Роль валютно-фінансових ресурсів у регулюванні світової та національної економік

   Найбільші міжнародні  валютні ринки діють у Лондоні,  Нью-Йорку, Парижі, Франкфурті-на-Майні,  Токіо, Гонконзі, Бахрейні, Сингапурі.

3. Міжнародна валютна система та етапи її розвитку

Міжнародна  валютна система — це форма  організації валютних відносин у  межах світового господарства. Вона виникла наприкінці ХХ ст. в результаті еволюції світового ринку, юридично закріплена міждержавними угодами  і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.

   Основними елементами міжнародної  валютної системи є:

- національні  і колективні резервні валюти;

- склад  і структура міжнародних ліквідних  активів;

- умови  взаємної конвертованості валюти; форми міжнародних валютних ринків  і світових ринків золота;

- міждержавні  організації, що регулюють валютно-фінансові  відносини (МВФ, МБРР та ін.).

   Головною ланкою міжнародної  валютної системи є світові  гроші. Вони є логічним продовженням  внутрішніх грошей, вищою формою  їх функціонального застосування. Міжнародну валютну систему становлять  два головних грошових блоки:  резервні національні валюти (валюти  найбільші розвинутих країн світу,  зокрема: американський долар,  німецька марка, японська єна,  англійський фунт стерлінгів  та ін.) і наднаціональні валюти (колективні валюти, наприклад ЄВРО). Головна функція міжнародної  валютної системи — ефективне  опосередкування платежів за  експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.

   Міжнародна валютна система є  динамічною системою, що постійно  розвивається, змінюється, еволюціонує.  Напрями її еволюції визначаються  провідними тенденціями трансформації  економіки західних країн, змінами  умов і потреб світового господарства  в цілому.

   Світова валютна система стихійно  склалася ще в ХІХ ст. у вигляді  так званого золотого стандарту.  Він передбачав золото в ролі  світових грошей і конвертованість  кожної валюти в золото. Як  різновид золотого стандарту  можна розглядати систему золотодевізного стандарту, яка стала результатом рішень Генуезької конференції (1922 р.). Дана система передбачала обмін провідних валют на золото за фіксованими співвідношеннями.

   Офіційно золотодевізний стандарт протримався до 1944 р., а фактично обмін валют на золото було припинено в 1930-х рр. Нові положення щодо формування і функціонування світової валютної система були закріплені на Бреттон-Вудській конференції у 1944 р.

   Друга світова валютна система  отримала назву золотодоларового стандарту, а її характеризували такі положення:

- світовими  грошима вважалися золото і  долар;

- скарбниця  США зобов’язувалась обмінювати  долари на золото центральним  банкам та урядовим установам  інших країн за встановленим  офіційним курсом (тобто наявність  зовнішньої конвертованості лише  у доларах);

- фіксація  ринкових курсів валют у межах  не більше 1% в обидва боки від  золота або доларових паритетів  (тобто всі валюти твердо прив’язувались  до долара);

- міждержавне  регулювання здійснювалось головним  чином через Міжнародний валютний  фонд.

   Близько трьох десятиріч ця  система працювала ефективно,  відіграла досить помітну роль  у розвитку міжнародної торгівлі  та міжнародного виробничого  співробітництва. Проте становлення  національних економік, зокрема,  посилення економічної могутності  Японії, Західної Німеччини та  інших країн Західної Європи, нереальність офіційної ціни  золота, наростання дефіциту державного  бюджету США призвело до розвалу  системи золотодоларового стандарту на початку 1970-х рр. Зрештою 1976 р. у Кінгстоні (Ямайка) члени МВФ оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи. В її основу покладено такі основні принципи:

- перехід  до системи плаваючих курсів. Країнам надається право вибору  будь-якого режиму валютного курсу.  Коливання курсу обумовлені двома  основними факторами: купівельною  спроможністю валют на внутрішніх  ринках країн, співвідношенням  попиту та пропонування національних  валют на міжнародних ринках;

- золото  вже не виконує роль світових  грошей, воно переходить до національних  валют разом з інтернаціональними  розрахунковими грошима — спеціальними  правами запозичення (СПЗ);

- юридично  закріплено процес демонетизації  золота: скасовано офіційну ціну  на золото та фіксацію золотого  вмісту національних валют (золотих  паритетів);

- посилюється  міжнародне валютне регулювання,  в тому числі через МВФ, який  уповноважений стежити за валютною  політикою та станом економіки  країн-членів, за координацією валютно-кредитної  політики розвинутих країн світу.

