Попит і пропозиція на ринку праці та їх регулювання

Незважаючи на позитивні  тенденції на ринку праці, спостерігається  значний кількісний дисбаланс між  попитом на робочу силу та її пропозицією. Станом на кінець 2010 року на 1 вакансію в середньому по Україні претендувало 9 осіб, що шукали роботу, у більшості  регіонів ситуація була більш напруженою, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Івано-Франківській та Черкаській областях – 49-89 осіб.

Значною проблемою  є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, станом на кінець 2010 року на одне вільне робоче місце претендувало: серед  професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом – 5 осіб, серед фахівців – 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг – 10, серед технічних  службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування – 14, серед  кваліфікованих робітників сільського господарства – 32 особи.

Структурні невідповідності  між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в  розрізі окремих професій і спеціальностей. Так, на обліку в службі зайнятості протягом 2010 року перебувало 47,1 тис. бухгалтерів, для яких було зареєстровано лише 21,3 тис. вакансій; для 27,6 тис. економістів  були актуальними 6,2 тис. вакансій; для 42,3 тис. трактористів існувало лише 16,5 тис. вільних робочих місць. В  той же час, потреба у фрезерувальниках становила 2,9 тис. осіб, при цьому  в службі зайнятості перебувало на обліку 1,6 тис. працівників цієї професії, потреба в арматурниках становила 1,5 тис. осіб, а на обліку перебувало 854 особи такої професії. При цьому, значна частина незайнятих громадян не влаштовує роботодавців внаслідок  особливих вимог щодо рівня кваліфікації та досвіду роботи, а вирішення  проблеми укомплектування вакансій для висококваліфікованих працівників ускладнюється внаслідок низьких якісних характеристик значної кількості вільних робочих місць.