30-36.
26. Працовнік Т. Особливості й основні напрями співпраці Європейського Центрального Банку з міжнародними економічними та фінансовими оргагнізація // Підприємництво, господарство і право. 2008. - № 12. – С. 30-33.
27. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: Підруч. для студ. вузів - К.: Либідь, 2003. - 784 c.
28. Румянцев А.П., Голюк В.Я., Тонких О.Г. Міжнародні фінансові відносини: навч. посіб. для студ. вузів. -  К.: ЦУЛ, 2008. - 348 c.
29. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 119 с.
30. Сахаров В.Є. Міжнародна економіка : Навч. посіб. для студ. вузів. - К.: НАУ, 2007. - 432 c.
31. Софіщенко І.Я., Стукало Н.В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2005. - 200 c.
32. Стан та перспективи співробітництва України з ЄБРР (інформаційно-аналітична довідка) - Офіційний сайт міністерства закордонних справ - http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2915.htm
33. Столярчук Я.М. Пріоритетні напрямки співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями / Я.М. Столярчук // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7. – С. 68-75.
34. Ткачук Т. Міжнародні фінансові організації, їх вплив на світові економічні процеси // Персонал. 2008. - № 4. – С. 11.
35. Фен Я.О. Міжнародне економічне співробітництво як фактор посилення конкурентоспроможності країни // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. - №12. – С. 119-126.
36. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник 2-е вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 535 c.