   Однією з особливостей міжнародної  валютної системи є її розвиток  на принципах поліцентризму, що  означає взаємодію в межах  єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Так, в Європі створено регіональну систему, що діє з 1979 р. і є результатом та водночас одним із важливих інструментів європейської інтеграції.

   Процес уніфікації в економічній  і валютній сферах повинен  відбуватися паралельно, взаємопов’язано.  Найважливішим результатом цього  процесу став перехід до єдиної  валюти в межах ЄС — ЄВРО, яка, на думку спеціалістів, має  всі шанси бути однією з  наймогутніших у світі. Вона  повинна стати важливим фактором  стабільності ЄС, полегшивши боротьбу  з інфляцією, піднявши конкурентоспроможність  товарів і послуг держав ЄС  у боротьбі за ринки зі США  та Японією.

   В умовах територіального розширення  ринкових відносин за рахунок  держав Центральної, Південно-Східної  Європи та колишнього СРСР  роль цієї суто економічної  сфери світового господарського  життя незмірно посилюється, збільшуються  масштаби та обсяг міжнародних  фінансово-кредитних операцій, зростає  кількість суб’єктів валютно-фінансових  відносин, з’являються нові міжнародні  та регіональні валютно-кредитні  організації. За оцінками, річний  обсяг міжнародних фінансових  операцій у 10—15 разів перевищує  масштаби світової торгівлі, тобто  сягає приблизно 150 трлн дол.

 

 

Розділ  II. Міжнародні валютно-фінансові організації

2.1 Світовий  банк

Світовий банк - багатобічна кредитна установа, яка складається з 5 тісно  зв'язаних між собою інститутів, загальна мета яких – підвищення рівня  життя в країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвитих країн:

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) заснований у 1945 р. – надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються. МБРР – головна складова групи Світового банку. Часто цей банк називають Світовим.
2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 р. – надання особливо пільгових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються, що не в змозі брати кредити у Світовому банку.
3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована в 1956 р. – сприяння економічному росту в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.
4. Міжнародне агентство по інвестиційних гарантіях (МАІГ) засноване в 1988 р. – заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від утрат, викликуваних некомерційними ризиками.
5. Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦУИС) заснований у 1966 р. – сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному розгляді і врегулюванню споровши між урядами й іноземними інвесторами; консультування, наукові дослідження, інформація про інвестиційне законодавство різних країн.

МБРР

 

Міжнародний банк реконструкції і  розвитку був створений у 1945 р. після  того, як 28 країн підписали «Статус  угоди про міжнародний банк реконструкції  і розвитку», що був розроблений  на конференції Організації Об'єднаних  Націй по валютно-фінансових питаннях, що відбулося в 1944 р. у Бреттон-Вудсе (США). Статут МБРР неодноразово змінювався. Банк, як спеціалізоване установа ООН, входить у систему Об'єднаних Націй.

Місцеперебування – Вашингтон. В даний час він поєднує  більш 180 країн світу. Статутний капітал  складає 142 млрд. дол. Країни оплачують 20 % своїх квот у Статутному капіталі, причому 2% – у конвертованій валюті, а 18 % – у національній.

В даний час МБРР сконцентрував  свою увагу на наданні допомоги державам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою, у т.ч. СНД. Росія вступила в МБРР 16 червня 1992 р.

Вступити в МБРР можуть тільки держави  МВФ у той час і на тих  умовах, що визначаються банком. Кожна  країна-член МБРР повинна стати передплатником його капіталу, причому мінімальна частка внесеного капіталу визначається банком.

 

Мета:

• сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів шляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей;
• заохочення приватних іноземних капіталовкладень і на додаток до приватних інвестицій, якщо їх важко забезпечити, надання фінансових засобів на меті виробництва;
• стимулювання довгострокового збалансованого росту і сприяння підтримці рівноваги платіжних балансів шляхом заохочення міжнародних інвестицій для розвитку виробничих ресурсів держав-членів Банку.

МАР

 

Міжнародна асоціація розвитку була створена в 1960 р. як філія МБРР. Як спеціалізовану установу вона належить до системи Об'єднаних Націй. МАР  у багатьох відносинах не відрізняється від МБРР. Обидві організації фінансують проекти розвитку, мають 1 і той же штат, а президент Банку є одночасно президентом МАР. Головні розходження між цими двома організаціями в тім, як вони здобувають фінансові засоби для кредитування й в умовах, на яких вони надають позики країнам, що розвиваються. МБРР велику частину своїх фінансових засобів одержує на світових фінансових ринках і надає позики країнам, що розвиваються, під більш низький відсоток і на більш тривалі терміни погашення, чим це роблять комерційні банки. На відміну від МБРР, МАР надає країнам, що розвиваються, безпроцентні кредити.  Джерела її фінансування – внески країн-донорів.

 

Мета:

• сприяння економічному розвитку;
• підвищення продуктивності праці;
• підвищення рівня життя в країнах-членах МАР, що розвиваються.

Держави-члени розділені на 2 групи:

1. група I – економічно більш розвиті країни (більш 25 країн);
2. група II – менш розвиті країни (більш 130 країн).

Членство відкрите для всіх країн-членів МБРР у терміни і на умовах, що можуть установлюватися МАР.

МФК

 

МФК була створена з ініціативи США  як філію МБРР у 1956 р. шляхом ратифікації  статуту Міжнародної фінансової корпорації. МФК є самостійною  юридичною особою і фінансовою організацією, що входить у Групу Всесвітнього банку і приналежної до системи  Об'єднаних Націй як спеціалізовану установу. Місцеперебування – Вашингтон. До складу МФК входять більш 170 держав. Росія вступила 12 квітня 1993 р.

Ціль:

Сприяння економічному росту країн-членів шляхом заохочення підприємництва у  виробничій сфері, тобто на мікро  рівні, доповнюючи, таким чином, діяльність МБРР.

 

МАІГ

 

Багатобічне агентство по інвестиційних  гарантіях було створено в 1988 р. як філія  Всесвітнього банку, але у фінансовому  відношенні воно є незалежним. Як спеціалізована установа, Агентство входить у  систему ООН. До складу МАІГ входять  більш 130 держав, включаючи РФ. Членство відкрите для всіх членів МБРР.

Ціль:

Заохочення інвестицій на виробничі  цілі в державах-членах, особливо в  країнах, що розвиваються, шляхом:

1. надання гарантій, що включають спільне перестрахування від некомерційних ризиків у формі розміщення капіталу в одних країнах-членах, що залучається в інші;
2. здійснення належних допоміжних заходів для сприяння потоку інвестицій у країни, що розвиваються, і між ними.

 

Функції:

• збільшення можливостей інших страховиків шляхом спільного чи страхування перестрахування;
• страхування інвестицій у країни, не підметів такому страхуванню іншими страховиками в силу політики останніх;
• обслуговування інвесторів, що не мають доступу до іншим офіційно визнаним страховикам;
• надання гарантій інвесторам різних національностей, що входять у який-небудь багатонаціональний синдикат, що створює сприятливі умови для висновку страхових контрактів і врегулювання претензій.

2.2 Міжнародний  валютний фонд

МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. У 1945 р. набула чинності Угода про МВФ, а свою діяльність Фонд розпочав у травні 1946 р. Фонд є спеціалізованою установою ООН та інститу-ціональною основою світової валютної системи.